Справа №127/20211/25
Провадження №1-кс/127/8433/25
09 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4 ,
дізнавача ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 12.05.2025, про закриття кримінального провадження №42022022110000217 від 24.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області зі скаргою звернувся адвокат ОСОБА_4 , в якій просить скасувати постанову старшого дізнавача СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 12.05.2025, про закриття кримінального провадження №42022022110000217 від 24.06.2022.
Скарга мотивована тим, що постановою старшого дізнавача СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 12.05.2025 закрито кримінальне провадження №42022022110000217 від 24.06.2022. Проте дізнавачем під час досудового розслідування не було вжито всіх заходів для здійснення всебічного, повного та неупередженого розслідування кримінального провадження. Зокрема дізнавачем не було допитано особу, яка разом з ОСОБА_6 вчинила злочин - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не долучені копії свідоцтва про народження дітей, які також проживають в захопленій квартирі. Що стосується твердження дізнавача про існування у сторін цивільно-правових відносин, то такі спроби були використані, разом з тим Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2025 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , треті особи - ОСОБА_9 , Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення - відмовлено.
Представник (захисник) стверджує, що наразі в діях ОСОБА_8 та ОСОБА_10 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, поряд з цим дізнавачем надано невірну юридичну оцінку фактичним обставинам справи. Тому адвокат ОСОБА_4 просить скасувати постанову старшого дізнавача СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 12.05.2025, про закриття кримінального провадження №42022022110000217 від 24.06.2022.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу підтримав т а просив задовольнити з підстав, що у ній наведено.
ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, що у ній наведено.
Дізнавач СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення скарги, оскільки досудове розслідування було проведено повно і всебічно, та за результатами проведеного досудового розслідування було встановлено відсутність в діях осіб складу кримінального правопорушення. Надала суду матеріали кримінального провадження №42022022110000217 від 24.06.2022.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення скарги з наступних підстав.
Відповідно до статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора - є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судом встановлено, що старшим дізнавачем СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 проводилось досудове розслідування кримінального провадження №42022022110000217 від 24.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Постановою старшого дізнавача СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 12.05.2025 закрито кримінальне провадження №42022022110000217 від 24.06.2022 в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Однак, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку, що дізнавачем не було враховано усі істотні обставини кримінального провадження та передчасно прийнято рішення про його закриття.
Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Крім того, на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст. 94 КПК України, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Так, слідчим під час проведення досудового розслідування не було проведено необхідних дій спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 31.07.2012 ОСОБА_3 і ОСОБА_11 на праві приватної спільної часткової власності належить по 1/2 частці квартири під номером АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу ОСОБА_12 і зареєстрований в реєстрі за №2219.
Проте, наразі в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , проживає ОСОБА_13 зі своєю сім'єю та перешкоджає ОСОБА_3 у доступі до її власності (1/2 частини квартири), чим обмежує її право на володіння, користування та розпорядження своєю власністю.
Кримінальне провадження №42022022110000217 від 24.06.2022 було порушено за ст. 356 КК України.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 11.02.2025 по справі №448/1103/15-к, що за змістом кримінального закону самоправством є самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Об'єктом вказаного кримінального правопорушення виступає встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов'язків, тощо. Самовільним вчиненням будь-яких дій вважається здійснення особою свого дійсного або удаваного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним визнається право, яким особа володіє в силу закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з порушенням порядку, а удаваним є право, стосовно належності якого собі винна особа помиляється. Насправді цим правом суб'єкт не володіє.
Оспорюваність правомірності дій особи означає, що інший громадянин або підприємство, установа, організація вважають дії того, хто вчиняє самоправні дії, незаконними, відкрито не погоджуються з ними, оскаржують їх (у судовому, адміністративному порядку тощо). При цьому відсутність оспорюваності дій виключає визнання їх кримінально караним самоправством.
