"10" грудня 2010 р.Справа № 25/147-10-4687
За позовом: Підприємства облспоживспілки „Житомирська універсальна база”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Агромир”
про зобов'язання виконати умови договору
Суддя: Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
Від позивача: Беседовська Л.В., довіреність № 738 від 17.11.2010р.
Від відповідача: Шабалін В.Ю., № 11 від 18.11.2010р.
В засіданні 10.12.2010 р. приймали участь представники:
Від позивача: Беседовська Л.В., довіреність № 738 від 17.11.2010р.
Від відповідача: Шабалін В.Ю., № 11 від 18.11.2010р.
Суть спору: про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Агромир” виконати зобов'язання щодо поставки товару, за договором купівлі-продажу № 001/01-20 від 20.01.2009р.
Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду додаткове обґрунтування позовних вимог від 06.12.2010р. за вх. № 32686, де навів норми законодавства, згідно яких регулюються взаємовідносини сторін по даному господарському спору.
Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу № 001/01-20 від 20 січня 2009р. ТОВ „Торговий дім „Агромир” повинно було передати за складською квитанцією, а Підприємство облспоживспілки „Житомирська універсальна база” повинно було отримати товар (пшеницю та кукурудзу), на загальну суму 3291664,21 грн., але відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав поставив товар без передачі документів підтверджуючих повернення зерна із зберігання, тобто складських документів, передбачених Законом України „Про зерно та ринок зерна”, що і стало підставою для позивача для звернення до суду, з даним позовом.
Відповідач, заявлений позивачем позов не визнає, подав до суду заперечення на позов від 22.11.2010р. за вх. № 31217, де відмічає, що позовна заява позивача є необґрунтованою та безпідставною, оскільки ТОВ „Торговий дім „Агромир” свої зобов'язання виконало в повному обсязі, поставило товар у кількості, терміни та на суму сплачену позивачем, відповідно до чого не вбачає правових підстав для задоволення судом заявлених позовних вимог.
В судовому засіданні відповідачем було подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи від 06.12.2010р. за вх. № 32865, яке судом задоволено.
Згідно ст. 77 ГПК України за умови присутності в судовому засіданні представників сторін, суд, оголосив перерву з 06.12.2010р. по 10.12.2010р.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Агромир” (Продавець) та Підприємством облспоживспілки „Житомирська універсальна база” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 001/01-20 від 20.01.2009р., згідно п.п. 1.1., 1.2. якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар на умовах, що передбачені цим Договором. Кількість, асортимент, ціна Товару, місце постачання Товару визначаються Додатками до даного Договору, які є невід'ємними його частинами.
Відповідно до п. 2.2. Договору перехід права власності на Товар від Продавця Покупцю відбувається в момент передачі накладної проти довіреності. Ризик загибелі Товару несе власник.
Як вбачається з п.п. 5.1., 5.2. Договору, оплата за Товар проводиться Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України, в тому числі векселями. Покупець здійснює оплату за Товар в терміни, погоджені сторонами в Додатках до Договору.
Пунктом 9.1. Договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2009р.
Сторонами було укладено три Додатки до Договору від 20.01.2009р., від 19.03.2009р., від 22.05.2010р., що є його невід'ємними частинами, за умовами яких, дійшли згоди про кількість, вартість, якість Товару, строки поставки Товару та строки здійснення оплати Товару.
Також, сторони 30.01.2009р. уклали Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 001/01-20 від 20.01.2009р., відповідно до якої, з підстав зміни кон'юктури ринку, Покупець зобов'язався повернути Продавцю пшеницю, українського походження, врожаю 2008 року, у кількості 0,590 тонн, в термін до 05.02.2009р.
З огляду на акти приймання-передачі товару від 23.01.2009р., від 19.03.2009р., від 22.05.2009р., видаткові накладні № РН-0000004 від 23.01.2009р., № РН-00002/3 від 19.03.2009р., № РН-0000020 від 22.05.2009р., вбачається, що ТОВ „Торговий дім „Агромир” за договором купівлі-продажу № 001/01-20 від 20.01.2009р. були виконанні взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та поставлено позивачу товар, який Підприємством облспоживспілки „Житомирська універсальна база” було отримано за довіреностями № 993274 від 19.03.2009, № 993343 від 22.05.2009р., № 244477 від 23.01.2009р. та оплачено в повній мірі, про що свідчить банківська виписка з поточного рахунку ТОВ „Торговий дім „Агромир” про рух грошових коштів.
Однак, як стверджує позивач, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 001/01-20 від 20.01.2009р., має місце не надані ним Підприємству облспоживспілки „Житомирська універсальна база” жодних складських документів на поставлений товар.
Оцінивши подані сторонами документи та правові позиції сторін в їх сукупності, суд, дійшов висновку відмовити Підприємству облспоживспілки „Житомирська універсальна база” в задоволенні заявлених позовних вимог з врахуванням наступних положень законодавства.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до ст. 663, пп. 1),2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Таким чином, за умови виконання в повному обсязі відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 001/01-20 від 20.01.2009р., що підтверджують наявні у справі видаткові накладні, акти приймання-передачі, довіреності, видані Підприємством облспоживспілки „Житомирська універсальна база” на отримання товару, банківська виписка щодо руху грошових коштів на рахунку ТОВ „Торговий дім „Агромир”, суд констатує факт належного виконання зобов'язань відповідачем умов даного договору, у зв'язку з чим вважає безпідставними заявлені позивачем позовні вимоги про зобов'язання ТОВ „Торговий дім „Агромир” виконати умови договору № 001/01-20 від 20.01.2009р.
Даного висновку суд дійшов, як з огляду на вищенаведені первинні документи так і з врахуванням того, що правовідносини сторін виникли із договору купівлі-продажу, тому всі спірні питання регулюються вищенаведеними положеннями матеріального права, зокрема ст.ст. 655, 663, 656, 664, 691 Цивільного кодексу України. Позивач в свою чергу, зазначає про те, що відповідачем не було виконано зобов'язання в повному обсязі, а саме не надано складських квитанцій, чи складських свідоцтв, які є первинними документами за договором зберігання, складського зберігання, безумовна наявність яких у правовідносинах сторін по купівлі-продажу товару, законодавством не передбачена, як і не передбачена їх наявність в умовах договору купівлі-продажу № 001/01-20 від 20.01.2009р.
Відповідно до п. ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Пунктом 1 ст. 937 Цивільного кодексу України визначено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом (п.п. 1, 3 ст. Цивільного кодексу України).
Звідси, правова позиція позивача, наведена в обґрунтування заявлених позовних вимог, на думку суду, є недоречною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд, відмовляє в задоволені заявлених Підприємством облспоживспілки „Житомирська універсальна база” позовних вимог в повній мірі.
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Відмовити позивачу в задоволені позову повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя
Повний текст рішення складено 14.12.2010р.