07 липня 2025 року Справа № 280/4193/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області,
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 02.05.2025 № 084550003504 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи, згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 09.12.1983: в колгоспі «Родина» з 25.06.1979 по 28.02.2002; період отримання допомоги по безробіттю з 04.05.2004 по 03.09.2004, у зв'язку із чим призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 11.08.2023.
Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що органом Пенсійного фонду протиправно не зараховано йому до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника з 25.06.1979 по 28.02.2002 років, а також отримання допомоги по безробіттю з 04.05.2004 по 03.09.2004 року. Також, позивач просить зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати набуття позивачем права на таку пенсію у відповідності до поданої заяви, а саме з дня, що настає за днем досягнення позивачем пенсійного віку - 11.08.2023. Просив, з урахуванням додаткових пояснень, позов задовольнити.
Ухвалою судді від 27.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що відповідачем було розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 та 02.05.2025 прийнято рішення №084550003504, яким відмовлено в призначені пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії, не було зараховано період роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 09.12.1983: з 25.06.1979 по 28.02.2002 робота в колгоспі «Родина». У відзиві відповідача зазначається, що позивача прийнято в колгосп «Родина» з 25.06.1975, наявний запис про реорганізацію КСП «Родина» в ТОВ «Родина». Запис про реорганізацію/перейменування колгоспу в КСП та про переведення з колгоспу в КСП відсутній. З записах щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання - не зазначено номери та дати документів за кожен рік, на підставі яких внесено записи. Записи не засвідчені підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженою правлінням колгоспу особою та печаткою, що є порушенням вимог Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників». Також не зараховано період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 04.05.2004 по 03.09.2004, оскільки в підставах внесення записів про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю не зазначено дати наказів. На підставі викладеного позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком.
Від третьої особи надійшли пояснення у яких просили в задоволенні позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі, оскільки в дії відповідача щодо прийняття спірного рішення не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
Суддя Стрельнікова Н.В. з 23.06.2025 по 06.07.2025 (включно) перебувала у відпустці.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
10.08.2023 позивачу виповнилося 60 років.
25.04.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»( особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, при наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.)
За принципом екстериторіальності дану заяву позивача передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №084550003504 від 02.05.2025 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.
В зазначеному рішення відповідача вказується, що страховий стаж позивача становить 15 років 07 місяців 26 днів.
В рішенні № 084550003504 від 02.05.2025 про відмову позивачу в призначені пенсії за віком, зазначається: « до страхового стажу не зараховано періоди, згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 09.12.1983:
Роботи в колгоспі «Родина» з 25.06.1979 по 28.02.2002. Заявника прийнято в колгосп «Родина» (далі - колгосп) з 25.06.1979, наявний запис про реорганізацію КСП «Родина» (далі - КСП) в ТОВ «Родина». Запис про реорганізації/перейменування колгоспу в КСП та про переведення з колгоспу в КСП відсутній. В записах щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів) протягом: 1979-1991 років не зазначено номери та дати документів за кожен рік, на підставі яких внесено записи; 1992-2000 років не зазначено документи за кожен рік, дати та номери документів за кожен рік, на підставі яких внесено записи. Записи не засвідчені підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженою правлінням колгоспу особою та печаткою, що є порушенням вимог Порядку видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310. Страховий стаж за вищезазначений період обчислено за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування починаючи з січня 1999 року;
отримання допомоги по безробіттю з 04.05.2004 по 03.09.2004, оскільки в підставах внесення записів про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю не зазначено дати наказів».
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії від 02.05.2025 № 084550003504, позивач звернувся до суду із даним позовом, вказуючи, що його страховий стаж складає більше 38 років, про що містяться відповідні записи в його трудовій книжці.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.91 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон N 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV).
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону№1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція №162).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Судом досліджено трудову книжку колгоспника позивача серії НОМЕР_1 від 09.12.1983, у якій наявні відповідні записи, а саме:
25.06.1979 прийнятий членом колгоспу «Родина» Приазовського району;
14.03.2000 міститься запис «КСП «Родина» з 02.03.2000 реформоване в ТОВ «Родина» на підставі рішення загальних зборів»;
14.03.2000. звільнений в зв'язку з переводом в ТОВ «Агрос»;
25.06.1979 прийнятий в колгосп «Родина» Приазовського району трактористом;
01.12.1983 переведений там же шофером;
01.01.1998 переведений там же трактористом;
15.03.2000 КСП «Родина» з 02.03.2000 р. реформовано в ТОВ «Родина» на підставі рішення загальних зборів»;
22.02.2001 переведений там же оператором по відгодівлі КРХ;
28.02.2002 звільнений в зв'язку з переводом в ТОВ «Таврія».
Із наведених записів можливо встановити період, протягом якого позивач перебував у трудових відносинах, місце роботи та посаду; підставу звільнення; документи (накази), на підставі яких здійснено записи у трудовій книжці.
У відомостях трудової книжки відсутня інформація про встановлений мінімум і кількість відпрацьованих днів у трудовій участі колективного господарства.
Проте, суд звергає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення мене конституційного права на соціальний захист.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 11 березня 2024 року у справі №9 500/2422/23, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Водночас, відповідачем не доведено, що позивач , як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Крім того, у трудовій книжці колгоспника позивача наявні відповідні записи, а саме: 04.05.2004 призначена допомога по безробіттю; 03.09.2004 скорочено допомогу по безробіттю (запис 11-12).
Щодо не врахування позивачу до страхового стажу періоди роботи згідно його трудової книжки (з 25.06.1979 по 28.02.2002) щодо: відсутності запису про реорганізації/перейменування колгоспу в КСП та про переведення з колгоспу в КСП; не зазначення в записах протягом 1979-1991 років номерів та дати документів за кожен рік щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів); не зазначення в записах, внесених 1992-2000 років дати та номери документів за кожен рік, на підставі яких внесено такі записи; періоду отримання допомоги по безробіттю з 04.05.2004 по 03.09.2004, оскільки в підставах внесення записів про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю не зазначено дати наказів, як це зазначено у спірному рішенні, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 13 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Згідно п.п. 6.15, 6.16 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 № 307, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за N 915/5136 (в редакції на 04.05.2004, 03.09.2004), у трудовій книжці безробітного посадова особа центру зайнятості робить запис про початок, відкладення, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю відповідно до підпункту "е" пункту 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 р. N 58 і зареєстрованої в Мін'юсті 17 серпня 1993 р. за N 110. 6.16. У графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис (дата і номер наказу).
Крім того, згідно п. 1.5 Наказу Міністерства соціального захисту населення України "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" N 58 від 29.07.1993 , питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.93 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства (далі Постанова № 301).
Пунктом 4 Постанови № 301 встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На працівника не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських, кадрових документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення Позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Позивач, який у даному випадку був працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Адже, невиконання підприємством правил ведення трудових книжок не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічні висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а; від 24 травня 2018 у справі №490/12392/16-а.
Відповідачем не спростовано те, що позивач у спірний період з 25.06.1979 по 28.02.2002 з працював в колгоспі «Родина» та у період з 04.05.2004 по 03.09.2004 отримував допомогу по безробіттю, а тому за даних обставин відповідач фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Отже, враховуючи викладене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періодів роботи позивача з 25.06.1979 по 28.02.2002 в колгоспі «Родина» та допомоги по безробіттю у період з 04.05.2004 по 03.09.2004, згідно 22.04.1988 по 28.01.1994 згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 09.12.1983.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 02.05.2025 № 084550003504 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком прийнято не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1, у редакції на час подання заяви про призначення пенсії, визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №22-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
У зв'язку із чинністю вказаної норми Порядку № 22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, а отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.
Вирішуючи заявлений спір, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Отже, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ в Миколаївській області, проте обов'язок виплати пенсії, залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Крім того, суд враховує, що відповідно до п 1.7. розділу І Постанови від 25.11.2005 № 22-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Щодо призначення позивачу пенсії за віком з 11.08.2023 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону№1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Законом України «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії» № 2981-IX від 20 березня 2023 року пункт 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнити підпунктом 14-6.2 такого змісту:
«14-6.2. Тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій російською федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку».
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2981-IX від 20 березня 2023 року, встановлено, що особам, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та яким у період з 24 лютого 2022 року до набрання чинності цим Законом, крім тих осіб, у яких строк звернення за призначенням відповідної пенсії сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсію призначено з дня звернення, за їх бажанням пенсія обчислюється з урахуванням положень підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, виходячи зі змісту Закону України № 2981-IX від 20 березня 2023 року слід дійти висновку, що органи Пенсійного фонду України зобов'язані обчислювати пенсію за віком вищенаведеним особам з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, на підставі звернення, яке подано як до набрання чинності Законом № 2981-ІХ, так і після.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року N 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Законом України від 16 квітня 2025 року N 4356-IX затверджено Указ Президента України від 15 квітня 2025 року № 235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Станом на теперішній час воєнний стан триває.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, а в подальшому наказом Міністерства розвитку громад та територій України Олександрівська сільська територіальна громада (с. Георгіївка) відноситься до тимчасово окупованої російською федерацією території України.
Щодо посилань третьої особи на подання відповідної заяви, суд зазначає, що відповідно до пп.9 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
Таким чином, подання заяви про відсутність громадянства держави-окупанта стосується осіб, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов'язок надсилання запиту до органів пенсійного забезпечення російської федерації щодо надання відомостей про те, чи особа перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення держави-окупанта російської федерації як одержувач пенсії чи ні.
Згідно копії паспорта громадянина України позивач зареєстрований за адресою Запорізька обл., с. Георгіївка.
Згідно довідки взяття на облік ВПО від 24.04.2025 №2330-5003665179 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою. Зареєстроване місце проживання: Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Георгіївка; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
Таким чином, у позивача відсутня необхідність надання до пенсійного органу заяви в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта, оскільки з матеріалів справи що позивач не проживав на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
10.08.2023 позивач досяг 60-ти річного віку.
25.04.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». та мав достатній страховий стаж (з урахуванням спірних періодів більше ніж 30 років), а тому в сукупності мав право на призначена пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відтак, оскільки у даному випадку вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком не потребує встановлення додаткових обставин чи дослідження будь-яких документів, що відноситься до повноважень пенсійного органу, суд вважає зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у колгоспі «Родина» з 25.06.1979 по 28.02.2002 та період отримання допомоги по безробіттю з 04.05.2004 по 03.09.2004, згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 09.12.1983, у зв'язку із чим призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 11.08.2023, що є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яким прийнято спірне рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 02.05.2025 № 084550003504 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у колгоспі «Родина» з 25.06.1979 по 28.02.2002 та період отримання допомоги по безробіттю з 04.05.2004 по 03.09.2004, згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 09.12.1983, у зв'язку із чим призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 11.08.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 968 грн. 96 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова