Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" липня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/790/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Задорожний К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (61022 м. Харків, вул. Клочківська, 98-А);
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Cучасні системи пакування" (62495, Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищеве, в'їзд Орешкова, 1),
про стягнення коштів у розмірі 1 012 790, 88 грн.
за участю представників:
позивача - Бевзюк О.О.;
відповідача - Чуб С.В.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Cучасні системи пакування", смт Васищеве, про стягнення заборгованості за договором № ПЕ-217/21 про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) від 01.04.2021 в розмірі 1 012 790, 88 грн. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/790/25 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02 квітня 2025 року об 11:45 год.
Рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.
26.03.2025 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 7651), в якому зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.03.2023 у справі № 922/1855/22 було, зокрема, затверджено мирову угоду між позивачем та відповідачем. Отже, позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо вирішення спору іншим шляхом, застосовуючи ті заходи та строки виконання, які були зазначені у тексті мирової угоди. Тобто, у мировій угоді сторонами було встановлено терміни погашення заборгованості відповідача за договором та поставлено в залежність виконання зобов'язання зі сплати заборгованості з умовами мирової угоди, затвердженої судом. На виконання умов мирової угоди відповідачем було повністю погашено заборгованість у строки, встановлені п. 4 мирової угоди, що підтверджується банківською випискою від 25.03.2025, а тому, на думку відповідача, зобов'язання останнього щодо сплати основного боргу за договором по суті не є простроченим, що виключає підстави для нарахування та стягнення за вказаний позивачем період встановленого законом індексу інфляції та 3 % річних. Враховуючи вищевикладене, вважає, що правовідносини між позивачем та відповідачем в частині оплати за фактично спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-217/21 від 01.04.2021 за період з 2022 року по січень 2023 року припинились належним виконанням відповідачем зобов'язання у строки та в порядку, встановленою мировою угодою. Отже, просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
02.04.2025 позивач надав до суду відповідь на відзив на позов (вх. № 8205), в якій вказує, що предметом позову у справі № 922/1855/22 було виключно стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-217/21 від 01.04.2021 без нарахувань буд-яких додаткових сум. Таким чином, з посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 904/8731/17 та від 20.06.2018 у справі № 913/869/14, вважає, що мирову угоду не можна розглядати, як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України, проте вона має на меті припинення спору на умовах, погоджених сторонами та затверджених судом. Враховуючи викладене, просить суд позов задовольнити.
08.04.2025 відповідачем надано до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 8664), в яких наголошує, що зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості за договором № ПЕ-217/21 від 01.04.2021 не є простроченим, що виключає підстави для нарахування та стягнення за цей період встановленого законом індексу інфляції та трьох відсотків річних, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
07.05.2025 позивач надав до суду письмові пояснення (вх. № 11128), в яких зазначає, що мирова угода, яка була укладена, як результат вирішення господарського спору у справі № 922/1855/22 врегулювала виключно предмет позову, тобто оплату виключно заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-217/21 від 01. 04.2021 (без будь-яких нарахувань, як-то інфляційних, річних тощо), що й було зазначено в п. 13 зазначеної мирової угоди. Позов про стягнення інфляційних збитків та процентів річних, що розглядається за даною справою № 922/790/25 подано в рамках строку позовної давності та зазначені вимоги судом не розглядались. На думку позивача, кредитор має право стягувати в судовому порядку суми інфляційних нарахувань та процентів річних до моменту повного виконання грошового зобов'язання за договором незалежно від рішень суду та затверджених мирових угод, що й було нараховано позивачем.
У судовому засіданні 02.07.2025 позивач позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.07.2025 проти позову заперечував, з підстав, викладених у наданих до суду запереченнях.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
У судовому засіданні 02.07.2025, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Овіс трейд» (позивач, постачальник) є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої постановою НКРЕКП, № 2270 від 05.11.2019.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Овіс трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Cучасні системи пакування" (відповідач споживач) 01 квітня 2021 року було укладено договір № ПЕ-217/21 про постачання електричної енергії споживачу (приєднання).
Згідно з п. 5.6. договору оплата електричної енергії споживачем проводиться до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі акту прийому-передачі електричної енергії.
Електрична енергія відповідачу постачалась позивачем за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-217/21 від 01.04.2021 з квітня 2021 року по липень 2023 року включно.
Натомість, за спожиту електричну енергію з березня 2022 року по січень 2023 відповідач своєчасно не розраховувався, чим порушив договірні зобов'язання з оплати, що стало підставою звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовом у справі № 922/1855/22. Предметом розгляду спору у справі № 922/1855/22 була виключно сума основної заборгованості відповідача за договором № ПЕ-217/21 від 01.04.2021 з квітня 2021 року по липень 2023 року включно.
За результатом розгляду справи № 922/1855/22 між сторонами - ТОВ «Овіс трейд» та ТОВ "Cучасні системи пакування" було укладено мирову угоду з встановленим графіком погашення основної суми заборгованості за договором № ПЕ-217/21 від 01.04.2021, яка була затверджена ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.03.2023 у справі № 922/1855/22.
Як вказує позивач, звертаючись до господарського суду з даним позовом, предметом спору у справі № 922/1855/22 було виключно стягнення з відповідача основної заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-217/21 від 01.04.2021, без нарахувань інфляційних витрат та 3 % річних на суму заборгованості за даним договором, а, отже, позивач скористався своїм правом на звернення до суду з позовом про стягнення індексу інфляції у розмірі 843 141, 97 грн та 3 % річних у розмірі 169 648, 91 грн за період прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання за договором № ПЕ-217/21 за період березень 2022 - січень 2023 (включно).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета позову. Право сторін на укладання мирової угоди встановлено ГПК України.
За приписами ч. 1 - 4 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Відповідно до ст. 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
З аналізу наведених приписів ГПК України вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 викладено правову позицію, що, на відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
Як встановлено судом, на розгляді Господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/1855/22, предметом розгляду якої була заборгованість ТОВ "Cучасні системи пакування" перед ТОВ «Овіс Трейд» за договором № ПЕ-217/21 від 01.04.2021 за період з квітня 2022 по вересень 2022 в сумі 5 566 795, 63 грн та сума судових витрат. При цьому, інфляційні витрати та 3 % річних на суму заборгованості за даним договором, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, не заявлялись.
01.04.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-217/21. У зв'язку із наявністю заборгованості відповідача по оплаті послуг позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення заборгованості за фактично спожиту електричну енергію за договором.
Під час розгляду справи № 922/1855/22, з метою врегулювання спору, в порядку ст. 192 ГПК України, сторони уклали мирову угоду, яка була затверджена ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.03.2023.
Відповідно до положень п. 3 мирової угоди, сторони визнали, що сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 01.02.2023 склала 5 148 869, 80 грн.
10.02.2023 відповідачем було сплачено на користь позивача 500 000, 00 грн в якості часткового погашення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-217/21 від 01.04.2021. Таким чином, станом на дату укладання мирової угоди сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 4 648 569, 80 грн.
У п. 4 мирової угоди сторони домовились про порядок виплати заборгованості відповідачем.
Так, на виконання умов мирової угоди відповідачем було повністю погашено заборгованість у строки, встановлені п. 4 мирової угоди, що підтверджується сторонами в процесі розгляду даного спору.
За змістом положень ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
У контексті ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (висновки Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 26.01.2022 у справі № 910/40954/21).
При цьому суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.05.2018 у справі № 902/330/17, де, зокрема відзначено таке:
«47. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
48. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
49. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу".
Як встановлено судом, та не спростовується сторонами, предметом розгляду спору у справі № 922/1855/22 є вимога щодо стягнення суми основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Cучасні системи пакування" за договором № ПЕ-217/21 про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) від 01 квітня 2021 року, за період з квітня 2021 року по липень 2023 року включно та судових витрат.
Даний факт визнається відповідачем та знаходить підтвердження у тексті затвердженої судом мирової угоди від 16.03.2023.
Таким чином, звертаючись до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Cучасні системи пакування" про стягнення суми основної заборгованості за договором № ПЕ- 217/21 у справі № 922/1855/22, ТОВ "Овіс Трейд" не реалізувало свого права щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Cучасні системи пакування" (відповідачу), в порядку ст. 625 ЦК України, сум інфляційних втрат та 3 % річних, за порушення останнім грошового зобов'язання.
Отже, суд вважає неспроможними твердження відповідача, щодо неможливості нарахування позивачем в порядку ст. 625 ЦК України індексу інфляції та трьох відсотків річних за прострочення зобов'язання за договором № ПЕ-217/21.
Таким чином, враховуючи, що шляхом укладення мирової угоди у справі № 922/1855/22 сторони спору змінили строк виконання грошового зобов'язання відповідача з оплати за спожиту електричну енергію з дня затвердження мирової угоди, суд вважає правомірним стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних на суму основної заборгованості до моменту укладання сторонами мирової угоди від 16.03.2025, затвердженої господарським судом.
Здійснивши власний розрахунок, суд зазначає, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за період з 25.04.2022 по 15.03.2023 дорівнює 708 755, 99 грн, 3 % річних за даний період дорівнює 131 268, 76 грн.
В іншій частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих позивачем за період після укладання сторонами мирової угоди від 16.03.2025 у справі № 922/1855/22, суд відмовляє, як в безпідставно заявлених.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись нормами ст. 2, 46, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 192, 193, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Cучасні системи пакування" (62495, Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищеве, в'їзд Орешкова, 1, код ЄДРПОУ 38526265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (61022, Харківська обл., м. Харків, вул. Клочківська, 98-А, код ЄДРПОУ 34392042) суму інфляційних втрат за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-217/21 від 01.04.2021 у розмірі 708 755, 99 грн, суму трьох відсотків річних у розмірі 131 268, 76 грн та судовий збір у розмірі 10 080, 30 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (61022, Харківська обл., м. Харків, вул. Клочківська, 98-А, код ЄДРПОУ 34392042);
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Cучасні системи пакування" (62495, Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищеве, в'їзд Орешкова, 1, код ЄДРПОУ 38526265).
Повне рішення складено 10.07.2025.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/790/25