Кримінальне правопорушення визнається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Питання про те, чи є спричинена самоправством шкода значною, вирішується у кожному конкретному випадку. До нематеріальної значної шкоди при самоправстві потрібно відносити, зокрема, заподіяння шкоди здоров'ю людини, порушення політичних, трудових, житлових та інших конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується умислом. Психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди, за загальним правилом також характеризується умислом. Відповідальність за ст. 356 КК України виключається, якщо особа сумлінно помиляється у питанні належності їй права, яке вона реалізує всупереч встановленому законодавством порядку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в ході досудового розслідування було здобуто достатньо доказів, які вказують на наявність як суб'єктивної так і об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Зокрема встановлено, що ОСОБА_3 являється власником частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Потерпіла відкрито оспорює порушення свого права на володіння, користування та розпорядження своєю власністю з боку ОСОБА_13 та його родини. При цьому останній у своїх поясненнях не спростовує того факту, що перешкоджає доступу ОСОБА_3 до своєї власності, хоча був наділений своєю мамою - ОСОБА_9 на користування лише її часткою квартири. При цьому встановлено, що ОСОБА_3 внаслідок неправомірних дій ОСОБА_8 зазнала як нематеріальної шкоди, що виражається у порушенні її конституційних прав на житло, так і матеріальної шкоди, що підтверджується судовим наказом, що виданий Вінницьким міським судом Вінницької області від 09.05.2024 у справі №127/15528/24, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , в сумі 17 677, 42 грн. Також ОСОБА_3 змушена винаймати інше житло, оскільки позбавлена доступу до своєї частини квартири, що створює для неї додаткове фінансове навантаження.
Поряд з цим суд також відзначає, що в ході судового розгляду дізнавач ОСОБА_14 посилалась на наявність між ОСОБА_3 та ОСОБА_15 цивільно - правових відносин, зазначаючи про те, що право на проживання у спірній квартирі ОСОБА_15 було надано іншим співвласником квартири ОСОБА_9 . Поряд з цим суд відзначає, що об'єктом цивільно - правових відносин, за даних обставин, є право ОСОБА_15 на проживання у квартирі, яке було надано іншим співвласником цієї нерухомості. Поряд з цим в ході досудового розслідування дізнавачем у кримінальному провадженні жодним чином не надано правової (юридичної) оцінки обставин недопуску ОСОБА_15 (який в розумінні закону є користувачем відповідної (1/2) ідеальної частки у квартирі) законного співвласника ОСОБА_3 , яка внаслідок дій ОСОБА_15 з заміни замків на дверях квартири та фізичного недопуску до житлової нерухомості фактично позбавлена своїх правомочностей співвласника.
Таким чином, дізнавач ОСОБА_5 не здійснила необхідний обсяг слідчих дій необхідних для ефективного проведення досудового розслідування, в зв'язку з чим не зібрала достатніх доказів для прийняття обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.
Крім того суддя звертає увагу на те, що аналогічні обставини були встановлені ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 07.04.2025 у справі № 127/10357/25, якою скасовано попередню постанову дізнавача ОСОБА_14 від 24.03.2025 про закриття цього ж кримінального провадження.
Поряд з цим, при подальшому досудовому розслідуванні, після скасування попередньої постанови про закриття кримінального провадження від 24.03.2025, по суті вчинено лише одну процесуальну дію з допиту 12.05.2025 ОСОБА_7 .
Належну юридичну оцінку фактичним обставинам та матеріалам кримінального провадження дізнавачем не надано.
Слідчим суддею встановлено, що при винесенні оскаржуваної постанови, слідчим в порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не надано належної правової оцінки обставинам кримінального правопорушення та прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, яке не ґрунтується на достатніх, належних та допустимих доказах.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа "Ассенов та інші проти Болгарії" (Assenov та Others v. Bulgaria). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справі "Танрікулу проти Туреччини" (Tanhkulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, п. 104 і подальші посилання, ECHR 1999-IV, "Ґюль проти Туреччини" (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
Виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий суддя, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому у вказаному кримінальному провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування і не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України), однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, про неналежне та неповне дослідження обставин кримінального провадження.
Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно ч. 1 ст. 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляє ухвалу згідно з правилами цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку, що постанова старшого дізнавача СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 12.05.2025, про закриття кримінального провадження №42022022110000217 від 24.06.2022 була винесена передчасно, а тому не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 303, 305, 306, 307, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову старшого дізнавача СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 12.05.2025, про закриття кримінального провадження №42022022110000217 від 24.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України - скасувати.
Матеріали кримінального провадження №42022022110000217 від 24.06.2022 направити до СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області для проведення подальшого дізнання.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя