ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.07.2025Справа №910/3521/25
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвінтум"
до Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп"
про стягнення заборгованості у розмірі 1 321 431,04 грн,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" про стягнення заборгованості у розмірі 1 321 431,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" зазначає, що у Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" наявний борг у розмірі 114 000,00 грн за Договором про обслуговування рахунку у цінних паперах №До-29 від 02.10.2015 з оплати наданих позивачем у період з січня 2022 року по лютий 2025 року послуг з обслуговування рахунку в цінних паперах.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором про обслуговування рахунку у цінних паперах №До-29 від 02.10.2015, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" інфляційних втрат у розмірі 18 090,41 грн, 3% річних у розмірі 5 300,63 грн та нарахованої на підставі п. 5.11 спірного договору пені у розмірі 41 040,00 грн, а також штрафів згідно п. 5.10 спірного договору у загальному розмірі 1 143 000,00 грн.
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" вказує, що очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 70 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 відкрито провадження у справі №910/3521/25; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Оскільки відповідачем не було виконано свого обов'язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то ухвала суду від 24.03.2025 була надіслана відповідачу 25.03.2025 на його адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 24 Б, офіс 1), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.
Однак поштове відправлення №0610241640070 не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 07.04.2025 у зв'язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 02.04.2025 на відповідному конверті.
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 24.03.2025 є 02.04.2025 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв'язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 у справі №910/3521/25 встановлено Підприємству з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" вправі було подати відзив на позов у строк до 22.04.2025 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" здійснює депозитарну діяльність депозитарної установи на підставі ліцензії серія АЕ №286840, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (строк дії ліцензії з 08.04.2014 необмежений).
02.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" (депозитарна установа) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" (депонент) укладено Договір про обслуговування рахунку в цінних паперах №До-29 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого депозитарна установа зобов'язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами депозитарної установи та цим Договором, надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах депонента, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах Депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 року №735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2013 року №1084/23616.
Цінні папери (фінансовий актив) депонента, права на які обліковуються депозитарною установою відповідно до умов цього Договору, зберігаються Центральним депозитарієм цінних паперів відповідно до Закону України "Про депозитарну систему України" (п. 1.2 Договору).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що депонент оплачує послуги депозитарної установи згідно з цим Договором та відповідно до тарифів, встановлених депозитарною установою.
Оплата послуг депозитарної установи здійснюється на підставі акту-рахунку, який надсилається депозитарною установою депоненту засобами електронного або поштового зв'язку, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги. У акті-рахунку міститься розшифровка суми за надані послуги (п. 4.3 Договору).
У пункті 4.6 Договору вказано, що акт-рахунок за надання депозитарних послуг за поточний місяць сплачується депонентом щомісячно до 20 числа наступного місяця. Депозитарна установа враховує надмірно перераховані кошти в рахунок оплати послуг, що будуть надані депоненту у майбутньому.
У пункті 5.10 Договору сторонами погоджено, що прострочення депонентом платежу за надані депозитарною установою депозитарні послуги більш, ніж на 30 календарних днів, вважається односторонньою відмовою від виконання умов Договору, в зв'язку з чим сторона, що не виконала умови цього Договору, крім пені, за вимогою іншої сторони повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 1 000, грн.
Згідно п. 5.11 Договору при простроченні оплати послуг депонент сплачує за вимогою депозитарної установи пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За умовами пунктів 6.1, 6.2 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє протягом одного року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний строк в один рік на тих самих умовах, якщо не менше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна з сторін у письмовій формі не повідомила іншу сторону про свій намір притінити цей Договір.
У пункті 2 Додатку до Договору (в редакції Договору про внесення змін №1-29 від 03.02.2020) вказано, що вартість послуг з депозитарного обліку прав на акції, корпоративні облігації та інвестиційні сертифікати понад 50 млн грн для резидента складає 3 000,00 грн на місяць.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем свого обов'язку із оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвінтум", як депозитарною установою, у період з січня 2022 року по лютий 2025 року послуг обслуговування рахунків у цінних паперах, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" боргу у розмірі 114 000,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 18 090,41 грн, 3% річних у розмірі 5 300,63 грн та нарахованої на підставі п. 5.11 спірного договору пені у розмірі 41 040,00 грн, а також штрафів згідно п. 5.10 спірного договору у загальному розмірі 1 143 000,00 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про обслуговування рахунка в цінних паперах, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 14 Цивільного кодексу України та Закону України "Про депозитарну систему України".
При цьому, зважаючи на умови п. 6.2 Договору та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору однією із сторін іншою сторони про свій намір розірвати (припинити) договір, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим, в тому числі на 2022-2025 роки.
Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів, а також основні засади, порядок діяльності, повноваження, права та обов'язки Центрального депозитарію з цінних паперів регулюються Законом України "Про депозитарну систему України".
Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про депозитарну систему України" власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.
Частиною 1 ст. 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про депозитарну систему України" рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства. Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.
За змістом ст. 6 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). Депозитарний облік у системі депозитарного обліку цінних паперів ведеться у кількісному виразі. При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.
Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.
Наявною в матеріалах справи випискою про стан рахунку в цінних паперах Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" станом на 20.02.2025 підтверджується, що за відповідачем обліковуються наступні цінні папери:
- акції прості електронні іменні ISIN UA4000149256, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Київське будівельне управління теплових мереж" (код ЄДРПОУ 00120158), у кількості 1 953 500 шт. номінальною вартістю 0,25 грн/шт. загальною номінальною вартістю 468 375,00 грн;
- інвестиційні сертифікати електронні іменні ISIN UA4000173066, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю компанія з управління активами "Український капітал" (код ЄДРПОУ 33134452), у кількості 2 шт. номінальною вартістю 1 000,00 грн/шт. загальною номінальною вартістю 2 000,00 грн;
- інвестиційні сертифікати електронні іменні ISIN UA000177513, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ессетс Девелопмент Кепітал" (код ЄДРПОУ 32983807), у кількості 2 304 шт. номінальною вартістю 1 000,00 грн/шт. загальною номінальною вартістю 2 304 000,00 грн;
- акції прості електронні іменні ISIN UA4000074280, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Костянтинівський завод "Втормет" (код ЄДРПОУ 00191477), у кількості 108 шт. номінальною вартістю 6,45 грн/шт. загальною номінальною вартістю 696,60 грн;
- акції прості електронні іменні ISIN UA4000042261, емітентом яких є Акціонерне товариство "Українська біржа" (код ЄДРПОУ 36184092), у кількості 2 шт. номінальною вартістю 1 000,00 грн/шт. загальною номінальною вартістю 2 000,00 грн;
- акції прості електронні іменні ISIN UA4000071435, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (код ЄДРПОУ 00191230), у кількості 647 709 538 шт. номінальною вартістю 0,25 грн/шт. загальною номінальною вартістю 161 927 384,50 грн.
Суд звернув увагу, що інвестиційні сертифікати електронні іменні ISIN UA000177513, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ессетс Девелопмент Кепітал" (код ЄДРПОУ 32983807), у кількості 2 304 шт. номінальною вартістю 1 000,00 грн/шт. загальною номінальною вартістю 2 304 000,00 грн блоковані, проте блокування цінних паперів не зупиняє обліку таких цінних паперів за депонентом, в тому числі за відповідачем, та відповідно надання позивачем послуг за Договором.
Частиною 4 статті 18 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що депозитарна установа в порядку та за умови дотримання вимог, встановлених Комісією, має право надавати своїм клієнтам послуги з обліку цінних паперів та їх обмежень, реєстрації переходу права власності на відповідні цінні папери на підставі відповідних договорів з іноземними фінансовими установами, що здійснюють облік цінних паперів, їх обмежень, реєстрацію переходу права власності на цінні папери згідно із законодавством держави, в якій зазначені установи зареєстровані.
Позивач стверджує, а у суду відсутні підстави для сумнівів у таких твердженнях, що у період з січня 2022 року по лютий 2025 року ним було надано відповідачу послуги обслуговування рахунків у цінних паперах належних депоненту (Підприємству з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп") на загальну суму 114 000,00 грн (38 місяців х 3 000,00 грн).
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що депонент оплачує послуги депозитарної установи згідно з цим Договором та відповідно до тарифів, встановлених депозитарною установою.
У пункті 2 Додатку до Договору (в редакції Договору про внесення змін №1-29 від 03.02.2020) вказано, що вартість послуг з депозитарного обліку прав на акції, корпоративні облігації та інвестиційні сертифікати понад 50 млн грн для резидента складає 3 000,00 грн на місяць.
Із наданої позивачем виписки про стан рахунку в цінних паперах Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" станом на 20.02.2025 вбачається, що номінальна вартість належних відповідачу цінних паперів перевищує 50 000 000,00 грн, а отже місячна вартість наданих позивачем послуг становить 3 000,00 грн.
Оплата послуг депозитарної установи здійснюється на підставі акту-рахунку, який надсилається депозитарною установою депоненту засобами електронного або поштового зв'язку, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги. У акті-рахунку міститься розшифровка суми за надані послуги (п. 4.3 Договору).
У пункті 4.6 Договору вказано, що акт-рахунок за надання депозитарних послуг за поточний місяць сплачується депонентом щомісячно до 20 числа наступного місяця. Депозитарна установа враховує надмірно перераховані кошти в рахунок оплати послуг, що будуть надані депоненту у майбутньому.
Щодо посилання у п. 4.3 Договору на виставлення та направлення акту-рахунку, то суд відзначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за договором, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані йому послуги.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 22.01.2025 у справі №916/3889/23.
При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.
Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов'язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов'язання до відповідного числа місяця.
Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.
Так, відповідач як добросовісний суб'єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов'язання з оплати наданих послуг до визначеного числа місяця, міг завчасно встановити останній робочий день, у який таке зобов'язання могло бути виконаним.
Відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати послуг (у разі їх припадання на вихідний / святковий / неробочий день) відсутні.
Таким чином, Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" повинне було оплачувати надані йому Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" за Договором послуги щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Доказів оплати Підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" наданих йому Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" у період з січня 2022 року по лютий 2025 року послуг вартістю 114 000,00 грн відповідачем суду не надано.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись наведеними положеннями господарського процесуального закону, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" перед позивачем боргу з оплати наданих послуг у загальному розмірі 114 000,00 грн.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, наявність та розмір боргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" у розмірі 114 000,00 грн з оплати наданих з січня 2022 року по лютий 2025 року послуг підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" інфляційних втрат у розмірі 18 090,41 грн, 3% річних у розмірі 5 300,63 грн та нарахованої на підставі п. 5.11 спірного договору пені у розмірі 41 040,00 грн, а також штрафів згідно п. 5.10 спірного договору у загальному розмірі 1 143 000,00 грн.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого грошового зобов'язання з оплати одержаних послуг не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" не навело обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Судом враховано, що строк оплати послуг, що надавались з лютого 2022 року, настав після початку повномасштабної військової агресії проти України, однак відповідач не скористався своїм правом на доведення наявності будь-яких обставин, які б перешкоджали йому оплатити надані йому послуги після початку повномасштабної військової агресії проти України. Наприклад, зумовленими військовою агресією обставинами, які унеможливлюють виконання грошових зобов'язань, можуть слугувати непрацюючі банки (в тому числі внаслідок хакерської атаки), встановлення урядом обмежень щодо переказу коштів (їх обсягу) тощо.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 5.11 Договору при простроченні оплати послуг депонент сплачує за вимогою депозитарної установи пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Із розрахунку пені, інфляції, 3% річних та штрафів вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" нараховується пеня на суми боргу за період з 05.01.2025 по 20.02.2025.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 зазначила, що на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Формулювання, яке містить ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, у тому числі умови договору (у разі відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Отже, з пункту 5.11 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), порядок нарахування пені (від несплаченої суми за кожен день прострочення виконання), проте не визначено строк нарахування пені строк, а відтак строк нарахування пені обмежується піврічним терміном.
Водночас відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), дія якого закінчилась 30.06.2023 (згідно постанови Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023).
Таким чином, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, були продовженими до закінчення дії карантину - до 30.06.2023.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак правомірним є нарахування пені на суму боргу за кожний місяць надання послуг починаючи з 21 числа місяця, наступного за завітним. При цьому, на суми боргу за період з січня 2022 року по листопад 2022 року - по 30.06.2023, а нарахування пені на всі послідуючі суми боргу обмежуються шістьма місяцями.
Проте наведені приписи законодавства позивачем не були враховані при здійсненні розрахунку пені, у зв'язку з чим ним невірно обраховано пеню.
Оскільки погоджений сторонами у п. 5.11 Договору розмір пені - 0,5% перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період з 05.01.2022 по 20.02.2025, то суд вбачає за необхідне здійснювати розрахунок пені виходячи із розміру пені, що складає подвійну облікову ставку Національного банку України.
Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначених судом періодів, протягом яких є правомірним нарахування пені, в межах заявленого позивачем періоду, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування Підприємству з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" пені на прострочений борг у розмірі 26 321,45 грн.
У пункті 5.10 Договору сторонами погоджено, що прострочення депонентом платежу за надані депозитарною установою депозитарні послуги більш, ніж на 30 календарних днів, вважається односторонньою відмовою від виконання умов Договору, в зв'язку з чим сторона, що не виконала умови цього Договору, крім пені, за вимогою іншої сторони повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 1 000, грн.
Із розрахунку пені, інфляції, 3% річних та штрафів вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" нараховується Підприємству з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" штраф у розмірі 1 000,00 грн за кожен день проточки за весь період з 05.01.2022 по 20.02.2025.
Проте штраф не може нараховуватись за кожен день прострочення, оскільки такий порядок нарахування неустойки є характерною ознакою пені.
Натомість статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. В свою чергу за порушення відповідачем грошового зобов'язання Підприємству з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" позивачем нараховується пеня згідно п. 5.11 Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Приймаючи до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, суд приходить до висновку, що сторонами у п. 5.10 Договору було погоджено нарахування штрафу за допущення порушення грошового зобов'язання понад 30 календарних днів, який підлягає застосування одноразово за кожне порушення.
Щодо посилань у п. 5.10 Договору на те, що прострочення оплати послуг більш, ніж на 30 календарних днів, вважається односторонньою відмовою від виконання умов Договору, то суд відзначає, що Розділ 6. Договору не містить такої підстави для припинення / розірвання Договору, як автоматична одностороння відмова депонента від Договору внаслідок допучення ним прострочення понад 30 календарних днів.
Навпаки, пунктом 6.4 Договору передбачено, що цей Договір може бути достроково розірваний:
6 4.1 кожною із Сторін в односторонньому порядку. Про дострокове розірвання цього Договору в односторонньому порядку сторона, яка прийняла таке рішення, повинна повідомити надіславши відповідне письмове повідомлення іншій стороні за її місцезнаходженням (для юридичної особи)/місцем проживання (для фізичної особи), що зазначене в анкеті рахунку в цінних паперах, не менше ніж за 15 календарних днів до дати припинення дії Договору внаслідок розірвання.
6.4.2 за згодою сторін.
6.4.3 за відповідним рішенням суду.
Договір може бути розірваний за умови відсутності цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку у цінних паперах депонента (п. 6.5 Договору).
Тобто прострочення оплати послуг більш, ніж на 30 календарних днів не може слугувати підставою для припинення Договору, а також не може стороною щоденно вчинятись одностороння відмова від договору. Тим більше не може застосовуватись штраф за автоматичну односторонню відмову від договору шляхом не здійснення оплати, коли така відмова від договору не створює жодних правових наслідків для сторін договору, оскільки це суперечить таким засади цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, судом встановлено, що кожен платіж у період з 05.01.2022 по 20.02.2025 відповідачем було прострочено на строк понад 30 календарних днів, відтак наявні правові підстави для стягнення з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" штрафів у загальному розмірі 38 000,00 грн (38 платежів х 1 000,00 грн).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", з врахуванням визначених судом періодів в межах заявленого позивачем періоду, суд прийшов до висновку, що з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" правомірним є стягнення 3% річних у розмірі 5 006,23 грн та інфляційні втрати у розмірі 18 090,41 грн.
Здійснення розрахунків за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" є усталеною практикою, з чим погоджується в тому числі Верховний Суд (постанови від 05.06.2024 у справі №921/403/22, від 05.12.2023 у справі №921/481/22, від 19.09.2019 у справі №905/106/19).
Відмінність між заявленою позивачем до стягнення сумою 3% річних та сумою 3% річних, стягнення якої є правомірним, полягає у тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" не було враховано приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим невірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за кожним із платежів. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" не враховано, що 2024 рік є високосним, а тому 3% річних повинні обраховуватись виходячи із 366 днів.
Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" підлягає частковому задоволенню, а з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" підлягає стягненню борг у розмірі 114 000,00 грн, штрафи у загальному розмірі 38 000,00 грн, пеня у розмірі 26 321,45 грн, 3% річних у розмірі 5 006,23 грн та інфляційні втрати у розмірі 18 090,41 грн. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Сплачений позивачем судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" задовольнити частково.
2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 24 Б, офіс 1; ідентифікаційний код 25590014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" (01042, м. Київ, вул. Дорошенка Дмитра, буд. 18, кабінет 214; ідентифікаційний код 38511128) борг у розмірі 114 000 (сто чотирнадцять тисяч) грн 00 коп., штрафи у загальному розмірі 38 000 (тридцять вісім тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 26 321 (двадцять шість тисяч триста двадцять одну) грн 45 коп., інфляційні втрати у сумі 18 090 (вісімнадцять тисяч дев'яносто) грн 41 коп., 3% річних у розмірі 5 006 (п'ять тисяч шість) грн 23 коп. та судовий збір у розмірі 2 417 (дві тисячі чотириста сімнадцять) грн 02 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання на апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 11.07.2025.
Суддя Р.В. Бойко