Справа № 727/5875/25
Провадження № 2-а/727/143/25
11 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді В.Г.Смотрицького розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі посилаючись на те, що 10 травня 2025 року о 16.16 год. поліцейським першого взводу першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, капралом поліції Гуцан О.В. винесено постанову серії ЕНА 4698768 від 10.05.2025 року про накладення адміністративного стягнення на неї на підставі частини 2 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а саме проїзд регульованого пішохідного переходу на жовтий забороняючий сигнал світлофора, чим порушено п. 8.7.3.є Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1036, тобто проїзду на заборонений сигнал - поєднаний червоний і жовтий сигнал, що заборонено.
Згідно з постановою 10.05.2025 року о 16.10 год. у місті Чернівці по вулиці Героїв Майдану 176 водій керуючи транспортним засобом TOYOTA VERSO державний номер НОМЕР_1 здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на жовтий забороняючий сигнал світлофора чим порушив п. 8.7.3.є правил дорожнього руху - порушення проїзду на заборонений сигнал - поєднаний червоний і жовтий сигнал, що заборонено.
Але жодних доказів руху позивачки на поєднання червоного і жовтого сигналів світлофора під час розгляду адміністративної справи їй не було надано, на її прохання показати та надати відео докази порушення правил дорожнього руху відповідачем ОСОБА_2 було відмовлено.
Позивачка не рухалася та не могла рухатися на поєднання червоного і жовтого сигналів світлофора оскільки такий рух мав би місце при початку руху, коли машина починає рухатися, а в даному випадку позивачка активно рухалася, тобто не стартувала, не починала рух на авто.
Крім того, у відповіді на відзив представник позивача зазначив, що на світлофорі, який вона на думку відповідачів проїхала з порушенням ПДР України, є зелена стрілка на табличці, яка дозволяла здійснити їй поворот праворуч, що вона і зробила.
А тому представник позивача просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА4698768 від 10.05.2025 року про накладення на позивача адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в сумі 510 грн.
Представник позивача просив розглянути справу в його відсутність, та задовольнити позов повністю.
Представник відповідача та відповідач в судове засідання не зявились, представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенніпозовних вимог.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що постановою серії ЕНА 4698768 від 10.05.2025 року (а.с.12) позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за те, що вона 10.05.2025 року о 16.10 год. у місті Чернівці по вулиці Героїв Майдану 176 керуючи транспортним засобом TOYOTA VERSO державний номер НОМЕР_1 здійснила проїзд регульованого пішохідного переходу на жовтий забороняючий сигнал світлофора чим порушила п. 8.7.3.є правил дорожнього руху - порушення проїзду на заборонений сигнал - поєднаний червоний і жовтий сигнал, що заборонено, чим порушила п. 8.7.3.є Правил дорожнього руху України.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора та ін. - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
З викладеного вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Статтею 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Пунктом 8.7.3.є Правил дорожнього руху України передбачено, що сигнали світлофора мають зокрема таке значення: поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу.
Оскарженою постановою у справі про адміністративне правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення п. 8.7.3.є Правил дорожнього руху України.
Суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що позивачка не рухалася та не могла рухатися на поєднання червоного і жовтого сигналів світлофора оскільки такий рух мав би місце при початку руху, коли автомобіль починає рухатися, а в даному випадку позивач активно рухалася, тобто не стартувала, не починала рух.
Також представником позивача було надано фотографії світлофора, на яких видно, що на світловорі, який вона проїхала нібито з порушенням Правил дорожнього руху України є стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, яка дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух.
Крім того суду було надано відповідь Департаменту транспорту та окремих питань комунального господарства Чернівецької міської ради від 09.06.2025 року ( а.с. 45 ), що протоколом постійно діючої комісії з питань організації та безпеки дорожнього руху від 15.05.2020 року № 4, який був затверджений розпорядженням міського голови від 22.05.2020р., було доручено КП «МіськШЕП» встановити зелену стрілку на світлофорі при повороті на право при заїзді на територію адмінбудівлі міської ради по вул. Героїв Майдану 176.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Приймаючи рішення про вчинення адміністративного правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУПАП відповідач ОСОБА_2 неправильно зазначив пункт Правил дорожнього руху України. Також він не врахував існування стрілки зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, яка дозволяла позивачу рух у зазначеному напрямку навіть при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху. А тому в суду відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, отже оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Згідно з ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, суд вважає, що згідно приписів вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відносно позивача.
Щодо позовних вимог до патрульного поліцейського Гуцана О.В., то суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Аналіз норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст. 122 КУпАП патрульні поліцейські діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені владного органу. Отже, вони не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.
Так, Верховний Суд у постанові від 26 грудня 2019 року у справі за № 724/716/16-а виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Отже, патрульний поліцейський не може бути відповідачем у цій категорії справ. У зв'язку з чим, суд за результатами розгляду справи відмовляє в частині позовних вимог до неналежного відповідача - патрульного поліцейського Гуцана О.В., та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції до квитанції (а.с. 15), позивач сплатила судовий збір у сумі 605,60 грн. за подання адміністративного позову.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 гривень.
Отже, сума судового збору за подання позовної заяви у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення складає 0,2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок (3028 гривень х 0,2 = 605,60 гривень).
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернівецькій області необхідно стягнути судові витрати у розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.62 Конституції України, ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.14 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 121, 222, 245, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 9, 72, 77, 90, 139, 194, 205, 241-246, 250-251, 286 КАС України, суд, -
Ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕНА 4698768 від 10.05.2025 року, винесену поліцейським першого взводу першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, капралом поліції Гуцаном Олександром Віталієвичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського першого взводу першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, капрала поліції Гуцана Олександра Віталієвича - відмовити.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Чернівецькій областіза рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: