65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/922/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Керівника Роздільнянської окружної прокуратури (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, буд. 8) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (03190, м. Київ, вул. Януша Корчака, буд. 9/12, код ЄДРПОУ 20029342)
до відповідача: Фермерського господарства Бузюка Валерія Вікторовича (67422, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Понятівка, вул. Садова, буд. 45, код ЄДРПОУ 33988832)
про стягнення 140000 грн., -
за участю учасників справи:
прокурор Кривельова Т.М.
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Керівник Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства Бузюка Валерія Вікторовича про стягнення 140000 грн. заборгованості.
В обґрунтування позову Керівник Роздільнянської окружної прокуратури посилається на укладення договору №124ФГ-2017 від 27.11.2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством Бузюка Валерія Вікторовича, відповідно до умов якого Укрдержфонд надав відповідачу фінансову підтримку на поворотній основі, а Фермерське господарство Бузюка Валерія Вікторовича у визначені договором строки не повернуло в повному обсязі надану фінансову підтримку, чим порушило умови укладеного договору; відповідно до інформації, наданої Одеським відділенням Укрдержфонду від 24.05.2024 (станом на 24.05.2024) та від 17.01.2025 (станом на 01.01.2025), та розрахунків сума основного боргу відповідача перед Укрдержфондом становить 140000 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/922/25; розглядати справу вирішено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено учасникам справи, що відповідно до ч.4 ст. 250, ч.7 ст. 252 ГПК України заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати в строк для подання відзиву; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін позивач має право подати в строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
28.03.2025 за вх.№10010/25 до суду від прокурора надійшла заява про розгляд справи №916/922/25 у загальному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 31.03.2025 здійснено перехід розгляду справи №916/922/25 зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №916/922/25 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 10.04.2025 о 12:45. У підготовчому засіданні 10.04.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 08.05.2025 о 12:50. У підготовчому засіданні 08.05.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 28.05.2025 об 11:00.
28.05.2025 за вх.№17087/25 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд при винесенні рішення надати розстрочення або відстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців, виходячи з сезонності фермерських робіт, а також приймаючи до уваги особисті тяжкі обставини та триваючий військовий стан.
У підготовчому засіданні 28.05.2025 судом у протокольній формі у порядку ст. 185 ГПК України винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.06.2025 о 10:40. Ухвалою суду від 17.06.2025 судове засідання призначено на 03.07.2025 о 10:15.
У судовому засіданні 03.07.2025 прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги.
Позивач та відповідач у судове засідання 03.07.2025 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/922/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України, з урахуванням поданого відповідачем клопотання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
В судовому засіданні 03.07.2025 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 03.07.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, господарський суд встановив:
27.11.2017 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд, позивач) та Фермерським господарством Бузюка Валерія Вікторовича (фермерське господарство, відповідач) був укладений договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству №124ФГ-2017, відповідно до якого Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі Фермерському господарству Бузюка Валерія Вікторовича в сумі 300000 (триста тисяч) гривень, а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з п.3.1.2 договору Укрдержфонд має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення (пункт 3.4.2 цього договору); у разі прострочення фермерським господарством графіка повернення коштів більш, ніж на 30 днів, Укрдержфонд має право в односторонньому порядку розірвати договір з достроковим поверненням повної суми наданої фінансової підтримки та застосуванням штрафних санкція відповідно до п.п. 5.1, 5.2 цього договору.
У відповідності до п.3.4.2 договору фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 31 жовтня 2018 року в сумі 60000 (шістдесят тисяч) грн.; до 31 жовтня 2019 року в сумі 60000 (шістдесят тисяч) грн.; до 31 жовтня 2020 року в сумі 60000 (шістдесят тисяч) грн.; до 31 жовтня 2021 року в сумі 60000 (шістдесят тисяч) грн.; до 31 жовтня 2022 року в сумі 60000 (шістдесят тисяч) грн.
За п.п. 4.1, 4.2 договору фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення 31 жовтня 2022 року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (пункт 3.4.2 договору), крім випадків зміни умов договору та/або розірвання договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки; цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором.
Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін; цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором.
11.12.2017 Укрдержфондом перераховано на розрахунковий рахунок Фермерського господарства Бузюка Валерія Вікторовича 300000 грн., що підтверджується випискою за транзакцією №71563288 із призначенням платежу “надання кредиту ФГ Бузюка Валерія Вікторовича; дог. №124ФГ-2017 від 27.11.2017; Без ПДВ».
В матеріалах справи наявна виписка по рахунку Укрдержфонду за 07.11.2018, в якій відображено, зокрема, здійснення ФГ Бузюка Валерія Вікторовича повернення фінансової допомоги за договором №124ФГ-2017 на суму 60000 грн.
28.12.2020 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд, позивач) та Фермерським господарством Бузюка Валерія Вікторовича (фермерське господарство, відповідач) була укладена додаткова угода №1 до договору №124ФГ-2017 від 27.11.2017, в якій сторони домовились викласти п.3.4.2 договору в наступній редакції: фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 31 жовтня 2021 року в сумі 120000 (сто двадцять тисяч) грн.; до 31 жовтня 2022 року в сумі 120000 (сто двадцять тисяч) грн.
В матеріалах справи наявна виписка по рахунку Укрдержфонду за 31.12.2021, в якій відображено, зокрема, здійснення ФГ Бузюка Валерія Вікторовича повернення фінансової допомоги на суму 100000 грн.
У претензії від 23.01.2024 №53-15/23 Укрдержфонд повідомив відповідача, зокрема, що заборгованість ФГ Бузюка Валерія Вікторовича за договором №124ФГ-2017 складає 140000 грн., у зв'язку з чим вимагав перерахувати вказану суму заборгованості до Державного бюджету України.
У листі від 24.05.2024 №53-15/92 Укрдержфонд в особі Одеського відділення повідомив прокурора, зокрема, про наявність заборгованості у ФГ Бузюка Валерія Вікторовича за договором №124ФГ-2017 від 27.11.2017 у розмірі 140000 грн.
У листі від 06.09.2024 №53-15/179 Укрдержфонд в особі Одеського відділення просив прокурора надати допомогу в захисті державних інтересів в суді шляхом подання позову про стягнення простроченої заборгованості з ФГ Бузюка Валерія Вікторовича.
У листі від 23.09.2024 прокурор просив Укрдержфонд надати інформацію про вжиті заходи, в тому числі в судовому порядку, щодо стягнення заборгованості з ФГ Бузюка Валерія Вікторовича за договором №124ФГ-2017 від 27.11.2017.
У листі від 17.01.2025 №53-4/39 Укрдержфонд просив прокурора надати допомогу в захисті інтересів держави в суді шляхом подання позову про стягнення заборгованості з ФГ Бузюка Валерія Вікторовича.
У повідомленні від 03.02.2025 №62-533ВИХ-25 прокурор в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» повідомив Укрдержфонд про звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ФГ Бузюка Валерія Вікторовича про стягнення заборгованості за договором №124ФГ-2017 від 27.11.2017 у розмірі 140000 грн.
Неналежне виконання відповідачем умов договору №124ФГ-2017 від 27.11.2017 щодо повного та своєчасного повернення наданої фінансової підтримки стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до господарського суду з даним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Як вказує прокурор, звернення прокурора до суду з позовною заявою спрямоване на захист інтересів держави щодо забезпечення державної політики в сфері задоволення суспільних потреб розвитку фермерських господарств, оскільки несвоєчасне виконання або невиконання умов кредитних угод, укладених Укрдержфондом, призводить до зменшення фінансових надходжень, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави, а також обумовлює зниження якості послуг, що надаються Укрдержфондом, що в свою чергу порушує права та законні інтереси інших осіб, які б мали можливість отримати відповідні кредити на будівництво при умові своєчасного погашення боргу недобросовісними одержувачами коштів фінансової підтримки для зазначених цілей; позовну заяву про стягнення заборгованості до суду не подано уповноваженим органом (в даному випадку Укрдержфондом, який є стороною договору), позивач лише обмежився направленням інформації до органу прокуратури, а тому виникла необхідність представництва Роздільнянською окружною прокуратури в суді інтересів держави.
В подальшому, прокурор звернувся до позивача з повідомленням від 03.02.2025 №62-533ВИХ-25 в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» про намір звернутися до суду із відповідним позовом.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» для представництва прокурором інтересів держави в суді та можливість розгляду позовних вимог по суті.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п.п. 14.1.257 ПК України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Приписами п.31 ч.1 ст. 2 БК України встановлено, що кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.
Частиною 1 статті 50 БК України передбачено, що у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.
Приписами ст. 10 Закону України “Про фермерське господарство» передбачено, що український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей» (balance of probabilities) або “перевага доказів» (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, на підставі укладеного договору №124ФГ-2017 від 27.11.2017, було надано поворотну фінансову допомогу відповідачу - Фермерському господарству Бузюка Валерія Вікторовича у розмірі 300000 грн., що підтверджується відповідним платіжним документом, при цьому відповідач в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору повернув лише частину отриманих коштів у розмірі 160000 грн., докази повернення відповідачем решти 140000 грн. у строки, визначені договором (в редакції додаткової угоди №1 до договору №124ФГ-2017 від 27.11.2017), в матеріалах справи відсутні, на претензію позивача від 23.01.2024 №53-15/23 про повернення коштів відповідач не відреагував, а тому, виходячи зі встановлених судом обставин неповернення відповідачем повної суми отриманої фінансової підтримки у визначений договором термін, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог прокурора та про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача 140000 грн. заборгованості.
Враховуючи вищевстановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Керівника Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства Бузюка Валерія Вікторовича про стягнення 140000 грн. заборгованості. Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача.
Щодо клопотання відповідача від 28.05.2025 за вх.№17087/25 про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочення виконання рішення з дня його ухвалення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім?ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення (постанова пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №13).
Дійсно, на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00). Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2018 у справі №905/2953/17).
Проаналізувавши наявні матеріали справи, обставини, на які посилається відповідач, зокрема, щодо специфіки сезонних робіт, які ведуться фермерським господарством, тяжкі особисті обставини відповідача, а також приймаючи до уваги військову агресію російської федерації проти України та її наслідки, введення в Україні військового стану, враховуючи, що інтерес стягувача полягає у отриманні належних йому сум, а інтерес боржника полягає у погашенні наявної заборгованості при забезпеченні сталості роботи фермерського господарства в умовах наявних можливостей, господарський суд дійшов висновку про наявність в даному випадку тих виняткових обставин, які ускладнюють одночасне та повне виконання рішення суду у даній справі і є підставами для надання відповідачу відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 у справі №916/992/25 строком до 10.11.2025. В даному випадку суд доходить висновку, що вказаний строк відстрочення виконання рішення суду у даній справі в умовах, які склались, приймаючи до уваги також сезонність роботи в агросекторі, є обґрунтованим з дотриманням балансу інтересів обох сторін.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Керівника Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фермерського господарства Бузюка Валерія Вікторовича (67422, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Понятівка, вул. Садова, буд. 45, код ЄДРПОУ 33988832) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (03190, м. Київ, вул. Януша Корчака, буд. 9/12, код ЄДРПОУ 20029342) 140000 /сто сорок тисяч/ грн. основного боргу.
3.Стягнути з Фермерського господарства Бузюка Валерія Вікторовича (67422, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Понятівка, вул. Садова, буд. 45, код ЄДРПОУ 33988832) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн. 40 коп. судового збору.
Відстрочити Фермерському господарству Бузюка Валерія Вікторовича (67422, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Понятівка, вул. Садова, буд. 45, код ЄДРПОУ 33988832) виконання рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 у справі №916/922/25 строком до 10.11.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 11 липня 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля