Справа № 420/4524/25
10 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «МАРЛІН ОДЕСА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
Приватне підприємство «МАРЛІН ОДЕСА» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000040/2 від 30.01.2025 р.;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000062 від 30.01.2025 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним, оскільки під час декларування товарів позивачем було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано документи. Не дивлячись на подання позивачем усіх необхідних для визначення митної вартості товарів документів, передбачених Митним кодексом України, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості за резервним методом. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.
Ухвалою від 17.02.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 11.03.2025 року відмовлено у задоволенні заяви Одеської митниці про розгляд справи № 420/4524/25 у судовому засіданні з викликом сторін.
05.03.2025 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач стверджує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення. Перевіркою поданих документів встановлено наявність у них розбіжностей та невідповідностей. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, митниця вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
До суду надійшла відповідь на відзив, в якій представником підтримана викладена в позовній заяві позиція.
До суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, яким підтримано доводи відзиву.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що Приватне підприємство «МАРЛІН ОДЕСА» зареєстроване 03.09.2019 року (номер запису 15561020000071386) за адресою: 65048, Одеська обл.., м. Одеса, вул.. Базарна, буд. 19, кв. 3. Основним видом економічної діяльності є: 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.
Між ПП «МАРЛІН ОДЕСА» (Покупець) та компанією «FUJIAN RONGJANG IMP.&EXP.CO., LTD», Китай (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір № 20032023 від 20.03.2023 р. (далі - Контракт) згідно з предметом якого Продавець продає, а Покупець купує товар, що належить Продавцю. Перелік товарів, кількість, ціна, сума зазначаються в інвойсах або проформа інвойсах на кожну партію товару.
Інвойси, проформа інвойси є платіжними документами (п. 1.1 Контракту).
Згідно п. 3.2 Контракту умови поставки: вид транспортування вантажу, умови поставки вказуються додатково в інвойсі або проформа інвойсі.
Пунктом 5.1. Контракту передбачено, що оплата товару здійснюються Покупцем наперед, згідно з виставленими рахунками або проформа інвойсами. Оплата товару здійснюється в доларах США (п. 5.2 Контракту).
Відповідно до пункту 8.5. Контракту при його тлумаченні сторони повинні керуватись умовами міжнародних правил Інкотермс.
01.09.2024 р. Продавець виставив Покупцю інвойс № RJCG24HA078 на товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)» трьох найменувань: 600-650 гр. +10%-15% соус - вагою 2 000 кг, вартістю 23 600,00 дол. США; 600-650 гр. +10%-15% соус - вагою 15 000 кг, вартістю 174 000,00 дол. США, ; 600-650 гр + 500 гр. соус - вагою 5 000 кг, вартістю 38 000,00 дол. США. Загальна вартість 235 600,00 дол. США.
В інвойсі також визначені транспортні деталі: з Ксіамену, Китай до України, морським транспортом до Констанци, Румунія, на умовах поставки CIF Констанца, Румунія.
Продавцем було складено пакувальний лист до інвойсу № RJCG24HA078 від 01.09.2024 р. на товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)» загальною вагою нетто 22 000 кг, брутто - 25 300 кг.
Платіжними документами від 03.09.2024 № 240903/000279745 (на суму 30 000,00 дол. США), від 08.01.2025 № 250108/000310474 (на суму 100 000,00 дол. США), від 15.01.2025 № 250115/000312146 (на суму 105 600,00 дол. США), ПП «МАРЛІН ОДЕСА» на рахунок «FUJIAN RONGJANG IMP.&EXP. CO., LTD» сплатило повну вартість товару у сумі 235 600,00 дол. США на підставі контракту № 20032023 від 20.03.2023р., інвойсу № RJCG24HA078 від 01.09.2024 р., про що зазначено у призначенні платежу вказаних банківських документів.
20.11.2024 р. на товар було оформлено експортну митну декларацію № 370820240000731951.
Товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)» у контейнері MNBU4180877 вагою брутто 25 300 кг було відвантажено на морське судно «MSC ALLEGRA» з порту Ксіамен до порту Констанца згідно коносаменту № 246795437 від 24.11.2024 р.
