ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" липня 2025 р. справа № 300/5905/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Долинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
Адвокат Жарський Тарас Володимирович, діючи в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Долинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Долинської міської ради від 05.04.2024 № 2601-42/2024 «Про скасування рішення виконавчого комітету Долинської міської ради від 19.12.2023 № 845».
Позовні вимоги мотивовано тим, що 19.12.2023 Виконавчим комітетом Долинської міської ради прийнято рішення № 845 «Про встановлення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», яким надано дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 встановити дві тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності на майдані Січових Стрільців у м. Долина. Однак, оскаржуваним рішенням Долинської міської ради від 05.04.2024 № 2601-42/2024 скасовано дію рішення виконавчого комітету Долинської міської ради від 19.12.2023 № 845 «Про встановлення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності». Позивач не погоджується з таким скасуванням відповідачем свого попереднього рішення та вважає, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Зокрема, звернув увагу, що на виконання рішення від 19.12.2023 № 845 ним було отримано паспорти прив'язки тимчасової споруди за № 1 та за № 2, отже, таке рішення вичерпало свою дію та не може бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування після його виконання. Вказано, що відповідачем в рішенні від 05.04.2024 № 2601-42/2024 не конкретизовано, які саме норми закону при прийнятті рішення порушені та в чому полягає невідповідність Конституції чи законам України. Позивач вважає дії відповідача щодо прийняття рішення протиправними, внаслідок чого, звернувся до суду з вказаним позовом.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.35).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.41).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 23.09.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що проект рішення від 05.04.2024 «Про скасування рішення виконавчого комітету Долинської міської ради від 19.12.2023 №845» був підготовлений депутатом Долинської міської ради ОСОБА_2 та внесений за її пропозицією на розгляд сесії міської ради. Проект рішення був завізований його виконавцем депутатом Аллою Шевченко; секретарем ради - Віктором Гошиликом; начальником управління правового і кадрового забезпечення - Зеновієм Григорським. За результатами голосування проект рішення був підтриманий. Таким чином проект рішення був підготовлений та внесений на розгляд сесії міської ради відповідно до Регламенту Долинської міської ради. Отже, Долинська міська рада Івано-Франківської області діяла в межах повноважень та порядку, які визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламентом Долинської міської ради Івано-Франківської області. Вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.45-47).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзиви на позов, та в сукупності письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець та здійснює такі види діяльності: код КВЕД 47.71 - роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (основний); інші: код КВЕД 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, код КВЕД 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, код КВЕД 47.72 - роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах (а.с.9).
19.12.2023 Виконавчим комітетом Долинської міської ради прийнято рішення № 845 «Про встановлення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», яким надано дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 встановити дві тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності на майдані Січових Стрільців у м. Долина. Зобов'язано позивача отримати у відділу містобудування та архітектури паспорти прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на майдані ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.31).
16.01.2024 позивач звернувся до міського голови із заявою про надання паспортів прив'язок двох тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на майдані ОСОБА_3 у м. Долина (зворотна сторона а.с.7,19).
За результатами розгляду вказаних заяв 16.01.2024 відділ містобудування та архітектури Долинської міської ради видав паспорт прив'язки ТС № 1 (а.с.7) та № 2 (а.с.19). Вказані паспорти прив'язки ТС дійсні до 19.12.2028.
В подальшому, у зв'язку із тим, що рішення виконавчого комітету Долинської міської рад від 19.12.2023 № 845, на думку відповідача, суперечить рішенню міської ради від 31.10.2012 № 845 24/2012 «Про Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Долина», не відповідало вимогам рішення виконавчого комітету міської ради від 13.03.2023 № 636 «Про затвердження Концепції розміщення тимчасових споруд для проваджень підприємницької діяльності у м. Долина» внесено проект рішення «Про скасування рішення виконавчого комітету Долинської міської ради від 19.12.2023 № 845» від 05.04.2024 за № 2601-42/2024 (а.с.49).
Відповідно до витягу із протоколу сорок другою сесії міської ради четвертого пленарного засідання від 05.04.2024 поставлено на голосування проект рішення «Про скасування рішення виконавчого комітету Долинської міської ради від 19.12.2023 № 845» від 05.04.2024 за № 2601-42/2024 (а.с.51).
За результатами голосування рішення від 05.04.2024 № 2601-42/2024 «Про скасування рішення виконавчого комітету Долинської міської ради від 19.12.2023 № 845» прийнято більшістю голосів (а.с.52-53).
Не погодившись з рішенням Долинської міської ради від 05.04.2024 № 2601-42/2024 «Про скасування рішення виконавчого комітету Долинської міської ради від 19.12.2023 №845», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 3, 4 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Отже, виконавчий комітет є одним з елементів в системі місцевого самоврядування, взаємовідносини якого з іншими елементам цієї системи визначають її основні характеристики, як цілісної і самодостатньої.
Виконавчий комітет є колегіальним виконавчим органом місцевої ради загальної компетенції, при цьому виконавчий комітет, як орган в загальній системі місцевого самоврядування в реалізації своїх функцій та завдань підзвітний та підконтрольний відповідній раді, яка відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування", є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Тобто, органом, що здійснює представництво територіальної громади та діє від її імені є відповідна рада, тоді як виконавчий комітет є структурним підрозділом ради, основним завданням якого є реалізація конкретних завдань, функцій та повноважень ради.
Відповідно до статті 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Перелік питань, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради передбачено статтею 26 Закону № 280/97-ВР.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Частиною 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно частини 6 цієї статті виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Відповідно до частин 9 та 10 цієї статті рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дійшов висновку, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень.
Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Окрім того, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Водночас, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, внаслідок чого, вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб'єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.
Так, рішенням Виконавчого комітету Долинської міської ради від 19.12.2023 № 846 «Про встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» дозволено ФОП ОСОБА_1 встановити тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності на майдані Січових Стрільців у м. Долина.
Як вже встановлювалося судом, на виконання рішення Виконавчого комітету Долинської міської ради 19.12.2023 за № 845 «Про встановлення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», 16.01.2024 позивач звернувся до міського голови із заявою про надання паспортів прив'язок двох тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на майдані ОСОБА_3 у м. Долина (зворотна сторона а.с.7,19).
За результатами розгляду вказаних заяв 16.01.2024 відділ містобудування та архітектури Долинської міської ради видав паспорт прив'язки ТС № 1 (а.с.7) та № 2 (а.с.19). Вказані паспорти прив'язки ТС дійсні до 19.12.2028.
В даному аспекті суд вказує на таке.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначаються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
Відповідно до частин 2-4 статті 28 Закону № 3038-VI) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 №2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим.
На виконання статті 28 Закону № 3038-VI наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, яким визначено механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок).
Саме цей Порядок є єдиним актом, який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Такий висновок закріплено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16.
Відповідно до пункту 1.3. Розділу І Порядку тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.
Паспорт прив'язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності (абзац 2 пункту 1.4 Розділу І Порядку).
Пунктом 1.8 Розділу І Порядку визначено, що при розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами.
Відповідно до пункту 2.2 Розділу ІІ вказаного Порядку замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди.
До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування тимчасової споруди, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 кресленнями контурів тимчасової споруди з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження тимчасової споруди/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.
Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Розділу ІІ Порядку для оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди Паспорт прив'язки тимчасової споруди надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
Пунктом 2.14 Розділу ІІ Порядку визначено, що паспорт прив'язки ТС не надається за умов:
подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 цього Порядку;
подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку.
Ненадання паспорта прив'язки ТС з інших підстав не допускається.
Положеннями пункту 2.25 Порядку передбачено, що дія паспорта прив'язки тимчасової споруди призупиняється за таких умов:
необхідність проведення планових ремонтних робіт на земельній ділянці, на якій розміщена ТС, - з обов'язковим попередженням власника ТС за 1 місяць та наданням тимчасового місця для розміщення такої ТС;
необхідність проведення аварійних ремонтних робіт на земельній ділянці, на якій розміщена ТС, - без попередження.
Дія паспорта прив'язки ТС анулюється за таких умов:
недотримання вимог паспорта прив'язки ТС при її встановленні;
не встановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив'язки ТС;
надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив'язки ТС.
З аналізу означених норм Порядку видно, що ним передбачено порядок дій органу місцевого самоврядування та власника тимчасової споруди у разі необхідності отримання, призупинення або анулювання паспорта прив'язки ТС.
Так, у справі яка розглядається, міська рада скасувала рішення свого виконавчого органу про надання дозволу на встановлення двох тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у місті Долина, яке останній прийняв на реалізацію делегованих повноважень в галузі будівництва відповідно до вимог Закону України № 3038 «Про регулювання містобудівної діяльності».
Підставою для скасування вказаного рішення вказано щодо суперечності рішенню міської ради від 31.10.2012 № 845 24/2012 «Про Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Долина» та не відповідність вимогам рішення виконавчого комітету міської ради від 13.03.2023 № 636 «Про затвердження Концепції розміщення тимчасових споруд для проваджень підприємницької діяльності у м. Долина».
При цьому суд зауважує, що станом на час прийняття відповідачем рішення від 05.04.2024 № 2601-42/2024 «Про скасування рішення виконавчого комітету Долинської міської ради від 19.12.2023 № 845», рішення міської ради від 31.10.2012 № 845 24/2012 «Про Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Долина» та рішення виконавчого комітету міської ради від 13.03.2023 № 636 «Про затвердження Концепції розміщення тимчасових споруд для проваджень підприємницької діяльності у м. Долина» вже були затверджені, внаслідок чого, надаючи позивачу можливість провадити діяльність у тимчасовій споруді за вказаною адресою виконавчий орган керувався такими рішеннями, а відповідач заздалегідь міг і повинен був передбачити негативні для позивача наслідки такого рішення.
Окрім того, позивач, починаючи з 16.01.2024 (дата отримання паспортів прив'язки ТС № 1 та № 2), почав реалізовувати своє право на встановлення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у місті Долина, яке надано йому на підставі рішення Виконавчого комітету Долинської міської ради від 19.12.2023 за № 845, тобто на підставі вказаного рішення виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав позивача у цій справі, у нього виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних охоронюваних законом інтересів, і він, як суб'єкт цих правовідносин, не надавав згоди на їх зміну чи припинення.
Таким чином, позивач, тимчасові споруди, в яких він провадить свою підприємницьку діяльність, мав законні сподівання на провадження такої діяльності без перешкод від Долинської міської ради чи Виконавчого комітету Долиснької міської ради.
Суд наголошує, що паспорти прив'язки ТС № 1 та № 2 дійсні до 19.12.2028, не анульовані та не призупинені, як то передбачено нормами Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, яким визначено механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244.
Як вже вказувалося судом вище, ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним.
Слід зазначити, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Пунктом 19 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Визначальною особливістю нормативного акта є його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб'єктів відповідних правовідносин двох чи більше учасників певного виду відносин. Тобто об'єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб'єктами, що беруть на себе права чи обов'язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу.
У свою чергу ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб'єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов'язки. І об'єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб'єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений, і залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акта.
Тобто, співвідношення між нормативними актами та ненормативними визначається, зважаючи на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв'язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб'єктів, і яке реалізуються без темпоральних обмежень.
Отже, ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Суд враховує ту обставину, що рішення Виконавчого комітету Долинської міської ради № 845 від 19.12.2023 є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання шляхом реалізації наданого позивачу дозволу на встановлення тимчасових споруд, внаслідок чого, це рішення не може бути в подальшому скасоване органом місцевого самоврядування.
Законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб'єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб'єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічного права і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб'єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.
Отже, враховуючи, що позивач мав законні очікування стосовно права провадження підприємницької діяльності, паспорт прив'язки був виданий йому правомірно, такі паспорти прив'язки не анульовані чи призупинені, розміщення тимчасової споруди здійснено без порушень законодавства, скасування спірним рішенням раніше прийнятого рішення виконавчого комітету Долинської міської ради від 19.12.2023 №845 є протиправним.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів у повному об'ємі правомірність своїх дій.
За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, внаслідок чого, адміністративний позов підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 16.07.2024 підтвердив сплату судового збору на суму 3028,00 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Долинської міської ради сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Долинської міської ради від 05.04.2024 №2602-42/2024 “Про скасування рішення виконавчого комітету Долинської міської ради від 19.12.2023 №846».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Долинської міської ради (код ЄДРПОУ 04054317, вул. Незалежності 5, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , село Тяпче, Долинський район, Івано-Франківська область) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , село Тяпче, Долинський район, Івано-Франківська область).
Відповідач:
Долинська міська рада (код ЄДРПОУ 04054317, вул. Незалежності 5, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.