Справа № 138/539/25
Провадження №:1-кс/138/575/25
11.07.2025 м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суду Вінницької області, у складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області клопотання слідчого СВ Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12025020160000093 від 21.02.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Витава Тиврівського району Вінницької області, громадянина України, українця, одруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітня дитина, доглядає за особою з інвалідністю ІІ групи, освіта середня спеціальна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 156 КК України, ч. 1, 2, 3, 4 ст. 301-1 КК України,
11.07.2025 слідчий СВ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним вище клопотанням по кримінальному провадженню №12025020160000093 від 21.02.2025.
Клопотання мотивоване тим, зокрема, що досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , порушуючи суспільну мораль, тобто систему етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей в частині заборони поширення серед населення вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів із зображенням у будь-який спосіб дитини, всупереч ст. ст. 1, 2, 3 Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, який ратифікований 03.04.2003 року, «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 в редакції від 17.03.2021, а також в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 № 1296-IV, відповідно до якої дитяча порнографія - зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, у реальному чи змодельованому відверто сексуальному образі та/або задіяної у реальній чи змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях, вимог ст. 2 цього Закону, згідно з якою виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються, в період часу з червня 2015 року до 21 лютого 2025 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи доступ до всесвітньої мережі Інтернет та належний йому мобільний телефон торгової марки «Xiaomi», моделі «Redmi 9 С», ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , із сім-картами мобільного оператора ТОВ ««Лайфселл» із абонентським номером НОМЕР_3 та мобільного оператора ПрАТ «ВФ України» із абонентським номером НОМЕР_4 , діючи умисно, завантажив та у подальшому зберіг у пам'яті вищезазначеного технічного пристрою, 441 графічний файл та 95 відеофайлів, що згідно висновку судової мистецтвознавчої експертизи № СЕ-19/102-25/8118-МЗ від 27.05.2025 належить до дитячої порнографії, які він умисно зберігав без мети збуту чи розповсюдження.
Окрім того, досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , порушуючи суспільну мораль, тобто систему етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей в частині заборони поширення серед населення вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів із зображенням у будь-який спосіб дитини, всупереч ст. ст. 1, 2, 3 Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, який ратифікований 03.04.2003 року, «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 в редакції від 17.03.2021, а також в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 № 1296-IV, відповідно до якої дитяча порнографія - зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, у реальному чи змодельованому відверто сексуальному образі та/або задіяної у реальній чи змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях, вимог ст. 2 цього Закону, згідно з якою виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються, в період часу з липня 2018 року до 21 лютого 2025 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи доступ до всесвітньої мережі Інтернет та належний йому мобільний телефон торгової марки «Xiaomi», моделі «Redmi 9 С», ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , із сім-картами мобільного оператора ТОВ ««Лайфселл» із абонентським номером НОМЕР_3 та мобільного оператора ПрАТ «ВФ України» із абонентським номером НОМЕР_4 , діючи умисно, завантажив та у подальшому зберіг у пам'яті вищезазначеного технічного пристрою з метою розповсюдження у додатку «Viber» щонайменше 5 відеофайлів під назвами: «VID-20250209_192824_986», «VID-20250209_192800_100», «VID-20250209_192903_190», «VID-20250209_193029_362», «VID-20250209_192431_603», - на яких представлені сцени, у яких беруть участь оголені неповнолітні особи чоловічої статі та жіночої статті, які відповідно до висновку судової мистецтвознавчої експертизи № СЕ-19/102-25/8118-МЗ від 27.05.2025 відносяться до продукції порнографічного характеру з ознаками дитячої порнографії, які останній з моменту завантаження умисно зберігав на своєму мобільному пристрої з метою їх розповсюдження, тобто до моменту вилучення телефону працівникам поліції
Крім цього, ОСОБА_4 9-10 лютого 2025 року перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи всупереч Міжнародній Конвенції про запобігання обороту порнографічних видань та торгівлі ними, а також в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 № 1296-IV, відповідно до якої дитяча порнографія зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, у реальному чи змодельованому відверто сексуальному образі та/або задіяної у реальній чи змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях, вимог ст. 2 цього Закону, згідно з якою виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються, та всупереч існуючих у сфері культурного, духовного життя суспільства моральних засад щодо недопустимості демонстрації статевих органів, сексуальних відносин, які є неприйнятними з погляду суспільної моралі, загальновизнаних правил сором'язливості, прихованості відповідних стосунків від сторонніх осіб, призначені для збудження статевої пристрасті інших осіб, збуту чи розповсюдження дитячої порнографії, використовуючи належний йому мобільний телефон торгової марки «Xiaomi», моделі «Redmi 9 С» із сім-картами мобільного оператора ТОВ ««Лайфселл» із абонентським номером НОМЕР_3 та мобільного оператора ПрАТ «ВФ України» із абонентським номером НОМЕР_4 , та доступ до всесвітньої мережі Інтернет, за допомогою облікового запису в мобільному додатку «Viber» під псевдонімом « ОСОБА_7 », діючи умисно, безоплатно розповсюдив шляхом надіслання повідомлення користувачеві мобільного додатку «Viber», малолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який установлений на належний їй мобільний пристрій, під псевдонімом « ОСОБА_9 » із абонентським номером мобільного зв'язку мобільного оператора ПрАТ «ВФ України» НОМЕР_5 , п'ять відеофайлів під назвами «VID-20250209_192824_986», «VID-20250209_192800_10», «VID-20250209_192903_190», «VID-20250209_193029_362», «VID-20250209_192431_603», які зберігались на його мобільному пристрої. Відповідно до висновку судової мистецтвознавчої експертизи № СЕ-19/102-25/8118-МЗ від 27.05.2025 вказані відеофайли належить до дитячої порнографії.
Крім того, встановлено, що у період часу з березня 2023 року до 21.02.2025 (більш точний час не вдалося встановити) у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на одержання файлів дитячої порнографії.
З метою реалізації цього умислу ОСОБА_4 , в порушення вимог Закону України «Про захист суспільної моралі», достовірно усвідомлюючи той факт, що розповсюдження та обіг у будь якій формі продукції порнографічного характеру, в тому числі такої, яка містить дитячу порнографію, в Україні заборонений, ігноруючи встановлені правила поведінки в суспільстві, вирішив створити продукцію, яка містить дитячу порнографію. Для чого в період з березня 2023 року до 21.02.2025 (більш точного часу не встановлено) за допомогою свого мобільного телефону торгової марки «Xiaomi», моделі «Redmi 9 С», під час спілкування у мобільних додатках «Viber» та «Telegram» з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під псевдонімом (нікнеймом) «шляхом психологічного впливу та шантажу, примусив малолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , створити власні фотографічні твори, які містять дитячу порнографію, шляхом запису на належний їй мобільний телефон дій сексуального характеру, пов'язаних з демонструванням оголеного тіла з акцентуацією уваги на статевих органах ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_4 виготовив фотографічний твір порнографічного характеру, що містить дитячу порнографію, шляхом примушування до участі у створенні такого твору малолітню ОСОБА_8 .
Окрім того, ОСОБА_4 упродовж березня 2023 року до 21.02.2025 (конкретного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням місці, керуючись єдиним злочинним умислом, спрямованим на розбещення малолітньої особи, ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства та принципи статевої моралі в суспільстві, всупереч ст. 1, 21 Закон України від 26.04.2001, ст. ст. 1, 2, 6, 7 Закону України «Про захист суспільної моралі», ст. ст. 2, 7, 8, 23, 19, 34, 36, 40 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. 9 Конвенції про кіберзлочинність від 07.09.2005, яка набула чинності 01.07.2006, ст. 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, ст. ст. 1, 2, 3 факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, який ратифікований 03.04.2003, достовірно знаючи про малолітній вік ОСОБА_8 і розуміючи, що остання в силу свого віку недостатньо проінформована про статеві відносини, діючи умисно, з метою розбещення і задовольняючи власні статеві збочення, за допомогою свого мобільного телефону торгової марки «Xiaomi», моделі «Redmi 9 С», шляхом відправлення текстових повідомлень, які мали виражений сексуальний характер, здійснював цинічні розмови з малолітньою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на сексуальні теми, та, з метою збудження у малолітньої статевого інстинкту, надіслав на її мобільний телефон щонайменше 5 (п'ять) відеофайлів, під назвами «VID-20250209_192824_986», «VID-20250209_192800_100»,«VID-20250209_192903_190»,«VID-20250209_193029_362», «VID-20250209_192431_603», які зберігались на його мобільному пристрої, які відносяться до продукції дитячого порнографічного характеру, а також, текстовими повідомленнями пояснював малолітній про статеві відносини між чоловіком та жінкою, зокрема значення терміну «секс». Таким чином ОСОБА_4 вчинив інтелектуальне розбещення останньої, вказані дії спрямовані на задоволення статевої пристрасті та на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту, посягаючи при цьому на нормальний моральний та фізичний розвиток малолітньої ОСОБА_8 , негативно впливаючи на її психіку.
ОСОБА_4 11.07.2025 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 301-1 КК України - умисне зберігання дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження, ч. 2 ст. 301-1 КК України умисне зберігання дитячої порнографії з метою розповсюдження, ч. 3 ст. 301-1 КК України - розповсюдження дитячої порнографії, ч. 4 ст. 301-1 КК України - примушування малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії, ч. 2 ст. 156 КК України - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
Підставами вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду є те, що він являється громадянином України та проживає неподалік кордону з Республікою Молдова, що породжує ризик незаконного перетину кордону підозрюваним для подальшого переховування від органу досудового слідства та суду.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання від 9 до 15 років позбавлення волі, а тому усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.
Підставами вважати, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється є аморальна поведінка останнього упродовж тривалого часу, спрямована на розбещення дітей, примушування їх до виготовлення файлів порнографічного змісту, розповсюдження та зберігання творів, які відносяться до дитячої порнографії.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 , одружений, дітей неповнолітнього віку немає, відомості про інших осіб, які потребують його догляду досудовим розслідуванням не здобуто. Також він офіційно не працює, що може спонукати його до вчинення нових кримінальних правопорушень з метою подальшого отримання засобів для існування.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється, унеможливлюють обрання більш м'якого запобіжного заходу.
З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження є доцільним застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу та такі заходи не є дієвими у вказаному провадженні, оскільки не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і дадуть можливість переховуватись підозрюваному та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
З огляду на категорію кримінальних правопорушень, в яких ОСОБА_4 підозрюється, тих обставин, що він використовував елементи психологічного насильства над малолітньою, відсутні підстави для визначення йому розміру застави при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала повністю з підстав, зазначених у клопотанні, та наполягала на обранні підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення йому розміру застави, оскільки відносно однієї із потерпілих підозрюваним вчинялось психологічне насильство.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просили обрати йому більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, оскільки він буде співпрацювати зі слідством, а також одружений, на утриманні у нього неповнолітня дитина, має власний будинок і йому потрібно доглядати особу з інвалідністю ІІ групи.
Заслухавши прокурора, думку підозрюваного, захисника, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 194 ч. 1 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 177 ч. 2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Отже, слідчий суддя звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Слідчий суддя встановила, що у кримінальному провадженні на даний час зібрано достатньо доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.156 КК України, ч.1, 2, 3, 4 ст.301-1 КК України.
11.07.2025 о 13 год. 00 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 11.07.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156 та ч.1,2,3,4 ст.301-1 КК України.
На думку слідчого судді відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про ймовірну причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою, про що свідчать докази, зібрані у кримінальному провадженні та додані слідчим до даного клопотання, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від відділу внутрішньої та власної безпеки по 24 прикордонному загону головного відділу забезпечення внутрішньої та власної «Південь» ДПС України; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 21.02.2025; матеріалами виконання доручення відділу внутрішньої та власної по НОМЕР_6 прикордонному загону головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки «Південь» ДПС України; протоколом огляду мобільного терміналу, а саме мобільного телефону марки «Xiaomi», моделі «Redmi 9 С», ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , належного ОСОБА_4 від 21.02.2025; протоколом огляду мобільного телефону марки «Xiaomi», моделі «Redmi 9 С», ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , належного ОСОБА_4 від 28.02.2025; допитом проведеним із малолітньою ОСОБА_8 слідчим суддею під час досудового розслідування в режимі відеоконференції, та стенограмою до нього; рапортом старшого оперуповноваженого 1-го відділу УПК у Вінницькій області ДКП НП України капітана поліції ОСОБА_11 від 25.06.2025; висновком судової мистецтвознавчої експертизи №СЕ-19/102-25/8118-МЗ від 27.05.2025.
Крім того, прокурором в судовому засідання долучено до матеріалів клопотання журнал судового засідання в режимі відоеконференції №4807159 від 08.07.2025 у провадженні 1-кс/138/555/25, а також протокол огляду предмету від 11.07.2025 на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_4 вчинялось психологічне насильство відносно однієї із потерпілих.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 вказаної статті, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, зважаючи на його особу та усвідомлення можливої відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, які відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику втечі.
Сторона захисту заперечуючи проти обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тривання під вартою та клопотавши про застосування особистого зобов'язання не зазначили про будь-які підстави за яких суд міг би дійти до висновку про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, так само не надали суду жодних доказів на підтвердження наявності будь-яких підстав для цього.
При вирішенні питання щодо задоволення клопотання слідчий суддя враховує, що прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі домашній арешт, не може запобігти зазначеним ризикам, а тому переконується в доцільності задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді саме тримання під вартою.
Також, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 вчинений із застосування психологічного насильства відносно неповнолітніх осіб, слідчий суддя вважає за доцільне не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.12, ч.2 ст.156, ч.1-4 ст.301-1 КК України,ст.131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 205 КПК України, суд
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб до 13 год. 00 хв. 09.09.2025.
Дія ухвали закінчується о 13 год. 00 хв. 09.09.2025.
Копію цієї ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали суду складено та оголошено 11.07.2025 - 16 год. 30 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_1