Справа № 592/11214/25
Провадження № 1-кс/592/4658/25
11 липня 2025 року м.Суми
Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 , без застосування технічних засобів фіксації, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 , про дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою її приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42021172060000192 від 10.11.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч.3 ст. 362 КК України,
10.07.2025 року до слідчого судді Ковпаківського райсуду м. Суми надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Сумського РУП ГУНП в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене із прокурором Окружної прокуратури м.Суми ОСОБА_3 , про дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , з метою її приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обґрунтовується, тим, що слідчим відділом Сумського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42021172060000192 від 10.11.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч. 3 ст. 362 КК України. Підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні є старший державний виконавець Ковпаківського відділу ДВС м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2 та ч. 3 ст. 362 КК України. Зокрема, досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_5 обіймаючи посаду старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у виконавчому провадженні про стягнення З ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчого збору у сумі 199 150,91 грн. при примусовому виконанні рішення згідно виконавчого напису нотаріуса No 18347, виданого 11.09.2017, про стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 74 144,79 швейцарських франків, а саме при закритті виконавчого провадження щодо особи боржника внесла зміни букви з «є» на «и» у прізвище ОСОБА_7 зазначила прізвище « ОСОБА_8 » та в реєстраційний номер облікової картки платника податків останнього з НОМЕР_1 на НОМЕР_2 , в результаті чого виконавчий збір останнім не сплачено та відомості у Єдиному реєстрі боржників відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не відображено. 24.08.2022 року у зв'язку із відсутністю ОСОБА_5 за останнім відомим органу досудового розслідування місцем проживання ( АДРЕСА_1 ), повідомлення про підозру вручено у спосіб передбачений для виклику та приводу особи, відповідно до ст. ст. 135, 136 КПК України, тобто шляхом врученням підозри дорослому члену сім'ї, яка з нею проживає для передання, а саме матері підозрюваної ОСОБА_9 . Факт вручення повідомлення про підозру, а саме матері підозрюваної ОСОБА_10 зафіксовано на відеокамеру Panasonic HC-V260, відеозапис якого долучено до матеріалів підозри на оптичному диску DVD+R «Media» 4,7 GB. Так само факт відсутності ОСОБА_5 за місцем проживання підтверджується показаннями свідків у вказаному кримінальному провадженні, а саме сусідів за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на викладене, органом досудового розслідування належним чином т виконано вимоги ст. 278 КПК України та у належний спосіб повідомлено ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2 та ч. З ст. 362 КК України. Окрім цього, відомості, які обробляються та зберігаються у інформаційно-комунікаційних системах Національної поліції України та інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією «АРКАН», щодо перетину державного кордону підозрюваною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01.02.2021 по 24.08.2022 року - відсутні. 09.11.2022 року слідчим суддею Ковпаківського районного суду міста Суми винесено ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваної ОСОБА_5 , строк дії вказаної ухвали встановлено по 08.05.2023 року. 09.11.2022 року постановою слідчого СВ Сумського РУП ОСОБА_11 , досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинено та оголошено підозрювану ОСОБА_5 в розшук. 06.02.2023 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні постановою слідчого СВ Сумського РУП ОСОБА_11 відновлено. 06.02.2023 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні постановою слідчого СВ Сумського РУП ОСОБА_11 зупинено у зв'язку із оголошенням підозрюваної ОСОБА_5 в розшук. 02.05.2023 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні постановою слідчого СВ Сумського РУП ОСОБА_11 відновлено. року 02.05.2023 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні постановою слідчого СВ Сумського РУП ОСОБА_11 зупинено у зв'язку із оголошенням підозрюваної ОСОБА_5 в розшук. 02.11.2023 року ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми надано дозвіл на затримання з метою приводу для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії шість місяців. 06.11.2024 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні постановою слідчого СВ Сумського РУП ОСОБА_11 відновлено. 07.11.2024 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні постановою слідчого СВ Сумського РУП ОСОБА_11 зупинено у зв'язку із оголошенням підозрюваної ОСОБА_5 в розшук. 02.12.2024 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні постановою заступника начальника відділення СВ Сумського РУП ОСОБА_12 відновлено. 03.12.2024 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні постановою слідчого СВ Сумського РУП ОСОБА_11 зупинено у зв'язку із оголошенням підозрюваної ОСОБА_5 в розшук. 24.12.2024 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні постановою слідчого СВ Сумського РУП ОСОБА_4 відновлено. 25.12.2024 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні постановою слідчого СВ Сумського РУП ОСОБА_4 зупинено у зв'язку із оголошенням підозрюваної ОСОБА_5 в розшук. 06.11.2024 року ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми надано дозвіл на затримання з метою приводу для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії шість місяців. У зв'язку з вищевикладеним виникла необхідність у продовженні дозволу на затримання з метою приводу підозрюваної ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи викладене просить суд надати дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , з метою її приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 , просив суд клопотання про дозвіл на затримання метою приводу ОСОБА_5 задовольнити, з підстав зазначених в клопотанні.
Вислухавши думку прокурора, оглянувши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Відповідно до цієї норми обрання щодо підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою віднесено кримінально-процесуальним законом виключно до компетенції суду. Суди мають додержувати вимог ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі - Конвенції) і ст. 14 КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Суддя вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень (ст. 26 КПК). Оцінка доказів віднесена до одного з визначальних повноважень судді (ст. 94 КПК). Саме суддя на підставі фактичних даних, отриманих у передбаченому цим Кодексом порядку, встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню (Ст. 84 КПК також визначено, які відомості вважаються доказами.
При цьому закон не надає статусу доказів їх копіям та зобов'язує суддю досліджувати й будувати судове рішення лише на підставі оцінки доказів, а не їх копій чи компіляцій. Суддя є суб'єктом встановлення наявності/відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження. Саме суддя має перевіряти належність та допустимість доказу під час прийняття рішень стосовно обмеження прав та свобод особи. При цьому суддя перевіряє докази наявності/відсутності обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення.
Якщо суд безпосередньо не дослідив/оцінив певний доказ, він не може посилатися на нього під час прийняття процесуальних рішень.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 р. у справі №800/623/16 (800/98/16) (провадження №11-1399заі18) зазначила, що «відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 КПК, суд зобов'язаний дослідити покази як самостійне джерело доказів безпосередньо шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Верховний Суд неодноразово надавав орієнтири стосовно принципу безпосередності та порядку (правил) його реалізації (Постанова Верховного Суду від 03.09.2019 р. у справі №206/3631/16-к (провадження №51-7130км18)).
Засада безпосередності є неодмінною складовою процесуальної форми судового розгляду. Недотримання її судом/слідчим суддею, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 23 та ст. 86 КПК, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження слідчого судді/суду, не можуть бути визнані допустимими та враховані під час винесення судового рішення, крім випадків, передбачених Кодексом. Отже, таке рішення, відповідно до ст. 370 КПК, не може бути визнане законним та обґрунтованим (Постанова Верховного Суду від 12.02.2019 р. у справі №754/7061/15 (провадження №51-4584км18)).
Законом України № 2201-IX «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» статтю 7 доповнено частиною 3 та встановлено, що зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розділом IX-1 цього Кодексу.
У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зазначається наступне: кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Складовими права на ефективний засіб юридичного захисту визначається право на подачу скарги до державних органів у разі порушення ними прав та свобод, передбачених Конвенцією, а також розгляд такої скарги по суті. Під «ефективним» слід розуміти такий засіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. За змістом ефективний засіб захисту повинен відповідати природі порушеного права, характеру допущеного порушення та наслідкам, які спричинило порушення права особи.
Стаття 13 Конвенції не передбачає особливої форми правового захисту: держави мають певну дискрецію, яка зводиться до можливості вибору способу виконання свого зобов'язання, але характер права, що знаходиться під загрозою, має значення для типу способу, який держава зобов'язана забезпечити.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як зазначено у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013 року №511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу у процесі розгляду відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний: здійснювати повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК); пам'ятати про критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу, передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, та на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог пункту (с) ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише через тяжкість злочину неприпустимо, обов'язковою умовою взяття особи під варту має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
Із перелічених вище відомостей щодо зупинення та відновлення досудового розслідування слідує, що 10.07.2025 року слідчий, за погодженням з прокурором, звернулися до Ковпаківського райсуду м. Суми із клопотанням про надання дозволу на затримання підозрюваної ОСОБА_5 без відновлення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Відповідно до після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Вочевидь, на час звернення із зазначеним клопотанням до слідчого судді, органу досудового розслідування відоме фактичне місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_5 , а саме в Республіці Польща, що підтвердив в судовому засіданні під час розгляду скарги захисника слідчий ОСОБА_13 , який в тому числі зазначив, що він не намагався з'ясувати її точну адресу проживання в Республіці Польща, а тому звернення прокурора з клопотанням про надання дозволу на затримання підозрюваного, по зупиненому кримінальному провадженню, є істотним порушенням вимог КПК України.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України «Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину».
Тобто, ст. 219 КПК України встановлено, що загальний строк досудового розслідування, як стадії кримінального провадження, визначається такими граничними межами як: (1) момент внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або прийняття процесуального рішення про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу (особливий виключний порядок, що пов'язаний із обставинами дії воєнного стану) та (2) день вчинення процесуальної дії або прийняття процесуального рішення, що передбачені ч. 2 ст. 283 КПК України, як форми закінчення досудового розслідування (звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або ухвалення рішення про закриття кримінального провадження).
Саме в проміжку часу, що існує між цими двома юридичними подіями (фактами), може бути здійснено досудове розслідування як певна процесуальна діяльність, що передбачена відповідним процесуальним законодавством, тобто КПК України, а строк, протягом якого воно проводиться, - є, відповідно, строком досудового розслідування.
Разом з тим, п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України містить імперативну норму, тобто безальтернативно-обов'язкову до виконання, яка нерозривно пов'язана з положеннями, закріпленими в п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки її недотримання є підставами для закриття кримінального провадження у порядку визначеному п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (на стадії досудового розслідування) та п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України (на стадії судового провадження).
Мова йде про те, що досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Судом встановлено, що відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань внесено №42021172060000192 - 10.11.2021 року.
24.08.2022 року повідомлено про підозру ОСОБА_5 вручено ї матері ОСОБА_9 .
З матеріалів клопотання слідує, що строк досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні закінчився 24.10.2022 року, оскільки, суду не представлено відповідного процесуального документу про продовження строків досудового розслідування, а постанова слідчого в частині зупинення досудового розслідування від 09.11.2024 року скасована ухвалою слідчого судді Ковпаківського райсуду м. Суми від 05.12.2023 року (справа №592/8858/22 провадження №1-кс/592/6534/23), згідно ухвали Сумського апеляційного суду від 27.12.2023 року - набрала законної сили, що свідчить про звернення слідчого з цим клопотанням поза межами строку досудового розслідування.
З врахуванням того, що слідчим суддею ОСОБА_1 в цьому кримінальному провадженні здійснювався розгляд інших клопотань та скарг, що були подані стороною обвинувачення та стороною захисту, встановлено, що в судовому засіданні під час розгляду скарги сторони захисту, слідчий Сумського РУП ГУГП в Сумській області ОСОБА_11 , на питання слідчого судді слідчий ОСОБА_11 , відповів, що спілкувався з ОСОБА_14 по іноземному номеру телефону, але вона не повідомляла своєї адреси та на уточнене запитання захисника повідомив, що він навіть у неї не питав про таку адресу, але йому було достовірно відомо про те, що ОСОБА_5 перебуває в Польщі.
Відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.
Виклик слідчим, прокурором є однім із заходів забезпечення кримінального провадження (ч. 2 ст. 131 КПК України). Главою 11 КПК визначаються підстави і порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 КПК слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Згідно з ч. 2 ст. 135 КПК у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Відповідно до ч. 6 ст. 135 КПК повістка про виклик вручається особі працівником органу зв'язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.
Згідно з ч. 8 ст. 135 КПК особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Згідно з ч. 2 ст. 136 КПК України якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.
У повістці про виклик згідно з правилами п.п. 6 - 9 ч. 1 ст. 137 КПК України зазначається 6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи; 7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу, та здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження; 9) передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з'явитися на виклик, та нагадування про обов'язок заздалегідь повідомити про неможливість з'явлення.
Поважними причинами неприбуття особи на виклик (у відповідності до ст. 138 КПК України є: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
Статтею 139 КПК передбачені наслідки неприбуття на виклик. Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення.
У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід.
Ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим та оголошення його у міждержавний та/або міжнародний розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
З огляду на викладене слідує, що слідчим та прокурором не представлено суду доказів того, що розшук підозрюваної ОСОБА_5 в період з 09.11.2022 року здійснювався та не призвів до бажаних результатів. Зокрема, не представлено доказів того, що на адресу ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст.133,135,136 КПК України в період часу з 09.11.2022 року направлялись виклики, повістки, повідомлення про необхідність прибуття до органу досудового розслідування, прокурора.
Враховуючи наявність судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, судом встановлено, що 03.11.2022 року слідчим суддею Ковпаківського райсуду м. Суми в справі №592/8191/22 було залишено без задоволення клопотання слідчого про дозвіл на затримання з метою приводу відносно ОСОБА_5 та ухвала набрала законної сили.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського райсуду м. Суми в справі №592/8464/22 від 09.11.2022 року надано дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА_5 . Строк дії ухвали до 08.05.2023 року включно.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського райсуду м. Суми від 02.11.2023 року в справі №592/5756/23 у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_5 відмовлено.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського райсуду м. Суми від 02.05.2023 року в справі №592/5756/23 надано дозвіл на затримання з метою приводу до суду підозрюваної ОСОБА_5 . Строк дії ухвали 02.11.2023 року.
05.12.2023 року ухвалою слідчого судді Ковпаківського райсуду м. Суми в справі №592/8858/22 скаргу захисниці підозрюваної ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_15 на постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваної у розшук від 09.11.2022 року задоволено частково. Скасовано постанову слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_11 від 09.11.2023 року в частині зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №420211720260000192 від 10.11.2021р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362, ч.1 ст.365? КК України. Зазначена ухвала слідчого судді набрала законної сили згідно ухвали Сумського апеляційного суду від 27.12.2023 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора Окружної прокуратури м. Суми.
Ухвалою Верховного Суду колегії суддів Першої судового палати Касаційного кримінального суду від 22.01.2024 року (справа №592/8858/22 провадження №51-268ск24) відмовлено прокурору Окружної прокуратури м. Суми у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу слідчого судді Ковпаківського райсуду м. Суми від 05.12.2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 27.12.2023 року відмовлено.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського райсуду м. Суми від 22.05.2023 року в справі №592/8464/22 відмовлено слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді Ковпаківскього райсуду м. Суми від 19.02.2024 року в справі №592/8858/22 (провадження №1-р/592/24) у задоволенні заяви слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області про роз'яснення судового рішення в порядку ст. 380 КПК України відмовлено.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського райсуду м. Суми від 06.11.2024 року надано дозвіл на затримання підозрюваною ОСОБА_5 з метою приводу до Коваківського райсуду м. суми для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали по 05.05.2025 року включно.
08.05.2025 року ухвалою слідчого судді Ковпаківського райсуду м. Суми в справі №592/18389/24 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_5 в зв'язку з закінченням строку дії ухвали про дозвіл на затримання підозрюваної.
Згідно Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 року в справі №480/6081/22 позов ОСОБА_6 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправними та скасування постанов задоволено. Скасовано постанови Ковпаківського ВДВС від 19.12.2018 року про стягнення з ОСОБА_6 виконавчого збору в розмірі 199150,91 грн., про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 51,00 грн., постанову від 19.12.2018р. про відкриття виконавчого провадження, постанову від 25.08.2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. В тому числі скасованов межах виконавчого провадження постанову від 19.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження постанову від 25.08.2022 року про скасування процесуальнго документа, постанову від 25.08.2022 про прийняття виконавчого провадження. Сягнуто на користь ОСОБА_6 судовий збір. Рішення Сумського окружного адміністративного суду набрало законної сили 01.11.2022 року.
Статтею 188 КПК України встановлено порядок та підстави подання клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу, де ч.3 передбачає подання прокурором до клопотання документів, які підтверджують зазначені у пунктах 1,2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.
Частиною 4 ст. 189 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:
1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;
2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 190 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд за клопотанням прокурора має право вирішити питання про повторне затримання з метою приводу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Повторне звернення до суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у задоволенні такого клопотання можливе лише при виникненні нових обставин, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою.
Під новими обставинами, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою, як підставами для повторного звернення прокурора до слідчого судді, суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у задоволенні такого клопотання маються на увазі нововиниклі обставини, тобто такі, яких не існувало на час розгляду попереднього клопотання, які проявили себе після постановления слідчим суддею, судом ухвали. При цьому не обов'язково, щоб такі нововиниклі обставини підтверджували наявність ризику, на який робилося посилання у первинному клопотанні як на підставу для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою. Ними можуть бути й обставини, що підтверджують наявність іншого ризику (ризиків), але такого, що також тягне за собою необхідність обрання щодо того ж підозрюваного, обвинуваченого у тому ж кримінальному провадженні як запобіжного заходу тримання під вартою.
З клопотання вбачається, що органом досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_5 не встановлено, але існує нагальна необхідність з застосуванні відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою». Інших підстав та мотивів в отриманні дозволу слідчого судді на затримання підозрюваної ОСОБА_5 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як доказів на підтвердження клопотання слідчим суду не надано.
В тому числі необґрунтовано та не наведено доказів того, що підозрювана ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування чи суду; перебуває у розшуку; чи одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 190 КПК ухвала слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу, якщо її не було виконано, втрачає законну силу з моменту закінчення зазначеного в ній строку дії ухвали або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії.
Вимогами статей 188-190 КПК не обмежено можливості повторного звернення слідчого або прокурора до слідчого судді з клопотанням про затримання особи у кримінальному провадженні, якщо термін дії попередньої ухвали закінчився і її не було виконано.
Водночас, за правилами ч. 4 ст. 190 КПК, якщо відносно особи у тому самому кримінальному провадженні раніше приймалась ухвала про відмову в наданні дозволу на затримання та ухвала про надання дозволу на затримання, слідчий суддя має право вирішити питання про її повторне затримання лише за клопотанням прокурора.
Суд має зазначити, що в кримінальному провадженні Ковпаківським райсудом м. Суми раніше неодноразово вже вирішувалось питання про надання дозволу на затримання підозрюваної ОСОБА_5 та слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Ковпаківського райсуду м. Суми від 03.11.2022 року в справі №592/8191/22 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про надання дозволу на затримання з метою приводу відносно ОСОБА_5 .
Проте всупереч ч. 4 ст. 190 КПК України у черговий раз із повторним клопотанням про дозвіл на затримання ОСОБА_5 до слідчого судді звернувся слідчий за погодженням з прокурором, а не прокурор, як вимагають цього приписи вказаної норми та зазначив, що виникла необхідність у продовженні дозволу на затримання з метою приводу підозрюваної ОСОБА_5 .
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що на час звернення до слідчого судді із клопотанням, воно подано із порушенням вимог КПК України, оскільки досудове розслідування кримінального провадження було зупинено, а органу досудового розслідування достовірно відоме місце знаходження підозрюваної ОСОБА_5 в Республіці Польща.
Також, слідчим Сумського РУП ГУНП в Сумській області суду не представлено доказів продовження строку досудового розслідування, оскільки, як вбачається з правової кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України, то строк притягнення за вказаною нормою Кримінального закону до кримінальної відповідальності сплинув відповідно до вимог ст. 49 КК України.
В тому числі, слідчим та прокурором не представлено доказів того, що підозрювана ОСОБА_5 переховується від органу досудового розслідування чи суду; існують або вникли нові ризики, визначені ст.177 КПК України.
Ухвала про відмову у наданні дозволу на затримання з метою приводу мотивування не потребує, оскільки її постановления грунтується на правилі принципу презумпції невинуватості про тлумачення всіх сумнівів на користь підозрюваного, обвинуваченого. Достатньою тут є вказівка на недоведеність прокурором того, що зазначені у клопотанні обставини є достатніми підставами для його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-187, 193, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 , про дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою її приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1