Справа № 756/2263/25
Провадження № 2-а/756/86/25
оболонський районний суд міста києва
іменем України
11 липня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4041935 від 09.02.2025, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09.02.2025 поліцейський Управління патрульної поліції в м. Києві виніс щодо нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Позивач зазначив, що не погоджується з цією постановою, оскільки на момент її складання він не керував транспортним засобом, а лише намагався припаркувати автомобіль, очікуючи на водія.
На думку позивача, працівники поліції підійшли до нього вже після паркування та без законних підстав висунули вимогу пред'явити документи. Позивач наголосив, що поліцейський не повідомив причину перевірки документів та не вказав на порушення ПДР, яке б слугувало підставою для такої перевірки.
За твердженням позивача, вимога пред'явити документи була неправомірною, оскільки відповідачем не було задокументовано жодного іншого правопорушення з його боку. Крім того, позивач звернув увагу, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснювався відеозапис, що ставить під сумнів доказову базу. Відтак, на думку позивача, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року відкрито провадження у справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження).
Відповідач подав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
На думку відповідача, оскаржувана постанова серії ЕНА № 4041935 від 09.02.2025 є правомірною. Відповідач зазначив, що 09.02.2025 о 21:05 у м. Києві на бульварі Лесі Українки позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_1 , не мав права керування таким транспортним засобом, оскільки ніколи не отримував посвідчення водія категорії «В». Цим, за твердженням відповідача, позивач порушив пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.
Відповідач зауважив, що твердження позивача про незаконність зупинки транспортного засобу є безпідставними. Підставою для зупинки стало порушення позивачем Правил дорожнього руху, а саме зупинка у другій смузі, що створювало перешкоду для інших учасників руху. Вже під час перевірки документів було встановлено факт відсутності у водія права керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідач наголосив, що позивач у своїй позовній заяві зосереджує увагу виключно на нібито незаконній зупинці, однак не заперечує ключової обставини правопорушення - відсутності в нього посвідчення водія категорії «В». Більше того, під час розгляду справи на місці водій не заперечував відсутність у нього відповідної категорії та пояснив, що готується до її отримання.
На думку відповідача, інспектор поліції діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений КУпАП та Законом України «Про Національну поліцію». Працівники Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення.
Відповідач вважає, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою з дотриманням установленої процедури, на підставі належних доказів та з урахуванням усіх обставин справи. Позивачем не було надано доказів, які б спростовували факт вчинення адміністративного правопорушення, тому підстави для скасування постанови відсутні.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що 09.02.2025 поліцейським 1-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в м. Києві рядовим поліції Юрченком О.Д. винесено постанову серії ЕНА № 4041935 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
Згідно з постановою серії ЕНА № 4041935 від 09.02.2025, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн за те, що він, керуючи автомобілем «Land Rover Range Rover» д.н.з. НОМЕР_1 на бульварі Лесі Українки в м. Києві, не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив пп. «а» п. 2.1 ПДР України.
Керування транспортним засобом не спростовується і твердженнями, викладеними у позовній заяві.
Згідно з ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.
Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1, 2, 4 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (зокрема за ч. 2 ст. 126 КУпАП). У даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до пп. «а» п. 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з пп. «а» п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Зважаючи на те, що правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, належить до правопорушень з формальним складом, суд дійшов висновку, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, утворює склад правопорушення, визначений у ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортного засобу відповідної категорії. Наведена обставина не спростовувалася позивачем у позовній заяві. Відповідачем надано відомості про відсутність у позивача права керування категорії «В».
Таким чином, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Також, згідно до п. 5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (надалі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Таким чином, оскаржувана постанова відповідає ст. 283 КУпАП та п.5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції. Порушення прав особи суб'єктом владних повноважень судом встановлено не було.
Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Згідно з ст. 31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких зокрема: перевірка документів особи; зупинення транспортного засобу.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених ч. 1 та ч. 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
В силу вимог встановлених ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як встановлено ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 33 Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є саме захист прав та свобод осіб у випадку їх порушення суб'єктами владних повноважень.
У той же час, з матеріалів справи вбачається вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, будь - яких порушень його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом встановлено не було.
Суд при розгляді адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень має неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства України задля недопущення будь - яких зловживань учасниками процесуальними правами шляхом використання судових процедур з метою уникнення покарання за вчинене адміністративне правопорушення всупереч завданням та меті притягнення до адміністративної відповідальності.
При прийнятті рішень у справах з приводу оскарження постанов органів Національної поліції України суд має забезпечувати справедливий баланс між інтересами позивача (особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, яка звернулась з відповідним позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду) та інтересами суспільства, забезпечення законності та правопорядку в державі.
Саме невідворотність покарання є стримуючим фактором від вчинення правопорушень у майбутньому, що забезпечує досягнення завдань проваджень в справах про адміністративні правопорушення, які передбачені ст. 245 КУпАП, зокрема, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно з п. 4 розділу IV «Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП.
Таким чином, будь - які підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновків про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, підстав для її скасування та закриття провадження у справі не має, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 246, 286 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Андрій ПУКАЛО