28.01.2025 р. товар у контейнері MNBU4180877 вагою нетто 22 000 кг, брутто 25 300 кг було відвантажено на автомобільний транспорт НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з Констанци, Румунія до Одеси, Україна, що підтверджується CMR (міжнародною товаротранспортною накладною) №28011.
З метою митного оформлення товару «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)», поставленого на підставі вказаного Контракту, декларант ПП «МАРЛІН ОДЕСА» - ТОВ «БЛЕССКО» 30.01.2025 р. подало до Одеської митниці електронну митну декларацію № 25UA500020000825U3, заявивши митну вартість імпортованого товару за ціною договору у відповідності з положеннями статті 58 Митного кодексу України, додавши до ціни товару складову митної вартості товару - витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, понесені покупцем.
Так, в графі 22 МД вказано ціну товару згідно виставленого рахунку - інвойсу № RJCG24HA078 від 01.09.2024 р. на суму 235 600,00 дол. США, а в графі 12 МД зазначена митна вартість товару у валюті України, визначена декларантом з урахуванням витрат на транспортування товару, понесених імпортером - 9 943 566,64 грн (235 600,00 дол. США х 41,9294 грн/дол. США = 9 878 566,64 грн) + 65000грн).
На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів до митної декларації додані документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, та інші товаросупровідні документи: зовнішньоекономічний договір № 20032023 від 20.03.2023 р., інвойс № RJCG24HA078 від 01.09.2024 р., пакувальний лист б/н від 01.09.2024 р., банківські платіжні документи № 240903/000279745 від 03.09.2024р., № 250108/000310474 від 08.01.2025 р., № 250115/000312146 від 15.01.2025 р., коносамент (Bill of lading) № 246795437 від 24.11.2024 р., автотранспортну накладну № 28011 від 28.01.2025 р., страховий поліс № 13598100220240000724 від 22.11.2024 р., рахунок передплатний на надання транспортно-експедиційних послуг № А011702 від 27.01.2025 р., довідку про транспортні витрати № 02/27.01.2025 від 27.01.2025 р., договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 221-ЮГЛ від 17.10.2022 р., договір на автомобільне перевезення № 2911/2022 від 29.11.2022 р., копію митної декларації країни відправлення № 370820240000731951 від 20.11.2024 р. та інші документи, зазначені в графі 44 МД.
На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500020000825U3 від 30.01.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000040/2 від 30.01.2025, а саме:
1) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вона не включалась до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано;
3) у довідці про транспортні витрати від 27.01.2025 № 02/27.01.2025 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу;
4) інвойс від 01.09.2024 № RJCG24HA078 не містить посилання на зовнішньоекономічний контракт;
5) згідно п 5.1 зовнішньоекономічного договору від 20.03.2023 № 20032023 оплата здійснюється наперед згідно виставленого рахунку (інвойсу), але в наданому інвойсі від 01.09.2024 № RJCG24HA078 такі умови відсутні.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 30.01.2025 року склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000062.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З аналізу частин 1, 2 ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частиною п'ятою статті 53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Враховуючи вищевикладене, аналіз положень ч.3 ст.53, ч. 1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст.53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Так, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21 -591 аі5 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.
У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:
« 1) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вона не включалась до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;»
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.3.2. зовнішньоекономічного контракту №20032023 від 20.03.2023 року умови поставки: вид транспортування вантажу, умови поставки вказуються додатково в інвойсі або проформа інвойсі.
За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
Відповідно до ст. А9 Правил Інкотермс 2010 щодо CIF продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки.
Отже, невід'ємною частиною витрат продавця/постачальника за умовами CIF є витрати на пакування товару, що також відображено і в Контракті №20032023 від 20.03.2023 року.
Зокрема, відповідно до п.6.1. зовнішньоекономічного контракту №20032023 від 20.03.2023 року товар повинен бути доставлений в упаковці, що відповідає особливостям транспортування
Таким чином, обов'язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару, а відповідно, не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду у постанові від 22.01.2019р. у справі №815/6794/17, від 18.12.2019р. у справі №160/8775/18.
