Номер провадження 2-а/754/225/25
Справа №754/4261/25
Іменем України
11 липня 2025 року м.Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 4 роти 3 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Павлюкова Віталія Олександровича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,-
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.02.2025 постановою інспектора 4 роти 3 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Павлюковим В. О. на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Вважає, що зазначена постанова постановлена незаконно і необґрунтовано та підлягає скасуванню. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що дії інспектора неправомірні, так як він не порушував Правил дорожнього руху України, просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 4107320 від 19.02.2025.
28.03.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
12.05.2025 до суду надійшов відзив від Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, відповідно до якого зазначено, що 19.02.2025 о 14:22 у м.Києві по вул. Січеславська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peugeot», державний номер НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 Зупинка заборонена, здійснив зупинку в зоні дії знаку, під час перевірки не пред'явив документи, а саме посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та пред'явив реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1. «б» Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, що призвело до застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00грн. Указують, що інспектором, в ході розгляду справи, було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП. Вважають, що позивач не довів та не підтвердив належними та допустимим доказами ті обставини, на яких ґрунтується його позовні вимоги. На підставі наведеного просять відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 242 КАС України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ,ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд установив такі факти та їх правовідносини.
19.02.2025 Інспектором 1 взводу 4 роти 3 батальйону полк - 1 Управління патрульної поліції в м. Києві, старшим лейтенантом поліції Павлюковим В. О. постановлено постанову серії ЕНА № 4107320 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 425,00грн
Відповідно до постанови серії ЕНА № 4107320 зазначено, що 19.02.2025 о 14год 19хв у м. Києві по вул. Січеславська, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Peugeot», державний номер НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 Зупинка заборонена, здійснив зупинку в зоні дії знаку, під час перевірки не пред'явив документи, а саме посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та пред'явив реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1. «б» Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
03.03.2025 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, на адресу ОСОБА_1 надіслала копію рішення за результатами розгляду скарги на постанову про адміністративне правопорушення.
Згідно Рішення щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги без задоволення, ухваленого заступником начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві Олександром Парамоновим вбачається, що Постанову про накладення адміністративного стягнення ЕНА №4107320 від 19.02.2025, постановлену інспектором патрульної поліції м. Києва Павлюковим В. О., залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 19 Конституції України, передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Згідно із пункту 1.1 ПДР України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як убачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало недотримання позивачем вимог дорожнього знаку 3.34, та порушення п. 2.1 «б» ПДР України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 126 КУпАП.
Згідно із ПДР України, дорожній знак 3.34 позначає "Зупинку заборонено". Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
Пунктом 2.4. «а» ПДР України встановлено, що па вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 126 КУпАП, Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Із частини 1 статті 75 КАС України, вбачається, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має гуртуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач порушив вимоги дорожнього знаку 3.34, та порушення п. 2.1 «б» ПДР України. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покладається на докази, якими підтверджують обставини вчиненого позивачем правопорушення, зафіксовані не в автоматичному режимі, а саме посилаються на відеозапис з портативного відео реєстратора поліцейського.
При цьому, судом враховано положення ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання ПДР.
Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи оптичний диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, суд встановив, що 19.02.2025 водій ОСОБА_1 був припаркований на автомобілі «Peugeot», державний номер НОМЕР_1 , на проїзній частині дороги за адресою: м. Києві по вул. Січеславська. При цьому, як убачається з відеозапису, покажчик сигналу повороту увімкнутий не був.
Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що він мав намір повернути на територію готелю, та очікував, коли пішоходи пройдуть перехід і відкриється шлагбаум. Оскільки, як убачається з відеозапису, водій ОСОБА_1 , стояв не на повороті до готелю, перед пішохідним переходом та шлагбаумом, що б давало йому змогу здійснити та закінчити поворот праворуч та заїхати на території готелю. А він стояв на великій відстані від повороту, на прямій проїздної частини дороги, при цьому у нього був виключений показник повороту, що свідчить про відсутність наміру у водія здійснювати будь-який маневр при русі.
Також суд установив, що ОСОБА_1 відмовився надавати документи працівнику поліції на його вимогу, про що позивач сам стверджує про це у своїй позовній заяві, посилаючись на те, що вважав таку вимогу безпідставною.
Однак згідно приписів ПДР України, водій на вимогу поліцейського водій повиненпред'явити свої документи для перевірки.
У цьому випадку суд приймає у якості належних та допустимих доказів відео файли з фіксацією того, як водій ОСОБА_1 здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена» та під час перевірки не пред'явив документи працівнику поліції.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Суд звертає увагу, що згідно з сталою практикою ЄСПЛ ( рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року) Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що 19.02.2025 на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП, дії працівників поліції відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, Закону України «Про Національну поліцію» та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а адміністративне стягнення було накладено правомірно.
Отже оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції ч.1 ст. 126 КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова серії ЕНА № 4107320 від 19.02.2025 про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, є законною, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладається на позивача.
Керуючись Конституцією України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Правилами дорожнього руху України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, ст. 72, 77, 118-119, 122, 132, 243-244, 246, 286 КАС України, суд,
У позові ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 4 роти 3 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Павлюкова Віталія Олександровича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Інспектор 1 взводу 4 роти 3 батальйону полк - 1 Управління патрульної поліції в м. Києві старший лейтенант поліції Павлюков Віталій Олександрович, адреса місця роботи: м. Київ, вул. Святаслава Хороброго, буд. 9
Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2025.
Суддя В. В. Бабко