07 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 927/172/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-Парк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 (головуючий суддя - Сітайло Л.Г, судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.)
у справі №927/172/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-Парк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквадра",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство економіки України,
про стягнення коштів у розмірі 10 250 167,87 грн
1. Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-Парк" (далі також ТОВ "АК "Еко-Парк") звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквадра" (далі також ТОВ "Сквадра") про стягнення 9 633 296,00 грн вартості поставленого неякісного товару, 514 871,87 грн неустойки, 36 000,00 грн вартості проведених експертиз та 66 000,00 грн часткової оплати Товариства з обмеженою відповідальністю "НIСЕ-ЕКСПЕРТИЗА" за проведення товарознавчої експертизи, що усього становить 10 250 167,87 грн.
3. Позов обґрунтовано неналежним виконанням умов договору поставки №20230731-1 31.07.2023, укладеного між ТОВ "АК "Еко-Парк" та ТОВ "Сквадра" на виконання умов договору про надання гранту, укладеного між Міністерством економіки України та позивачем, умови якого затверджено наказом Міністерства економіки України від 15.07.2022 №2109, відповідно до затвердженого бізнес-плану, в частині поставки відповідачем неякісного товару в порушення умов договору щодо якості поставленого товару.
4. ТОВ "АК "Еко-Парк" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з заявою про забезпечення позову, в якій просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі ціни позову - 10 250 167,90 грн та судового збору - 123 002,83 грн, які обліковуються на розрахунковому рахунку ТОВ "Сквадра".
5. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будь-які відомості щодо наявності речових права на рухоме чи нерухоме майно, а також рухоме і нерухоме майно в реєстрах відсутні, статутний капітал відповідно до витягу з ЄДРФОП становить 200 000 грн.
6. Враховуючи, ігнорування відповідачем письмових вимог про сплату заборгованості та значну суму коштів заборгованості перед позивачем у розмірі 10 250 167,90 грн, яка в разі задоволення позову буде стягнута з відповідача, є всі підстави вважати, що, за наявності коштів на його рахунках, відповідач вчинятиме усі можливі необхідні дії для того щоб позбутися коштів і після набрання рішенням законної сили, в разі задоволення позову, на рахунках ТОВ "Сквадра" будуть відсутні кошти для стягнення.
7. Беручи до уваги, що у відповідача відповідно до загальнодоступних реєстрів відсутнє будь-яке рухоме чи нерухоме майно, на яке може бути звернено стягнення, і є всі підстави вважати, що грошові кошти, наявні на рахунках відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, а тому, є всі підстави накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову.
8. Господарський суд Чернігівської області ухвалою від 17.03.2025 у справі №927/172/25 (з урахуванням ухвали Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2025 про виправлення описки) заяву ТОВ "АК "Еко-Парк" про забезпечення позову від 12.03.2025 задовольнив. Наклав арешт на кошти ТОВ "Сквадра", які обліковуються на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк", код отримувача 43730586, у розмірі ціни позову - 10 250 167,90 грн та судового збору - 123 002,83 грн.
9. Суд першої інстанції зазначив, що ТОВ "Сквадра" не здійснює добросовісних дій для врегулювання спору, що свідчить про достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Отже, із врахуванням наданих позивачем до заяви про забезпечення позову доказів, господарський суд погодився із позивачем, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову - 10 250 167,90 грн та судового збору - 123 002,83 грн забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
10. Північний апеляційний господарський суд постановою від 29.04.2025 ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2025 у справі №927/172/25 скасував. Відмовив у задоволенні заяви ТОВ "АК "Еко-Парк" про забезпечення позову. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2025 у справі №927/172/25 повернув до суду першої інстанції.
11. Постанова апеляційного суду мотивована таким:
- ТОВ "АК "Еко-Парк" не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що грошові кошти, наявні на рахунках відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зменшитись за кількістю на момент виконання рішення;
- заява ТОВ "АК "Еко-Парк" про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення ТОВ "Сквадра" від виконання рішення суду в даній справі, в разі задоволення позову. Доказів того, що відповідач здійснює дії, спрямовані на зняття або витрачання коштів позивачем, суду також не надано;
- у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами;
- саме лише посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.
12. Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги.
13. ТОВ "АК "Еко-Парк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №927/172/25, натомість ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2025 у справі №927/172/25 про задоволення заяви ТОВ "АК "Еко-Парк" про забезпечення позову у цій справі залишити в силі.
14. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми матеріального права та порушення процесуального права (статті 74, 76, 77, 79, 86, 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
15. ТОВ "Сквадра" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність викладених у скаргах доводів та просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.
16. ТОВ "Сквадра" зазначає, що:
- з урахуванням предмету та підстав позову, підсудність цієї справи повинна визначатись з урахуванням частин першої, другої статті 27 ГПК. Належного реагування на заяву відповідача у справі на неприпустимість розгляду справи Господарським судом Чернігівської області судом не здійснено, справу за територіальною підсудністю, принаймні протягом 5 днів від здійснення про це відповідної заяви, відповідачем не скеровано;
- ухвалою від 16.05.2025 суд першої інстанції заяву позивача про зміну предмету позову задовольнив. Однак після постановлення такої ухвали невизначеним залишається обсяг, суть та обґрунтування змінених позовних вимог, задоволених ухвалою від 16.05.2025 року. Які вимоги та що саме "задовольнив" Господарський суд Чернігівської області? Задовольнив прийняття до розгляду заяви про зміну предмету позову, чи задовольнив змінений позов та в якій редакції (із урахуванням «додаткових пояснень», чи без них), чи задовольнив викладені в ній змінені позовні вимоги чи просто прийняв до розгляду позов у зміненій редакції?;
- позивач у справі третій місяць поспіль не може остаточно визначити які позовні вимоги заявити на захист своїх, на його думку порушених відповідачем, прав, до якого суду звернутися та в якому розмірі заявити позовні вимоги (з ПДВ або без них, із вимогами про демонтаж обладнання або ні, інше);
- перспектива задоволення позовних вимог, заявлених у справі, вбачається малоймовірною, оскільки, вимоги не ґрунтуються на положеннях діючого в Україні законодавства, обраний спосіб захисту прав - помилковий, "винуватець" проблем позивача обраний помилково, оскільки винуватцем всіх власних проблем та негараздів є сам позивач, а позовні вимоги ґрунтуються на надуманих обставинах - фактичних та правових;
- на час розгляду справи та накладення арешту на рахунки ТОВ "Сквадра" зазначеної в ухвалі про забезпечення позову суми грошових коштів не знаходилось, при цьому хибною вбачається перспектива отримати від юридичної особи, на рахунки якої накладено арешт на суму в розмірі 10 250 167,90 грн та судового збору 123 002,83 грн, оскільки це фактично означатиме повну і негайну (з моменту виконання ухвали) зупинку господарської діяльності відповідача на весь термін розгляду судової справи (яка із врахуванням обставин, зазначених вище, має перспективу бути закінчена розглядом у наступному календарному році);
- про явні та навмисні зловживання процесуальними правами позивачем у справі детально зазначено в апеляційній скарзі, яка була розглянута Північним апеляційним господарським судом, внаслідок чого апеляційний суд прийняв правильне та законне рішення;
- просить Суд здійснити правовий висновок та констатувати наявність процесуальних порушень, допущених позивачем зловживань процесуальними правами та судом першої інстанції під час прийняття до розгляду позову із порушенням територіальної підсудності, про що зазначено вище, та за процесуальною заявою позивача, що не відповідала вимогам ГПК;
- задоволена судом першої інстанції заява позивача про забезпечення позову від 12.03.2025 року не містить обов'язкових реквізитів (складових), а саме пропозицій щодо зустрічного забезпечення, отже не відповідає вимогам діючого ГПК, а її задоволення порушує такий принцип судочинства, як принцип законності;
- посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви;
- як вбачається з судових справ, на які посилається касатор як на приклади інших правових висновків, нібито інших ніж ті, до яких прийшов Північний апеляційний господарський суд, вони мають зовсім інший предмет судового розгляду та в них відсутні "подібні правовідносини" тим, що є предметом судового розгляду у цій справі;
- в матеріалах справи все ще відсутнє будь-яке підтвердження безумовного та безспірного зобов'язання та/або боргу відповідача у справі перед позивачем, якими могли б бути, наприклад, зобов'язання гаранта або поручителя по прострочених зобов'язаннях, опротестування векселя, повернення отриманого за нікчемною угодою, тощо, та відсутні реальні докази можливих утруднень виконання рішення суду у даній справі без вжиття заходів забезпечення позову;
- оскільки правові обґрунтування заявлених у справі позовних вимог вкрай спірні, безпідставними та передчасними вбачаються також і висновки суду щодо відсутності з боку відповідача у справі "добросовісних дій для врегулювання спору", а надання судом першої інстанції відповідачу у справі статусу "боржника" є передчасним та необґрунтованим.
17. Позиція Верховного Суду
18. Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
19. Відповідно до статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
20. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
21. Колегія суддів зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).
22. Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК.
23. Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
25. У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
26. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22).
27. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
28. Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК.
29. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК).
30. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
31. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
32. Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.
33. Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача коштів у розмірі 10 250 167,87 грн.
34. Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів або майна, за рахунок якого можна буде задовольнити вимоги кредитора.
35. Обґрунтовуючи можливість утруднення виконання судового рішення, позивач посилався на те, що сума стягнення є значною, тоді як відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будь-які відомості щодо наявності речових права на рухоме чи нерухоме майно, а також рухоме і нерухоме майно в реєстрах відсутні, а статутний капітал відповідно до витягу з ЄДРФОП становить 200 000 грн. Також заявник вказував, що відповідачем не вчинялися дії щодо ремонту, заміни або налаштування поставленої позивачу техніки і кошти за поставку неякісного товару відповідачем не повернуто.
36. Проаналізувавши наведені доводи позивача, суд першої інстанції дійшов висновків про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, також зазначивши, що спосіб забезпечення позову відповідає обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.
37. Апеляційний суд не погодився із вказаними висновками суду першої інстанції та, скасовуючи заходи забезпечення позову, зазначив, що ТОВ "АК "Еко-Парк" у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Апеляційний суд зазначив, що наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами. З огляду на викладене апеляційний суд зазначив, що саме лише посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.
38. Колегія суддів вважає зазначені висновки апеляційного суду помилковими, оскільки у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
39. Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
40. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
41. Посилання апеляційного суду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.06.2018 у справі №910/361/18, про те, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову, а також, що з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі висновки Верховного Суду були сформовані раніше, аніж висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 щодо застосування статей 136-139 ГПК.
42. У справі №905/448/22 об'єднана палата, фактично, уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо), може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов'язковою підставою для їх застосування. Викладення наведених висновків саме у постанові об'єднаної палати свідчить про те, що зазначені висновки мають пріоритет у застосування перед висновками Верховного Суду у складі колегії суддів, а тому до вирішення аналогічних спорів мають застосовуватися саме висновки об'єднаної палати.
43. Відтак стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, значна сума стягнення, відсутність інформації з Реєстрів про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення в достатньому розмірі, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
44. З огляду на викладене, оскільки у цій справі позивачем було обґрунтовано наявність підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, колегія суддів доходить висновку про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції, якою було вжито заходи забезпечення позову.
45. Доводи відповідача про зловживання позивачем процесуальними правами, оскільки перспектива задоволення позовних вимог, заявлених у справі, вбачається малоймовірною, адже вимоги не гуртуються на положеннях діючого в Україні законодавства, що обраний спосіб захисту прав - помилковий, колегія суддів відхиляє, оскільки під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
46. Посилання відповідача на те, що цей позов заявлений з порушенням правил територіальної юрисдикції, колегія суддів відхиляє, оскільки перевірка таких доводів виходить за межі спірного процесуального питання щодо наявності/відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
47. Доводи відповідача про те, що після зміни позивачем предмету позову неможливо однозначно визначити які позовні вимоги заявив позивач, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач посилається на заяви про зміну предмета та підстав позову, які були подані після вжиття судом заходів забезпечення позову. Водночас, якщо після зміни предмету позову відповідач вважає, що вжиті заходи є неспівмірними, останній може заявити клопотання про скасування заходів забезпечення позову повністю або у певній частині.
48. Посилання відповідача на те, що вжиті заходи є непропорційними та порушують баланс інтересів сторін, оскільки з урахуванням строків на подання скарг судовий розгляд справи у господарському суді, і, відповідно, накладений арешт на грошові кошти, може продовжуватися майже один календарний рік (протягом розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції), колегія суддів відхиляє, позаяк по-перше, такі доводи є лише припущеннями відповідача; по-друге, відповідач наголошує на очевидній безпідставності позовних вимог, що у разі підтвердження під час розгляду справи по суті, матиме наслідком скасування заходів забезпечення позову відповідно до частини дев'ятої статті 145 ГПК. Водночас, у випадку наявності у відповідача настільки ґрунтовного переконання про безпідставність заявлених вимог, останній може клопотати про вжиття заходів зустрічного забезпечення та одночасно має сприяти якнайшвидшому вирішенню спору.
49. Доводи відповідача про те, що заява позивача про забезпечення позову від 12.03.2025 року не містить обов'язкових реквізитів (складових), а саме пропозицій щодо зустрічного забезпечення, отже не відповідає вимогам діючого ГПК, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та відсутність вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.12.2022 у справі №760/34352/21, від 02.03.2023 у справі №643/14180/21, від 17.01.2024 у справі №522/11884/22-Е.
50. Посилання відповідача на те, що висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, були викладені у правовідносинах, які мають інший предмет судового розгляду, тобто стосуються правовідносин, які не є подібними ніж ті, які виникли між сторонами у справі №927/172/25, колегія суддів також відхиляє, оскільки у вказаних справах сформований загальний висновок щодо застосування заходів забезпечення позову у справах де предметом спору є стягнення грошових коштів. Відповідно, такі висновки можуть бути застосовані у справах з різним суб'єктним складом та незалежно від підстав, на яких ґрунтуються вимоги про стягнення грошових коштів.
51. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат
52. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
53. Згідно із статтею 312 ГПК суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
54. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі ухвали місцевого господарського суду.
55. Оскільки відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а за результатом розгляду касаційної скарги ТОВ "АК "Еко-Парк" на постанову апеляційного господарського суду спір у справі №927/172/25 не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду такої касаційної скарги є передчасним.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-Парк" задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №927/172/25 скасувати.
3.Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2025 у справі №927/172/25 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді І.Д. Кондратова
В.І. Студенець