Таким чином, суд доходить висновку, що продавцем самостійно здійснювалось пакування товару, у зв'язку з чим у покупця була відсутня необхідність для понесення додаткових витрат на пакування, а тому доводи відповідача про відсутність такої складової митної вартості як пакування або упаковка є необґрунтованими, та відхиляються судом.
Також в графі 33 спірного рішення зазначено, що « 2) Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано;»
Матеріалами справи підтверджується, що до митного оформлення на підтвердження вартості перевезення були надані: рахунок передплатний на надання транспортно-експедиційних послуг №А011702 від 27.01.2025р., довідку про транспортні витрати №02/27.01.2025 від 27.01.2025р., договір про надання транспортно-експедиторських послуг №221-ЮГЛ від 17.10.2022р., договір на автомобільне перевезення №2911/2022 від 29.11.2022 р.
Відповідно до довідки ТОВ “ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» про транспортні витрати № 02/27.01.2025 від 27.01.2025 р., вартість перевезення вантажу транспортним засобом державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_3 з м. Констанца (Румунія) до м. Орлівка (прикордонний перехід, Україна) становить 65000 грн.
Декларант ПП «МАРЛІН ОДЕСА» 30.01.2025 р. подав до Одеської митниці електронну МД №25UA500020000825U3, заявивши митну вартість імпортованого товару за ціною договору, додавши до ціни товару складову митної вартості товару - витрати на транспортування цього товару до місця ввезення на митну територію (65 000,00 грн) у відповідності до пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України.
Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс).
Таким чином, витрати на перевезення з Китаю до порту Констанца, Румунія були здійснені Продавцем, та вже включеними до ціни товару, а отже додатково до митної вартості не додаються, що не заперечується митницею, а витрати на перевезення, які поніс Покупець до митного кордону України (прикордонний перехід у м. Орлівка), додатково додані до фактурної вартості товару.
Таким чином, вказані вище зауваження митного органу суд також вважає безпідставними.
Стосовно тверджень митного органу, що у довідці про транспортні витрати від 27.01.2025 № 02/27.01.2025 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Разом з тим, в наданій до митного оформлення довідці про транспортно-експедиційні витрати № 02/27.01.2025 від 27.01.2025 р. зазначено маршрут та номер автотранспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , які співпадають із даними, вказаними в автотранспортній накладній № 28011 від 28.01.2025 р., яка, в свою чергу, містить посилання на маршрут, номер контейнеру та вагу товару, що дозволяє однозначно ідентифікувати імпортований товар.
У вказаних документах відсутні розбіжності тому, на думку суду, зазначення митним органом вказаної обставини як підстави для коригування митної вартості є необґрунтованим.
Щодо зауважень Одеської митниці про те, що інвойс від 01.09.2024 № RJCG24HA078 не містить посилання на зовнішньоекономічний контракт, суд вказує наступне.
Інвойс - у міжнародній комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача.
Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).
Виставлений Продавцем інвойс від 01.09.2024 № RJCG24HA078 містить перелік товарів, їх кількість і ціну за якою вони поставлені покупцеві, вид товару, його вагу, умови поставки і відомості про відправника та одержувача.
У постанові від 02.11.2018 р. у справі № 821/3874/15-а Верховний Суд вказав, що відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного контракту сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи дають можливість ідентифікувати поставлений товар.
Сплачуючи вартість товару, Продавець у призначенні платежу послався саме на цей інвойс від 01.09.2024 № RJCG24HA078 та контракт № 20032023 від 20.03.2024 р.
Також, посилання на інвойс від 01.09.2024 № RJCG24HA078 міститься у пакувальному листі, сертифікаті про походження товару, страховому полісі, декларації країни відправлення.
Додатково на підтвердження того, що товар було відправлено Продавцем саме на умовах поставки CІF згідно Інкотермс також свідчить надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що до митного органу були надані достатні докази для підтвердження реальних умов поставки та для підтвердження того, що зазначення в інвойсі умов поставки CNF є очевидною технічною помилкою, оскільки такої умови поставки згідно Інкотермс не існує.
Щодо зауважень митниці про те, що згідно п 5.1 зовнішньоекономічного договору від 20.03.2023 № 20032023 оплата здійснюється наперед згідно виставленого рахунку (інвойсу), але в наданому інвойсі від 01.09.2024 № RJCG24HA078 такі умови відсутні, суд зазначає таке.
Згідно п 5.1.-5.2. зовнішньоекономічного договору від 20.03.2023 № 20032023 оплата товару здійснюється Покупцем наперед, згідно виставленим рахунками або проформам інвойсу. Оплата здійснюється в доларах США.
Судом встановлено, що 01.09.2024 р. Продавець виставив Покупцю інвойс № RJCG24HA078 на товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)» трьох найменувань: 600-650 гр. +10%-15% соус - вагою 2 000 кг, вартістю 23 600,00 дол. США; 600-650 гр. +10%-15% соус - вагою 15 000 кг, вартістю 174 000,00 дол. США, ; 600-650 гр + 500 гр. соус - вагою 5 000 кг, вартістю 38 000,00 дол. США. Загальна вартість 235 600,00 дол. США.
В інвойсі також визначені транспортні деталі: з Ксіамену, Китай до України, морським транспортом до Констанци, Румунія, на умовах поставки CIF Констанца, Румунія.
Продавцем було складено пакувальний лист до інвойсу № RJCG24HA078 від 01.09.2024 р. на товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)» загальною вагою нетто 22 000 кг, брутто - 25 300 кг.
Платіжними документами від 03.09.2024 № 240903/000279745 (на суму 30 000,00 дол. США), від 08.01.2025 № 250108/000310474 (на суму 100 000,00 дол. США), від 15.01.2025 № 250115/000312146 (на суму 105 600,00 дол. США), ПП «МАРЛІН ОДЕСА» на рахунок «FUJIAN RONGJANG IMP.&EXP. CO., LTD» сплатило повну вартість товару у сумі 235 600,00 дол. США на підставі контракту № 20032023 від 20.03.2023р., інвойсу № RJCG24HA078 від 01.09.2024 р., про що зазначено у призначенні платежу вказаних банківських документів.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що Позивачем фактично виконано умови контракту та інвойса щодо передплати за поставлений товар.
Таким чином, на думку суду, зазначення митним органом як підстави для коригування митної вартості неможливість перевірити правильність визначення митної вартості самого товару без зазначення в інвойсі умов оплати - є безпідставними та необґрунтованими.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ПП «МАРЛІН ОДЕСА» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому, надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Щодо розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).
До митного органу були надані всі необхідні та достатні докази, вартість та обсяги товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.
Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.
Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.
Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.
На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
Отже, в даному випадку відповідачем не доведено наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару, є достатніми та такими, що у своїй сукупності не викликають сумніву в достовірності зазначеної в них інформації.
Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000040/2 від 30.01.2025 р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо картки відмови в прийнятті митної декларації.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500020/2025/000062 від 30.01.2025 р. зазначено таку причину для відмови у митному оформлені, як прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості № UA500020/2025/000040/2 від 30.01.2025 р..
При цьому, оскільки саме прийняття рішення № UA500020/2025/000040/2 від 30.01.2025 р. слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500020/2025/000062 від 30.01.2025 р., суд вважає, що вказана картки відмови також підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП «МАРЛІН ОДЕСА» підлягають повному задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 10539,73 грн.
Тому вказана сума судових витрат підлягає стягненню з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «МАРЛІН ОДЕСА».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву Приватного підприємства «МАРЛІН ОДЕСА» (адреса: вул. Базарна, буд. 49, кв. 3, м. Одеса, 65048, код ЄДРПОУ 43206156) до Одеської митниці (адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000040/2 від 30.01.2025 р.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000062 від 30.01.2025 р.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «МАРЛІН ОДЕСА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10539,73 грн (десять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять гривень 73 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Андрухів