номер провадження справи 7/85/25
11.07.2025 Справа № 908/1270/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику представників сторін справу № 908/1270/25
за позовом: Територіального управління служби судової охорони у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43544663)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (49600, м.Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, к. 206/2, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39821153)
про стягнення 10922,52 грн,
Процесуальні дії у справі.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (сформована у системі «Електронний суд» 05.05.2025, зареєстрована в канцелярії суду вх. № 1382/08-07/25 від 06.05.2025) Територіального управління служби судової охорони у Запорізькій область (далі - ТУССО у Запорізькій області) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (далі - ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ») про стягнення 10922,52грн заборгованості за договором поставки № СК 25/37/38-22 від 24.10.2022, що складається з 10200,00 грн коштів за неотриманий (невідпущений) товар, 519,22 грн пені, 50,30 грн суми 3% річних, 153,00 грн суми інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Лєскіній І.Є. та присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/1270/25.
Ухвалою суду від 12.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1270/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Установлено відповідачеві строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з даними підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС відповідач має зареєстрований електронний кабінет.
Ухвала суду від 12.05.2025 про відкриття провадження у справі № 908/1270/25 була надіслана відповідачу до електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 12.05.2025.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 11.06.2025 сплинув тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає можливим розглянути вказану справу по суті.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 11.07.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Стислий виклад позицій учасників справи.
Територіальне управління служби судової охорони у Запорізькій області звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (далі - ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ») про стягнення 10922,52грн заборгованості за договором поставки №СК 25/37/38-22 від 24.10.2022, що складається з 10200,00 грн коштів за неотриманий (невідпущений) товар, 519,22 грн. пені, 50,30грн суми 3% річних, 153,00 суми інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з відпуску товару за сплаченими позивачем скетч - картами (дизпаливо), що стало підставою для стягнення з відповідача 10200,00 грн коштів за не отриманий (не відпущений) товар, 519,22 грн. пені, 50,30грн суми 3% річних, 153,00 суми інфляційних втрат.
Позов заявлено на підставі ст. 173, 174, 193, 216, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 252, 526, 610, 611, 614, 625, 626, 628, 629, 712, 662, 664, 670, 693 Цивільного кодексу України.
Відповідач правами, наданими процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України, не скористався, відзив на позов, жодних доказів суду не надав, позицію щодо предмету спору не висловив.
Керуючись положеннями ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.
Між Територіальним управління Служби судової охорони у Запорізькій області (надалі - замовник, ТУ ССО у Запорізькій області, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (надалі - постачальник, ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ», відповідач) 24 жовтня 2022 року було укладено договір про закупівлю за державні кошти від 24.09.2022 № СК 25/37/38-22 (надалі - договір).
Згідно з умовами цього договору позивач та відповідач разом іменуються - сторони, також умовами договору передбачено, що постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність Товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар (пункт 1.1. договору).
Найменування товару: згідно накладними на товар та специфікації (пункт 1.2. Договору). Код ДК: ДК 021:2015 09130000 - нафта і дистиляти, а саме: Дизельне паливо Energy код ДК 021:2015 09134200-9 (пункт 1.3. договору).
Одиниця виміру: літр (пункт 1.4. договору).
Кількість: згідно з накладними на товар та специфікацій (пункт 1.5. договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (пункт 1.6. договору).
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримування товару згідно з умовами договору (пункт 2.1. договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору ціна 1 літра товару: згідно з накладними на товар та специфікації.
Згідно з пунктом 3.2. договору загальна сума договору 49 725 грн 00 коп (сорок дев'ять тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 7% 3 253,04 грн.
Відповідно до специфікації (додаток №1 до договору) та видаткової накладної №0025/0000029 від 24.10.2022 (далі - видаткова накладна) кількість товару складає 975,00 літрів з ціною за 1 (один) літр 51,00 грн (п'ятдесят одна гривня 00 копійок) з ПДВ 7%.
Згідно з пунктом 5.1. договору постачальник здійснює передачу товару у власність Замовника шляхом передачі скретч-карток за адресою: м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А. Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документа (скретч-картки).
Відповідно до пункту 5.2. договору місце поставки (передачі) товарів: передача покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (пункт 5.2.1. договору).
Перелік автозаправних станцій постачальника та його партнерів, вказаний у додатку № 2 на 5 арк., що є невід'ємною частиною цього договору. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (пункт 5.2.2. договору).
У відповідності до пункту 5.3. договору покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Згідно з пунктом 6.3. договору постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (пункт 7.1. договору).
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (пункт 7.2.1. договору).
Згідно з пунктом 4.2. договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказаний в рахунку-фактурі реквізити постачальника.
Згідно з пунктом 4.4. договору постачальник зобов'язаний видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника покупця та печаткою покупця та при наявності в нього паспорту.
На виконання умов договору відповідачем, за видатковою накладною, яка підписана уповноваженими представниками сторін, було передано позивачу довірчі документи (скретч-картки) на товар у повному обсязі загальною кількістю 975,00 літрів Дизпалива Energy на загальну суму 49 725,00 грн.
У свою чергу, позивачем за отримані довірчі документи (скретч-картки) згідно з видатковою накладною та на умовах договору було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 49 725 грн 00 коп (сорок дев'ять тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 7% 3 253,04 грн в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у повному обсязі на вказані в рахунку-фактурі №0025/0000043 від 24.10.2022 реквізити постачальника, що підтверджується платіжним дорученням від 26.10.2022 №608.
На отриманих скретч-картках не вказано терміну їх дії, тому термін дії скретч-карток на товар слід вважати безстроковим і дійсним до моменту отримання товару (Дизпалива Energy) на АЗС. Безстроковість паливної скретч-карти «Авіас» - довірчого документу, що підтверджує право його власника на отримання вказаного на карті кількості і виду палива на АЗС «Авіас» і партнерів, підтверджується інформацією зазначеною на офіційному сайті «Авіас» за посиланням: https://avias.ua/palivni-proekti/skretch-karta/.
З початку 2025 року відпуск пального на мережі автозаправних станцій (далі - АЗС) постачальника та його партнерів (у тому числі мережі автозаправних станцій «АВІАС») зазначених у Переліку за скретч-картками, переданими ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» згідно з договором, припинився через відсутність на АЗС товару (Дизпалива Energy).
Залишок невикористаних скретч-карток на Товар (Дизпаливо Energy) у позивача складає 10 скретч-карток номіналом по 20 (двадцять) літрів, що разом складає 200 (двісті) літрів товару (Дизпалива Energy) та виходячи із розрахунку ціни за одиницю виміру товару у 1 (один) літр, що дорівнює 51,00 грн з ПДВ грошова оцінка непоставленого (невідпущеного) товару (200 літрів * 51,00 грн = 10 200,00 грн) виходить на загальну суму 10 200,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача листом від 07.02.2025 № 39.22-25 про надання інформації щодо виконання умов договору від 24.10.2022 № СК 25/37/38-22, направивши цей лист на електрону пошту відповідача 10.02.2025 о 09:24 та поштовим засобом зв'язку Укрпоштою з номером поштового відправлення / накладна №6909609788976, що підтверджується відстеженням (Трекінгом) поштових відправлень Укрпошти за посиланням https://track.ukrposhta.ua/ з наявною інформацією про вручення 13.02.2025 на юридичну адресу відповідача зазначену у договорі.
Відповідач не відреагував на цей лист та відповіді не надав.
Позивач 05.03.2025 зафіксував факт неможливості та/або відмови постачальника та його партнерів, у тому числі працівників на автозаправних станціях відпустити покупцю (уповноваженій та довіреній покупцем особі) товар в асортименті та кількості відповідно до пред'явленої (пред'явлених) скретч-карток, а саме скретч карток за номером / штрих кодом: 3046 1928 7588, 3046 1928 7589, 3046 1928 7590, 3046 1928 7591, 3046 1928 7592, 3046 1928 7593, 3046 1928 7594, 3046 1928 7595, 3046 1928 7596, 3046 1928 7597 (далі - скретч-картки та/або довірчі документи), про що складено відповідні акти приймання-передачі товару за скретч-картками від 05.03.2025 (далі за текстом - Акт) у кількості 7 (сім) штук кожен у 2 (двох) примірниках по одному примірнику для кожної із сторін, оригінали яких у одному примірнику були направлені відповідачу разом із претензією від 26.03.2025 №39.22- 45 про виконання зобов'язань за договором від 24.10.2022 № СК 25/37/38-22
Відповідач 01.04.2025 отримав претензію від 26.03.2025 №39.22-45 про виконання зобов'язань за договором від 24.10.2022 № СК 25/37/38-22 (далі - претензія), відправлену на адресу електронної пошти 26.03.2025 о 15:13 годині та поштовим засобом зв'язку Укрпоштою з номером поштового відправлення / накладна №6909609806052, що підтверджується відстеженням (Трекінгом) поштових відправлень Укрпошти за посиланням https://track.ukrposhta.ua/ з наявною інформацією про вручення 01.04.2025.
Станом на день подачі позовної заяви до суду, поставка товару (Дизпалива Energy) не відбулась та у добровільному порядку не повернуто кошти за невідпущений (непоставлений) товар по скретч-карткам.
Претензія позивача від 07.03.2025 залишена відповідачем без будь-якого реагування та без відповіді.
Зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач не спростував викладені обставини, відзив на позовну заяву суду не надав.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
За своєю правовою природою укладений договір між позивачем та відповідачем є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін згідно з ч.2 ст.712 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі, а також інші юридичні факти.
Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення закріплені у статті 193 ГК України.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Попри назву (договір про закупівлю за державні кошти), за своєю правовою природою укладений Сторонами є договором поставки до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін згідно ч.2 ст.712 ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з пунктом 5.2.1. договору передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довірчими особами покупця скретч-картки.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку.
Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у пп.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Відтак, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Суд установив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у строки та у спосіб, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 №3-30гс13 по справі №5011-42/13539-2012.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений (невідпущений) товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі № 918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідач у порушення вимог ЦК України та ГК України і умов договору добровільно взяті на себе зобов'язання не виконав та не передав у повному обсязі товар (Дизпаливо Energy).
З огляду на викладене пред'явлена позивачем вимогу про стягнення заборгованості за договором на суму непоставленого (невідпущеного) товару у розмірі 10 200,00 грн є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.
Станом на час прийняття рішення судом у справі доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання за договором № СК 25/37/38-22 від 24.10.2022 в частині передачі позивачу оплаченої продукції або повернення коштів, сплачених за неї, до суду надано не було надано, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10200,00 грн підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Ураховуючи невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань позивачем пред'явлені до стягнення вимоги про стягнення 519,22 грн суми пені, 50,30 грн суми 3% річних, 153,00 грн суми інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно господарські санкції (ч.1,2 статті 217 ГК).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (ч. 1 статті 199 ГК України),
Згідно ч.3 ст. 693 ЦК України як спеціальною нормою передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов'язань з боку продавця, а саме можливість нарахування на суму попередньої оплати процентів відповідно до статті 536 ЦК України.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
У відповідності до пункту 7.2.1. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сума заборгованості відповідача за договором становить 10200,00 грн за непоставлений (невідпущений) товар по пред'явленим скретч-карткам на обсяг товару у кількості 200 (двісті) літрів дизпалива Energy на АЗС згідно з Переліком.
Право на стягнення пені з'явилося у позивача з наступного дня після фіксування шляхом складення відповідних актів відмови з боку працівників АЗС, визначених у Переліку, та працівників Відповідача відпустити товар за пред'явленими скретч-картками, тобто з 06.03.2025 від дня, коли зобов'язання мало бути виконано за пред'явленими на АЗС, зазначеними у Переліку, скретч-картками на отримання товару.
Позивачем заявлено до стягнення суму пені у розмірі 519,22 грн за період з 06.03.2025 по дату звернення з позовом до суду - 04.05.2025. Розрахунок позивача судом перевірено. Позовні вимоги в частині стягнення 519,22 грн пені підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 153,00 та 3% відсотки річних у розмірі 50,30 грн за період з 06.03.2025 по 04.05.2025.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий суду розрахунок пред'явлених до стягнення сум трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат, суд, урахувавши позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19, викладену в постанові від 20.11.2020, установив що сума інфляційних втрат за вказаний період, відповідно до даних названої системи, становить 225,47 грн, а сума 3% річних 50,30 грн.
Разом з цим, ураховуючи відсутність можливості суду вийти за межі позовних вимог, позов у цій частині підлягає задоволенню в межах заявленої суми 153,00 грн.
Згідно зі ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Судові витрати.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (49600, м.Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, к. 206/2, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39821153) на користь Територіального управління служби судової охорони у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43544663) 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок коштів за неотриманий (невідпущений) товар, 519 (п'ятсот дев'ятнадцять) гривень 22 копійки пені; 50 (п'ятдесят) гривень 30 копійок 3% річних; 153 (сто п'ятдесят три) гривні 00 копійок інфляційних втрат, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 11.07.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна