Справа № 756/6089/25
Провадження № 2/756/4084/25
оболонський районний суд міста києва
іменем України
(заочне)
09 липня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, пені за прострочення сплати аліментів,
Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив:
- стягнути з відповідача заборгованість по виплаті аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 112 580,65 грн;
- стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 34 000 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням суду. Від шлюбу мають спільного сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою та перебуває на її повному утриманні.
Позивач зазначила, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.09.2023 з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з 02.05.2023 і до досягнення дитиною повноліття. На підставі відповідного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження.
Однак, за твердженням позивача, відповідач ухиляється від виконання рішення суду та не сплачує аліменти, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 17.03.2025, згідно з розрахунком державного виконавця, становить 112 580,65 грн. На думку позивача, заборгованість виникла з вини відповідача, тому вона, керуючись ст. 196 СК України, просить стягнути з нього неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 34 000 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження). Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позов. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.
На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 25.02.2006 між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, актом запис № 152.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16.02.2023 у справі № 756/5576/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Сторони є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 30.03.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.09.2023 у справі № 756/5674/23 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з 02.05.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
13.10.2023 Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 756/5674/23, на підставі якого постановою головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві відкрито виконавче провадження № 73061224.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві 15.04.2025, заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на 17.03.2025 становить 112 580,65 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів становить 35 000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 СК України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Як передбачено положеннями ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.
При цьому, згідно з положеннями ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом.
Отже, аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що право визначати заборгованість по аліментам надано державному виконавцю і лише у разі незгоди з розміром заборгованості, обчисленим останнім, сторони виконавчого провадження вправі оскаржити його постанову до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» та на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
Між тим, як вбачається зі змісту позовних вимог, спір між сторонами виник щодо стягнення заборгованості по сплаті аліментів, а не з приводу обчислення розміру заборгованості по сплаті аліментів.
Крім того, сам факт наявності у відповідача заборгованості по аліментам, не може бути підставою для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду, оскільки права стягувача аліментів, в даному випадку є захищеними в силу закону, оскільки виконавчий лист про стягнення аліментів перебуває на виконанні в Оболонському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) і обчислена державним виконавцем заборгованість підлягає стягненню у межах виконавчого провадження.
Натомість, стягнення заборгованості по аліментам, які вже стягуються за рішенням суду на підставі виконавчого листа, призведе до подвійного стягнення, що суперечить положеннями ст. 61 Конституції України.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів відсутні.
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 справі № 333/6020/16-Ц, вказала, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня їх фактичної сплати чи до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 за результатами розгляду справи № 572/1762/15-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138, ч. 3 ст. 139 цього Кодексу. Тобто до вимог, пов'язаних зі сплатою пені за несвоєчасну сплату аліментів, спеціальна позовна давність 1 рік не застосовується, оскільки нарахування і стягнення пені не обмежується позовною давністю. Розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів обчислюється за формулою: заборгованість за місяць множиться на кількість днів та на 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Стягнення пені, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів (вказана правова позиція викладена у постанові КЦС у складі ВС у постанові від 19.01.2022 у справі № 711/679/21).
Проте наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18).
Перевіряючи правильність розрахунків позивача та обраховуючи розмір неустойки за несплату аліментів, суд враховує наступне.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p=(A1*1%*Q1)+(A2*1%*Q2)+……….(An*1%*Qn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Така правова позиція була викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі № 333/6020/16-ц.
Таким чином, з урахуванням ч. 1 ст. 196 СК України наведений позивачем розрахунок пені не суперечить вимогами законодавства.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №316/639/18, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Таким чином, саме на платника аліментів покладається обов'язок довести, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банківськими установами, наявністю форс-мажорних обставин тощо. В інших випадках, застосовується презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості по сплаті аліментів та пеня стягується за весь період прострочення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини виникла з вини відповідача, оскільки доказів зворотного відповідачем не подано, а тому є всі підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованості та пені за несвоєчасну сплату аліментів.
Згідно з вимогами ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених судом, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочення сплати аліментів підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 34 000 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду Києва шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Андрій ПУКАЛО