11 липня 2025 року Справа № 280/3362/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання у вищому навчальному закладі,
29 квітня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Національної академії Національної гвардії України (далі-позивач, Академія) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 12.08.2023 по 04.04.2025 у розмірі 560229,88 (п'ятсот шістдесят тисяч двісті двадцять дев'ять гривень 88 копійок).
Ухвалою суду від 02.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження, відповідно до статті 257 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 12.08.2023 №236 (по стройовій частині) ОСОБА_1 зараховано в списки перемінного складу Академії та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта та укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України (далі - контракт) строком на період навчання з 12.08.2023. Позивач зазначає, що згідно наказу начальника Академії від 12.03.2025 № 278 «Про висновки службового розслідування за фактом небажання продовжувати навчання солдатом ОСОБА_1 » задоволено рапорт солдата ОСОБА_1 та прийнято рішення про подальше відрахування його з вищого військового навчального закладу відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Вказує, що відповідач виключений зі списків перемінного складу курсантів та всіх видів забезпечення на підставі ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через небажання продовжувати навчання. Позивач зазначає, що у зв'язку із відрахуванням відповідача з вищого навчального закладу, у відповідача виник обов'язок відшкодувати фактичні видатки, пов'язані з його утриманням в Національній академії Національної гвардії України у період з 12.08.2023 по 04.04.2025 у розмірі 560229,88 грн. З урахуванням викладеного у позовній заяві та додаткових поясненнях представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовця є винагородою за державну службу особливого характеру, і виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця. Положеннями Порядку №260, викладеними в розділі І, дія якого поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами, зокрема, на військовослужбовців Національної гвардії України, передбачено, що виплачене військовослужбовцю грошове забезпечення поверненню не підлягає. Також, представник відповідача вказував на те, що отримувачем грошових коштів, що є предметом позову, має бути Міністерство внутрішніх справ України. Також, представник відповідача вказував на те, що відповідач перерахував у добровільному порядку на рахунок Академії кошти у розмірі 500 грн., до позову долучена платіжна інструкція 0.0.4276510326.1. Платіж зроблений до дати виключення відповідача зі списків змінного складу 04.04.2025 року. Заява зобов'язання відповідача добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з навчанням підписана 18.03.2025 року, також до дати виключення його зі списків змінного складу Академії та не містить дати, до якої це відшкодування має бути здійснене. З урахуванням викладеного у відзиві та додаткових поясненнях, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів у Національній Академії Національної гвардії України в період з 12 серпня 2023 року по 04 квітня 2025 року на посаді курсанта 1 відділення 223 навчальної групи курсу №4 командно-штабного факультету, військове звання солдат.
25.02.2025 солдатом ОСОБА_1 до керівництва Академії подано рапорт із клопотанням про відрахування його з навчання у навчальному закладі та з числа курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) на підставі ч.11 ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
На засіданні вченої ради Національної академії Національної гвардії України розглядалося питання про відрахування курсантів, які не бажають продовжувати навчання у Національній академії Національної гвардії України, а саме: курсанта 1 відділення 223 навчальної групи курсу №4 командно-штабного факультету солдата ОСОБА_1 та було ухвалено рішення про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби (навчання) у Національної академії Національної гвардії України, (витяг з Рішення № 4 від 24.02.2025 додається).
Рішення ОСОБА_2 викладено у Витягу з рішення № 4 засідання вченої ради Національної академії Національної гвардії України від 24.02.2025 та введено в дію наказом начальника Академії від 28.02.2025 № 217 «Про введення в дію рішення засідання вченої ради Академії від 24.02.2025 №4» (копії додаються).
Згідно наказу начальника Академії від 12.03.2025 № 278 «Про висновки службового розслідування за фактом небажання продовжувати навчання солдатом ОСОБА_1 » задоволено рапорт солдата ОСОБА_1 та прийнято рішення про подальше відрахування його з вищого військового навчального закладу відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 21.03.2025 № 10 (по особовому складу), відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з солдатом ОСОБА_1 достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням), відраховано з навчання та вважається таким, що проходить військову службу за призовом, під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до наказу начальника Академії від 04.04.2025 № 99 (по стройовій частині) достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством внутрішніх справ України, в особі начальника Академії і Відповідачем. Відповідач виключений зі списків перемінного складу курсантів та всіх видів забезпечення на підставі ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через небажання продовжувати навчання.
