ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про зупинення провадження у справі
м. Київ
10.04.2025Справа № 910/15199/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Старовойтову Є.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури вул. Небесної Сотні, 6, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88000
в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" вул. Мазепи Івана, 6, м. Київ, 01010
2. Комунального некомерційного підприємства "Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня" Ужгородської міської ради вул. Минайська, буд.71, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88000
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 160 540,44 грн.
представники сторін:
прокурор: Греськів І. І.
від позивача: не з'явився.
від відповідача 1: не з'явився.
від відповідача 2: не з'явився.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" та Комунального некомерційного підприємства "Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня" Ужгородської міської ради про визнання недійсними укладеним між відповідачами додаткових угод до Договору про поставки № ЗАК/2019/084 від 27.12.2019: №2 від 29.02.2020, №3 від 23.10.2020, №4 від 04.11.2020, №5 від 24.11.2020, № 8 від 20.01.2021 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" на користь Ужгородської міської ради безпідставно набутих на виконання вказаних додаткових угод коштів в сумі 160 540,44 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення інтересів держави та територіальної громади за наслідками укладення між відповідачами оспорюваних правочинів, а саме укладення їх з порушенням вимог п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині належного обґрунтування обставин, які є підставою для зміни ціни товару та доведення документального підтвердження існування таких обставин, у зв'язку з чим зазначені правочини мають бути визнані недійсними в судовому порядку згідно ст. 215 ЦК України з одночасним стягнення з відповідача 1 безпідставно набутих на виконання вказаних додаткових угод коштів в сумі 160 540,44 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15198/24, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 06.02.2025.
Судом повідомлено, що через систему "Електронний суд" надійшли: від представника відповідача 28.01.2025 - відзив на позовну заяву б/н від 28.01.2025, з доказами надсилання на адреси учасників справи; 03.02.2025 від прокурора - відповідь на відзив б/н від 31.01.2025, з доказами надсилання на адреси учасників справи. Документи судом долучені до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 06.02.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 05.03.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження у справі № 910/15199/24 та справа призначена до судового розгляду по суті на 10.04.2025.
У судове засідання з розгляду справи по суті 10.04.2025 з'явився прокурор, уповновжені представники позивача та відповідачів 1, 2 в судове засідання не з'явились.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Так, позивач та відповідачі 1, 2 про дату, час і місце судового засідання 10.04.2025 відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлені належним чином шляхом надсилання до електронних кабінетів останніх копії ухвали суду від 05.03.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення до розгляду по суті справи № 910/15199/24, факт отримання якої 05.04.2025 підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа до електронних кабінетів сторін.
Про поважні причини неявки в судове засідання 10.04.2025 представників позивача та відповідачів 1, 2 суд не повідомлено.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через систему "Електронний суд" надійшли: 17.03.2025 клопотання відповідача 1 б/н від 17.03.2025 про зупинення провадження у справі № 910/15199/24, з доказами надсилання на адреси учасників справи, та 18.03.2025 - заперечення прокурора б/н від 18.03.2025 на клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі, з доказами надсилання іншим учасникам справи.
Будь-яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від прокурора та учасників справи на час проведення засідання з розгляду справи по суті 10.04.2025 до суду не надходило.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.04.2025 прокурор проти задоволення клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі заперечував.
Розглянувши в судовому засіданні 10.04.2025 подане 17.03.2025 відповідачем 1 клопотання б/н від 17.03.2025 про зупинення провадження у справі № 910/15199/24 судом встановлено, що в обґрунтування вказаного клопотання про зупинення провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, відповідач 1 посилається на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 29.01.2025 у справі № 920/19/24, розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 910/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсним додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623,48 грн., ухвалив передати справу № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Так, спір у справі № 920/19/24 виник у зв'язку з тим, що внаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії вартість 1кВт/год електроенергії сукупно зросла з 1,87999987 грн. до 3,7741237 грн., що призвело до підвищення ціни на 100,75% від тієї, що визначена основним договором, з одночасним зменшенням обсягів її постачання, відтак у справі постало питання правомірності укладення додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару до договору про публічні закупівлі, враховуючи підвищення сторонами ціни не більше ніж на 10% від попередньо визначеної додатковими угодами про збільшення ціни, що призвело до підвищення ціни на 100,75% від тієї, що визначена основним договором.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зробила висновок щодо застосування п.2 частини п'ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», вказавши, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Таким чином, Верховний Суд у справі № 920/19/24 з урахуванням відсутності стабільної ситуації на ринку товарів (зокрема, електричної енергії) вважає, що необхідно відступити (шляхом уточнення) від цього висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22, вказавши при цьому, що у разі коливання ціни товару на ринку, ціна за одиницю може бути неодноразово збільшена пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, при цьому обмеження у 10% рахується від ціни, яка була встановлена договором або останньою додатковою угодою про збільшення ціни, та, при цьому, загальна ціна договору не повинна змінюватися, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.
Додатково Верховний Суд у справі № 920/19/24 вважає за необхідне звернути увагу на прийняту 12.10.2022 Кабінетом Міністрів України постанову № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом «Про публічні закупівлі», згідно якої на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», якою сторонам договору надано право збільшувати ціну за одиницю товару на відсоток коливання такої ціни у бік збільшення (без прив'язки до обмеження у 10 %).
Відтак, на переконання відповідача 1, наявні підстави для зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
При цьому положеннями ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
В свою чергу, оцінюючи правову та фактичну складність справи слід враховувати, зокрема, наявність обставин, що утруднюють розгляд справи, та впливають на оцінку доказів і фактичних обставин у справі.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права, у тому числі відповідно до європейських стандартів, та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 вказаного Закону).
Водночас, за змістом частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду яка, у визначених законом випадках, здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права (стаття 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Процесуальний закон надає суду право, у тому числі з власної ініціативи, зупинити провадження у справі, вимагаючи при цьому здійснення оцінки правовідносин у цих справах за критерієм подібності та відповідного обґрунтування своїх висновків щодо наявності підстав зупинення провадження у справі.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справи є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи, що потрібно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі господарський суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Суд звертає увагу, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. При цьому порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі “Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі “Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України»).
Як встановлено судом, у справі № 920/19/24 та даній справі № 910/15199/24 прокурор підставою для визнання додаткових угод недійсними зазначає порушення сторонами, зокрема, постачальником вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто судом надається правова оцінка правовідносинам за договором про постачання, правомірності і обґрунтованості дій сторін при внесенні змін до договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару та укладення відповідних додаткових угод до Договору.
Окрім цього, у даній справі № 910/15199/24 прокурор в обґрунтування своїх вимог посилається, в тому числі, на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладені у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 у подібних правовідносинах, в аспекті питання про те, чи дозволяють норми п.2 ч.5 ст.41 Закону збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
Наразі, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 вважала, що будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, оскільки в іншому випадку не досягається мета Закону "Про публічні закупівлі", та відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі №420/17618/21, мотивуючи своє рішення історичним тлумаченням норм п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" та виходячи з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ "Про внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" (далі - Закон №114-ІХ) щодо неприпустимості використання учасниками публічних закупівель "цінового демпінгу", визнала очевидним, що зміни, внесені законодавцем у п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.
При цьому, як зазначено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 920/19/24, підставою передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слугували висновки Верховного Суду про необхідність відступлення (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22, щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору).
Додатково передаючи справу № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів виходила, в тому числі, з необхідності дотримання принципу належного урядування, який має сприяти юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04), який підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Отже, з огляду на подібність правовідносин у справі № 920/19/24 та № 910/15199/24 з урахуванням критеріїв подібності, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, вирішення спору у справі № 920/19/24 матиме безпосередній вплив на результат розгляду справи № 910/15199/24 у разі формування або уточнення Великою Палатою Верховного Суду відповідних правових висновків щодо питання застосування пункту 2 частини 5 статі 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відтак, з метою забезпечення єдності судової практики та повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи № 910/15199/24 суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі № 910/15199/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
В свою чергу, зупинення провадження з урахуванням обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідає принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності подальшого звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту та перегляду рішення суду в апеляційній інстанції з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 у подібних правовідносинах.
При цьому судом відхиляються подані 18.03.2025 заперечення прокурора проти клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі з огляду на його передчасність та оскільки станом на момент складання прокурором письмових заперечень відповідні докази, зокрема, інформація у Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо прийняття до провадження Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24, відсутні, оскільки, як встановлено судом за даними ЄДРСР, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09.04.2025 прийняла до розгляду справу № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25) за касаційною скаргою заступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» на рішення Господарського суду Сумської області від 26 червня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року та призначила її до розгляду на 21 травня 2025 року.
Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Як зазначалося судом вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/15199/24 та призначено справу до судового розгляду по суті.
Суд зазначає, що господарським процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Так, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/1107/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 3 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Окрім цього, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Разом з тим, згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.09.2019 у справі № 9802/271/18, від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20, постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, а також Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі № 910/7960/20, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Однак такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та обставини справи, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх матеріалів справи та фактичних обставин спору, оскільки нормами п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України передбачене зупинення провадження у справі до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду лише на стадії підготовчого провадження, господарський суд дійшов висновку про необхідність повернення на стадію підготовчого засідання для вирішення питання про зупинення провадження у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи зміст позовних вимог та підстави позову, а також предмет доказування у даній справі, зважаючи на подібність обставин та фактів у справі № 920/19/24 з підставами даного позову та приймаючи до уваги вплив висновків з розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду для визначення правових висновків у даній справі, а також з метою дотримання принципу єдності правозастосовчої практики, суд дійшов висновку, що наведене свідчить про необхідність зупинення розгляду даної справи до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та зупинення провадження, у зв'язку з чим відповідне клопотання відповідача 1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 228, 229, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Повернутися до розгляду справи № 910/15199/24 у підготовчому провадженні.
2. Продовжити підготовче засідання у цьому ж судовому засіданні.
3. Клопотання відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" про зупинення провадження у справі № 910/15199/24 задовольнити.
4. Провадження у справі № 910/15199/24 зупинити до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
5. Зобов'язати прокурора та сторін повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження в справі № 910/15199/24, надавши суду відповідні письмові докази.
6. Копію ухвали направити прокурору та сторонам по справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон