ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" липня 2025 р. справа № 300/699/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши з власної ініціативи у порядку письмового провадження питання щодо можливості постановлення окремої ухвали в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), за змістом якого (з урахуванням уточнення) просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження виплати пенсії, нарахованої із середньомісячного заробітку 54440,26 грн. в розмірах: з 01.01.2020 по 30.04.2020 - 66174,55 грн.; 01.05.2020 по 30.06.2020 - 66174,55 грн, з 01.07.2020 по 31.08.2020 - 66210,07 грн., з 01.09.2020 по 30.11.2020 - 66210,07 грн., з 01.12.2020 по 01.07.2021 - 66237,43 грн., з 01.07.2021 по 30.11.2022 - 66278,23 грн., з 01.12.2021 по 30.09.2022 - 66361,27 грн., з 01.12.2022 - 66392,95 грн. на підставі рішення органу Пенсійного фонду України № 926020200137 від 14.10.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплату пенсії проводити згідно нарахованої рішенням органу Пенсійного фонду України № 926020200137 від 14.10.2022, нарахувати заборгованість по виплаті пенсії з 01.01.2020 по дату відновлення виплати нарахованої пенсії та надати відповідний розрахунок;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надати суду звіт про його виконання в місячний термін з дати вступу рішення в законну силу.
В межах розгляду зазначеної адміністративної справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 03.02.1993 отримує пенсію по інвалідності призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Водночас, в ході судового розгляду судом також встановлено і те, що ОСОБА_1 з 2013 року призначено щомісячне довічне грошове утримання судді, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, позивач на сьогоднішній день одночасно отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та довічне грошове утримання судді, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що суперечить положенням діючої редакції вказаного закону.
Відповідно до частини 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Вирішуючи питання щодо можливості постановлення окремої ухвали, суд вказує на таке.
Так, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 03.02.1993 отримує пенсію по інвалідності призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно Постанови Верховної Ради України від 19 вересня 2013 року № 604 - У11 відповідно до пункту 9 статті 126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Верховинського районного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно наказу по Верховинському районному суду від 25.11.2013 № 17 - ос/13 цього ж числа ОСОБА_1 відраховано зі складу Верховинського районного суду Івано-Франківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
25.11.2013 позивачу управлінням Пенсійного фонду України у Верховинському районі призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці і з цієї дати припинено виплату пенсії по інвалідності, призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб».
Однак, постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09.04.2014, що залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015, у справі № 347/704/14 визнано дії управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності протиправними та зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі відновити виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ групи, призначеної по Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» з 25 листопада 2013 року та проводити її виплату поряд із виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді.
Відтак, вказане судове рішення, що набрало законної сили слугувало передумовою для органу Пенсійного Фонду проводити одночасне нарахування та виплату ОСОБА_1 двох видів соціальних виплат починаючи з 2013 року.
Водночас, суд зазначає, що правовідносини, що виникли у цій справі, регулюються нормами чинного законодавства, редакція яких відрізняється від тієї, що була чинною на момент ухвалення судового рішення у справі № 347/704/14.
У зв'язку з цим правова позиція, викладена у відповідному судовому акті, хоч і набрала законної сили, не може бути застосована на сьогоднішній день, оскільки була сформульована в межах іншого правового регулювання, що втратило чинність.
Верховний Суд неодноразово у своїй практиці, зокрема у постановах Великої Палати від 03.04.2024 у справі №?917/1212/21 та від 23.10.2024 у справі №?712/3525/23, наголошував, що зміна правового регулювання є об'єктивною підставою для відступу від раніше сформованих висновків. Відтак, обставини справи підлягають оцінці з урахуванням нової правової реальності, а не прецедентів, що втратили актуальність.
Суд також враховує, що застосування правових висновків, сформованих на підставі норм, які втратили чинність, суперечить принципам правової визначеності, стабільності та справедливості, а також не забезпечує однаковості судової практики за поточного регулювання.
Так, відповідно до частин 5 статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016 чинної на сьогоднішній день) пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку.
Зазначене правове регулювання покладає на пенсійний орган обов'язок поставити отримувача декількох пенсійних виплат перед вибором: обрати пенсію або щомісячне довічне грошове утримання судді.
Звісно, суд бере до уваги постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09.04.2014 у справі № 347/704/14 та зазначає, що на момент її ухвалення суд діяв у межах чинного на той час правового поля, внаслідок чого, виходячи з практики 2014 року, було визнано допустимим одночасне отримання пенсії по інвалідності та довічного грошового утримання судді, що відповідало тлумаченню норм і підлягало виконанню у встановленому порядку.
Однак, сучасне правове регулювання вимагає, щоб особа обирала лише один вид державного забезпечення у разі наявності права на кілька.
Суд звертає увагу органу Пенсійного Фонду України на позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2021 за № 369/2234/17, яка є повністю релевантною щодо випадку із ОСОБА_1 як у часових проміжках правового регулювання так і у призначених особі видах пенсійного забезпечення, у якій Верховний Суд виснував про те, що позивачу може бути призначено або щомісячне довічне грошове утримання, або пенсію по інвалідності призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» за його вибором.
Тобто, аналізуючи вищевикладене, склалася правова ситуація, коли ОСОБА_1 протягом тривалого часу одночасно отримує два види державного забезпечення - пенсію по інвалідності та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, така ситуація фактично становить приклад подвійного фінансування з державного бюджету на користь однієї особи за різними правовими підставами, що суперечить принципам ефективного, цільового та економного використання державних коштів.
Модель державного пенсійного забезпечення України базується на загальному принципі взаємовиключності - особа, яка має право на кілька видів пенсій або державних виплат, як правило, повинна обрати один із них.
Така практика створює прецедент, який може призвести до нерівного ставлення до інших осіб у подібних правовідносинах та до необґрунтованого навантаження на бюджет, у зв'язку з цим ситуація потребує належної правової оцінки та приведення пенсійної справи у відповідність до чинного правового регулювання.
Таким чином, одночасне отримання обох виплат, як це було визначено рішенням суду в 2014 році, вже не відповідає чинним нормам і не узгоджується з оновленим порядком пенсійного забезпечення.
Вказане рішення залишилось чинним у межах свого часу, але не може вважатися таким, що породжує право на безстрокове суміщення двох видів виплат в умовах дії нової позиції Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про необхідність постановлення окремої ухвали, якою інформувати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про допущені ним порушення законодавства, а саме положень статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в частині суміщення двох видів соціальних виплат стосовно гр. ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 248, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Направити окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) - для вжиття заходів.
2. Про вжиті заходи, суб'єкту визначеному у пункті 1, повідомити Івано-Франківський окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Копію окремої ухвали направити учасникам справи.
Окрема ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на окрему ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо повна окрема ухвала не була вручена в день її складення, особа, якої вона стосується, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їй повного тексту окремої ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.