ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.07.2025Справа № 910/4660/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, м. Київ, пров. Івана Мар'яненка, буд. 7)
до Громадської організації "Центр спортивного танцю "Супутник" (61024, м. Харків, Пушкінський в'їзд, буд. 3, кв. 8А)
про стягнення 19 705,32 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі-позивач) звернулось до Громадської організації "Центр спортивного танцю "Супутник" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 19 705,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку зі сплати наданих йому і спожитих послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій житлового приміщення - приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Чигоріна, буд. №49.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 відкрито провадження у справі №910/4660/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.
Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61024, м. Харків, Пушкінський в'їзд, буд. 3, кв. 8А.
Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали не вручено відповідачу, у зв'язку із закінченням терміну зберігання поштового конверта, що підтверджується витягом із сайту АТ «Укрпошта» за крекінгом № 0610248656703.
Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.
Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Відтак, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
До того ж, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі звернуто увагу відповідача на обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет та на можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Натомість, відповідач усупереч частини 6 статті 6 ГПК України реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не здійснив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про питання організації управління районами в м. Києві» від 10.12.2010 №1112, багатоквартирний житловий будинок № 49 на вул. Чигоріна (Дмитра Дорошенка) у м. Києві, як об?єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.
Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року Nє 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» проведено перезакріплення об?єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва», яке згідно з розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №48 від 28.01.2015 перейменовано в комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва».
На підставі рішення Київської міської ради від 09.10.2014р. №270/270 «Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва» зазначений вище будинок передано на балансове утримання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та його співвласникам надаються житлово-комунальні послуги.
Так як вказаний багатоквартирний житловий будинок перебуває на обслуговуванні структурного підрозділу Позивача, то власникам приміщень у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживчі комунальні послуги та утримання прибудинкової території», Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76 необхідно укладати з балансоутримувачем - обслуговуючою організацією договір «Про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території».
Основним видом діяльності підприємства являється комплексне обслуговування багатоквартирних житлових будинків. Публічний Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території був опублікований у випуску газети «Хрещатик» від 14.07.2015 №99 (4695) для приєднання нових споживачів до його умов відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України.
Пунктом 3-1 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 09.11.2017 №2189-VIII встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
07.02.2020 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі-виконавець) та Громадською організацією "Центр спортивного танцю "Супутник" (далі-замовник) укладено Договір №2361 Бексп про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги пропорційно до займаної замовником відповідно до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.01.2020 № 300 /КK/604 площі приміщення, яка становить 142,1 кв. м, підвал, вхід окремий, у житловому будинку №49 на вул. Чигоріна у м. Києві, згідно з Додатком № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору з періодичністю та строками, зазначеними в Додатку № 2, який є невід'ємною частиною даного Договору. Приміщення використовується для розміщення суб'єкту господарювання, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту.
Відповідно до п. 1.2-1.3 Договору, виконавець зобов'язується надати послуги згідно умов Договору тa відповідних Додатків до нього, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення цього договору становить 142,1 кв.м * 3,21 грн/кв.м = 456, 14 грн, ПДВ 91,23 грн, Разом 547,37 грн.
Пунктами 2.1. та 2.5 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим. У разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних виконавець проводить перерахунок розміру плати.
Замовник зобов'язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк (пп.1 п. 3.1 Договору).
Сторони п. 4.1 Договору погодили, що замовник несе відповідальність згідно із законом за:
4.1.1. недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;
4.1.2. несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені;
4.1.3. порушення визначених цим договором зобов'язань.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до кінця календарного року в якому був підписаний даний договір. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим. (п. 7.1.-7.2 Договору).
Сторонами погоджено перелік послуг та їх вартість, що надає КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (додаток №1), структуру, періодичність та строки надання послуг з утримання будинків і споруд та тв. Прибудинкових територій (додаток №2).
На виконання умов договору, позивачем за період листопад 2023-січень 2025 року було надано послуги на загальну суму 19 705,32 грн, що підтверджується рахунок-фактурою № 13325-4/64 від 03.02.2025 та актами про надання послуг.
Як вбачається із розрахунку нарахувань та сплат за надані експлуатаційні послуги та акту звірки взаємних розрахунків за спірний період, то за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 19 705,32 грн.
06.02.2025 позивач скерував відповідачу вимогу № 105/44-400 від 03.02.2025 щодо сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги. На підтвердження відправлення, підприємство долучило копію опису вкладення у цінний лист, поштову накладну №0101509146412 та фіскальний чек. Однак претензія залишено відповідачем без відповіді.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказав, що відповідач порушив договірні зобов'язання в частині з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період листопад 2023-січень 2025 року, у зв'язку із цим підприємство звернулось до суду із даних позовом про стягнення із Громадської організації "Центр спортивного танцю заборгованості у розмірі 19 705,32 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Відповідно частини першої статті 322 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України власникам квартир та нежитлових приміщень у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.
Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, власник та наймач (орендар) зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.
Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Однак, як встановлено судом, відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем не був укладений.
Частиною другою статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний, серед іншого укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
На виконання умов договору, позивачем за період листопад 2023-січень 2025 року було надано послуги на загальну суму 19 705,32 грн, що підтверджується рахунок-фактурою № 13325-4/64 від 03.02.2025 та актами про надання послуг.
Як вбачається із розрахунку нарахувань та сплати за надані експлуатаційні послуги та акту звірки взаємних розрахунків за спірний період, то за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 19 705,32 грн.
Факт отримання вказаних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що визначені вказаним розпорядженням, у спірний період та правомірність нарахування позивачем відповідної плати відповідачем не спростовано.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 07.07.2020 у справі №712/8916/17.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій житлового приміщення - приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Чигоріна, буд. №49, у розмірі 19 705,32 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір покладається на відповідача-1 (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Громадської організації "Центр спортивного танцю "Супутник" (61024, м. Харків, Пушкінський в'їзд, буд. 3, кв. 8А; ідентифікаційний код 23911034) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, м. Київ, пров. Івана Мар'яненка, буд. 7; ідентифікаційний код 35692211) заборгованість у розмірі 19 705 (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ять) 32коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано: 09.07.2025.
Суддя М.Є. Літвінова