вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
08.07.2025 Справа № 917/744/25
за позовною заявою фізичної особи-підприємця Черненко Миколи Олександровича (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Гадяцького фахового коледжу культури і мистецтв ім. І.П. Котляревського (адреса 37300, Полтавська область, Миргородський район, м. Гадяч, площа Соборна, 9 А, ЄДРПОУ 02214283)
про стягнення 1348733.27 грн.,
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін: згідно протоколу
Фізична особа-підприємець Черненко Микола Олександрович звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Гадяцького фахового коледжу культури і мистецтв ім. І.П. Котляревського про стягнення 1348733.27 грн. заборгованості за Договором про закупівлю товару № 94 від 25.02.2025, з них: 1 348 290,00 гривень основного боргу, 3% річних в сумі 443,27 грн.
Ухвалою від 15.04.2025р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 27.05.2025, запропонувати, зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
23.04.25 від позивача надійшла заява про надання додаткових пояснень, у якій позивач повідомив про сплату відповідачем 1 348 290,00 гривень основного боргу.
06.05.25 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Від відповідача відзив на позов не надходив.
Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.
У підготовчому засіданні, 27.05.2025р., судом здійснено дії та з'ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 27.05.2025р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/744/25, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 08.07.2025.
Суд враховує, що позивачем подавалася заява про проведення розгляду справи без участі його представника. При цьому, позивач повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи явку представників не забезпечили.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд зазначає, що ухвали по справі надсилалися позивачу та відповідачу у їх електронні кабінети та отримані ними.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/744/25.
У судовому засіданні 08.07.25 суд склав вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
За результатами конкурентної процедури закупівлі з ідентифікатором UA-2025-02-10-001045-a між фізичною особою-підприємцем Черненко Миколою Олександровичем (далі - Позивач) та Гадяцьким фаховим коледжом культури і мистецтв ім. І.П. Котляревського (далі - Відповідач) укладено договір про закупівлю товару № 94 від 25.02.2025 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Позивач зобов'язується поставити та передати у власність Відповідача Ноутбук Lenovo V15 G4 AMN (82YU00YARA) з операційною системою Windows 11 Pro (далі - Товар), а Відповідач зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим Договором.
Згідно з пунктом 3.2. Договору ціна Договору становить 1 348 290,00 гривень, без ПДВ.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунок за поставлений Товар здійснюється в розмірі 100% упродовж 20 (двадцяти) календарних днів з дати поставки Товару на адресу Відповідача на підставі наданого оригіналу видаткової накладної.
Відповідно до пункту 5.2. Договору строк поставки Товару:- протягом 30 днів.
Позивач вказує, що належним чином виконав обов'язок щодо своєчасної поставки Товару, що підтверджується видатковою накладною № 40 від 17.03.2025, що підписана уповноваженими представниками сторін.
Разом з цим, зазначає позивач, станом на дату подачі позову, обов'язки щодо своєчасної оплати Товару Відповідачем не виконані, в результаті чого, Відповідачем допущено порушення грошового зобов'язання.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1348733.27 грн. заборгованості за Договором про закупівлю товару № 94 від 25.02.2025, з них: 1 348 290,00 гривень основного боргу, 3% річних в сумі 443,27 грн.
Відповідач в ході розгляду спору відзиву на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.
Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами договору, враховуючи права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених позовних вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Документи, які містяться у матеріалах справи, вказують, що на виконання умов договору відповідно до видаткової накладної № 40 від 17.03.2025, Позивач здійснив тоставку Відповідачу товару на суму 1 348 290,00 грн.
Суд враховує, що пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунок за поставлений Товар здійснюється в розмірі 100% упродовж 20 (двадцяти) календарних днів з дати поставки Товару на адресу Відповідача на підставі наданого оригіналу видаткової накладної.
За вказаного, оскільки сторони у договорі обумовили строк оплати відповідачем за договором, то згідно ч.І ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання підлягає виконанню у цей строк (термін). Тобто, у даному випадку кінцевий термін оплати за поставлений Товар - 06.04.2025.
Твердження позивача, що станом на дату подачі позову, обов'язки щодо своєчасної оплати Товару Відповідачем не виконані, підтверджені матеріалами справи та відповідачем не спростовані.
Разом з тим, матеріали справи містять докази сплати відповідачем 17.04.25 суми основного боргу у повному розмірі, що підтверджується наданою позивачем платіжною інструкцією № 21/03/2025 від 17.04.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи наявність доказів сплати відповідачем суми основного боргу після звернення позивачем до суду, провадження у справі у цій частині вимог підлягає закриттю в зв'язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Крім суми основного боргу позивач також просив суд стягнути з відповідача 443,27 грн 3% річних за період з 07.04.2025 по 10.04.2025.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3 % річних, суд встановив, що розраховані позивачем розміри не перевищують розрахованих судом сум, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 443,27 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 443,27 грн 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, у іншій частині позову провадження у справі підлягає закриттю у зв"язку із відсутністю предмету спору.
Щодо розподілу судових витрат.
Вимоги у даній справі складаються з вимоги майнового характеру про стягнення 1348733.27 грн.
За звернення до суду з позовом майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціна позову, але не менше одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначається станом на перше січня календарного року, в якому поданий позов.
Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2025 рік" установлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява подана позивачем в електронній формі. Виходячи із ціни позову з врахуванням подання позивачем позову в електронній формі позивач мав сплатити 16184,80 грн.
Як убачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 20231,00 грн.
Суд здійснює розподіл судових витрат по сплаті судового збору, виходячи з розміру 16184,80 грн (необхідний розмір судового збору для звернення до суду у даному випадку).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 5,32 грн.
Надмірно сплачена сума судового збору, а також сума судового збору, сплаченого за вимогами в частині яких провадження у справі закрите, може бути повернута позивачу з бюджету у порядку, встановленому ст..7 ЗУ «Про судовий збір» у разі подання позивачем відповідної заяви. Наразі така заява від позивача не надходила.
Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Гадяцького фахового коледжу культури і мистецтв ім. І.П. Котляревського (адреса 37300, Полтавська область, Миргородський район, м. Гадяч, площа Соборна, 9 А, ЄДРПОУ 02214283) на користь фізичної особи-підприємця Черненко Миколи Олександровича (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3% річних в сумі 443,27 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 5,32 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В частині вимог про стягнення 1 348 290,00 гривень основного боргу провадження у справі закрити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.07.2025
Суддя Киричук О.А.