Номер провадження 2/754/3084/25
Справа №755/21865/24
Іменем України
11 липня 2025 року м.Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справуза позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що 23.02.2024 між ОСОБА_2 та ПАТ «НАСК Оранта» був укладений договір страхування транспортних засобів, предметом якого є страхування транспортного засобу «Мітсубіши», державний номер НОМЕР_1 . 08.07.2024 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мітсубіши» під керуванням ОСОБА_3 та мотоцикла «Хонда», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Згідно постанови Деснянського районного суду м. Києва винним у скоєному правопорушення визнано ОСОБА_1 . Таким чином, саме неправомірними діями відповідача було завдано шкоди застрахованому автомобілю «Мітсубіши», державний номер НОМЕР_1 . Відповідальність водія мотоцикла «Хонда», державний номер НОМЕР_2 , була забезпечена Моторно-транспортним бюро України, оскільки водій ОСОБА_1 є учасником бойових дій. До ПАТ «НАСК Оранта» звернувся страхувальник із заявою щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком. ПАТ «НАСК Оранта» складені Страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування, виходячи з протоколу (акту) огляду транспортного засобу рахунку-фактури та на підставі зазначених документів здійснила виплату страхового відшкодування та рахунок СТО в розмірі 91484,00грн за повний відновлюваний ремонт транспортного засобу Мітсубіши», державний номер НОМЕР_1 без врахування зносу, відповідно до п. 1.4. Договору. Оскільки шкода заподіяна відповідачем відшкодовується МТСБУ, то остання, керуючись ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувала ПАТ «НАСК Оранта» страхове відшкодування в неповному розмірі 66412,38грн, недоплативши страхове відшкодування в розмірі 25071,62грн. Тому підлягає відшкодуванню безпосередньо відповідачем в розмірі 25071,00грн, які позивач і просить стягнути з відповідача.
11.02.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
16.04.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що ліміт відповідальності, який покриває МТСБУ встановлений за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160000,00грн на одного потерпілого. У той же час первісно заявлений розмір витрат позивача за відповідальність відповідача встановлений в розмірі 91 484,00грн. (95 634,00грн матеріального збитку - 4 150,00грн безумовної франшизи). Відповідно МТСБУ в межах встановлених лімітів покриває повну суму матеріального збитку. Отже до страхувальника, цивільна відповідальність якого застраховано, як до відповідача за завданий ним збиток можна звернутися виключно у випадку не покриття його страховиком повної суми матеріальних збитків, а тому, враховуючи повне покриття МТСБУ цивільної відповідальності ОСОБА_1 , останній не є належним відповідачем. Вказує, що у постанові Деснянського районного суду міста Києва від 07.08.2024 року в справі № 754/10153/24 встановлено, що ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Mitsubishi», по проспекту Романа Шухевича, 2-Т в м. Києві, порушив п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, при цьому не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Honda», який зупинився (рухався) попереду, що спричинило пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками, чим ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Тобто саме з вини ОСОБА_3 сталося перше ДТП. У подальшому ОСОБА_3 не забезпечено належних обмежувальних позначень місця ДТП внаслідок чого як зазначено у постанові Деснянського районного суду міста Києва від 09.08.2024, по справі № 754/10149/24, виникло друге ДТП за компенсацією матеріальних збитків якого поданий цей позов. Окрім того МТСБУ було надано додаток до Розрахунку розміру регламентної виплати від 17.09.2024, де зазначено, що відповідний транспортний засіб вже перебував у ДТП 30.07.2024 (перше ДТП), де витратив на ремонт 215215,37грн, 20.04.2024 де витратив на ремонт 49 915,06грн, та 25.01.2024 де витратив на ремонт 90 372,19грн. Отже, транспортний засіб мав значну кількість заміни деталей, ще до завдання відповідачем майнової шкоди, що напряму впливає на зміну коефіцієнтів зносу деталей транспортного засобу у відповідності до п. 6 таблиці 4.1 Наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів». Зазначає, що хоч в матеріалах справи наявні рахунок-фактура № 1028 від 15.07.2024 та калькуляція до звіту оцінщика, проте відсутній акт приймання передачі робіт (наданих послуг) за результатами ремонтних робіт (чи їх частини), а також відсутні докази зарахування грошових коштів від МТСБУ в наслідок чого є невстановленим частковість задоволення матеріальних збитків позивача, що напряму впливає на питання встановлення фактичних обставин у справі та взагалі питання порушення прав позивача. Отже позивач без достатніх правових підстав та доказів звернувся до МТСБУ за компенсацію здійснених витрат потерпілому в порядку регресу. На підставі викладеного просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
29.04.2025 до суду від ПАТ «НАСК Оранта» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що відповідачем не надано заперечень щодо того, що позивач пред'явив позовні вимоги саме на непокриту шкоду МТСБУ, що є зносом пошкодженого транспортного засобу. Вказують, що у МТСБУ не виник обов'язок щодо відшкодування повної вартості відновлюваного ремонту, оскільки ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує виплату страхового відшкодування, а саме у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Так згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається для автомобіля «Мітсубіши», державний номер НОМЕР_1 . - 0,4369. Таким чином МТСБУ понесло обмежену відповідальність, та відшкодувало оцінену шкоду з урахуванням зносу транспортного засобу. Вказують, що твердження позивача стосовно того, що ПАТ «НАСК Оранта» та МТСБУ дійшли згоди щодо сум виплат страхового відшкодування в розмірі 66412,38грн, не відповідає дійсності. Оскільки таке узгодження виплати ніколи не підписувалось по цій справі. Звертають увагу суду, що згідно п. 1.4. Договору добровільного страхування транспортного засобу, умовами виплати страхового відшкодування є варіант «Б» тобто без врахування зносу. Тому ПАТ «НАСК Оранта» в силу припису Договору має обов'язок виплатити повний відновлюваний ремонт застрахованого автомобіля не зменшуючи страхове відшкодування на знос транспортного засобу. На підставі викладеного просять задовольнити позов в повному обсязі.
25.05.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). Ця інформація наведена позивачем у відзиві на позовну заяву вказує, що позивачем не узгоджувались та не погоджувались виплати здійснювані МТСБУ, у той же час позивачем не подано будь-яких доказів, що ним оскаржувалось рішення МТСБУ № 107611 від 17.09.2024. Додатково зазначають, що розрахунки проведені у Звіті про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 86D/15/41 від 02.12.2024 додатково підтверджує безпідставність сум відшкодування. Зокрема вартість послуг в розмірі 66 412,38грн проведених в оцінці та є тотожними до рахунку-фактури були прораховані оцінщиком з урахуванням податку на додану вартість, у той час коли за його відсутності сума становить 55 343,65грн. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , яка здійснювала ремонт ТЗ - не є платником ПДВ, а отже, збільшення витрат на розмір ПДВ (20%) є об'єктивно неспівмірним з калькуляцією реально завданих збитків, що не проконтрольовано позивачем як страховиком перед потерпілим, в наслідок чого відбулася переплата страхового відшкодування з вини позивача. А покладати обов'язок із сплати страхового відшкодування, яке було надмірно переплаченим з вини Позивача на Відповідача є об'єктивно протиправним та не справедливим. Отже, у випадку доведення заподіювачем шкоди факту, що загальний розмір заподіяної шкоди є фактично меншими ніж той, що був компенсований за взаємною згодою потерпілого та страховика, відповідач, у випадку, якщо страхова суми є меншою ліміту відповідальності, не зобов'язаний сплачувати таку різницю між реальними витратами та тими, що були досягнуті за згодою сторін. За умовами Договору саме позивач взяв на себе зобов'язання з відшкодування шкоди без врахування зносу, що є договірною нормою виключно між позивачем та потерпілим, відповідно за яку позивачем може братися додаткова плата за надання відповідних послуг. Покладання додаткового обов'язку, який виник між позивачем та потерпілим у приватно-договірних відносинах на третю особу, яка не є їх учасником, суперечить загальним договірним нормам та принципам, а тому обов'язок із відшкодування шкоди може бути покладений на відповідача виключно на загальних підставах без перекладання додаткових деліктних зобов'язань на третіх осіб. Тому просять не задовольнити позов.
Станом на 11.07.2025 закінчились строки для подання додаткових доказів, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок /щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Суд установив такі факти та їх правовідносини.
23.02.2024 між ПАТ «НАСК Оранта» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом є «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1 . Дійсна вартість транспортного засобу становить 830000,00грн. Страхова сума 830000,00грн. Умовами виплати страхового відшкодування без врахування зносу.
08.07.2024 о 14:30 в м. Києві по проспекту Романа Шухевича 2-Т, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ноnda», державний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1 , який зупинився попереду. Під час ДТП транспортні засоби отримала механічні пошкодження з матеріальними збитками.
09.08.2024 Постановою Деснянського районного суду м. Києва, по справі № 754/10149/24, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та на підставі ст. 22 КУпАП звільнено його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито.
У відповідності з ч. 4 та ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_1 , у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не потребує доведенню.
ОСОБА_1 , згідно із посвідчення серії НОМЕР_3 від 09.06.2023 є учасником бойових дій.
09.07.2024 до ПАТ «НАСК Оранта» звернувся ОСОБА_3 із заявою про страхове відшкодування, яке сталось внаслідок ДТП 08.07.2024 по проспекту Шухевича.
01.08.2024 ПАТ «НАСК Оранта» складені: Страховий акт № К-24-29-12924/1 та розрахунок суми страхового відшкодування, виходячи з протоколу огляду транспортного. Відповідно до яких сума страхового відшкодування становить 91484,00грн. На підставі цих документів та рахунку-фактури № 1028 від 15.07.2024, здійснили виплату страхового відшкодування на рахунок СТО в розмірі 91484,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 41451 від 01.08.2024.
02.12.2024 ФОП ОСОБА_5 на замовлення ПАТ «НАСК Оранта» було зроблено Звіт № 86-D/15/41 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1 . Так відповідно до Звіту вартість ремонту автомобіль становить 95634,00грн. Вартість ремонту (без врахування фізичного зносу 0,4327) становить 66412,38грн.
24.02.2024 ПАТ «НАСК Оранта» звернулось до Моторно (транспортного) страхового бюро України із заявою на виплату відшкодування за пошкоджений в ДТП автомобіль «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1 в розмірі 91484,00грн.
17.09.2024 Моторно (транспортного) страхового бюро України провела Розрахунок розміру регламентної виплати, яка належить власнику колісного транспортного засобу Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1 .
25.09.2024, згідно банківської виписки 000006203 від 25.09.2024, МТСБУ здійснило виплату по справі № 107611, згідно наказу № 3.1/18268 від 24.09.2024, т.з. НОМЕР_1 , ПАТ «НАСК Оранта» регрес.
У матеріалах справи також міститься постанова Деснянського районного суду м.Києва, по справі № 754/10153/24, відповідно до якої ОСОБА_3 08.07.2024 о 13:30, керуючи автомобілем «Mitsubishi» по проспекту Романа Шухевича 2-Т, скоїв зіткнення з автомобілем «Honda». У результаті чого на ОСОБА_3 було накладено стягнення за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАп у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850,00грн).
У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( п. 2.1).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).
Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У статті 9 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно із приписів пп. а. п. 41.1. статті 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює 0 для нових складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 5 років-для легкових КТЗ виробництва країн СНД, та 7 років-для інших легкових КТЗ.
У пункті 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (пункт 12.1. статті 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно із пункт 36.6 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), вказано, що:
«68. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
69. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
70. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
72. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
73. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
74. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/4790/19, вказано, що:
«у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 з урахуванням викладених норм зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.
Якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 333/1050/15-ц).
Крім того, у Постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). На підставі цього висновку Верховний Суд Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 підтримав вищезазначений правовий висновок та визначив, що страховик за договором обов'язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за фактом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.
Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, він має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Суд установив, що МТСБУ, на підставі проведеного розрахунку розміру регламентної виплати, яка належить власнику колісного транспортного засобу Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1 , було відшкодовано на користь ПАТ «НАСК Оранта» страхове відшкодування у розмірі 66412,38грн з урахуванням зносу транспортного засобу, що підтверджується банківською випискою.
Разом з тим відповідач у своєму відзиві та запереченнях зазначав, що не погоджується з розрахунками проведеними у Звіті про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 8-D/15/41 від 02.12.2024, оскільки вони були прораховані з порушенням.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов'язковим.
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Таким чином визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (висновком) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N1074/8395 (з відповідним змінами).
Цивільний процесуальний кодекс України регламентує, щодо учасника справи які наділені правом звернення до суду з клопотання про призначення експертизи, відповідно до статті 103 ЦПК України.
Однак, процесуальними правами та вимогами Цивільного процесуального кодексу України про призначення експертизи, відповідач та його представник не скористалися. Контраргументів або висновку/звіту щодо іншого визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1 , зі сторони відповідача суду не надано.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).
Таким чином суд приймає та визнає, що Звіт № 8-D/15/41 від 02.12.2024 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1 , проведений ФОП ОСОБА_5 є належним та допустимим доказом щодо визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1 , оскільки не викликає сумнівів щодо правильного використання нормативно-правових актів та інформаційних джерел із застосування Методики товарознавчої експертизи.
Аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що оскільки МТСБУ відшкодувало на користь ПАТ «НАСК Оранта» страхове відшкодування у розмірі 66412,38грн, а ПАТ «НАСК Оранта» було заявлено страхове відшкодування в розмірі 91484,00грн, тому у ОСОБА_1 виник обов'язок з відшкодування різниці між фактично сплаченими коштами і страховою виплатою в розмірі 25071,62грн (91484,00грн - 66412,38грн = 25071,62грн).
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Таким чином беручи до уваги встановлені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги про відшкодування шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стаття 141 ЦПК України регламентує, ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами. Так у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача. Однак беручи до уваги, що відповідач по справі звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, судовий збір компенсується за рахунок держави (частина 6).
Керуючись Законом України "Про страхування", Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 11, 993, 979, 1166, 1167, 1187, 1188, 1191-1994 ЦК України, статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 133-137, 141, 263-268 ЦПК України, суд,
Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" страхове відшкодування в розмірі 25071,62грн.
Компенсувати Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" з державного бюджету судовий збір в розмірі 3028,00грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2025.
Суддя В. В. Бабко