11.07.2025 Справа № 756/10167/25
Справа № 756/10167/25
№ 1-кс/756/1897/25
11 липня 2025 року місто Київ
Слідча суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2025 року за № 12025105050000516,
До Оболонського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор просив накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, вилучене в ході огляду місця події 09 липня 2025 року за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 1, а саме на: транспортний засіб - автомобіль марки "Honda" моделі "Civik", р.н. « НОМЕР_1 », 1993 р.в. та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль марки "Honda" моделі "Civik", р.н. « НОМЕР_1 », 1993 р.в.
Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2025 року за № 12025105050000516, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
09 липня 2025 року було проведено огляд місця події за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 1. В ході обшуку було вилучено наведене у клопотанні майно.
Прокурор просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, пославшись на існування ризику втрати, знищення, використання, перетворення зазначеного майна.
У судове засідання дізнавач та прокурор не прибули, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, однак подали заяви про розгляд клопотання за їхньої відсутності, просили клопотання задовольнити.
Власник майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином, однак подали заяви про розгляд клопотання за їх відсутності, просили клопотання задовольнити. Неприбуття власника у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
Слідчою суддею встановлено, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна надійшло до канцелярії суду 10 липня 2025 року, майно вилучено 09 липня 2025 року. Строк звернення до слідчої судді не порушено.
Частиною 5 статті 171 КПК визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);
- можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);
- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов'язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Прокурор зазначив, що 09 липня 2025 року приблизно о 16 годині 05 хвилин, працівниками поліції за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 1, зупинено транспортний засіб марки "Honda Civik", з номерним знаком " НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , у якого під час перевірки транспортного засобу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу виявлено ознаки зміни номеру кузова та ознаки підробки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії " НОМЕР_2 ".
Вподальшому, під час огляду місця події 09 липня 2025 року виявлено та вилучено у ОСОБА_5 транспортний засіб - автомобіль марки "Honda" моделі "Civik", р.н. « НОМЕР_1 », 1993 р.в., який відповідно до переданого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 . Крім того, вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль марки "Honda" моделі "Civik", р.н. « НОМЕР_1 », 1993 р.в., на ім?я ОСОБА_4 .
Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань, підтверджені наданими прокурором матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов'язаних з розглядом клопотання, зокрема, протоколом огляду місця події від 09.07.2025, поясненнями від 09.07.2025, постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 10.07.2025, постановою про призначення судової криміналістичної експертизи від 10.07.2025, постановою про призначення судової транспортно-трасологічної експертизи від 10.07.2025.
У своїй сукупності наведені відомості та надані на їх підтвердження матеріали дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Водночас, слід наголосити, що в межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочину, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні.
09 липня 2025 року було проведено огляд за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 1, у ході якого було вилучене зазначене майно, а саме: транспортний засіб - автомобіль марки "Honda" моделі "Civik", р.н. « НОМЕР_1 », 1993 р.в. та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль марки "Honda" моделі "Civik", р.н. « НОМЕР_1 », 1993 р.в.
Прокурор просив накласти арешт на зазначене майно з метою забезпечення збереження речових доказів. Постановою від 10 липня 2025 року зазначені у клопотанні речі було визнано речовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
Таким чином, зазначене у клопотанні майно може містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, електронні копії створених документів, відомості про спілкування осіб з цього приводу та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Викладене свідчить, що зазначене майно, вилучене в ході огляду місця події, може бути використане як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.
Як вже зазначала слідча суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи прокурора про існування такого ризику є цілком обґрунтованими.
Запропонований прокурором спосіб арешту майна шляхом зберігання шляхом заборони користуватися, розпорядження та розпоряджатися майном (його зберігання в органу досудового розслідування у визначеному законодавством порядку) релевантний потребам сторони обвинувачення у збереженні речового доказу та його властивостей, які можуть мати доказове значення, їх дослідження та обумовлений необхідністю запобігти його знищенню чи пошкодженню.
Викладене переконує слідчу суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчої судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Враховуючи характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості користуватися, розпоряджатися та розпоряджатися ним, не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї.
Наведене у клопотанні майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладений арешт.
Слідча суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Тимчасовий характер арешту майна обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За таких обставин клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 132, 170 - 173, 175, 372 КПК України, слідча суддя
1. Клопотання - задовольнити.
2. Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження на майно, вилучене у ході огляду 09 липня 2025 року за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 1, а саме на:
- транспортний засіб - автомобіль марки "Honda" моделі "Civik", р.н. « НОМЕР_1 », 1993 р.в. та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль марки "Honda" моделі "Civik", р.н. « НОМЕР_1 », 1993 р.в.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідча суддя ОСОБА_1