11.07.2025 Справа № 908/2116/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, розглянувши заяву CNH Industrial N.V.про забезпечення позову у справі № 908/2116/25
за позовом: CNH Industrial N.V. (юридична особа,що зареєстрована на законних підставах відповідно до законодавства Нідерландів, адреса Крейнс Фарм Роуд, Базілдон, Ессекс SS14 3AD, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Лідерпартс» (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, б. 38, к. 31 ЄДРПОУ 44031808)
про зупинення митного оформлення товарів,накладення арешту на товар
До Господарського суду Запорізької області 10.07.2025 надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви за позовом юридичної особи CNH Industrial N.V. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Лідерпартс» про
Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 10.07.2025 заява про забезпечення позову у справі № 908/2116/25 передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.
Розглянувши заяву, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.
Згідно ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно ч. 2 ст. 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже оцінюючи ризики наслідків запобіжних заходів у вигляді зупинення митного оформлення товарів, поданих до митного оформлення за декларацією №24UA110020002497U0 від 25.06.2024, до набрання рішенням суду у справі законної сили та накладання арешту на товар, поданий до митного оформлення за декларацією №24UA110020002497U0 від 25.06.2024., суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення даної заяви, крім того, надані заявником докази, не дають суду повної картини фактичних обставин, які виникли під час проведення митного огляду та перевірки.
Також суд вважає, що застосування вказаних запобіжних заходів є прямим втручанням в діяльність митних органів.
Питання щодо застосування заходів по забезпеченню позову, може бути вирішено судом після подання позовної заяви та з урахуванням правової позиції органів митного контролю.
Важливо, що особа, яка заявляє заяву про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (п. 27 постанови Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування забезпечення позову та його певного виду. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того, ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
За приписами ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, докази. При цьому, зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази.
Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна зазначити підстави звернення з заявою про забезпечення позову та надати їм належне обґрунтування. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу для забезпечення позову.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У той же час, ст. 77 ГПК України передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, у зв'язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.
За таких обставин, враховуючи необґрунтованість заяви та недоведеність належними та достатніми доказами зазначених у ній обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви CNH Industrial N.V. про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений права на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви CNH Industrial N.V. про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 908/2116/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України.
Ухвала підписана 11.07.2025.
Суддя Т.А. Азізбекян