18 березня 2025 р. № 400/11522/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарнавської О.О., представника позивача Лушко Т.А., представника відповідача Клюцевської С.О., за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2024 року № 1886914290702,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СОНАР» (далі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містить вимоги:
визнати протиправним та скасувати прийняте 13.09.2024 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (далі - Управління або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 1886914290702.
На обґрунтування позовних вимог Товариство, зокрема, вказало, що відповідач безпідставно заперечив проведення позивачем господарських операцій та дійшов неправомірного висновку про порушення Товариством норм Податкового кодексу України.
Управління позов не визнало з підстав, що викладені у відзиві (т. 3, арк. 84-98).
Товариство подав відповідь на відзив (т. 3, арк. 105-113) і додаткові пояснення (т. 19, арк. 1- 4, 147-150, 200-203).
Управління подало додаткові пояснення (т. 19, арк. 90-92, 192).
В судовому засіданні представник Товариства вимоги адміністративного позову підтримала, представник Управління просила у задоволенні позову відмовити.
Як встановлено судом, з 15.02.2024 до 06.03.2024 посадові особи Управління провели документальну планову виїзну перевірку Товариства, результати якої оформили актом від 13.03.2024 № 3640/14029007-01/24290030 (далі - акт від 13.03.2024, т. 1, арк. 96-150).
З урахуванням висновків акта від 13.03.2024 Управління 03.04.2024 прийняло податкове повідомлення-рішення № 583814290701, яким збільшило суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 2 910 620,75 грн, з яких 2 518 527 грн - за податкове зобов'язання, 392 093,75 грн - штраф (далі - ППР від 03.03.2024, т. 1, арк. 93-94).
За результатами розгляду скарги Товариства на ППР від 03.04.2024 (т. 1, арк. 174-180) ДПС 13.06.2024 прийняла рішення № 17879/6/99-00-06-01-01-06 (далі - Рішення ДПС, т. 1, арк. 181-187), яким частково задовольнила скаргу Товариства - скасувала ППР від 03.04.2024 «… в частині висновків перевірки щодо завищення витрат по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами та у відповідній частині застосовані штрафні санкції …».
ДПС вказала, що в акті перевірки від 13.03.2024 «… відсутня інформація щодо не надання первинних документів, їх недостатності та дефектності оформлення … платник податку самостійне несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення сум податку до бюджету … і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем або порушення ним правил здійснення господарської діяльності … чинне законодавство … не встановлює обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань … виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентами транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів … в акті перевірки відсутня інформація про звернення ГУ до суду з метою визнання укладених правочинів недійсними, та про наявність судових рішень, які підтверджують їх недійсність … відповідно до презумпції правомірності правочину усі укладені підприємством правочини є дійсними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом …» , аналіз акта від 13.03.2024 свідчить про невідповідність його загальної та описової частини вимогам, встановленим «Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок № 727).
ДПС, з посиланням на практику Верховного Суду, зауважила, що для встановлення факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкового дисципліни його контрагентами-постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуги) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону, тому платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, за умови якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків.
Контрагентами, про яке йдеться у рішенні ДПС, є: ТОВ «ПРОМТЕХНОТОРГ», ТОВ «СОЮЗАГРО ГРУП», ТОВ «ЛАЙМ МЕДІА ТРЕЙД», ТОВ «БУД КОМПЛЕКТ ГРУП», ТОВ «ЮГІНТЕР КОМПАНІ АСТАРА». ДПС вказала, що «… висновки перевірки про завищення витрат по операціях з ТОВ «ПРОМТЕХНОТОРГ» … на загальну суму 12 299 992 грн., не забезпечені належною доказовою базою, а отже, підлягають скасуванню …».
Рішенням ДПС зобов'язала Управління «… вжити заходи відповідно до вимог пп.78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України в частині висновків перевірки щодо завищення витрат по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «ПРОМТЕХНОТОРГ» …».
Вказана у підпункті 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підстава для проведення документальної позапланової перевірки - контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
02.08.2024 начальник Управління, з посиланням на Рішення ДПС, видав наказ № 1059-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СОНАР» (код ЄДРПОУ 24790030)» (т. 1, арк. 41).
З 07.08.2024 до 13.08.2024 посадові особи Управління провели документальну позапланову виїзну перевірку Товариства, результати якої оформили актом від 20.08.2024 № 13903/14-29-08-02/24790030 (далі - Акт, т. 1, арк. 42-85).
Згідно з висновками Акта (стор. 85), Товариство порушило пункт 44.1, пункт 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 213 998 грн.
Позивач подав заперечення до Акту (т. 1, арк. 87-92). Згідно з позовом, листом від 11.09.2024 № 20697/6/14-29-07-02 Управління повідомило про результати розгляду заперечень, відповідно до яких змін до Акту внесено не було.
Згідно з доданим відповідачем розрахунком (далі - Розрахунок, т. 19, арк. 194), сума завищення витрат за 2018 - 2022 (3 квартали) роки - 12 299 995,84 грн (проти 12 299 992 грн, що були встановлені попередньою перевіркою).
13.09.2024 Управління, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункт 123.1, пункт 123.2 статті 123, пункт 521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, прийняло податкове повідомлення-рішення № 1886914290702 (далі - ППР, т. 1, арк. 39-40) , яким збільшило суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток підприємств, на 2 560 023,75 грн, з яких 2 213 998 грн - податкове зобов'язання, 436 025, 75 грн - штраф.
Правомірність ППР є предметом розгляду у справі.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до пункту 44.1, абзацу першого пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, що була чинною до 01.10.2022),
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
У підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України вказано, що об'єктом оподаткування є:
прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
За текстом Акта, розбіжностей між змістом досліджених первинних документів, що їх надало Товариство, даними бухгалтерського обліку та показниками податкових декларацій контролюючий орган не встановив.
Суд зауважив, що, незважаючи на підстави, якими керувалася ДПС при скасуванні ППР від 03.04.2024, Акт, в порушення Порядку № 727, не містить інформації щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Висновки про завищення Товариством витрат на суму 12 299 992 грн обґрунтовані таким.
1. Договори поставки містять суперечливу інформацію щодо статусу платників податків - продавців.
Цей довід суд відхилив, оскільки договір поставки не є документом, про які зазначено у пункті 44.1 статті 44 Податкового кодексу України. Суперечливість текстів договорів (при тому, що законодавством взагалі не вимагається укладання таких договорів у письмовій формі) у частині, яка не має відношення до суті господарської операції, не є ознакою порушення Товариством вимог податкового законодавства.
2. Надані до перевірки товарно-транспортні накладні містять недостовірну інформацію в частині пунктів навантаження товарів: продавці не декларували як об'єкти оподаткування або як об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, будь-які об'єкти нерухомого майна за відповідними адресами, не є власниками цих об'єктів.
Цей довід суд відхилив, оскільки вимоги щодо визначення місця, в якому учасники господарської операції погодили навантаження товарів, законодавством не встановлені.
3. У 2024 році встановлена відсутність продавців за зареєстрованим місцезнаходженням.
Цей довід суд відхилив, оскільки, по-перше, факт відсутності представників юридичної особи за зареєстрованою адресою доводить виключно факт їхньої відсутності, по-друге, відомості, що були отримані Управлінням у 2024 році, не спростовують факти здійснення господарських операцій у 2018-2022 роках.
4. Продавці не звітували про нараховані (сплачені) на користь фізичних осіб суми доходу та суми утриманого податку, що свідчить про відсутність власних та/або залучених трудових ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності.
Цей довід суд відхилив, оскільки неподання продавцями звітності свідчить про порушення законодавства саме продавцями, але не про порушення законодавства покупцем. Крім того, з приводу необґрунтованості подібних тверджень було прямо вказано у Рішенні ДПС.
5. Посадові особи продавців є посадовими особами багатьох інших суб'єктів господарювання в різних областях України, отже, не спроможні здійснювати одночасно контроль за діяльністю підприємств, вести фінансовий та податковий облік, оформлювати первинні документи, безпосередньо брати участь у господарській діяльності суб'єктів господарювання.
Цей довід суд відхилив, оскільки зазначені обставини не впливають на показники податкової звітності Товариства. У Рішенні ДПС вказано про презумпцію правочину та зауважено, що «… контролюючі органи мають право звертатись до суду, у тому числі подавати позов до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами. Однак в акті перевірки відсутня інформація про звернення ГУ до суду з метою визнання укладених правочинів недійсними, та про наявність судових рішень, які підтверджують їх недійсність …».
Відсутня подібна інформація і в Акті.
Відповідач не встановив, що первинні документи були підписані посадовими особами продавців з порушенням частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
6. Товариство не надало документів, що містять технічні характеристики придбаних товарів, найменування і товарний знак виробника, номер партії та дату виготовлення, результати приймально-здавальних випробувань тощо, що свідчить про непідтверджена можливості використання Товариством у господарській діяльності цих товарів з урахуванням вимог щодо терміну придатності та технічних характеристик.
Цей довід суд відхилив, оскільки подібні документи не документами, про які зазначено у пункті 44.1 статті Податкового кодексу України.
Позивач не зобов'язаний їх зберігати протягом строків, що вказані у пункті 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.
Крім того, Товариство пояснило, що частину придбаних товарів воно продало іншим особам, і наявні товаросупровідні документи були також передані.
Стосовно сумнівів у можливості використання придбаних позивачем товарів у господарській діяльності суд вказав, що у посадових осіб контролюючого органу була можливість під час проведення документальної виїзної перевірки встановити ці обставини.
7. Показники податкових декларацій з податку на прибуток продавців не відповідають первинним документів.
Цей довід суд відхилив як такий, що спотворює принцип індивідуальної відповідальності платника податків. Про хибність подібних висновків прямо вказано у Рішенні ДПС, зміст якого мав враховуватися при проведенні позапланової перевірки.
8. Товариство не довело економічну вигоду, спрямовану на отримання доходу при здійсненні господарських правовідносин з неплатниками ПДВ та факт використання у господарській діяльності товарів.
Цей довід суд відхилив. По-перше, про що вказано вище, посадові особи Управління могли встановити обставини використання позивачем у господарській діяльності придбаних товарів. В Акті відсутня інформація про те, що Товариство відмовило у наданні відповідних документів. По-друге, нормами Податкового кодексу України на платника податків не покладений обов'язок доводити економічну вигоду від операцій з неплатниками ПДВ. Контролюючий орган, стверджуючи про відсутність такої вигоди, мав документально довести, що ці операції та подальші операції (або використання товарів у власній діяльності) не призвели до збільшення доходу Товариства. Відповідної інформації Акр не містить.
Підсумовуючи наведене, суд вказав, що всі твердження відповідача ґрунтуються на сумнівах, припущеннях тощо, а не на матеріалах, які є підставами для висновків під час проведення перевірок (стаття 83 Податкового кодексу України).
Оскільки Актом (джерело результатів перевірки) не доведено порушення Товариством статей 44 і 134 Податкового кодексу України, наслідком чого стало заниження суми податку на прибуток на 2 213 998 грн, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ППР та, відповідно, про задоволення позову.
Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Управління.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" (вул. Одеська, 11, м. Вознесенськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 56501, ідентифікаційний код: 24790030) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код: 44104027) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 13.09.2024 № 1886914290702.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код: 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" (вул. Одеська, 11, м. Вознесенськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 56501, ідентифікаційний код: 24790030) судовий збір в сумі 24 224 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Дата складання повного тексту - 11.07.2025.
Суддя В.В. Птичкіна