11 липня 2025 року м. Рівне №460/10348/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
доЛьвівської обласної державної адміністрація
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та одночасно в інтересах двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (далі, - позивачі) звернулися до суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними щодо не здійснення реєстрації направлення на переселення серії РВ №5153 від 18.10.2023 та зобов'язання зареєструвати таке направлення в установленому законом порядку.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію направлення на переселення, однак відповідач протиправно не зареєстрував направлення на переселення. Таким чином для відновлення своїх прав просимо суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою суду від 08.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Гудими Н.С., вказану справу передано для розподілу до автоматизованої системи документообігу суду.
Відповідно до проведеного повторного 26.02.2025 автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу передано на розгляд судді Нор У.М.
Ухвалою суду від 27.02.2025 адміністративну справу №460/10348/24 прийнято до провадження судді Нор У.М.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Разом з тим зазначаює, що протягом 2013-2024 років із Державного бюджету України не виділялися кошти на заходи щодо забезпечення житлом постраждалих громадян відповідно до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З огляду на вищезазначене, зокрема через відсутність фінансового забезпечення та неврегульованість норм постанови №706 щодо суб'єктів, які вирішують питання, пов'язані із переселення, на сьогодні механізм самостійного відселення позбавлений умов (правових підстав для функціонування. В свою чергу, обласна державна адміністрація звернулась до Міністерства соціальної політики України листом від 18.03.2024 № 5/5-3097/0/2-24/6-20 для надання роз'яснень щодо правомірності реєстрації направлення виданого у 2023 році згідно Порядку, який прийнятий у 1992 році. Про що було поінформовано позивача листом від 03.01.2024 № ЗВГ-ВИХ-2/0/24 (міститься в матеріалах справи).
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
18.10.2023 ОСОБА_1 1967 р.н. та членам її сім'ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 видано направлення серії РВ №5153 на переселення.
Позивачка 06.12.2023 надіслала заяву до голови Львівської ОДА щодо реєстрації направлення на переселення серії РВ №5153 від 18.10.2023.
Відповідач листом від 03.01.2024 №ЗВГ-ВИХ-2/0/24 повідомив позивача, що обласною державною адміністрацією скеровано запит до Міністерства соціальної політики України з проханням надати роз'яснення про правомірність реєстрації направлення виданого у 2023 році згідно Порядку відселення та самостійного переселення громадян з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, який прийнятий у 1992 році.
Позивачка повторно 28.05.2024 звернулася до відповідача із заявою про реєстрацію направлення на переселення.
Листом від 01.07.2024 №звг-вих-755/0/24 відповідач повідомив позивачку, що обласною державною адміністрацією з метою недопущення порушення законних прав осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС скеровано лист Кабінету Міністрів України. У разі надходження відповіді з Кабінету Міністрів України Вас буде повідомлено додатково.
Львівська обласна державна адміністрація повторно направила запит про надання роз'яснення щодо правомірності реєстрації направлення, яке надійшло зі зверненням гр. ОСОБА_1 .
Міністерство соціальної політики України листом від 19.01.2024 №6/8-1065/0/1-24 звернулося до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, щодо розгляду звернення Львівської обласної військової адміністрації щодо самостійного переселення громадяни, які проживають, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення, у місцевості, які не віднесені до категорій зон радіоактивно забруднених територій, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) підставами для відселення громадян з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, є положення Концепції проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Етапи відселення визначаються Концепцією. Населення, яке проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, підлягає обов'язковому відселенню. Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони гарантованого добровільного відселення, створюються умови для відселення. Право на самостійне переселення (до створення умов для відселення) мають громадяни, які проживають у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, а також сім'ї, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у складі яких є вагітні жінки або діти до 18 років, за умови, що вони за медичними показниками, які визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, проживати в цій зоні не можуть, або у разі перевищення індивідуальної ефективної еквівалентної дози опромінення людини понад 70 мЗв (7 бер) за життя. Громадяни, які відселяються або самостійно переселяються, користуються компенсаціями, передбаченими цим Законом.
Згідно з п.10 ч.1 ст.20 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, як позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 32 Закону №796-XII визначає порядок забезпечення громадян, які евакуйовані, відселені (відселяються) або самостійно переселилися (переселяються), жилими приміщеннями.
Так, згідно з положеннями вказаної статті громадяни, які евакуйовані або відселені (відселяються), безплатно забезпечуються жилими приміщеннями, як правило, у спеціально збудованих для цієї мети селищах, будинках і квартирах, які передаються їм в особисту власність.
Громадяни, які самостійно переселяються або переселилися відповідно до статті 4 цього Закону за направленнями обласних державних адміністрацій, за новим місцем проживання включаються підприємствами, установами та організаціями, де вони працевлаштовані, або місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад до окремих від інших категорій списків для позачергового одержання житла без подання документів про здачу приміщення, яке вони займали. При цьому громадяни, які є особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, користуються пільгою, передбаченою пунктом 10 статті 20 цього Закону, незалежно від реєстрації місця проживання.
Громадяни, які з різних причин не можуть працевлаштуватися та поселитися за обраним місцем проживання, зараховуються до окремих від інших категорій списків для позачергового одержання житла при районних державних адміністраціях, виконавчих органах сільських, селищних, міських рад на підставі направлення, виданого у встановленому порядку.
Особи, які після відселення або самостійного переселення повернулися на території радіоактивного забруднення, права на повторне одержання направлення не мають.
Проживання без реєстрації місця проживання та неможливість працевлаштування зазначених у цій статті громадян не можуть бути підставою для відмови у взятті на квартирний облік і наданні житла в будь-якому населеному пункті України.
Органи місцевого самоврядування щорічно виділяють для забезпечення жилою площею вказаних громадян 15 процентів всього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями), для чого Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям, на території яких самостійно переселяються громадяни з території радіоактивного забруднення, цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що самостійно переселилися.
Для забезпечення житлом сімей, які відселяються або самостійно переселяються відповідно до статті 4 цього Закону за направленнями обласних державних адміністрацій, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, підприємства, установи та організації, а також самі громадяни можуть купувати в будь-якому населеному пункті України (крім м. Києва та курортних місцевостей) за договірними цінами жилі будинки та квартири у громадян, яким вони належать на праві особистої власності, а також будинки і квартири державного і громадського житлового фонду, що не використовуються, - за їх залишковою балансовою вартістю.
Якщо жила площа будинку (квартири), що купується, перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї, вартість зайвої площі і частини надвірних будівель, збудованих не за встановленими проектами, сплачує громадянин.
Громадянам, які збудували чи купили за власні кошти жилі будинки садибного типу з надвірними будівлями, а також жилі приміщення в будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів, відшкодовується їх вартість у розмірах, визначених місцевими радами за обраним місцем проживання.
Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, підприємства, установи, організації, колективні сільськогосподарські підприємства і громадяни, а також власники жилих будинків і квартир звільняються від сплати державного мита при укладенні договорів купівлі-продажу будинків і квартир.
Кабінет Міністрів України виділяє Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям, на територію яких самостійно переселяються (переселилися) громадяни відповідно до статті 4 цього Закону, капіталовкладення для придбання житла.
Громадяни мають право на індивідуальне житлове будівництво з позачерговим одержанням земельних ділянок з гарантованим забезпеченням необхідними будівельними матеріалами, укладанням договорів з підрядними організаціями на будівництво будинків садибного типу, а також на позачерговий вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів незалежно від строків проживання і реєстрації місця проживання у даному населеному пункті. При цьому громадянам Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем будівництва житла виділяються кошти з розрахунку 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї.
Розмір і порядок виділення коштів для будівництва житла встановлюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями. Кошти на будівництво житла відраховуються з загальних капіталовкладень, які виділяються Кабінетом Міністрів України для будівництва житла. У цьому разі громадяни втрачають право на забезпечення житлом, передбачене пунктами 1, 2, 3 цієї статті.
За згодою громадян їм можуть передаватись у приватну власність незавершені будівництвом будинки садибного типу для закінчення будівництва за власні кошти. Порядок надання таких будинків визначається Кабінетом Міністрів України. Пільгами, передбаченими цим пунктом, громадяни мають право скористатися один раз.
Громадяни, переселені у тимчасові жилі приміщення, мають право на наступне позачергове за окремим списком забезпечення постійним благоустроєним житлом або на створення умов для будівництва відповідно до пункту 4 цієї статті.
Передбаченими цією статтею пільгами по забезпеченню житлом громадяни мають право скористатися один раз.
Відповідно до п. 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.1992 року № 706 "Про Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" (далі - Постанови 706), на виконання статті 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затвердити Порядок відселення та самостійного переселення громадян з території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Громадяни, які одержали направлення для працевлаштування та забезпечення житлом до прийняття цієї постанови, підлягають працевлаштуванню та забезпеченню житла за цими направленнями.
Для забезпечення житлом громадян, які самостійно переселяються з населених пунктів, віднесених до радіоактивно забруднення, державні адміністрації областей за місцем переселення щорічно до 15 жовтня подають Міністерству у справах захисту
населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відомості про кількість громадян (сімей), які виявили бажання одержати житлові приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або житлово-будівельних (житлових) кооперативів, побудувати житловий будинок або придбати будинок (квартиру) у власність, та про потребу в капітальних вкладеннях на будівництво і придбання житла.
Відповідно до п. 3 Порядку відселення та самостійного переселення громадян з території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, громадяни, які самостійно переселяються із зон безумовного (обов'язкового), гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, одержують направлення для переселення та працевлаштування. Направлення видається на підставі заяви громадянина за підписом усіх повнолітніх членів сім'ї та довідки з місця проживання про склад сім'ї.
У направлення вписуються всі члени сім'ї, які проживають у будинку (квартирі). При цьому також ураховуються тимчасово відсутні члени сім'ї, за якими згідно із законом зберігається житлове приміщення. (Абзац другий пункту 3 із змінами, внесеними
згідно з Постановою КМ №218 ( 218-94-п ) від 04.04.94 ).
Направлення видається відповідною обласною державною адміністрацією за попереднім оформленням його районною державною адміністрацією або виконкомом міської (міста обласного підпорядкування) Ради народних депутатів.
Відповідно до п. 4 Порядку громадяни, які мають направлення, звертаються до обласної державної адміністрації за запропонованим місцем проживання для їх реєстрації та визначення конкретних місць проживання і працевлаштування, з'ясування питань щодо забезпечення житлом (одержання в будинках державного чи громадського житлового фонду або житлово - будівельних (житлових) кооперативів, будівництво житлового будинку або придбання будинку (квартири) у власність).
Громадяни зобов'язані зареєструватися в обласній державній адміністрації за обраним місцем проживання протягом трьох місяців з дня одержання направлення. Якщо громадянин протягом цього терміну не зареєструвався, направлення втрачає чинність.( Пункт 4 доповнено абзацом другим згідно з Постановою КМ №218 (218-94-п) від 04.04.94) Зміна адреси переселення допускається лише один раз. У разі такої зміни раніше видане направлення повертається до обласної державної адміністрації, яка його видала. (Пункт 4 доповнено абзацом третім згідно з Постановою КМ №218 (218-94-п) від
04.04.94) Вилучення направлення з квартирної справи дозволяється тільки на письмовийзапит обласної державної адміністрації, яка його видала. (Пункт 4 доповнено абзацом четвертим згідно з Постановою КМ №218 ( 218-94-п ) від 04.04.94).
Зміна адреси переселення допускається лише один раз. У разі такої зміни раніше видане направлення повертається до обласної державної адміністрації, яка його видала. (Пункт 4 доповнено абзацом третім згідно з Постановою КМ №218 (218-94-п) від 04.04.94).
Вилучення направлення з квартирної справи дозволяється тільки на письмовий запит обласної державної адміністрації, яка його видала. ( Пункт 4 доповнено абзацом четвертим згідно з Постановою КМ №218 (218-94-п) від 04.04.94).
У відзиві відповідач посилається, що жодним чином не порушував прав позивача, оскільки на сьогодні відсутній механізм самостійного відселення, що в свою чергу унеможливлює правомірно зареєструвати направлення, яке видане у 2023 році згідно Порядку, який прийнятий у 1992 році.
Щодо даних доводів суд зазначає наступне.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), “Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), “Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу “належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Chahal проти Об'єднаного королівства" (заява №22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України").
Також за загальним процесуальним правилом «один спір одна справа», що відповідає принципу «процесуальної економії», суд повинен ухвалювати одне судове рішення, щоб один спір вирішувався судами лише один раз, якщо є станом на момент ухвалення рішення судом по суті спору всі необхідні для цього підстави та встановлені обставини.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Суд ураховує, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.
Таким чином, посилання відповідача щодо неможливості зареєструвати направлення на переселення є необґрунтованими.
Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Львівської обласної державної адміністрації щодо не реєстрації направлення на переселення серії РВ №5153 від 18.10.2023.
Зобов'язати Львівську обласну державну адміністрацію зареєструвати направлення на переселення серії РВ №5153 від 18.10.2023 відповідно до 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.1992 року №706 "Про Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС".
Стягнути на користь ОСОБА_9 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_8 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_6 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 11 липня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Позивач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Позивач - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Позивач - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Позивач - ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Позивач - ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Львівська обласна державна адміністрація (вул. Винниченка, 18,м. Львів,Львівська обл.,79008, ЄДРПОУ/РНОКПП 00022562)
Суддя У.М. Нор