вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"08" липня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/357/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., за участю секретаря судового засідання Агаєвій Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ава-Капітал"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт"
про стягнення заборгованості в сумі 717 482 грн. 76 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Бурма Олексій Віталійович (в залі суду).
Описова частина:
24 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ава-Капітал" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" про стягнення заборгованості в сумі 717 482 грн. 76 коп.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/357/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ава-Капітал" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" про стягнення заборгованості в сумі 717 482 грн. 76 коп., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче судове засідання на 13 травня 2025 року.
01 травня 2025 року представником відповідача через підсистему електронний суд подана заява про ознайомлення з матеріалами справи.
07 травня 2025 року представником позивача подана заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 травня 2025 року задоволено заяву представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Відмовлено в частині клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в частині проведення інших судових засідань.
В судовому засіданні 13 травня 2025 року оголошено перерву до 20 травня 2025 року.
13 травня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі та просить суд у задоволенні позову відмовити.
15 травня 2025 року представником позивача подана заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 травня 2025 року задоволено заяву представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 20 травня 2025 року оголошено перерву до 03 червня 2025 року.
28 травня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої останній спростовує доводи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та просить суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі. Окрім того, позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії податкової накладної та квитанції про реєстрацію податкових накладних.
28 травня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 червня 2025 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/357/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ава-Капітал" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" про стягнення заборгованості в сумі 717 482 грн. 76 коп. та призначено розгляд справи № 918/357/25 до судового розгляду по суті на 17 червня 2025 року.
13 червня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій.
13 червня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 червня 2025 року відкладено розгляд справи по суті на 08 липня 2025 року.
Мотивувальна частина:
03 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Герместорг-19" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОПРИНТ" (Покупець), укладено Договір Поставки № 97.
Згідно пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця папір виробництва (далі - "Товар"), а Покупець зобов'язується цей товар прийняти і своєчасно оплатити відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору кількість і асортимент Товару, що поставляється вказуються в Специфікаціях на поставку партії товару та/або накладних, складених на підставі замовлення Покупця, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Накладні оформляються на кожну партію Товару.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах ЕХW, місце завантаження м. Зміїв, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС 2010". За домовленістю Сторін, поставка може здійснюватися на інших умовах. Така домовленість оформляється додатковою письмовою угодою до цього Договору або Специфікацією. Поставка Товару здійснюється партіями відповідно до Специфікацій або накладних на кожну партію товару. Підтвердженням передачі товару Покупцю є відмітка Покупця у товаросупровідних документах. При недостачі товару покупець в день прийому-передачі Товару складає відповідний акт і протягом 1 календарного дня повідомляє про це Постачальника. В іншому випадку Сторони підтверджують, що поставка товару здійснена в повному обсязі.
Згідно пункту 2.3 Договору Постачальник надає Покупцю: рахунок, накладну на Товар, податкову накладну, товарно- транспортну накладну, сертифікат.
Відповідно до пункту 4.1 Договору асортимент (щільність, формат), кількість і ціна Товару (з урахуванням ПДВ) та умови оплати визначаються в Специфікаціях або заявці на поставку партії товару, і видаткових накладних на відвантажену продукцію.
Розрахунок за кожну партію Товару здійснюється Покупцем в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок Постачальника в якості передоплати у розмірі 100% вартості партії Товару до дати передачі Товару, якщо інше не зазначено у Специфікації. За кожний прострочений календарний день нараховується пеня в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більш, подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 5.1 Договору).
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що даний Договір вступає в дію з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, Але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно пунктів 8.3 та 8.4 Договору за порушення термінів до поставки або заміни Товару неналежної якості, Постачальник сплачує Покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості такого Товару. У разі несвоєчасного здійснення Покупцем платежів, передбачених ч.5 даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1%, від суми заборгованості за кожен прострочений календарний день, але не більше подвійної облікової ставки ТІБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Договір підписаний позивачем та відповідачем, та скріплений відбитками печаток сторін.
07 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Герместорг-19" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОПРИНТ" (Покупець), укладено Додаткову угоду № 1 до договору поставки № 97 від 03 вересня 2021 року.
Пункт 5 Договір було викладено у наступній редакції: "Розрахунок за кожну партію Товару здійснюється Покупцем в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок Постачальника в якості предоплати у розмірі 100% вартості Товару до дати передачі Товару. Якщо "Сторони", з огляду на наявні обставини, дійдуть усної або письмової згоди, щодо оплати замовленого Товару по факту поставки, то оплата може бути відтермінована. За кожен прострочений календарний день нараховується пеня в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше, подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар загальною вартістю 4 308 420 грн. 30 коп., що підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи.
Видаткові накладні підписані Покупцем та Постачальником.
Як встановлено судом, поставлений товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі. Заперечень Замовника щодо якості та/або кількості поставленого товару на адресу Постачальника не надходило.
Розрахунок за отриманий товар Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропринт" провело частково. Покупцем не оплачено 263 907 грн. 70 коп.
З метою досудового врегулювання спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Герместор-19" 18 вересня 2023 року,
було направлено претензію на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю
"ПРОПРИНТ". Проте, жодної відповіді на означену претензію від Покупця не надходило та розрахунків не проводилося.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів сплати коштів у сумі 263 907 грн. 70 коп.
Як встановлено судом, заборгованість Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропринт" перед Товариство з обмеженою відповідальністю "Ава-Капітал" по договору поставки № 97 від 03 вересня 2021 року становить 263 907 грн. 70 коп.
20 січня 2025 року, між ТОВ "Герместорг-19", як Первісним кредитором та ТОВ "АВА-КАПІТАЛ", як Новим кредитором, було укладено Договір Цесії (відступлення права вимоги) за Договором поставки № 97 від 03 вересня 2021 року, укладеного між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОПРИНТ".
Відповідно до пункту 1 Договору, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій
набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за Договором поставки №97 від 03 вересня 2021 року, укладеного між Цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОПРИНТ".
Відповідно до пункту 2 Договору, за цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних зобов'язань: заборгованість у розмірі 687 601 грн. 35 коп., які складаються з 263 907,00 грн. (сума основного боргу), 129 256 грн. 12 коп. (інфляційне збільшення) та 294 438,23 грн. (штрафних санкцій в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення), дата виникнення зобов'язання 17 грудня 2021 року.
До Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного Договору, тобто станом на 20 січня 2025 року (пункт 2.1. Договору).
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки, та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.
Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, наявність простроченої заборгованості підтверджена належними та допустимими доказами. Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 263 907 грн. 70 коп. боргу.
Окрім того, як зазначалося, за неналежне виконання зобов'язань позивач нарахував та заявив до стягнення 133 974 грн. 44 коп. інфляційних, 25 161 грн. 61 коп. 3% річних та 294 438 грн. 23 коп. штрафу.
Умовами Договору Сторони погодили наступну відповідальність за прострочення сплати орендної плати.
Так, пунктом 5.1 Договору передбачено, що за кожен прострочений календарний день нараховується пеня в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше, подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Також пунктами 8.3 та 8.4 Договору сторони погодили, що за порушення термінів допоставки або заміни Товару неналежної якості, Постачальник сплачує Покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості такого Товару. У разі несвоєчасного здійснення Покупцем платежів, передбачених ч.5 даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1%, від суми заборгованості за кожен прострочений календарний день, але не більше подвійної облікової ставки ТІБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи прострочення грошового зобов'язання на 1 131 день позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 294 438,23 грн.
Суд здійснивши перевірку розрахунків штрафу, які позивач долучив до матеріалів справи, встановив що останні здійснені відповідно до вимог законодавства та арифметично вірні, а тому дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає штраф в розмірі 294 438,23 грн.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 року.
За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 25 161,61 грн. та інфляційні втрати в сумі 133 974,44 грн. підлягають задоволенню.
Щодо правової позиції відповідача, суд зазначає наступне.
Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що відповідно до пункту 5.1. Договору, оскільки товар на суму 263 907 грн. 70 коп. поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Герместор-19" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПРИНТ" без 100% передоплати, то у відповідача не виникло зобов'язань пов'язаних із оплатою вартості поставленого товару.
Дане твердження відповідача спростовується фактом наявності Додаткової угода № 1 до Договору поставки № 97 від 03 вересня 2021 року, відповідно до якої сторонами внесено зміни саме до пункту 5.1 Договору, а саме пункт 5.1. Договору викладено у наступній редакції: Розрахунок за кожну партію Товару здійснюється покупцем в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточних розрахунковий рахунок постачальника в якості передоплати розмірі 100% вартості товару до дати передачі товару. Якщо, Сторони з огляду на наявні обставини, дійдуть усної або письмової згоди, щодо оплати замовленого товару по факту поставки, то оплата може бути відтермінована. За кожен прострочений календарний день нараховується пеня в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше, подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Умовами Договору поставки № 97 від 03 вересня 2021 року передбачено можливість поставки товару без проведення 100% передоплати за такий товар. Відповідно до долучених до позовної заяви видаткових та товаро-транспортних накладних, в межах Договору № 97 від 03 вересня 2021 року відбулося 8 поставок, що стверджено матеріалами справи. Таким чином, посилання відповідача на наявність окремої поставки на суму 263 907 грн. 70 коп., яку постачальник не замовляв, не відповідає матеріалам справи.
Зазначені поставки відвантажені Товариством з обмеженою відповідальністю "Герместорг-19" та прийняті відповідачем, що підтверджується видатковими та товаро-транспортними накладними.
Відповідно до означеного, всі проведені поставки товару відповідачем були отримані, що підтверджується відповідними підписами та печаткою на товаро-транспортних накладних, та частково оплачені. Тобто, оскільки всі поставки були на суму, що перевищує суму наявної заборгованості є доцільним зробити висновок, що відповідачем було отримано товар без будь-яких заперечень стосовно кількісних та якісних показників відносно поставленого товару та частково сплачено його вартість.
Поряд з цим, відповідачем, як платником податку на додану вчинено дії, спрямовані на реєстрацію податкових накладних в межах Договору поставку № 97 від 03 вересня 2021 року, відомості про що внесено до електронного кабінету платника податків.
Щодо тверджень відповідача про пропуск строків позовної давності, слід зазначити наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальний строк позовної давності - 3 роки з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до Постанови КМУ № 383 від 25 квітня 2023 року, строк дії карантину на всій території України завершився 30 червня 2023 року.
Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, 258 пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ) викладені у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 918/964/20, від 31 травня 2021 року у справі № 926/1812/21.
Пункт 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (зміни Законом № 540-ІХ від 30 березня 2020 року): "строки, встановлені статтями 257-259 цього Кодексу, зупиняються на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України". Згідно з цивільно-правовими принципами, зупинення означає, що перебіг строку поновлюється після припинення обставин, які зупинили його.
Відповідно до норм статті 263 ЦК України, у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Тобто, у разі якщо процесуальний строк був зупинений, то після припинення обставин, що зумовлювали таке зупинення, процесуальний строк продовжує обчислення з моменту його зупинення. В даному випадку, оскільки початок відліку процесуальних строків припадав на час дії обставин обумовлених Постановою КМУпро введення карантину, всі процесуальні строки слід відліковувати з дати завершення дії таких обмежень, а саме з 01 липня 2023 року.
Відповідно до норм статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до чого, до означених санкцій застосовується загальний строк позовної давності.
Тобто, невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц).
Отже, зважаючи на викладене вище, позивачем не пропущено строків позовної давності, твердження відповідача у даній частині суд відхиляє.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то суд зазначає, що положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України передбачають право суду на зменшення штрафних санкцій.
За змістом статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій та розмір, до якого підлягає зменшенню.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, які суд покликався вище - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Так, укладаючи з позивачем договір, який містить умови щодо стягнення штрафних санкцій у разі порушення строків оплати, відповідач беручи на себе відповідні зобов'язання, діючи вільно і на власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки несвоєчасного поставки товару.
Матеріали справи не містять доказів, які б давали підстави суду скористатись правом для зменшення розміру штрафних санкцій.
Отже, відповідач не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру штрафних санкцій.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у цій справі, у зв'язку з чим відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, а також перевіривши суми заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ава-Капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, 3% річних в сумі 25 161 грн. 61 коп., інфляційні втрати в сумі 133 974 грн. 44 коп., 294 438 грн. 23 коп. штрафу та сума основного боргу в розмірі 263 907 грн. 00 коп.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ава-Капітал" просило стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 18 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В даному випадку відповідач клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до суду не подав.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Між позивачем, як замовником, та адвокатом Дуленко А.І. укладено Договір № 15-02-25/01 про надання правової допомоги від 15 лютого 2025 року.
Між сторонами було складено Акт про виконання замовлення (надання юридичних послуг) згідно договору про надання юридичних послуг № б/н від 01 травня 2025 року на вказану суму.
З огляду на вказане та оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат під час розгляду справи, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, керуючись ст. 126, 129 ГПК України, відсутність заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи, підлягають задоволенню у сумі 25 000 грн. 00 коп.
Щодо розподілу судових витрат.
У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 8 610 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" (код ЄДРПОУ: 38822418, адреса реєстрації: 33016, м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Ава-Капітал" (м. Харків, вул. Котельниківська, буд. 5; код ЄДРПОУ: 38878209) 717 482 грн. (сімсот сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят дві) 76, з яких 263 907 (двісті шістдесят три дев'ятсот сім) грн. 00 коп. - сума основного боргу, 133 974 (сто тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 44 коп. - інфляційне збільшення, 294 438 (двісті дев'яносто чотири тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 23 коп. - штрафних санкцій, 25 161 (двадцять п'ять тисяч сто шістдесят один) грн. 61 коп. - 3% річних, 8 610 (вісім тисяч шістсот десять) грн. 00 коп. судового збору та 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 11 липня 2025 року.
Суддя Вадим Торчинюк