Справа № 752/9869/25
Провадження № 2/752/6142/25
Іменем України
11 липня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
У квітні 2025 року позивачка ОСОБА_1 , через адвоката Кшевецьку І.В. (ордер а.с.11), звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, в якому просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, встановлених судовим наказом Голосіївського районного суду міста Києва від 28 грудня 2023 року у справі 752/26752/23 про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 500 Євро щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка ОСОБА_1 з 22 жовтня 2019 року по 30 липня 2024 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з громадянином Французької Республіки відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу у сторін народилась дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактичні подружні відносини між сторонами тривали з 2017 року до січня 2023 року.
Вказується, що після видачі судом судового наказу, відповідач вжив заходів до максимальної мінімізації офіційно отриманих ним доходів з метою приховування дійсного розміру отриманих ним доходів, що призводить до штучного зменшення розміру стягуваних з нього аліментів. Користуючись наданим правом щодо зміни способу стягнення аліментів, позивачка вважає необхідним стягнути з відповідача на її користь за рішенням суду аліменти у твердій грошовій суми на утримання дитини у розмірі 500 Євро.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив (а.с. 15, 16).
Суд на зареєстровану адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ) (а.с.14) направляв поштовим зв'язком копії ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками, поштове відправлення повернулось до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 20).
Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
У встановлений судом строк відповідач не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 2877 від 14 листопада 2019 року (а.с.7).
Судовим наказом Голосіївського районного суду міста Києва від 28 грудня 2023 року у справі № 752/26752/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на отримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.4-6).
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями Сімейним Кодексом (СК) України.
Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст.ст.183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
У ч.1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сімейний Кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст.ст.182 - 184, 192 СК України.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У позовній заяві вказується, як на підставу зміни способу стягнення аліментів, те, що відповідач вдається до заходів щодо мінімізації своїх доходів з метою штучного зменшення розмірі аліментів.
Водночас, позивачка не наводить, які саме заходи вживаються відповідачем щодо приховання дійсного розміру свого заробітку (доходу). Сторона позивача не надає до суду доказів отримуваного доходу відповідача як на момент видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання спільної дитини сторін, так і на час розгляду даної справи у суді. У випадку неможливості самостійного надання доказів, не звертається до суду із відповідним клопотанням про витребування доказів.
Разом з тим, позивачка, виходячи із принципу диспозитивної та змагальності судового процесу, повинна надати суду докази того, що у той чи інший спосіб відповідач свідомо прагнув та вживав заходи із зменшення розміру аліментів.
Також позивачка не надала доказів, що свідчать про погіршення її матеріального стану та/або погіршення стану здоров'я. Не довела, що з моменту ухвалення судового наказу відбулись значні зміни у життєвих обставинах або матеріальному стані платника або одержувача, які б вимагали зміни способу стягнення аліментів.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
У відповідності до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позивачка не надала достатніх та обґрунтованих доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави для зміни способу стягнення аліментів, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184, 191, 192 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 178, 258, 259, 264, 265, 274,279, 354, 355 Цивільного процесуального Кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 11 липня 2025 року.
Суддя А.В.Слободянюк