печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31767/25-к
пр. 1-кс-27590/25
04 липня 2025 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025100060001270 від 02.07.2025 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, українки, громадянки України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, не адвоката, не депутата,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,
Слідчий слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , звернулась до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні № 12025100060001270 від 02.07.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені 02.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100060001270 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановленому досудовим розслідуванням місці, даті та час, але не пізніше 02.07.2025 року у ОСОБА_5 з корисливих мотивів виник умисел спрямований на збут психотропної речовини, обіг якої обмежений - амфетамін.
Реалізуючи свій протиправний умисел, знаходячись у невстановленому досудовим слідством місці за допомогою свого мобільного телефону через невстановлений досудовим розслідуванням месенджер «Телеграм» знайшла оголошення про розкладання психотропної речовини, а саме «закладок», обіг яких обмежено - амфетамін.
Після чого, ОСОБА_5 в ході спілкування з невстановленою досудовим розслідуванням особою через невстановлений досудовим розслідуванням месенджер «Телеграм», замовила психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін в невстановленій досудовим розслідуванням кількості згортків «закладок», після чого вказала місце отримання даної посилки, а саме за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 13Б, відділення поштомату «Нової пошти» №6731.
В подальшому, 01.07.2025 року ОСОБА_5 забрала з поштомату №6731 за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 13Б, вищезазначене замовлення, після чого усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, розпочала незаконне зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін з метою їх подальшого збуту після чого направилась за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
02.07.2025 року у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_5 з місця фактичного проживання на громадському транспорті направилась неподалік станції метро «Либідська», маючи при собі згортки з клейкої стрічки синього кольору, в кожному з яких міститься пакет з прозорого полімерного матеріалу з пазовим замком з порошкоподібною речовиною білого кольору.
В подальшому, цього ж дня близько 17 год. 45 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Менделєєва, 63, зупинена працівниками поліції, під час поверхневої перевірки у якої виявлено у відділенні гаманця який знаходився в ранцю синього кольору 3 (три) згортки з клейкої стрічки синього кольору, в кожному з яких міститься пакет з прозорого полімерного матеріалу з пазовим замком з порошкоподібною речовиною білого кольору.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-25/41350-НЗПРАП від 03.07.2025, надана на дослідження речовинах виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою у речовинах становить 1,419 г.
02.07.2025 о 17:45 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку ст. 208 КПК України.
03.07.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріалів на його обґрунтування відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України вручені підозрюваній ОСОБА_5 та її захиснику 03.07.2025.
На даний час існують ризики того, що підозрювана ОСОБА_5 перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та реальність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Підозрювана ОСОБА_5 та її захисник - адвокат ОСОБА_4 заперечили щодо застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що ризики недоведені, просили відмовити у задоволенні клопотання та застосувати більш м'який запобіжних захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме: домашній арешт у нічний час доби.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені 02.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100060001270 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
02.07.2025 о 17:45 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку ст. 208 КПК України.
03.07.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні зібрані докази (матеріали провадження), які обґрунтовують підозру ОСОБА_5 , зокрема:
- протокол затримання особи від 02.07.2025;
- протокол допиту свідків;
- протоколи огляду місця події від 02.07.2025;
- речові докази та матеріали провадження в сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series А, № 182).
Виходячи з наявних в матеріалах даних, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
При цьому, докази на вказаній стадії кримінального процесу на їх допустимість відповідно до ст. 89 КПК України слідчим суддею не оцінюються.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, у сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваною ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучені до клопотання.
Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри щодо підозрюваної ОСОБА_5 . Крім того, вищенаведені обставини підтверджуються поясненнями прокурора наданими під час розгляду цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, ніж до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Отже, встановивши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення, слідчий суддя перевіряючи наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, виходить із наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вказуючи на наявність ризиків прокурор посилається на можливість вчинення ОСОБА_5 дій щодо переховування від органу досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, які слідчий суддя вважає частково доведеними в силу наступного.
Перевіряючи доводи прокурора щодо наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її винною у вчинених інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також з огляду на характер і ступінь суспільної небезпечності самого злочину, у вчиненні якого вона підозрюється, слідчий суддя вважає вказані ризики реальними та такими, що існують на момент розгляду клопотання.
Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваної від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному чи обвинуваченому у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, «Мамедова проти Росії» від 01 червня 2006 року, а також правових позицій, викладених у п. 80 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, та у рішенні у справі «Тодоров проти України» від 12 січня 2012 р., визначено принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, згідно з яким «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу» (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов'язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.
Також, на переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Долучені до клопотання докази, містять дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі докази, надані сторонами, та дані про особу підозрюваної ОСОБА_5 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і те, що вона раніше не судима, має постійне місце реєстрації і проживання, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п. п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, з урахуванням наявності частково доведених ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та зазначених даних щодо особи підозрюваної, слідчий суддя вважає можливим застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваній залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та / або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатнім для забезпечення її належної процесуальної поведінки та запобігання названих вище ризиків.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати у кримінальному провадженні № 12025100060001270 від 02.07.2025 до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваній залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та / або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування до 04.09.2025.
Звільнити підозрювану з-під варти негайно в залі суду.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Визначити строк дії ухвали - по 04.09.2025.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1