Справа № 147/692/25
Провадження № 2/147/329/25
07 липня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Мудрак А.М.,
з участю секретаря Чудак Г.І.,
представника позивача Німченко А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у квітні 2025 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовної заяви покликаються на те, що 26.07.2024 між ТОВ «ЕКО ФІН» і фізичною особою ОСОБА_1 (надалі по тексту відповідач або позичальник) за допомогою веб-сайту кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua ), який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем позивача, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір № 29042762 (надалі по тексту кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 6000,00 грн; строк користування кредитними коштами 730 днів, з 26.07.2024 та закінчується 25.07.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять 0,01 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до умов кредитного договору, при застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на рахунок позичальника/картковий рахунок позичальника.
Відповідач підписавши кредитний договір та отримавши кредитні кошти, зобов'язався повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом у порядку, встановленому цим договором (графіку розрахунків (платежів), зокрема протягом дисконтного (пільгового) періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного (пільгового) періоду кредитування, а після закінчення дисконтного (пільгового) періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.
Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором настав, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
07.04.2025 було укладено договір № 07-04/25 відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 29042762. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 29042762.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №29042762 від 26.07.2024, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 20880,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 6000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14520,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно з кредитним договором (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 360,00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн; заборгованість за комісіями - 0,00 грн; інфляційні збитки - 0,00 грн; нараховані 3% річних - 0,00 грн.
Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 20880,00 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 13000 грн.
Ухвалою судді від 12 травня 2025 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
27 травня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» (сформоване 26.05.2025) надійшов до суду відзив на позов. Зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги він не визнає та зазначає, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів, перехід права вимоги на підставі договору факторингу не підтверджений підписом первісного кредитора, а надані розрахунки не підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Крім того, на момент подання позову строк дії кредитного договору ще не сплив, що робить вимоги про стягнення заборгованості передчасними та необґрунтованими. Вимоги позивача суперечать нормам статей 76-81, 1054 ЦК України, статтям 4, 175, 177, 178 ЦПК України.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суми 20880,00 грн, яка, за твердженням позивача, є заборгованістю за кредитним договором №29042762 від 26.07.2024, укладеним між відповідачем та ТОВ «ЕКО ФІН» в електронній формі через веб-сайт. Позивач вказує, що на підставі договору факторингу №07-04/25 від 07.04.2025 він набув право вимоги до відповідача. Позивач посилається на договір факторингу №07-04/25 від 07.04.2025 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «ЕКО ФІН». Однак, витяги з реєстрів боржників, додані до позову, не містять жодного підпису первісного кредитора. Акт прийому-передачі підписаний лише новим кредитором. Відсутні печатки та підписи первісної сторони, тобто не підтверджено належним чином передачу права вимоги. Такі документи не можуть бути визнані належними доказами згідно зі ст. 76-80 ЦПК України.
Відповідно до умов, наведених у позовній заяві, строк дії кредитного договору становить 730 днів (з 26.07.2024 по 25.07.2026), отже на момент подання позову строк дії договору ще не закінчився. Проте позивач вже заявляє про наявність простроченої заборгованості, не надавши жодного доказу того, що відповідач зобов'язаний був здійснити проміжні платежі, і що ці платежі не були здійснені.
Позивач не надав: графіку платежів; доказів того, що строк окремих платежів настав; письмового повідомлення відповідачу про дострокову вимогу.
Таке нарахування відсотків і вимога дострокового повернення боргу вважаються передчасними та непідтвердженими доказами, що порушує норми ст. 76-81 ЦПК України. У матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази факту перерахування грошових коштів за кредитним договором №29042762 від 26.07.2024 саме на банківський рахунок відповідача. Позивач не надав жодного документа, який підтверджує реальне здійснення переказу коштів (банківської виписки, квитанції, платіжного доручення, підтвердження з фінансової установи, або виписки з рахунку відповідача). Наявність лише копії договору, сформованого в електронній системі, не є достатнім підтвердженням виникнення зобов'язань, якщо немає належного підтвердження передачі коштів.
Тому відповідач просить відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , а судові витрати покласти на позивача.
05 червня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що на виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 6000,00 грн. Враховуючи, що ТОВ «ЕКО ФІН» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «ПрофітГід» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства, що підтверджується відповідним листом. Дана обставина підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід», згідно якого 26.07.2024 здійснено 1 успішний переказ грошових коштів на карту НОМЕР_1 у сумі 6000,00 грн.
Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об'єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".
Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, він мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень.
Також звертає особливу увагу суду, що відповідач частково погашав заборгованість, що свідчить про визнання умов договору позичальником та підтвердження факту отримання грошових коштів.
Щодо відступлення прав вимоги зазначає, що дійсно 07.04.2025 було укладено договір № 07-04/25 відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 29042762. Відповідно до п.5.2 договору права вимоги вважаються відступленими з (переданими) первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді. Матеріали справи містять акти приймання-передачі реєстру боржників в паперовому та електронному вигляді та сам реєстр боржників, де під номером 62 зазначений відповідач, а також витяг з даного реєстру, складений для зручності сприйняття інформації.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від ТОВ «ЕКО ФІН» до ТОВ «Факторинг Партнерс» прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем.
Щодо вимоги про дострокове виконання зобов'язань. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що в силу вимог ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» позивач не має права вимагати дострокове виконання кредитних договорів, минуючи етап досудового врегулювання даного питання.
Вважає, що позивачем виконано вимоги закону, тому просить позовну заяву ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити в повному обсязі.
19 червня 2025 року відповідачем подано до суду додаткові пояснення (заперечення на відповідь на відзив). В обгрунтування зазначив, що позивач у своїй позовній заяві стверджує, що ним були отримані кошти за кредитним договором, однак жодного належного доказу цього не надано. У матеріалах справи міститься лише витяг із системи або згадка про номер банківської картки, яка навіть не ідентифікована за ним, а саме не надано жодного документа з банку, який би підтверджував факт зарахування коштів на його рахунок або його зв'язок з цим рахунком. Також відсутній підписаний ним кредитний договір або заява на отримання коштів. Це порушує вимоги ст. 509 ЦК України щодо виникнення зобов'язання, яке має ґрунтуватися на волевиявленні сторін та доказах його наявності.
Позивач має обов'язок довести, що кошти дійсно були передані саме відповідачу, що в цій справі не зроблено.
Позивач подав позовну заяву про стягнення заборгованості до закінчення строку дії договору, який, згідно з матеріалами справи, діє до 25.07.2026. У позовній заяві не зазначено, на підставі яких документів визначено дату настання зобов'язання щодо повернення коштів. Жодного погодженого графіка платежів між сторонами не надано до суду, як і немає доказів, що такий графік взагалі існував та був ним підписаний. Більше того, жодного письмового повідомлення про дострокове пред'явлення вимоги про повернення коштів, відповідно до умов договору, у справі не міститься.
У матеріалах справи дійсно наявний договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «Факторинг Партнерс». Однак сам по собі договір факторингу не є достатнім доказом передачі права вимоги за конкретним зобов'язанням. У ньому не міститься жодного реєстру боржників, акта прийому-передачі або іншого документа, який би конкретизував, що саме право вимоги щодо нього, ОСОБА_1 , є предметом цієї передачі. Це порушує вимоги ст. 514 ЦК України, яка вимагає щоб передане право вимоги було чітко ідентифіковане. Також у справі відсутні докази, що він був повідомлений про зміну кредитора, як цього вимагає ч.2 ст. 516 ЦК України. Жодного повідомлення або підтвердження отримання такого повідомлення ним не подано. Це означає, що він, як боржник, не мав жодного обов'язку виконувати зобов'язання перед новим кредитором ТОВ «Факторинг Партнерс».
Позивач надав до матеріалів справи документ під назвою «розрахунок заборгованості», який є технічною таблицею без жодних реквізитів: він не підписаний, не датований, не завірений жодною уповноваженою особою, не містить печатки або інформації про укладача. Такий документ не може вважатися належним доказом у розумінні ст. 76 ЦПК України, оскільки його неможливо перевірити на предмет достовірності та відповідності реальним обставинам.
Отже, позов є недоведеним, необґрунтованим і передчасним. Позивач не довів ані передачу коштів, ані порушення строків, ані обґрунтованість розрахунку. Наявність підписаного договору факторингу не є достатнім доказом виникнення зобов'язання між сторонами у справі. Тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 19.06.2025 витребувано від АТ ««ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» необхідну інформацію.
04 липня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2025 до суду надійшов лист - відповідь від АТ ««ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ».
Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлений позов за обставин, викладених у ньому, просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Клопотань про відкладення не надходило.
Відповідно до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 26 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ЕКО ФІН» з метою отримання кредитних коштів та оформив анкету клієнта-фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС ТОВ «ЕКО ФІН»), підписавши її одноразовим ідентифікатором ZjZIMDg5, відправленим ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_2 26.07.2024 об 11.03.02 год. та введений останнім об 11.05.57 26.07.2024 (а.с.6).
В подальшому 26 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір №29042762 від 26.07.2024, який підписаний одноразовим ідентифікатором ZjZIMDg5, відправленим ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_2 26.07.2024 об 11.03.02 год. та введений останнім об 11.05.57 год 26.07.2024 (а.с.9-29).
Відповідно до п.2.1, п.2.2, п.2.3, п.2.6, п.2.7 кредитного договору, за цим договором товариство приймає на себе зобов'язання надати, а позичальник має право отримати та зобов'язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом у порядку, встановленому цим договором. Кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту): 6000,00 грн. Строк користування кредитними коштами складає 730 днів, який починається з 26.07.2024 та закінчується 25.07.2026 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі - 3,65 % річних (денна процентна ставка - 0,01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду.
Відповідно до умов кредитного договору, при застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 365 % річних (денна процентна ставка -1,0 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Відповідно до п.2.10 договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати товариству плату згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1 до цього договору).
У розділі 3 договору визначено порядок та умови надання кредиту(укладення кредитного договору).
Пункт 3.1.2.1 вказаного договору передбаає, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через веб-сайт товариства.
Відповідно до п.3.1.2.5 договору, товариство в день укладення кредитного договору, але не пізніше трьох робочих днів з дня його підписання, надає кредит шляхом перерахування коштів виключно на рахунок позичальника, зазначений позичальником при подачі заяви на отримання кредиту та зазначений в розділі 10 (реквізити сторін) цього договору.
Відповідно до п.3.2.1.1 кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути товариству кредит та проценти за користування кредитом згідно умов цього договору (графіку розрахунків (платежів)), або достроково відповідно до порядку, визначеного цим договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати остаточного погашення заборгованості по кредиту, встановленої п.2.5 цього договору.
На підтвердження укладення кредитного договору №29042762 від 26.07.2024 та погодження між сторонами порядку розрахунків позивачем надано суду графік розрахунків (платежів) (додаток №1). Даний графік розрахунків підписаний одноразовим ідентифікатором позичальника (а.с.15-29).
Одночасно з кредитним договором позичальником ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту та він ознайомлений з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ЕКО ФІН» (а.с.40-52).
09 серпня 2024 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір про пролонгацію №1/29042762 до договору про споживчий кредит/кредитного договору від 26.07.2024 №29042762 (а.с.53-68), який підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором NzU3YjA5, відправленим ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_2 09.08.2024 об 00.08.42 год. та введений останнім об 00.09.13 09.08.2024 (а.с.53-68).
Факт перерахунку ТОВ «ЕКО ФІН» та отримання коштів відповідачем ОСОБА_1 підтверджено листом-підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів наданим ТОВ «ПрофітГід» (а.с.31, 32) зі змісту якого вбачається, що ТОВ «ЕКО ФІН» 26.07.2024 об 11.06.24 год. було перераховано кошти в розмірі 6000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , призначення переказу ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , кредитний договір №29042762 від 26.07.2024. Номер транзакції 42198-11838-88043, емітент платіжної картки отримувача OSCHAD BANK, а також роздруківкою з сайту (а.с.30).
Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2025 АТ «Державний ощадний банк України» надано суду лист-відповідь за вх.№4632/25 від 04.07.2025, зі змісту якого вбачається, що у банку на ім'я ОСОБА_1 відкритий рахунок № НОМЕР_4 , до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_5 . 28.07.2024 на рахунок ОСОБА_1 було зараховано 6000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1652242746503 від 28.07.2024 та випискою за поточними рахунками клієнта за період з 26.07.2024 по 26.08.2024. Також банком надано інформацію щодо анкетних даних ОСОБА_1 : РНОКПП НОМЕР_6 , номер телефону НОМЕР_7 .
З виписки за кредитом перед ТОВ «ЕКО ФІН» вбачається, що 26.07.2024 ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 6000,00 грн, в подальшому останньому поденно нараховувались відсотки. Станом на 07.04.2025 загальна заборгованість становить 20520,00 грн, з яких 6000,00 грн заборгованість за тілом, 14520,00 грн заборгованість за відсотками (а.с.33-36).
З розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, станом на 14.04.2025 за відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором №29042762 від 26.07.2024 рахується заборгованість в загальному розмірі 20880,00 грн, з них 6000,00 грн заборгованість за тілом, 14880,00 грн заборгованість за відсотками (а.с.37).
07 квітня 2025 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «ЕКО ФІН» було укладено договір №07-04/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.69-87).
Відповідно до п.2.1 договіру №07-04/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору , а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього договору.
Відповідно до п.5.2 вказаного договору, права вимоги вважаються відступленими з (переданими) первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.
Договір підписаний сторонами власноручно та скріплений відповідними печатками.
Також і усі додатки до договору №07-04/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (паперовий варіант) погоджені та підписані сторонами власноручно та скріплені відповідними печатками.
Невід'ємною частиною договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги є акт прийому-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді від 07.04.2025 (додаток №4 до договору №07-04/25) (а.с. 84).
Відповідно до реєстру боржників в друкованому вигляді до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №07-04/25 від 07.04.2025 під №62 наявний боржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 за договором №29042762 на загальну суму заборгованості 20520,00 грн (а.с.85-87).
Реєстр боржників підписаний сторонами власноручно та скріплений відповідними печатками.
Позивачем на адресу боржника ОСОБА_1 за вих. №15897577 від 14.04.2025 було направлено вимогу про усунення порушень основного зобов'язання, в якій повідомлено про зміну кредитора та зобов'язання сплати кредиту на користь нового кредитора (а.с. 88).
Як визначено в ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав і обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, ч.3, ч.4, ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Твердження відповідача про те, що не підтверджено належним чином факт отримання відповідачем кредитних коштів спростовується поданими позивачем доказами: підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, роздруківкою - скрін-шот про переказ коштів, а також відповіддю з АТ «Державний ощадний банк України», з яких чітко прослідковується дані позичальника: номер рахунку, сума, дата та час перерахування коштів, зазначено номер кредитного договору та вказаний номер телефону позичальника ОСОБА_1 , який між іншим, був вказаний ним же під час укладення кредитного договору, що відповідає вимогам п.3.1.2.5 кредитного договору.
Тобто факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 6000,00 грн підтверджено належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання фінансового кредиту. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає укладеним вищевказаний договір про споживчий кредит між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «ЕКО ФІН».
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Судом встановлено, що позивачем на адресу боржника ОСОБА_1 за вих. №15897577 від 14.04.2025 було направлено вимогу про усунення порушень основного зобов'язання, в якій повідомлено про зміну кредитора та зобов'язання сплати кредиту на користь нового кредитора.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що витяги з реєстрів боржників, додані до позову, не містять жодного підпису первісного кредитора, акт прийому-передачі підписаний лише новим кредитором, відсутні печатки та підписи первісної сторони, тобто не підтверджено належним чином передачу права вимоги.
В матеріалах справи наявні реєстр боржників, акт прийому-передачі, які підписані та скріплені печатками сторін договору.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням ст. 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Цивільно - правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч.1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи те, що фактично отримані позичальником кошти ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в повному обсязі не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Цей висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.
Позивачем під час обрахунку заборгованості зазначено, що у порушення умов договору №29042762 від 27.06.2024 відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого борг становить 20880,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 6000,00 грн, заборгованість за відсотками 14880,00 грн.
Даний розрахунок та порядок нарахування відповідачем не спростований, не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості.
Щодо вимоги про дострокове виконання зобов'язань.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що в силу вимог ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» позивач не має права вимагати дострокове виконання кредитних договорів, минуючи етап досудового врегулювання даного питання.
Так, згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відтак, звернення до суду з позовом про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором фактично і є вимогою про дострокове повернення всього кредиту в розумінні ч.2 ст. 1050 ЦК України.
До того ж, як вбачається з розрахунків заборгованості відповідача, доданих до позовної заяви, останнім днем нарахування відсотків за кредитними договорами було 13.04.2025, тобто нарахування відсотків було припинено до звернення позивача з позовною заявою у даній справі.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України у випадку коли строк виконання зобов'язання не визначений, воно має бути виконане у семиденний строк з моменту пред'явлення вимоги.
Позивачем було направлено на адресу відповідача, вказану ним же під час укладення кредитного договору вимогу про зміну кредитора та дострокове повернення заборгованості.
Зважаючи на викладене, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 20880,00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача на їхню користь понесені судові витрати.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до платіжної інструкції №0516620172 від 28.04.2025 позивач при зверненні до суду сплатили судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 105).
З огляду на викладене, необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" в особі директора Сердійчук Я.Я. та адвокатським об'єднанням "ЛІГАЛ АССІСТАНС", укладено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 (а.с. 96-97).
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №64 від 08.04.2025, витягу з акту №8 про надання юридичної допомоги від 20.04.2025, сторони погодили надання наступних правових (юридичних послуг) між товариством та адвокатським об'єднанням про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів 2 години х 2000 грн = 4000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 годин х 3000 грн = 9000 грн, загальний розмір правничих витрат складає 13000 грн.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Невизнання відповідачем позову та подання відповідно відзиву суд оцінює як клопотання про відмову в позові в частині судових витрат, що також зазначено самим відповідачем.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи клопотання відповідача, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн, оскільки саме така сума, на думку суду, буде відповідати критерію розумності, справедливості та виконаній адвокатом роботі.
Керуючись ст. ст. 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором №29042762 від 26.07.2024 у розмірі 20880,00 грн (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.), судовий збір сплачений при поданні позову, що становить 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та 4500,00 грн (чотири тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) витрат за надання правничої допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне ім'я сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 11 липня 2025 року.
Суддя А.М. Мудрак