10.04.2025 Академією складено Претензію №84/1/1/7-206-2025 про стягнення суми витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до якої відповідача зобов'язано протягом 10 днів з дня отримання претензії, сплатити на користь Академії заборгованість вартості витрат, пов'язаних з утриманням позивача у закладі вищої освіти у сумі 560229,88 грн.
Судом встановлено, що у добровільному порядку відповідачем витрати, пов'язані з утриманням в Академії не відшкодовано, що зумовило звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу проводиться у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Згідно ч.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Частиною 11 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», контракт про проходження військової служби (навчання) розривається достроково, а курсанти чоловічої статі, відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі їх відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського, сержантського або старшинського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, вважаються такими, що проходять військову службу за призовом, та направляються: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану - до військових частин для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Матеріалами справи підтверджено, що контракт між позивачем та відповідачем було припинено через небажання відповідача продовжувати навчання.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - Порядок №964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за наявності), у зв'язку з припиненням громадянства України та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (10 років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів “д», “е», “з», “и» пункту 1, підпунктів “д», “е», “ж», “з» пункту 2 і підпункту “в» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - витрати).
Пунктом 3 Порядку №964 визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних із: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг.
Відповідно до Порядку №964, позивачем проведено розрахунок витрат пов'язаних з утримання відповідача в Академії та встановлено, що сума відшкодування складає:
по КЕКВ-2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» у розмірі 453815,62 грн.;
по КЕКВ-2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар, в тому числі м'який інвентар та обмундирування» у розмірі 14273,50 грн.;
по КЕКВ-2220 «Оплата медикаментів та перев'язувальних матеріалів» у розмірі 2017,68 грн.;
по КЕКВ-2230 «Продукти харчування» у розмірі 62269,64 грн.;
по КЕКВ-2271, 2272, 2273, 2275 «Оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв» у розмірі 28353,44 грн.
Судом встановлено, що відповідачем у добровільному порядку відшкодовано витрати на суму 500,00 грн. В іншій частині витрати не відшкодовано.
При цьому судом встановлено, що відповідач 18.03.2025 самостійно підписав заяву - зобов'язання (а.с.28), в якій погодився з зведеним розрахунком фактичних видатків державного бюджету на утримання у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 560729,88 грн., а також зобов'язався добровільно відшкодувати зазначену суму, проте грошові кошти не відшкодував.
Також, судом встановлено, що 22.04.2025 відповідачем отримано претензію від 10.04.2025, в якій його було зобов'язано відшкодувати витрати в розмірі 560229,88 грн. протягом 10 днів. Разом з тим, витрати також не було відшкодовано.
Під час розгляду справи судом також і заперечень на позовну заяву встановлено, що відповідач у добровільному порядку не бажає відшкодовувати фактичні витрати пов'язані з його утриманням у ВНЗ у повному обсязі.
При цьому, суд погоджується з посиланнями представника відповідача на те, що витрати мають відшкодовуватись на користь Міністерства внутрішніх справ України, проте зазначена обставина не позбавляє позивача проводити претензійно - правову роботу, оскільки не відшкодовані кошти рахуються на балансі саме навчального закладу.
Більш того, позивач не позбавленим права звернутися до позивача або МВС України для отримання для отримання актуальних реквізитів на які необхідно здійснювати відшкодування витрат пов'язаних з його утриманням у ВНЗ.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час розгляду адміністративної справи встановлено, що відповідачем у добровільному порядку не відшкодовуються витрати її утриманню в начальному закладі в розмірі 560229,88 грн., що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог.
При прийнятті рішення судом враховується практика ВЕРХОВНОГО СУДУ, яка викладена у постанові від 13.03.2024 по справі №440/14068/21.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення сплачених позивачем судових витрат з відповідача.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд
Позовні вимоги Національної академії Національної гвардії України (61001, м.Харків, майдан Захисників України, 3, код ЄДРПОУ 08610502) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення витрат на утримання у вищому навчальному закладі - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства внутрішніх справ України в особі Національної академії Національної гвардії України суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 12.08.2023 по 04.04.2025 у розмірі 560229,88 (п'ятсот шістдесят тисяч двісті двадцять дев'ять гривень 88 копійок)
У стягненні на користь Національної академії Національної гвардії України судового збору - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова