Справа №:755/12331/25
Провадження №: 1-кп/755/1352/25
"07" липня 2025 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000475 від 09 квітня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Донецької області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Донецької обл., українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
захисників (в режимі відеоконференції) адвокатів ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_4 ,
ОСОБА_3 ,
3 липня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва для розгляду по суті надійшов обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000475 від 09 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України (справа № 755/12331/25, провадження № 1-кп/755/1352/25).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 3 липня 2025 року визначено головуючого - суддю Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та того ж дня передано матеріали провадження.
Ухвалою від 3 липня 2025 року по даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані статтями 314-316 КПК України.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд кримінального провадження, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам, передбаченим статтею 291 КПК України, справу розглядати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні, визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді та здійснити судовий виклик обвинувачених та потерпілих до суду для допиту.
Крім того, звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (окремо щодо кожного), оскільки останні обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а також обставини, які слугували підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, на даний час не відпали та продовжують існувати.
Зокрема, на думку прокурора, стосовно обвинувачених існують наступні ризики, передбачені:
1) пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України - можуть переховуватися від органів досудового слідства та/або суду, оскільки, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання за інкриміновані їм тяжкі злочини, в разі застосування запобіжного заходу не пов?язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що останні можуть переховуватися від суду;
2) пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України - можуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, враховуючи те, що на даний час не встановлено всіх речей (речових доказів) та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення (записи з камер відеоспостереження, які могли зафіксувати факт вчинення злочину);
3) пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України - можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не встановлені усі спільники обвинувачених у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останні можуть повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі їм в ході проведення судового розгляду, а також з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які можуть бути допитані як свідки з приводу кримінального правопорушення, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб;
4) пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України - можуть вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, оскільки злочинна діяльність останніх в умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії РФ була спрямована на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, шляхом підпалу транспортних засобів, належних військовослужбовцям ЗС України.
Таким чином, прокурор вважає, що інші більш м?які запобіжні заходи не зможуть забезпечити їх належну процесуальну поведінку.
Щодо прийняття цивільних позовів потерпілих до розгляду не заперечував.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 думку прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду та клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою підтримали, просили призначити справу до судового розгляду та задовольнити клопотання прокурора. Крім того, просили суд прийняти до розгляду цивільний позов ОСОБА_7 та цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинених кримінальних правопорушень.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_10 не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Щодо задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави заперечував. Зокрема, захисник обвинуваченого вважає, що клопотання не обґрунтоване, та на даний час, ризики, зазначені прокурором у клопотанні, відсутні. Щодо прийняття цивільних позовів потерпілих до судового розгляду не заперечував.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_11 також не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Щодо задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням останнього волі. Щодо прийняття цивільних позовів потерпілих до судового розгляду не заперечував.
Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - підтримали думку та позицію своїх захисників.
З норм статті 314 КПК України вбачається, що після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснюється спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:
1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;
2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;
3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;
4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;
5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Відповідно до статті 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.
З метою підготовки до судового розгляду суд:
1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;
2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;
3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;
4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.
5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Вислухавши учасників судового провадження по викладених у статтях 314-315 КПК України питаннях, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки про отримання обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, письмові клопотання прокурора, подані потерпілими цивільні позови, обговоривши їх у підготовчому судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.
1. Щодо призначення справи до судового розгляду, складу суду та складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Кримінальне провадження № 22025101110000475 від 09 квітня 2025 року підсудне Дніпровському районному суду міста Києва.
Обвинувальний акт складений у відповідності з вимогами чинного КПК України. Підстав, передбачених пунктами 5-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України, для закриття кримінального провадження чи для направлення клопотання для визначення підсудності, а також для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, не встановлено.
Суд також не вбачає підстав для складання досудової доповіді представником уповноваженого органу з питань пробації.
Таким чином, наявні всі підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду суддею одноособово.
Відповідно до частини другої статті 27 КПК України кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі:
1) якщо обвинуваченим є неповнолітній;
2) розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;
3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;
4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;
5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, підстави для здійснення розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні відсутні.
Судом вирішено питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: прокурор, потерпілі, обвинувачені та їх захисники.
2. Щодо прийняття до розгляду цивільного позову потерпілих .
Згідно з частиною першою статті 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила (пред'явив) цивільний позов.
Відповідно до частини першої статті 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною першою статті 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Дослідивши цивільні позови, суд дійшов висновку, що форма і зміст поданих потерпілими позовних заяв відповідають вимогам встановленим, до позовів, які пред'являються в порядку цивільного судочинства, а тому підлягають до прийняття для розгляду з даним кримінальним провадженням.
3. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині другій статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною п'ятою статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання доцільності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд також враховує положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статтей 177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
З реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 22025101110000475 від 09 квітня 2025 року та клопотань прокурора вбачається, що відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 09 липня 2025 року.
При вирішенні в підготовчому судовому засіданні питання про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання винними у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинувачених, ризик повторення чи продовження ними протиправної поведінки.
Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжких злочині проти основ національної безпеки України та проти власності за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, раніше не судимі, не одружені, зареєстровані на території активних бойових дій, проживають за різними з місцем реєстрації адресами, офіційно не працевлаштовані.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинувачених винуватими чи невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що з боку обвинувачених існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризику втечі обвинувачених, суд зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинувачених, їх, на думку захисту, бездоганну процесуальну поведінку, наявність у них постійного місця проживання та реєстрації, не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.
Суд також враховує при вирішенні даного питання, що неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров'я встановлюється у визначеному законом порядку, і будь-які належні докази, які б свідчили про те, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наявні хвороби, які унеможливлюють перебування їх під вартою, суду не надані і відповідні обмеження до обвинувачених застосовуються в передбаченому законом порядку згідно встановленої судової процесуальної процедури.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у статті 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час розгляду клопотань, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та продовжити останнім запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Також згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв'язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.
При постановленні даної ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ з цього питання, зазначені вище підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178цього Кодексу, а також те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 114-1 КК України, вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний альтернативний запобіжний захід, на думку суду, на даний час не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти наявним і дійсним ризикам.
Крім того, в судовому засіданні стороною захисту відповідно до положень частини п'ятої статті 132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред'явленої підозри (обвинувачення).
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, пункт 32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Керуючись статтями 3, 7, 9, 27, 128, 176-178, 181-183, 314-315, 369-376 КПК України, суд,-
призначити судовий розгляд кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000475 від 09 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України, у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Пластова, буд. 3, о 16-00 годині 21 липня 2025 року.
Справу розглядати суддею одноособово.
Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді: прокурор, потерпілі, обвинувачені та їх захисники.
Здійснити судовий виклик потерпілих та обвинувачених до суду для допиту.
Прийняти до розгляду, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000475 від 09 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України, цивільний позов ОСОБА_7 та цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинених кримінальних правопорушень, визнавши ОСОБА_7 та ОСОБА_6 цивільними позивачами, а обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - цивільними відповідачами.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 04 вересня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , 17 травня 2006 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 04 вересня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення в частині застосування запобіжного заходу.
Виконання ухвали, в частині продовження запобіжного заходу, доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 15-30 годині 11 липня 2025 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.
В іншій частині ухвала, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою статті 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, винесене за результатами судового розгляду кримінального провадження.
Суддя Дніпровського районного суду
міста Києва ОСОБА_1