11 липня 2025 року Справа № 280/3783/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
12 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (далі - відповідач, Департамент), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними оформлений листом від 01.05.2025 за №Б-1130 рішення Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради щодо відмови у складенні акту про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір'ю ОСОБА_1 ;
зобов'язати Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради скласти акт про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір'ю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 19.05.2025 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив скласти та видати акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за ОСОБА_2 , яка є його матір'ю. Зазначає, що йому було безпідставно відмовлено у задоволенні його заяви з посиланням на те, що чинним законодавством документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не передбачено надання акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за хворою дружиною/чоловіком, дитиною та/або своїми батьками чи матір'ю. Позивач зазначає, що хоча надання акту про здійснення постійного догляду позивачем не є обов'язковим, останній не позбавлений можливості при поданні документів для вирішення питання про відстрочку від призову під час мобілізації, надати такий акт. Позивач вважає, що відповідач розглянув його заяву з порушенням процедури, встановленої Законом України «Про адміністративну процедуру». З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до Додатку 5 Порядку №560 (в редакції, чинній на момент оскаржуваних правовідносин) документами, що підтверджують право на відстрочку за п.9 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є: для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд). Відповідач зазначає, що станом на 01.05.2025 року Порядок №560 діяв у редакції від 04.03.2025 року, в якій не було передбачено складання акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду для підтвердження факту догляду за своїми батьком чи матір'ю. Відповідач зазначає, що дії Департаменту при відмові у складанні та видачі акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду ОСОБА_1 відповідно до постанови КМУ від 16.05.2024 №560 (в редакції від 04.03.2025) є законними та неупередженими. ОСОБА_1 має право повторно звернутись до Департаменту із заявою про складання та видачу акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що 29.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту із заявою щодо складання та видачі акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду відповідно до Порядку №560 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (матір'ю позивача).
За результатами розгляду звернення позивача, Департаментом складено лист від 01.05.2025 №Б-1130, яким позивачу відмовлено у складанні Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
В якості підстав для відмови зазначено таке: «…Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №930 «Про внесення змін до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» передбачено складання акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Підпунктом 9 п.1 додатку 5 до Постанови, серед документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не передбачено надання акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю…».
Позивач, не погодившись з правомірністю відмови у наданні акту, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що є загальновідомим та не потребує доказуванню, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні запроваджено загальну мобілізацію, у зв'язку із збройною агресією російської федерації про України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Суд зазначає, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Суд зазначає, що статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Згідно ч.7 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 61 Порядку №560, військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім'я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов'язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).
Військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов'язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.
До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п'ять осіб.
Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:
відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;
перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов'язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.
За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Отже, пунктом 61 Порядку №560 чітко врегульовано порядок звернення особи, яка здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за встановленням факту здійснення постійного догляду.
Також, пунктом 61 Порядку №560 регламентовано порядок дій органу до якого звернулася особа за встановленням факту здійснення постійного догляду, зокрема такий орган повинен протягом 10 днів із дня отримання заяви розглянути та вчинити такі дії:
- відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;
- перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві;
- складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Судом встановлено, що за результатами розгляду звернення позивача щодо складання акту про встановлення факту здійснення постійного догляду Департаментом не було вчинено жодних дій передбачених у пункті 61 Порядку №560.
Фактично відмова у складанні акту про встановлення факту здійснення постійного догляду обґрунтована лише тим, що у додатку 5 до Порядку №560, щодо позивача серед документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не передбачено надання акта про встановлення факту здійснення постійного догляду.
Разом з тим, суд вважає помилковими посилання відповідача на положення Додатку 5 до Порядку №560, оскільки зазначеним Додатком визначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто врегульовано порядок звернення громадян до органів ТЦК та СП.
В свою чергу, порядок взаємовідносин громадян з органами уповноваженими розглядати питання про надання акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду врегульовано саме положеннями пункту 61 Порядку №560, і тому під час розгляду заяви позивача, відповідач мав керуватися саме зазначеннями положеннями, а не приписами Додатку 5 до Порядку №560.
Суд зазначає, що в силу приписів пункту 61 Порядку №560 позивач мав право звернутися до Департаменту з заявою про отримання акту про встановлення факту здійснення постійного догляду, а відповідач мав обов'язок розглянути зазначену заяву, у порядку визначеному пунктом 61 Порядку №560, проте цього не зробив.
При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов'язання скласти акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду задоволенню не підлягають, оскільки складання акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду є завершальною стадією дій, які відповідач має вчинити відповідно до положень пункту 61 Порядку №560.
За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, у відповідності до приписів пункту 61 Порядку №560 та з урахуванням висновків суду по цій справі.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (69035, м.Запоріжжя, бул.Марії Примаченко, 3, код ЄДРПОУ 37573438) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради щодо відмови у складенні акту про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір'ю ОСОБА_1 .
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до приписів пункту 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, та з урахуванням висновків суду по цій справі.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова