Справа № 487/2349/25
Провадження № 2/487/1746/25
11.07.2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м.Миколаєва у складі Головуючого судді: Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання: Богатої А.І., представника позивача: Норенко О.О., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Миколаївської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
09.04.2025 року Орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської Ради, діючи в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду зпозовом до ОСОБА_1 , за яким просили:
відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 від батька ОСОБА_1 без позбавлення його батьківських прав;
стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.04.2025 року та до повноліття дитини, шляхом перерахування на її особистий рахунок.
У заяві вказали, що відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дівчинка тривалий час проживала з матір'ю та втратила родинний зв'язок з батьком.
Матір дитини, ОСОБА_4 померла, та з вересяня 2023 року дитина проживала з батьком за адресою АДРЕСА_1 .
Разом з тим, відповідач нехтував виконанням своїх обов'язків по вихованню та утриманню доньки. Для дитини не було створено належних умов для проживання. Дівчинка проживала у одній кімнаті з батьком та не була належним чином забезпечена спальним місцем та місцем для навчання.
По причині неналежного виховання та забезпечення, дівчина бродяжила та жила у сторонніх осіб. 02.12.2024 року ОСОБА_5 відмовилася повертатися до батька та була доставлена до КНП ММР «Міської дитячої лікарні».
У спілкуванні зі спеціалістом Служби у справах дітей дівчинка повідомила, що має погані стосунки з відповідачем, боїться та не бажає з ним проживати, що свідчить про формування у дитини негативного образу батька.
З метою відновлення родинних зв'язків, допомоги батьку у вихованні доньки, дитина була влаштована у родину патронатного вихователя ОСОБА_6 , однак відповідач не поновив виконання своїх батьківських обов'язків, дитину не відвідує її життям не цікавиться.
З відповідачем неодноразово проводилися психолого-педагогічні бесіди щодо відповідального ставлення до виконання батьківських облв'язків, особливостей розвитку дитини, необхідності ведення здорового способу життя, а також роз'яснено наслідки невиконання своїх батьківських обов'язків. Однак вказані заходи належного результату не досягли.
27.03.2025 року, комісією з питань захисту прав дитини ММР було прийнято рішення про звернення до суду з означеним позовом, оскільки перебування дитини разом з батьком може загрожувати її здоров'ю, та негативно вплинути на її розвиток,
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердила викладені у заяві фактичні обставини.
Додатково зазначила, що на теперіщній час закінчився строк перебування дитини в сім'ї патронатного вихователя, дівчинка не виявила бажання повертатися до батька та відповідно до Наказу начальника служби у справах дітей Адміністрації Заводського району ММР №131 від 25.06.2025 року, ОСОБА_3 було тимчасово на строк до 25.12.2025 року, влаштувати у прийомну сім'ю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ..
Вказала, що у разі задоволення позову, відповіжач не буде позбавлений можливості відновити свої батьківські обов'язки відносно малолітньої доньки.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги визнав.
Вказав, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 , з 2021 року з донькою не проживав, тісних родинних відносин не підтримував. Після смерті ОСОБА_4 з вересня 2023 року донька стала проживати з ним за адресорю АДРЕСА_1 . Проте, між ними не налагодилися відносини притаманні батьку та дитині. Так, донька, на його переконання, з ним на контакт не йшла. Була не слухняна, на будь-які зауваження, щодо організації свого життя, не реагувала. Погано навчалася, без дозволу перебувала за межами дому.
Підтвердив той факт, що за час перебування дитини у сім'ї патронатного вихователя, особисто з нею не спілкувався.
Вважав, що дитині дійсно буде краще у іншій обстановці та можливо іншій сім'ї.
З урахуванням зазначеного, не заперечував проти відібрання від нього дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на користь доньки.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши надані письмові докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та витікаючі з них спірні правовідносини.
Батьками малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (свідоцтв про народження НОМЕР_1 від 18.01.2013 року).
Матір дитини ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 13.09.2923 року).
Після смерті матері, з вересня 2023 року неповнолітня ОСОБА_9 проживала з батьком за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до Акту обстаження умов проживання, складеного 09.12.2024 року уповноваженими особами Служби у справах дітей Адмінстрації Заводського району ММР, за місцем проживання, за адресою АДРЕСА_1 , дитині не було забезпечено належних умов для прожиання, навчання та розвитку, так дівчинка проживала у одній кімнаті з батьком, без облаштування окремого спального місця та куточку для навчання.
Відповідно до Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, 02.12.2024 року неповнолітня ОСОБА_10 була виявлена за адресою АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_11 , яка прихистила дівчинку з 28.11.2024 року. Дитина була доставлена до КНП ММР «Міської дитячої лікарні».
Наказом начальника Служби у справах дітей Адміністрації Заводського району ММР №266 від 10.12.2024 року, ОСОБА_3 було передано в сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_6 ..
Відповідно до Акту обстаження умов проживання складеного 03.02.2025 року уповноваженими особами Служби у справах дітей Адмінстрації Заводського району ММР, сім'єю патронатного вихователя, яка проживає за адресою Залізничне селище, 499-а у м.Миколаєві, ОСОБА_12 було створено належні умови для проживання, а саме облаштована окрема кімната обладнана усім необхідним. Дівчинка навчається, займається малюванням, англійською мовою. Стала більш відкрита до спілкування.
Відповідно до Акту складеного 10.02.2025 року уповноваженими особами Служби у справах дітей Адмінстрації Заводського району ММР, за результатами обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , відповідачем не було вчинено будь-яких дій по влаштування належних умов ддя проживання малолітньої доньки.
Наказом начальника Служби у справах дітей Адміністрації Заводського району ММР №45/1 від 10.03.2025 року, продовжено термін перебування малолітньої ОСОБА_2 у сім'ї патронатного вихователя до 30.06.2025 року.
Наказом начальника Служби у справах дітей Адміністрації Заводського району ММР №131 від 25.06.2025 року, малолітню ОСОБА_3 тимчасово влаштовано у прийомну сім'ю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що мешкає за адресою АДРЕСА_3 строком на шість місяців до 25.12.2025 року.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст..3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особистості необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розумінні. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним зокрема, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2009 року в справі «Савіни проти України», визначено, що під час розгляду справи суд повинен з'ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
У частині першій статті 170 СК України визначено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Згідно з п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» в якому наголошено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відпоідно до вимог ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Встановлені фактичні обставини справи, на думку суду, свідчать про свідоме нехтування ОСОБА_1 виконанням своїх обов'язків, зазначених положеннями ст..150 СК України по забезпеченню необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, здобуття нею освіти, що негативно впливає на фізичний та психологічний розвиток малолітньої дитини, як складову виховання; відповідач не приділяє дитині уваги в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення.
Посилання відповідача на неспроможність налагодити взаємовідносини з донькою по тій причині, що вона не іде з ним на контакт, суд вважає неспроможними, оскільки саме його обв'язком є налагодження доброзичливої атмосфери у сім'ї та вибудовування стосунків з дитиною, з метою її належного виховання та самоусвідомлення як особистості.
Висловлена позиція ОСОБА_1 свідчить про фактичне самоусунення від виконання своїх батьківських обов'язків.
Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва; залишення дитини у небезпечних для її життя, здоров'я і морального виховання умовах.
Відібрання дитини - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до протиправної чи розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику для життя, здоров'я або для морального виховання. Ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини варто оцінювати з урахуванням її фізичного та психічного розвитку.
При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Доцільно з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, а також визначити, чи виправдовуються такі заходи станом фізичного або психічного здоров'я дитини. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18.12. 2008 року у справі «Савіни проти України).
Оцінка пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.102018 року у справі №402/428/16-ц.
Враховуючи всі зібрані у справі докази, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов про відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню, оскільки зазначене рішення відповідає найкращим інтересам дитини.
При цьому суд зазначає, що зі сторони держави були прийняті заходи по допомозі сім'ї, яка опинилася у складних життєвих умовах, шляхом влаштування малолітньої ОСОБА_2 у сім'ю патронатного вихователя.
Разом з тим, протягом тривалого часу перебування дитини у сім'ї патронактного вихователя, відповідач не вжив будь-яких мір по поновленню виконання своїх обов'язків стосовно неповнолітньої доньки.
Окрім того, слід врахувати як думку дитини, яка свідомо висловила небажання повертатися та проживати у сім'ї з батьком. Так і позицію відповідача який фактично підтвердив свою неспроможність виконувати батьківські обов'язки.
Відповідно до ч.4 ст..170 СК України при задоволені позову про відібрання дитини від батька, суд вирішує питання про стягнення аліментів на дитину.
Згідно ст.ст.180-182 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На виконання цього обов'язку за рішенням суду можуть стягуватися аліменти, розмір яких визначається з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявності у останнього інших утриманців та інших обставин, що мають істотне значення. З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.04.2025 року та до повноліття дитини, шляхом перерахування на її особисті рахунки.
Відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України, з дотриманням положення ст.4 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн..
Керуючись ст.ст. 10,18,23,76, 258,259,263-265,352,354 ЦПК України,суд, -
Позов Органу опіки та піклування Миколаївської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_2 - задовольнити.
Відібрати дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.04.2025 року та до повноліття дитини, шляхом перерахування на її особистий рахунок.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення
Позивач: Орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської Ради, ЄДРПОУ 04056612 місце знаходження вул.Адміральська, 20 м.Миколаїв.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя: І.О.Притуляк