Сторожинецький районний суд Чернівецької області
Справа № 723/2482/25
Провадження № 1-кп/723/3546/25
08 липня 2025 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сторожинець у кримінальному провадженні №42024261220000049 від 05.08.2024 року клопотання третьої особи ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
третьої особи ОСОБА_3 ,
встановив:
На розгляді суду перебуває кримінальне провадження №42024261220000049 від 05.08.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 369-2, ч. 2, ч. 3 ст. 358 КК України.
Третя особа ОСОБА_3 , як власник майна подав клопотання про скасування арешту майна, посилаючись на те, що під час обшуку житла, яке належить йому та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, серед іншого було вилучено належні йому грошові кошти в сумі 95800 гривень, 470 Євро та 100 доларів США.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.04.2025 року накладено арешт на вказані грошові кошти з метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, так як на момент прийняття даного рішення ОСОБА_5 підозрювалась у вчиненні злочину, який передбачав можливість конфіскації майна.
Вказані грошові кошти є частиною його заробітної плати, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих подтків за 2024 рік, яка склала 2102907 грн.
Про свою незгоду з вилученням коштів він зазначив у протоколі обшуку.
29.05.2025 його дружині ОСОБА_5 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру за ч. 2 ст. 369-2, ч. 2, ч. 3 ст. 358 КК України, санкції яких не передбачають покарання у виді конфіскації майна.
Вважає, що в застосваному арешті майна на вказані грошові кошти потреба відпала. Будь-яких інших підстав для арешту майна, передбачених ч. 2 ст. 170 КК України в ухвалі слідчого судді не зазначено і такі відсутні.
Крім того, на даний час відсутні будь-які інші підстави для подальшого арешту, так як грошові кошти не містять на собі слідів злочину, не є безпосереднім предметом злочину і жодним чином не відносяться до кримінального провадження.
Просить скасувати арешт, накладений на належні йому грошові кошти в сумі 95800 гривень, 470 Євро та 100 доларів США.
В судовому засіданні третя особа клопотання підтримав
Обвинувачена та її захисники не заперечували протии задоволення клопотання.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні корупційного правопорушення, за яке може бути застосована конфіскація майна.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районого суду від 07.04.2025 р. надано дозвіл на проведення обшуку у житлі та іншому володінні за місцем проживання ОСОБА_5 , що на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , з метою виявлення та вилучення, зокрема, грошових коштів, задіяних під час контролю за вчиненням злочину в межах кримінального провадження №42024261220000049.
Як вбчається з протоколу обшуку ОСОБА_3 був присутній під час його проведення та заперечував щодо вилучення грошових коштів.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районого суду від 07.04.2025 р. з метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна накладено арешт на грошові кошти в сумі 95800 гривень, 470 Євро та 100 доларів США, що вилучені в ході обшуку за місцем проживання та належать ОСОБА_5 , у вигляді заборони на їх користування, відчуження та розпорядження. Як вбачається зі змісту ухвали арешт на вказані грошові кошти накладено з метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрювалася у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачає можливу конфіскацію майна, так як останній було повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Тобто арешт на вказані кошти був накладений саме з підстави, визначеної у п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Для судового розгляду кримінальне провадження №42024261220000049 надійшло за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 369-2, ч. 2, ч. 3 ст. 358 КК України, санкції яких не передбачають покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Таким чином, оскільки санкціями ч. 2 ст. 369-2, ч. 2, ч. 3 ст. 358 КК Україн не передбачено покарання у виді конфіскації майна, то призначення такого додаткового покарання за вироком суду виключається.
Крім того, суд вважає за необхіде розглянути питання, чи можуть зазначені вище грошові кошти бути предметом спеціальної конфіскації.
Відповідно до ч.1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Серед переліку статей, зазначених у ч. 1 ст. 96-1 КК України, не входять статті, за якими обвинувачується ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Із формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_5 , не вбачається обставин, які б вказували на те, що грошові кошти в сумі 52750 гривень, 170 Євро та 150 доларів США, які були вилучені в ході обшуку за місцем роботи та належать ОСОБА_5 , відповідали критеріям, визначеним пунктами 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.
За таких обставин суд не вбачає підстав для застосування спеціальної конфіскації щодо зазначених грошових коштів.
Крім того, суд знаходить, що ОСОБА_3 доведено належність йому грошових коштів, виходячи із його доходів, заперечень з цього приводу учасниками не заявлено..
Виходячи викладеного, суд вважає, що потреба в збереженні арешту на грошові кошти відпала, у зв'язку з чим слід скасувати накладений на них арешт та повернути їх ОСОБА_3 як власнику.
Керуючись ст. 170, 174 КК України, суд
постановив:
Клопотання третьої особи ОСОБА_3 про скасування арешту майна задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 квітня 2025 року, на грошові кошти в сумі 95800 гривень, 470 Євро та 100 доларів США, які були вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 та належать ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: