Справа № 420/3103/25
11 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.04.2019 р. по 31.07.2021 р., яка становить 159607,69 грн., інфляційні збитки та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання за цей же період часу;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті нарахованої пенсії за період з 01.04.2019 р. по 31.07.2021 р., яка становить 159607,69 грн., інфляційні збитки у сумі 13446,49 грн. та 3% річних у сумі 5492,85 грн. за невиконання грошового зобов'язання за цей же період часу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 р. у справі № 420/1969/21, яке набрало законної сили 06.07.2021 р. зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 р. на підставі наданої Міністерством внутрішніх справ України оновленої довідки ОСОБА_1 №22/6-966 від 04.01.2021 р. з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з урахуванням виплачених за цей період сум пенсії. На виконання вказаного рішення суду, позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 р. та нараховано доплату пенсії за період з 01.04.2019 р. по 31.07.2021 р. в сумі 159607,69 грн. Листом від 16.08.2021 р. № 14080-13308/Т-02/8-1500/21 відповідач повідомив позивача, що виплата нарахованої пенсії буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з Державного бюджету України. У зв'язку з наведеним, позивач зверталась до Приморського районного суду м.Одеси, рішенням якого від 05.12.2024 р. у справі № 522/9468/24 стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 грн., однак позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання залишено без розгляду. Позивач вважає свої права порушеними, а дії відповідача протиправними, тому звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 04.02.2025 р. відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.04.2019 р. по 31.07.2021 р., яка становить 159607,69 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача такої заборгованості за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку.
Ухвалою від 04.02.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 інфляційних збитків та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання за період з 01.04.2019 р. по 31.07.2021 р. та стягнення з відповідача на користь позивача таких виплат за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку.
18.02.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 р. по справі № 420/4969/21, яке набрало законної сили 06.07.2021 р., ОСОБА_1 08.07.2021 р. проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 р. на підставі наданої Міністерством внутрішніх справ України оновленої довідки №22/6-966 від 04.01.2021 р. з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2021 р. становив 17078,13 грн.. Сума доплати за період з 01.04.2019 р. по 31.07.2021 р. з урахуванням фактично виплачених сум склала 159607,69 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії (станом на 29.11.2024 р. за № 118178). Відповідно до ст.23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України. Встановлені обставини справи свідчать про те, що вже перераховані суми пенсії не було виплачено позивачу у зв'язку з відсутністю бюджетного асигнування. На підставі наведеного, слід зазначити, що обставини, в своїй сукупності свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків.
25.02.2025 р. відповідач повідомив про неможливість надати суду матеріали пенсійної справи позивача, оскільки дана пенсійна справа на час воєнного стану знаходиться на зберіганні поза межами Одеської області.
З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Згідно даних КП "ДСС" рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 р. у справі № 420/1969/21, яке набрало законної сили 06.07.2021 р., визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_2 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 05.03.2019 р. на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО95753 від 21.12.2020 р., виданої станом на 05.03.2019 р. у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.04.2019 р. провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО95753 від 21.12.2020 р., виданої станом на 05.03.2019 р. у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
На виконання вказаного рішення суду, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2019 р. на підставі наданої Міністерством внутрішніх справ України оновленої довідки №22/6-966 від 04.01.2021 р. та нараховано доплату пенсії за період з 01.04.2019 р. по 31.07.2021 р. в сумі 159607,69 грн.
Листом від 16.08.2021 р. № 14080-13308/Т-02/8-1500/21 відповідач повідомив позивача, що виплата нарахованої пенсії буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з Державного бюджету України.
Вважаючи свої права порушеними щодо невиплати відповідачем інфляційних збитків та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, стягнення з боржника інфляційних втрат регулюється ст.625 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2018 у справі № 826/22867/15 зазначив, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.
У постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду було сформовано висновок, відповідно до якого приписи ст.625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.
В силу ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Беручи до уваги відсутність договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем, суд вважає, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків в даному випадку відсутні. Отже, між позивачем та відповідачем в межах спірних правовідносин не існують цивільні правовідносини, у тому числі й зобов'язального характеру.
Передбачене ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах.
За таких обставин норми Цивільного кодексу України, зокрема, ті, що регулюють наслідки порушення зобов'язань, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, не застосовуються.
Отже, у цій справі відсутні підстави для застосування цивільно-правової відповідальності до відповідача, оскільки правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем, є публічними, а не цивільно-правовими.
У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, яке мало б складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами, належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Оскільки пенсійний орган не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні ст. 625 ЦК України, тому положення ст.625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які в даному випадку виникли у зв'язку з виконанням судового рішення.
Вказаний висновок щодо застосування ст.625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 27.08.2020 р. у справі №804/871/16, від 18.07.2018 р. у справі №2а-11853/10/1570, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання пенсійного органу нарахувати та виплатити позивачу інфляційних втрат та 3% річних.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко