01 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2578/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.,
учасники справи:
боржник - ОСОБА_1 ,
представник боржника - не з'явився,
керуючий реструктуризацією боржника арбітражний керуючий Багінський А.О. - особисто (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),
кредитор - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
представник кредитора - не з'явився,
кредитор - Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк",
представник кредитора - не з'явився,
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр",
представник кредитора - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 14.11.2024
у складі судді: Стасюк С.В.,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 03.04.2025
у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючий), Сітайло Л.Г., Пантелієнка С.В.
у справі за заявою
ОСОБА_1
Про неплатоспроможність
Короткий зміст руху справи
1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/2578/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича. Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 18.07.2024.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
2. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/2578/24 визнано кредиторами боржника:
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 114 663,01 грн., з яких 6 056,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 108 607,01 грн. - вимоги другої черги;
Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - АТ "ПУМБ", кредитор) на суму 135 034,95 грн., з яких 6 056,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 128 978,95 грн. - вимоги другої черги;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (далі - ТОВ "Коллект Центр", кредитор) на суму 180 887,39 грн., з яких 6 056,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 174 831,39 грн. - вимоги другої черги;
у визнанні вимог АТ "Державний ощадний банк України" на суму 37 337,80 грн. -відмовлено.
3. Під час розгляду заяви АТ "ПУМБ" господарським судом першої інстанції встановлені такі обставини:
3.1. 15.08.2022 між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 підписано заяву № 1010485986 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
3.2. Відповідно до вказаної заяви боржнику виданий кредит у сумі 88 930,07 грн., Цільове призначення: а) погашення заборгованості; б) сплата Разової комісії Банку, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.56351229.77697.2464 від 15.08.2022, та випискою з рахунку, строком на 24 місяці, зі сплатою процентів у розмірі 0,01% річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,4%.
3.3. Боржник використав кредитні кошти, що підтверджується випискою з рахунку.
3.4. Станом на 29.05.2024 заборгованість боржника за кредитним договором склала 105 624,09 грн., з яких 88 925,80 грн. - за сумою кредиту (тіло), 15,03 грн. - заборгованість по процентам, 16 683,26 грн. - заборгованість по комісії.
3.5. 15.08.2022 Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та ОСОБА_1 підписано заяву № 1010486001 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
3.6. Відповідно до вказаної заяви боржнику виданий кредит у сумі 19 663,13 грн., Цільове призначення: а) погашення заборгованості; б) сплата Разової комісії Банку, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.56351232.77691.2464 від 15.08.2022, та випискою з рахунку, строком на 36 місяців, зі сплатою процентів у розмірі 0,01% річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,4%.
3.7. Боржник використав кредитні кошти, що підтверджується випискою з рахунку.
3.8. Станом на 29.05.2024 заборгованість боржника за кредитним договором склала 23 354,86 грн., з яких 19 663,13 грн. - за сумою кредиту (тіло), 3,05 грн. - заборгованість по процентам, 3 688,68 грн. - заборгованість по комісії.
3.9. Кредитор вказує, що загальна сума грошових вимог за двома кредитними договорами станом на 29.05.2024 складає 128 978,95 грн. (105 624,09 грн. + 23 354,86 грн.): - 105 624,09 грн. - за договором № 1010485986 від 15.08.2022; - 23 354,86 грн. - за договором № 1010486001 від 15.08.2022.
4. Суд першої інстанції вказав, що у заявах на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (скорочено - ДКБО) вказано, що клієнт підписанням цієї заяви підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО), розміщений на сайті ПАТ "ПУМБ" pumb.ua, в повному обсязі з урахуванням умов наданих усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх), погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги в тому, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладенням договору страхування, підписання заяви підтримує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах.
5. Встановлена у договорах, укладених з боржником, комісія за обслуговування кредитної заборгованості не передбачає надання позичальнику будь-якої інформації. Висновок керуючого реструктуризацією, що комісійна винагорода передбачає надання інформації про стан кредиту, є суто його припущенням, що не відповідає фактичним обставинам справи.
6. У Заявах на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладених з боржником, жирним шрифтом вказана реальна процентна ставка, а також жирним шрифтом виділено загальні витрати за споживчим кредитом (грн.), тобто загальна сума усіх витрат, які включають комісію за обслуговування кредитної заборгованості:
7. У заяві № 1010485986 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 15.08.2022 у підсумковій строчці графіку повернення кредиту жирним шрифтом виділено реальну процентну ставку - 33,833 %, загальні витрати за споживчим кредитом - 29 889,52 грн., та загальна вартість кредиту - 118 819,59 грн.;
8. У заяві №1010486001 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 15.08.2022 у підсумковій строчці графіку повернення кредиту жирним шрифтом виділено реальну процентну ставку - 32,843 %, загальні витрати за споживчим кредитом - 9 912,86 грн., та загальна вартість кредиту - 29 575,99 грн.
9. У договорах зазначена реальна процентна ставка, яка включає в себе комісійну винагороду, як у процентному, так і грошовому вираженні, як за весь період кредитування, так і у загальному місячному платежі (за розрахунковий період).
10. За висновками суду першої інстанції, боржник був обізнаний з усіма складовими платежами за договорами кредитування та погодився з ними, поставивши свій підпис. Будь-яких прихованих платежів кредитні договори не містять.
11. Під час розгляду заяви ТОВ "Коллект Центр" господарським судом першої інстанції встановлені такі обставини:
11.1. Заява ТОВ "Коллект Центр" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 180 887,39 грн, яка у свою чергу складаються із 6 056,00 грн. - судового збору та 174 831,39 грн. заборгованості за договорами:
- № 3384544 в загальному розмірі 73 891,85 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 089,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 65 152,85 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 1 650,00 грн.;
- № 104035171 в загальному розмірі 34 359,31 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 723,00 грн, заборгованістю за відсотками в розмірі 28 686,31 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 950,00 грн.;
- № 3293907771-98816 в загальному розмірі 23 886,00 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 000,00 грн., та заборгованістю за відсотками в розмірі 20 886,00 грн.;
- № 2843560 в загальному розмірі 33 136,10 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 300,00 грн., та заборгованістю за відсотками в розмірі 30 836,10 грн.;
- № 1109551 в загальному розмірі 9 558,13 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 000,00 грн., заборгованістю за відсотками в розмірі 5 388,00 грн., заборгованості за 3 % нарахованих річних в розмірі 28,60 грн. та заборгованістю за інфляційними збитками в розмірі 141,53 грн.
11.2. Суд встановив, що у відповідності до договорів факторингу на підставі яких ТОВ "Коллект Центр" отримав право вимоги за даними договорами, встановлено, що: Фактор (ТОВ "Вердикт Капітал") має право здійснювати наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі.
11.3. Суд відзначив, що при подальшому відступленню права вимоги, що відбулось згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, який був укладений між ТОВ "Вердикт Капітал" (Первісний кредитор), (продавець) та ТОВ "Коллект Центр" (Новий кредитор), (покупець) - сторони не керувалися положеннями глави 73 "Факторинг" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги (цесією), а тому договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 не є договором факторингу, а тому відсутні підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, для того, щоб вважати договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги нікчемним з огляду на порушення імперативної норми статті 1083 ЦК України.
12. Щодо підстав для нарахування за договором № 3384544, укладеного з ТОВ "Мілоан", суд першої інстанції зазначив, що нарахування відсотків, поза межами строку орієнтовного користування кредитом, строком, передбаченим. п. 1.5.2., 2.3.1. (тобто пролонгацій), відбувалось на підставі п. 4.2. договору, за якою сторони домовились, що в разі прострочення позичальником зобов'язань, кредитор, має право нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6. договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбаченого, ст. 625 ЦК України і у випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, а що до наявності права вимоги за комісією, то арбітражним керуючим - не враховано, що комісія, оплачується разово, у відповідності до п. 1.5.1., проте, в разі пролонгації, п. 2.3.1.1. - комісія за сплату та обслуговування кредиту, в сумах визначених в п. 2.3.1.1., позичальник підписував даний договір, був з ним ознайомлений, і не одноразово здійснював пролонгацію даного договору, що видно із наданого розрахунку заборгованості від ТОВ "Мілоан".
13. За висновками суду за договором № 2843560 укладеним з ТОВ "Маніфою" нарахування відсотків за користування кредитом та нарахування відсотків на прострочену позику - відбувалось у відповідності до умов договору та законодавства України.
14. Суд виснував, що фактично перехід права вимоги за договором №3293907771-98816 - відбувся не на підставі договору відступлення права вимоги № 23-06/20 від 23.06.2020, а на підставі - укладення (додатку № 2), акту приймання передачі реєстру боржників № 13 від 21.12.2021 до договору відступлення права вимоги № 23-06/20 від 23.06.2020.
15. Сума заборгованості за кредитом № 1109551 в розмірі 9 388,00 грн., яка складається з 4 000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 5 288,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками є обґрунтована, оскільки нараховувалась виключно в межах строку кредитування:
16. Строк кредитування та сума нарахування у розмірі 0,0010 % за кожен день користування кредитом, варто було б використовувати виключно при належному виконанні умов даного договору позичальником;
17. За договором №1109551 - умови кредитування - позичальником належним чином не виконувалось, тому у відповідності до п. 1.7. договору сторони домовились, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений в разі не виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань зі сплати процентів у відповідності до п. 1.6. і в такому випадку строк дії продовжується на 13 днів, і під час дії такої пролонгації - відсотки сплачуються в розмірі 4,95 % від суми кредиту за кожен день пролонгації кредиту.
18. У відповідності до п. 1.8.1. продовження строку надання кредиту після спливу основного строку відбувається шляхом сплати позичальником, всіх не сплачених відсотків, що і було зроблено позичальником згідно розрахунку заборгованості 23.08.2021, після цього строк кредитування вважається продовженим на 30 днів, а сплата відсотків становить 1,99 % за кожен день користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості.
19. Відповідно до п. 1.8.3. в разі якщо в строк 30 днів, з дня продовження кредиту (що визначений в п. 1.8.1. договору) позичальником не було погашено, то строк автоматично продовжується на 30 днів - під час пролонгації у відповідності до п. 1.8.3., яка відбулась 23.09.2021 у відповідності до розрахунку заборгованості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
20. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у справі №910/2578/24 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/2578/24 залишено без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/2578/24 в частині визнання грошових вимог АТ "ПУМБ" та ТОВ "Коллект Центр" до боржника залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
21. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у справі № 910/2578/24, з вимогою оскаржені судові рішення в частині щодо визнання кредиторських вимог АТ "ПУМБ" та ТОВ "Коллект Центр", скасувати, справу № 910/2578/24 в оскаржуваній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
22. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2578/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 14.04.2025.
23. Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2025 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
24. 08.05.2025, засобами електронного зв'язку, від заявника касаційної скарги надійшли докази сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 8 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.4294502511.1 від 08.04.2025, та клопотання про зменшення суми судового збору.
25. Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2025, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/2578/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025.
26. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 відбудеться 01 липня 2025 року о 11:15 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань №330.
27. Клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру суми судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у справі № 910/2578/24 - задоволено.
28. 23.06.2025 засобами електронного зв'язку на адресу Касаційного господарського суду від арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича надійшла заява про проведення судових засідань у справі №910/2578/24 в режимі відеоконференції.
29. Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2025 заяву арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.
30. 30.06.2025 засобами електронного зв'язку на адресу Касаційного господарського суду від представника ОСОБА_1 адвоката Василюка А.П. надійшла заява про проведення судових засідань у справі №910/2578/24 в режимі відеоконференції.
31. В судовому засіданні 01.07.2025 керуючий реструктуризацією боржника арбітражний керуючий Багінський А.О. (в режимі відеоконференції) повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній. Просив Суд ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у справі № 910/2578/24, в частині щодо визнання кредиторських вимог АТ "ПУМБ" та ТОВ "Коллект Центр", скасувати, справу № 910/2578/24 в оскаржуваній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
32. Інші учасники провадження у справі, зокрема заявник касаційної скарги (до відеоконференції протягом судового засідання не приєднався), у судове засідання повноважених представників не направили.
Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.
33. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (01.07.2025) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 01.07.2025.
34. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 15.04.2025 № 235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.04.2025 № 4356-IX), Верховний Суд розглядає справу №910/2578/24 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи скаржника
( ОСОБА_1 )
35. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував статті 3, 203, 215, 509, 512-517, 625, 627, 1048, 1054, 1077-1086 ЦК України, статті 1, 8, 11, 12 Закону України "Про споживче кредитування", статтю 18 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, статті 73-79 ГПК України без врахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, постанові від 10.11.2020 від 638/22396/14-ц, постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, постанові від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20, постанові від 19.10.2021 у справі № 916/596/20, постанові від 11.01.2024 у справі №910/5663/22, постанові від 11.12.2024 у справі № 611/679/21.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
36. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
38. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
39. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
40. Враховуючи встановлені приписами статті 300 ГПК України межі перегляду справі судом касаційної інстанції, виходячи зі змісту доводів та вимог касаційної скарги ОСОБА_1 , предметом касаційного перегляду є оскаржені судові рішення у цій справі в частинах щодо результатів розгляду грошових вимог АТ "ПУМБ" та ТОВ "Коллект Центр".
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
41. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
42. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ (статті 23 - 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
43. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
44. Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).
45. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
46. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17.
47. Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
48. У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 12.10.2021 у справі № 01/1494 (14- 01/1494));
49. Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).
50. Як про це було позначено вище, предметом касаційного перегляду в цьому випадку, є правомірність визнання судами першої та апеляційної інстанції грошових вимог АТ "ПУМБ" у розмірі 135 034,95 грн. та ТОВ "Коллект Центр" у розмірі 180 887,39 грн.
Щодо грошових вимог АТ "ПУМБ" у розмірі 135 034,95 грн.
51. В цій частині судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові вимоги АТ "ПУМБ" у розмірі 135 034,95 грн. ґрунтуються заявах на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1010485986, №1010486001 від 15.08.2022.
52. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
53. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
54. Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
55. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.
При цьому у висновку у постанові від 19.07.2022 у справі №904/4790/21) Верховний Суд констатував, що під час розгляду грошових вимог кредиторів в порядку статей 45-47 КУзПБ господарський суд, за загальним правилом, має виходити з презумпції правомірності і, відповідно, дійсності правочину, на підставі якого виникли грошові вимоги кредитора.
56. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
57. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
58. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ "ПУМБ").
59. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
60. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у заявах на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладених з боржником, жирним шрифтом вказана реальна процентна ставка, а також жирним шрифтом виділено загальні витрати за споживчим кредитом (грн.), тобто загальна сума усіх витрат, які включають комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
У договорах зазначена реальна процентна ставка, яка включає в себе комісійну винагороду, як у процентному, так і грошовому вираженні, як за весь період кредитування, так і у загальному місячному платежі (за розрахунковий період).
Реальна процентна ставка має розумний розмір, який відповідає фактичному рівню вартості кредитів на фінансовому ринку.
Будь-яких прихованих платежів кредитні договори не містять та судами не встановлено.
Встановлена у договорах, укладених з боржником, комісія за обслуговування кредитної заборгованості не передбачає надання позичальнику будь-якої інформації.
61. Поряд з цим, судами попередніх інстанцій вірно зауважено на тому, що кредитні договори, які передбачають сплату комісії, укладені з боржником 15.08.2022, тобто, після внесення відповідних змін до Закону України "Про споживче кредитування", згідно з якими було передбачено правомірність встановлення комісії у загальних витратах за споживчим кредитом.
62. Так, згідно п.8 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг" від 20.09.2019 № 122-IX, який набрав чинності 19.01.2020, до Закону України "Про споживче кредитування» були внесені зміни, а саме, пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" викладено в новій редакції: "4) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб".
63. Законом України "Про споживче кредитування" визначено поняття реальної річної процентної ставки у договорі споживчого кредиту. Так, згідно п.8 ч.1 ст.1 вказаного Закону реальна річна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту.
64. Стаття 8 Закону регламентує визначення реальної річної процентної ставки у договорі споживчого кредиту. Так, згідно ч. 2 ст. 8 Закону: «реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо)».
65. Ураховуючи викладене, а також враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується із тим, що ОСОБА_1 , підписавши заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб прийняв пропозицію банку на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, що свідчить про дотримання форми договору, визначеної законом.
66. Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
67. Проте, доказів що свідчили б про виконання боржником обумовлених зобов'язань за кредитами, зокрема, повернення кредиту, сплати за користування кредитними коштами матеріали справи не містять.
68. Виходячи з визначених частиною другою статті 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції - суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
69. Отже, встановлення визначених обставин та здійснення переоцінки відповідних доказів не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/9375/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19, від 04.02.2020 у справі № 918/104/18.
70. Враховуючи вищенаведене, встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів вважає правомірним висновок судів про визнання грошових вимог АТ "ПУМБ" у розмірі 135 034,95 грн.
Щодо грошових вимог ТОВ "Коллект Центр" у розмірі 180 887,39 грн.
71. Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, грошові вимоги ТОВ "Коллект Центр" у розмірі 180 887,39 грн. ґрунтуються на договорах:
- № 3384544 про споживчий кредит від 20.03.2021, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 ; Договорі Факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021, укладеному між ТОВ "МІОЛАН" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" (відступлення права вимоги за Договором про споживчий кредит №3384544); Договорі відступлення (купівлі-продаж) права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "Коллект Центр";
- № 104035171 про споживчий кредит від 20.07.2021, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 ; Договорі Факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021, укладеному між ТОВ "МІОЛАН" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" (відступлення права вимоги за Договором про споживчий кредит №104035171); Договорі відступлення (купівлі-продаж) права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "Коллект Центр";
- № 3293907771-98816 позики від 21.07.2021, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" та ОСОБА_1 ; Договорі відступлення права вимоги №23-06/20 від 23.06.2020, укладеному між ТОВ "ФК "Інкасо ФІнанс" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ"; Договорі відступлення (купівлі-продаж) права вимоги №10-03/2023/1 від 10.03.2023, укладеного між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "Коллект Центр" (відступлення права вимоги за Договором позики № 3293907771-98816);
- № 2843560 позики від 30.07.2021, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 ; Договорі Факторингу №29/12-2021 від 29.12.2021, укладеному між ТОВ "МАНІФОЮ" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" (відступлення права вимоги за Договором позики №2843560); Договорі відступлення (купівлі-продаж) права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "Коллект Центр";
- № 1109551 (Кредитний договір) від 04.08.2021, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" та ОСОБА_1 ; Договорі відступлення права вимоги №29/11-1 від 29.11.2021, укладеному між ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" (відступлення права вимоги за Кредитним договором №1109551); Договорі відступлення (купівлі-продаж) права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "Коллект Центр".
72. На підтвердження заявлених вимог ТОВ "Коллект Центр" надано суду паперові копії кредитних договорів, укладених в електронній формі, копії договорів факторингу, про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги та розрахунків за ними.
73. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі №904/10560/17).
74. Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами.
75. Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
76. Факт видачі боржнику кредитних коштів підтверджується наявними у справі доказами, а відповідні кредитори та відомості про кредити містяться у доданому до заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність Списку кредиторів та у Кредитній історії боржника.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання боржником обумовлених зобов'язань, зокрема, повернення кредиту, та сплату за користування кредитними коштами.
77. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
78. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
79. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
80. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов'язанні, за винятком зобов'язань, нерозривно пов'язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.
81. Колегія суддів акцентує увагу, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Тому внаслідок відступлення права вимоги, за відсутності в імперативній нормі приватного права заборони на відступлення (купівлю-продаж, міну, дарування майнових прав) права вимоги, не відбувається будь-якого порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу боржника, що є необхідним для застосування конструкції оспорювання правочину.
82. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 759/2606/19-ц (провадження № 61-3817св23) з посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що:
« 47. Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов'язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов'язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.
Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.
Вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу.
Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.
Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з'ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому».
83. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
84. Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
85. За приписами статті 1083 ЦК України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.
86. Судами встановлено, що у відповідності до договорів факторингу, на підставі яких ТОВ "Коллект Центр" отримав право вимоги, ТОВ "Вердикт Капітал" має право здійснювати наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі.
87. Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
88. Положення частини першої статті 1083 ЦК України не свідчать про нікчемність договору про наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі. Водночас за позовом сторони чи заінтересованої особи такий договір може бути визнано недійсним судом.
89. Про те, що договір наступного відступлення фактором права грошової вимоги третій особі є оспорюваним, свідчить зокрема і практика Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15-ц, від 26.06.2024 у справі № 179/1332/22).
90. Поряд з цим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при подальшому відступленню права вимоги, що відбулось згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, який був укладений між ТОВ "Вердикт Капітал" (Первісний кредитор), (продавець) та ТОВ "Коллект Центр" (Новий кредитор), (покупець) - сторони не керувалися положеннями глави 73 "Факторинг" ЦК України, а договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги (цесією), а тому договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року не є договором факторингу, а тому відсутні підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, для того, щоб вважати договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги нікчемним з огляду на порушення імперативної норми статті 1083 ЦК України, на які посилається арбітражний керуючий.
91. Стосовно подальших підстав для нарахування за договором №3384544, укладеного з ТОВ "Мілоан", суди попередніх інстанцій вказали на те, що нарахування відсотків поза межами строку орієнтовного користування кредитом строком, передбаченим. п. 1.5.2., 2.3.1. (тобто пролонгацій), відбувалось на підставі п. 4.2. договору, за якою сторони домовились, що в разі прострочення позичальником зобов'язань, кредитор, має право нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6. договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбаченого, ст. 625 ЦКУ і у випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦКУ.
Комісія за договором, оплачується разово, у відповідності до п. 1.5.1., проте, в разі пролонгації, п. 2.3.1.1. - комісія за сплату та обслуговування кредиту, в сумах визначених в п. 2.3.1.1.
Позичальник підписував даний договір, був з ним ознайомлений, і неодноразово здійснював пролонгацію даного договору, що вбачається з наданих розрахунків заборгованості від ТОВ "Мілоан", які містяться в матеріалах справи.
92. Вимоги за договором №104035171, укладеного з ТОВ "Мілоан", є тотожні до договору №3384544, оскільки договори укладені з одним і тим самим кредитором на підставі однакового (типового) договору.
93. Щодо заборгованості за договором №2843560 укладеним з ТОВ "Маніфою", суди вказали на те, що, у відповідності до п. 2.4.5. позикодавець надає позичальнику можливість сплати процентів за користування позикою на акційних умовах (відповідно до п.2.4.2) виключно за умови належного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.
У випадку недотримання позичальником умов сплати процентів за користування позикою на акційних умовах, за договором застосовується базова процентна ставка за позикою.
94. Відтак, нарахування відсотків за користування кредитом та нарахування відсотків на прострочену позику відбувалось у відповідності до умов договору та законодавства України.
95. Стосовно заборгованості за договором №3293907771-98816, укладеним з ТОВ "ФК "Інкасо Фінанс", суди встановили, що, фактично перехід права вимоги за договором №3293907771-98816 відбувався не на підставі договору відступлення права вимоги №23-06/20 від 23.06.2020, а на підставі укладення акту приймання передачі реєстру боржників №13 від 21.12.2021 до договору відступлення права вимоги №23-06/20 від 23.06.2020 (додатку №2).
96. Щодо договору №1109551 від 30.07.2021, укладеного з ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ Мікрофінанс ", суд апеляційної інстанції вказав на те, що строк кредитування та сума нарахування у розмірі 0,0010% за кожен день користування кредитом, застосовуються, відповідно до умов договору, виключно при належному виконанні умов даного договору позичальником, проте, умови кредитування - позичальником належним чином не виконувалось, тому у відповідності до п. 1.7. договору сторони домовились, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений в разі не виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань зі сплати процентів у відповідності до п. 1.6. і в такому випадку строк дії продовжується на 13 днів, і під час дії такої пролонгації - відсотки сплачуються в розмірі 4,95 % від суми кредиту за кожен день пролонгації кредиту.
97. Враховуючи наведене вище, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин на підставі доказів, аналізу правовідносин, колегія суддів вважає вірними рішення судів щодо визнання грошових вимог АТ "ПУМБ" у розмірі 135 034, 95 грн. та ТОВ "Коллект Центр" у розмірі 180 887,39 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
98. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
99. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
100. З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, судові рішення в оскаржених частинах - без змін.
Щодо судових витрат
101. У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційних скарг та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення (в оскаржених частинах), суд покладає на скаржників витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.11.2024 (щодо результатів розгляду грошових вимог Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр") та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у справі №910/2578/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
О.В. Васьковський