Справа №:755/12668/25
Провадження №: 1-кп/755/1356/25
"11" липня 2025 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва у складі трьох суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_4
провівши відкрите підготовче судове засідання у залі судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000645 від 19 травня 2025року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
08 липня 2025 відповідно до здійсненого авторозподілу судових проваджень, обвинувальний акт отриманий складом колегії суддів: головуюча суддя ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги кримінального процесуального закону та обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, у тому числі, послався на відсутність підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту, разом з тим заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, які дають підстави вважати, що останній може продовжувати злочинну діяльність, будучи обізнаним з покаранням за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення; більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого.
Представник потерпілого просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду та підтримав клопотання прокурора про брання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у повному обсязі.
Захисник обвинуваченого, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, не заперечував щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, щодо клопотання прокурора про обрання його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, просив відмовити в його задоволенні.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Вислухавши думку прокурора, позицію адвоката, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом. А відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.32 КПК України, Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Як вбачається зі змісту обвинувального акту, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , вчинено на території Дарницького району міста Києва.
Крім того, у клопотанні прокурора про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, поданого у судовому засіданні 11 липня 2025 року, зазначено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 113 КК України, на території Дарницького району міста Києва.
Враховуючи вищенаведене, та те, що порушення правил підсудності згідно вимог п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог закону та безумовною підставою для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування направити до Київського апеляційного суду для вирішення питання про направлення обвинувального акту з Дніпровського районного суду м. Києва до Дарницького районного суду м. Києва для подальшого розгляду, згідно з правилами територіальної підсудності.
Розглядаючи клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу та визначення його виду, колегія суддів враховує вимоги кримінального процесуального законодавства України та висновки Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні; 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачуються, відповідно до вимог ст.12 КК України, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання вигляді позбавлення волі строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Також, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема, наявність ризиків, передбачених ч 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зав'язків та його майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачуються, у кримінальному провадженні не досліджені матеріали та не допитані представник потерпілого та свідки, та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, - колегія суддів приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з моменту обрання запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 колегією суддів, на даному етапі розгляду кримінального провадження, не встановлено та сторонами не доведено.
Враховуючи норми кримінального процесуального закону, обставини вчинення обвинуваченим інкримінованого діяння та наслідків його вчинення, колегія суддів не знаходить підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу на більш м'який.
Крім того, враховуючи підстави та обставини, передбачені вимогами ст. 177 та ст. 178 КПК України, з урахуванням вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для визначення обвинуваченому ОСОБА_5 розміру застави у цьому кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 32, 34, 183, 314-316, 369-372, 376 колегія суддів, -
Обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000645 від 19 травня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, з поданням - направити до Київського апеляційного суду для вирішення питання про визначення підсудності за Дарницьким районним судом міста Києва.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Встановити строк тримання під вартою ОСОБА_5 - 60 днів з моменту обрання запобіжного заходу, тобто до 08 вересня 2025 року (включно), без визначення суми застави.
Ухвала суду у частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3