Справа № 752/7093/25
Провадження №: 1-кс/752/2960/25
13 червня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025010000000048 від 13 березня 2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України,
Заступник начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 звернулась до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 28.03.2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 .
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025010000000048 від 13.03.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку січня 2025 року, більш точні дата та час в ході здійснення досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в Територіальному сервісному центрі МВС № 5152 (далі - ТСЦ № 5150) за адресою: вул. Хантадзе, 19, м. Чорноморськ, Одеської області не зміг взяти талон в системі керування чергою для здійснення перереєстрації автомобіля марки «BMW X5», ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , який мав намір придбати.
Разом з цим, на в середині січня 2025 року, більш точної дати не встановлено, у приміщенні ТСЦ № 5150 ОСОБА_9 зустрівся із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого йому рекомендували як особу, що може допомогти безперешкодно здійснити перереєстрацію транспортного засобу, обхід та прискорення встановленої чинним законодавством процедури. Від ОСОБА_6 він дізнався, що останній може вплинути на прийняття рішення про реєстрацію транспортного засобу знайомими йому працівниками ТСЦ № 5150, однак поставив вимогу, що така послуга коштуватиме від 4000 до 6000 гривень. При цьому,
ОСОБА_6 повідомив, що інакше ОСОБА_9 не зможе переоформити автомобіль через дефіцит талонів в системі керування чергою.
ОСОБА_9 , будучи переконаним у правдивості і переконливості слів ОСОБА_6 щодо неможливістю отримання електронного талону на обслуговування у ТСЦ № 5150 та відсутності іншої можливості для державної перереєстрації транспортного засобу, погодився на умови ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 , діючи з метою незаконного збагачення, повідомив ОСОБА_10 про необхідність прибути 28.03.2025 до ТСЦ № 5150 за адресою: вул. Хантадзе, 19, м. Чорноморськ, Одеської області для здійснення державної перереєстрації автомобіля, який той має намір придбати. При цьому ОСОБА_6 вказав, що ОСОБА_11 за надані ним послуги, з подальшим вирішенням питання швидкої реєстрації транспортного засобу із працівниками ТСЦ № 5150, необхідно буде надати останньому близько 6000 грн.
Прибувши 28.03.2025, до ТСЦ № 5150, ОСОБА_9 передав ОСОБА_6 копії документів, що посвідчують його особу та документи, необхідні для реєстрації автомобіля, а також грошові кошти за здійснення впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, в особі адміністратора ТСЦ № 5150, за успішну перереєстрацію автомобіля марки «BMW X5», ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 .
28.03.2025 в невстановлений час, адміністратор ТСЦ № 5150, всупереч вимогам п. 8 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 та п. 1, 4,6 розділу ІІ «Порядку реєстрації фізичних та юридичних осіб у системі керування чергою для отримання послуг, які надаються територіальними сервісними центрами МВС та Експертною службою МВС», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 777 здійснив перереєстрацію транспортного засобу, а саме автомобіля марки «BMW X5», ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 на підставі копій документів суб'єкта звернення, які подавались адміністратору особисто або уповноваженим представником з порушенням порядку реєстрації в системі керування чергою.
Після чого, ОСОБА_6 передав ОСОБА_11 свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та державні номерні знаки, які підтверджують державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 на придбаний ним автомобіль.
28 березня 2025 року повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
28.03.2025 року на підставі Ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 25.03.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , у якому проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , було проведено обшук в ході якого виявлено та вилучено наступне майно:
- журнал в обкладинці коричневого кольору та аркуш паперу з чорновими написами, журнал в обкладинці коричневого кольору з чорновими записами, які упаковані до сейф-пакету № PSP410874
- грошові кошти в сумі 8858 (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) доларів США.
На даний час є підстави вважати, що вилучені документи та грошові кошти, можуть бути використані, як доказ в даному кримінальному провадженні як докази злочинної діяльності ОСОБА_6 .
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити, зазначив, що майно, на яке він просить накласти арешт, визнане речовими доказами та на даний час існує необхідність накладення арешту на вказане майно.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Заслухавши думку прокурора, адвоката, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
До клопотання додані копії документів та матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесення даних з приводу кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 .
Постановою начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_12 від 28 березня 2025 року, майно вилучене 28.03.2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025010000000048 від 13.03.2025 року.
Відповідно до положень п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді, зокрема, речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, а також одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто містить правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та є пропорційним, тобто відповідає тяжкості правопорушення і не становить особистий і надмірний тягар для володільця майна.
На думку слідчого судді, прокурором доведено відповідність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, критеріям речового доказу та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.
Накладення арешту на вказане майно є необхідним на даному етапі кримінального провадження, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, яке на даному етапі кримінального провадження, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливого кримінального правопорушення та його специфіку, вважає є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження.
В той же час, частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: грошові кошти в сумі 8858 (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) доларів США, стороною кримінального провадження не надано належного обґрунтування необхідності такого арешту, співмірності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, а доводи викладені в клопотанні не дають підстави встановити наявність ризиків, встановлених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене 28.03.2025 року під час проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який належить ОСОБА_7 , шляхом заборони користування, розпорядження, відчуження, а саме:
- журнал в обкладинці коричневого кольору та аркуш паперу з чорновими написами, журнал в обкладинці коричневого кольору з чорновими записами, які упаковані до сейф-пакету № PSP4108741.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: ОСОБА_1