"08" грудня 2010 р.Справа № 9/223-10-4193
За позовом: публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз";
До відповідача: приватного підприємства "Богуславське";
про стягнення 63189,07 грн.
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: Олевинський С.Є. (за довіреністю);
Від відповідача: Стьопкін Д.Є. (за довіреністю);
СУТЬ СПОРУ: 24.09.2010 р. за вх. №7889 Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Богуславське" (далі -Відповідач) 63 189,07 грн.
Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судових засіданнях проти позову заперечує, відповідно до підстав викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
01 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством компанія "Райз" та Приватним підприємством "Богуславське" був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту №8058/016/006 (надалі - Договір).
18 травня 2010 року Закрите акціонерне товариство компанія "Райз" перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз", що підтверджується витягом із статуту, копією свідоцтва про державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз".
Згідно до п. 1.1. Договору, Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар) на умовах визначених Договором, а Відповідач зобов'язався прийняти Товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.
Позивач, на виконання своїх зобов'язань по Договору, здійснив поставку Товару на умовах оплати авансом на загальну суму 9 290, 99 грн.
Позивач, на виконання своїх зобов'язань по Договору, здійснив поставку Товару на умовах відстрочення платежів на загальну суму 307 225, 84 грн.
Загальна вартість Товару, що був поставлений на виконання зобов'язань по Договору, становить: 9 290, 99 грн. + 307 225, 84 грн. = 316 516, 83 грн.
Факт отримання Товару підтверджується податковими накладними: №537/006 від 10.04.2008р., №640/006 від 16.04.2008р., №642/006 від 17.04.2008р., 641/006 від 17.04.2008р., №734/006 від 24.04.2008р., №735/006 від 24.04.2008р., №756/006 29.04.2008р., №841/006 від 12.05.2008р., №908/006 від 20.05.2008р., №968/006 від 27.05.2008р., №1004/006 від 30.05.2008., №1192/006 від 02.07.2008р.
Відповідно до п. 2.4 Договору, додатка №1 до Договору, дата оплати авансової суми становить 16.04.2008р.
Відповідач 16.04.2008р. здійснив оплату, на виконання своїх зобов'язань по Договору, на загальну суму 9 290, 00 грн.
Таким чином, зобов'язання по оплаті вартості Товару, що був поставлений на умовах оплати авансом, Відповідачем було виконано належним чином.
Відповідно до пп. 2.7 - 2.12 Договору, додатку №1а до Договору, від 30.09.2008р, про внесення змін до Договору поставки в частині зміни терміну оплати №8058/001/006 терміном оплати Відповідачем встановлено 25.04.2009р., розмір відсотків за користування товарним кредитом становить 2,4% річних.
09.06.2008 року Відповідач повернув частину придбаного Товару на загальну суму 3 060, 00 грн. Таким чином, сума товарного кредиту з 10.06.2008р. становила: 292 745, 20 грн. - 3 060, 00 грн. = 289 685, 20 грн.
З 02 липня 2008 року розмір товарного кредиту становив 289 685, 20 грн. + 14 480,64 грн. = 304 165, 84 грн.
15 липня 2008 року Відповідач здійснив часткову оплату вартості Товару, що був поставлений згідно Договору, на загальну суму 223 902, 00 грн. Таким чином, сума товарного кредиту з 16.07.2008р. становила: 304 165, 84 грн. - 223 902, 00 грн. = 80 263, 84 грн.
29 липня 2008 року Відповідач здійснив часткову оплату вартості Товару, що був поставлений згідно Договору, на загальну суму 17 000, 00 грн. Таким чином, сума товарного кредиту з 30.07.2008р. становила: 80 263, 84 грн. - 17 000, 00 грн. = 63 263, 84 грн.
10.04.2009 року Відповідач здійснив часткову оплату вартості Товару, що був поставлений згідно Договору, на загальну суму 34 841,88 грн. Таким чином, сума товарного кредиту з 11.04.2009р., враховуючи умови п. 2.2 Договору, становила: 63 263, 84 грн. - 34 841, 88 грн. / 7,7 * 5,05 = 40 413, 00 грн., де 5,05 - офіційний курс НБУ долара США встановлений на дату укладення договору; 7,7 - офіційний курс долара США, встановлений на 10.04.2009р.
Загальна сума неоплаченої вартості Товару та відсотків за користування товарним кредитом на 25.04.2009р. становила: 40 413 грн. + 2 659, 01 грн. = 43 072, 01 грн.
Загальна сума заборгованості Відповідача по Договору станом на 25.04.2009р. становила: 43 072, 01 грн./5,05 * 7,7 = 65 674, 15 грн., де 5,05 - офіційний курс НБУ долара США встановлений на дату укладення договору, 7,7 - офіційний курс долара США. встановлений на 25.04.2009р.
10 серпня 2009 року Відповідач здійснив оплату, на виконання своїх зобов'язань по Договору, на загальну суму 30 672, 53 грн.
Неоплачена Відповідачем частина вартості Товару, що був поставлений відповідно до умов Договору, на 10.08.2009р. становила: 43 072,01 грн. - 30 672,53 грн./7,7038 * 5,05 = 22 965,53 грн., де 5,05 - офіційний курс НБУ долара США встановлений на дату укладення договору, 7,7038 - офіційний курс долара США, встановлений на 10.08.2009р.
Загальна сума заборгованості Відповідача по Договору станом на 10.08.2009р. становила: 22 965,53 грн./5,05 * 7,7038 = 35 034,03 грн.
Загальна сума заборгованості Відповідача по Договору станом на 26.08.2010р. (дата складання позовної заяви) становить: 22 965,53 грн./5,05 * 7,89 = 35 880, 80 грн., де 5,05 - офіційний курс НБУ долара США встановлений на дату укладення договору, 7,89 - офіційний курс долара США. встановлений на 26.08.2010р.
Таким чином, враховуючи усі підрахунки Позивача, Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" просить суд стягнути на їх користь суму боргу -35 880,80 грн., 28% річних за неправомірне користування коштами -15 630,21 грн., пеню, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань -11 678,06 грн.
У судовому засіданні від 08.12.2010р. представник Відповідача надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого заперечує проти вимог Позивача. Так, Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз", на підтвердження факту отримання товару за оспорюваним Договором, наводить перелік податкових накладних у кількості 12 шт.
Відповідач зазначає, що оспорюваний Договір укладався між Приватним підприємством "Богуславське" та Одеською філією Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз".
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року (з наступними змінами та доповненнями), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.
Ані в оспорюваному договорі, ані в інших документах, що наявні у матеріалах справи немає жодних відомостей, стосовно того, чи є Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" платником ПДВ і чи делегувало воно повноваження з видачі податкових накладних Одеській філії.
Відповідач зазначає, що Позивач у позовній заяві вказуєє, що станом на 10.08.2009 року неоплачена з боку Приватного підприємства "Богуславське" частина вартості товару складає 22 965,53 грн. При цьому, з урахуванням курсової різниці долару США до гривні (п. 2.11 оспорюваного договору) на 10.08.2009 року становила 35 034,03 грн.
При цьому, згідно акту звірки взаємних розрахунків, складених Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" та підписаних з боку обох сторін, станом на 01.12.2009 року заборгованість за товар та відсотки за користування товарним кредитом по п. 2.7. оспорюваного Договору та частково відображені відсотки за користування товаром по п. 2.11. та можливі штрафи, пені, тощо, складає 23 293,78 грн.
Враховуючи вищезазначене, з боку Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" у позовній заяві наведені розрахунки заборгованості за оспорюваним Договором, що не відповідають даним бухгалтерського обліку самого Позивача.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, відповідно до ст. 509 ЦК України.
Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).
Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Як зазначається в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.
Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.
Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути із Приватного підприємства "Богуславське" (67100, Одеська область, Великомихайлівський район, смт. Велика Михайлівка, вул. Чкалова, буд. 50, код ЄДРПОУ 30817070) на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (03680, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 152, код ЄДРПОУ 13980201, р/р 26005250016675 в ВАТ „Укрексімбанк” в м. Києві, МФО 322313) заборгованість в сумі 35 880,80 грн., пеню -11 678,06 грн., 28% річних -15 630,21 грн., 631,89 грн. витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Меденцев П.А.