ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
02.07.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/623/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Івановича
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс"
про визнання договору розірваним, виселення з орендованого приміщення та стягнення заборгованості в сумі 210 224 грн 84 коп.
за участі:
від позивача: Марчак Мирослав Петрович
установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Фізична особа-підприємець Олійник Віталій Іванович з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" про визнання договору оренди нерухомого майна №15/19 від 03.09.2021 розірваним, виселення ТОВ "Медекс Плюс" з орендованого приміщення та стягнення заборгованості у сумі 210 224 грн 84 коп., з яких 187 000 грн - заборгованість з орендних платежів згідно з договором оренди №15/19 від 03.09.2021; 9654 грн 36 коп. - заборгованість з компенсації комунальних платежів за використання об'єкта оренди; 10216 грн 63 коп. - пеня; 917 грн 26 коп. - 3% річних; 2436 грн 59 коп - інфляційні втрати.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
27.05.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити підготовче засідання на 09.06.2025.
09.06.2025 суд враховуючи першу неявку відповідача постановив відкласти розгляд справи на 02.07.2025.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, відзиву на позов не подав, про дату , час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи без його участі за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 02.07.2025 суд проголосив вступну і резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №15/19 від 03.09.2021 в частині сплати орендних та комунальних платежів за використання об'єкта оренди, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 196 654 грн 36 коп. Керуючись статтями 625, 611 Цивільного кодексу України та п.6.2 договору позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Обґрунтовані позовні вимоги статтями 509,526,530, 549, 611, 625, 651 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, доказів погашення заборгованості до матеріалів справи не долучив.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
Предметом спору є вимога позивача про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та виселення з орендованого приміщення.
03.09.2021 Фізична особа-підприємець Олійник Віталій Іванович (Орендодавець), та Товариство з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (Орендар) уклали договір оренди нерухомого майна №15/19 (далі - Договір).
Згідно з п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 90 (дев'яносто) кв.м., що знаходиться за адресою: місто Калуш, проспект Лесі Українки, будинок 27а (далі - Об'єкт оренди), який належить Орендодавцю на праві власності.
Відповідно до п.1.2 Договору Об'єкт оренди передається з метою здійснення підприємницької діяльності з медичної практики.
Згідно з п.2.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає Об"єкт оренди, з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі Об"єкта оренди .
Акт прийому -передачі, підписаний уповноваженими представниками Сторін, є доказом фактичної передачі Об"єкта оренди. Підписання акта прийому-передачі не спричиняє передачу Орендарю право власності на Об"єкт оренди, протягом терміну дії цього Договору Орендар здійснює лише право користування Об"єктом оренди (п.2.2.).
Повернення Орендарем Об"єкта оренди здійснюється в 5-ти денний термін з дня закінчення строку дії Договору або з дня його розірвання. Перед поверненням Об"єкта оренди Сторони проводять його загальний огляд та перевіряють його технічний стан (п.2.3.).
Факт повернення Об"єкта оренди та його належний технічний стан підтверджується шляхом підписанням Сторонами акта прийому -передачі Об"єкта оренди (п.2.4.).
Обов"язок зі складання Акта прийому -передачі покладається на сторону, яка передає чи повертає Об"єкт оренди (п.2.5.).
Відповідно до п.3.1 Договору сторони встановили, що розмір орендної плати за Об'єкт оренди становить 400,00грн. (чотириста гривень) за 1 кв.м. (один квадратний метр) за один місяць. Загальна сума орендної плати становить 36 000,00грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 копійок) в місяць. Розмір орендної плати може бути змінений лише за згодою сторін, яка оформляється у вигляді додаткової угоди до даного Договору.
Згідно з п.3.3. Договору компенсація оплати за електроенергію, газ воду та теплопостачання, комунальні платежі здійснюються Орендарем відповідно до показників лічильників та виставлених рахунків. Будь яких інших платежів, крім визначених п.3.1. та п.3.3. не передбачено.
В п.3.4 Договору сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату до 20 числа поточного місяця за поточний місяць на підставі виставлених рахунків. У випадку неотримання орендарем рахунку до 20 числа поточного місяця включно, сплата орендарем орендної плати відтерміновується до моменту виставлення орендодавцем та отримання орендарем рахунку.
Відповідно до п.п.4.1.2 Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну.
Згідно з п. 6.2 Договору у випадку прострочення зобов'язання по сплаті орендної плати більше одного місяця, Відповідач сплачує на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла на період прострочення платежу.
Відповідно до п.8.1 Договору термін дії Договору оренди становить тридцять п'ять місяців з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі Об'єкта оренди.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця до закінчення строку дії даного Договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором ( п.8.5 ).
На виконання п.2.1 Договору 03.09.2021 сторони підписали акт приймання - передачі приміщень, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 90 (дев'яносто) кв.м., що знаходиться за адресою: місто Калуш, проспект Лесі Українки, будинок 27а, з метою здійснення підприємницької діяльності з медичної практики. В п.3. цього акта вказано, що приміщення надається орендарю в справному технічному стані, належному до експлуатації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з грудня 2024 року до травня 2025 року, на виконання умов п.3.4 Договору щомісяця виставляв рахунки для сплати орендної плати та на компенсацію комунальних платежів за використання Об'єкта оренди. Копії рахунків та Актів надання послуг приєднані до матеріалів справи.
Відповідач в порушення умов договору, прийняті на себе договірні зобов"язання щодо сплати орендної плати та комунальних платежів, належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 196 654 грн 36 коп.
26.09.2024, 09.10.2024, 03.04.2025 та 19.05.2025 з метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензії №005, №006 та № б/н з вимогою погасити заборгованість з орендної плати та комунальних платежів та повернути з оренди нежитлове приміщення, докази направлення яких приєднані до матеріалів справи. Однак відповідач вказані вимоги залишив без відповідей та виконання.
Станом на 21.05.2025 відповідач заборгованість не сплатив, у зв"язку з чим позивач керуючись статтями 625,611 Цивільного кодексу України та п.6.2 договору оренди нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати і звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення заборгованості та розірвання договору оренди майна.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 171, 174 ГК України).
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічні визначення містить норма статті 759 ЦК України, згідно якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини перша, п'ята статті 762 ЦК України.
Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач частково позовні вимоги визнав, доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 1 ст. 188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.05.2023 у справі №922/3504/21.
Статтею 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
Факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати орендної плати в строк, встановлений договором, підтверджений матеріалами справи, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 187 000 грн 00 коп. заборгованості з орендної плати та 9 654 грн 36 коп. заборгованості з компенсації комунальних послуг обґрунтовані та належать до задоволення.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені в сумі 10 216 грн 63 коп. та 3% річних в сумі 917 грн 26 коп. за період з 20.12.2024 до 21.05.2025, а також інфляційних втрат в сумі 2 436 грн 59 коп. за період січень 2025 року - квітень 2025 року та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично правильним.
Суд вважає, що несплата орендарем орендної плати протягом шести місяців поспіль є істотним порушенням договору, оскільки при наданні майна в оренду орендодавець очікував отримувати орендну плату своєчасно і в повному обсязі; неотримання цих коштів завдає йому шкоди. Відтак наявні підстави для розірвання договору оренди нежитлового приміщення.
Щодо вимоги про виселення з орендованого приміщення.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.
Зі змісту наведених норм суд дійшов висновку, що орендар має обов'язок після припинення дії договору оренди повернути об'єкт оренди орендодавцю, якому кореспондується право вимагати повернення об'єкта оренди.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Варто наголосити, що положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України законодавцем встановлено лише орієнтовний перелік способів захисту прав, який не є вичерпним. Відтак, судом може здійснюватися захист прав та інтересів осіб в інші способи, встановлені договором або законом, як це передбачено в абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України. У разі порушення права чи інтересу особи, в останньої виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних відносин. Тобто особа, права якої порушено, обирає для себе саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом належним способом. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17, постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 761/17142/15-ц).
Відповідно до п. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Отже, виселенню з займаного нерухомого майна, в тому числі орендованого, підлягають як фізичні так і юридичні особи. Такий предмет позову як усунення перешкод в користування майном шляхом виселення відповідає цілям та ефективному досягненню результату направленому на захист порушеного права.
Вимога позивача про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" з нежитлових приміщень, переданих в оренду ФОП Олійником В.І. за договором оренди нерухомого майна від 03.09.2021 №15/19 є похідною вимогою, задоволення якої залежить від задоволення позовної вимоги про розірвання договору.
Відтак з огляду на задоволення судом основної вимоги, похідна вимога також є правомірною і належить до задоволення.
За таких обставин, позов належить до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1,2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи заявлення позивачем однієї майнової вимоги ( стягнення заборгованості в сумі 210 224 грн 84 коп.) та двох немайнових вимог ( розірвання договору та виселення з приміщення) при поданні позову останній мав сплатити судовий збір в сумі 7 367 грн 50 коп.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 4 945 грн 10 коп., що підтверджується квитанціями до платіжних інструкцій №65 та №66 від 21 травня 2025 року.
Враховуючи внесення судового збору в меншому розмірі, ніж встановлений законом, судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп. належить стягнути з позивача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 7 367 грн 50 коп., належить покласти на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" про визнання договору розірваним, виселення з орендованого приміщення та стягнення заборгованості в сумі 210 224 грн 84 коп.
Розірвати договір оренди нерухомого майна №15/19 від 03.09.2021 укладений Фізичною особою-підприємцем Олійником Віталієм Івановичем (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (код 37409493), вул. Військових Ветеранів, 10, м. Івано-Франківськ, 76019.
Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (код 37409493), вул. Військових Ветеранів, 10, м. Івано-Франківськ, 76019 з орендованого нежитлового приміщення, загальною площею 90 (дев"яносто) кв.м., що знаходиться за адресою м.Калуш, проспект Лесі Українки, буд.27а, яке передане в оренду на підставі договору оренди нерухомого майна №15/19 від 03.09.2021, згідно з актом приймання - передачі майна від 03.09.2021.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (код 37409493), вул. Військових Ветеранів, 10, м. Івано-Франківськ, 76019 на користь Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Івановича (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 - 187 000 (сто вісімдесят сім тисяч) грн 00 коп. заборгованості з орендної плати, 9 654 (дев"ять тисяч шістсот п"ятдесят чотири) грн 36 коп. заборгованості з компенсації комунальних послуг, 10 216 (десять тисяч двісті шістнадцять) грн 63 коп. пені , 917 (дев"ятсот сімнадцять) грн 26 коп. 3% річних та 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн 59 коп. інфляційних втрат, а також 7 367 (сім тисяч триста шістдесят сім) грн 50 коп. судового збору.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Івановича (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 в дохід державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 11.07.2025
Суддя Т.В. Максимів