вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
10 липня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/273/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатко О.В.
Розглянув матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Фарберова Володимира Наумовича, м. Хуст Закарпатської області
до відповідача Хустської міської ради, м. Хуст Закарпатської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального некомерційного підприємства «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради, м. Хуст Закарпатської області
про визнання протиправним одностороннє розірвання договору оренди, скасування рішення та усунення перешкод у користуванні майном
За участю представників:
позивача - Гальчишак М.В., адвокат, ордер серії АО №1173277 від 30.04.2025; Литвин С.Й., адвокат, ордер, серії АО №1166316 від 12.03.2025;
відповідача - Гіоргобіані С.Ф., в порядку самопредставництва;
третьої особи - не з'явився.
Фізична особа-підприємець Фарберов Володимир Наумович звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Хустської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального некомерційного підприємства «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради в якому (з урахуванням прийнятої судом заяві від 30.04.2025 про зміну предмету позову) просить суд:
- визнати протиправним одностороннє розірвання договору № 2-22 оренди нежитлових приміщень від 31 січня 2022 року;
- усунути перешкоди в праві користування орендованими нежитловими приміщеннями, на підставі Договору № 2-22 оренди нежитлових приміщень від 31 січня 2022 року;
- скасувати рішення Хустської міської ради X сесії VIII скликання № 2368 від 21.02.2025 «Про розірвання договорів оренди майна комунальної власності Хустської міської територіальної громади в односторонньому порядку» в частині: розірвання в односторонньому порядку договору оренди нежитлових приміщень №2-22 від 31 січня 2022 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/273/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 березня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19 березня 2025 року суд залишив без руху позовну заяву та встановив позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.
Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви в установленому порядку та строк, суд, ухвалою від 02 квітня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі третю особу, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив у справі підготовче засідання на 01 травня 2025 року.
У підготовчому засіданні 01 травня 2025 року суд постановив ухвалу якою прийняв до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Фарберова Володимира Наумовича від 30.04.2025 про зміну предмету позову, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи (в частині зміненого предмета позову) та відклав підготовче засідання у справі на 22 травня 2025 року.
За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, ухвалою від 22 травня 2025 року суд постановив підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 19 червня 2025 року.
Беручи до уваги неявку учасників справи в судове засідання 19 червня 2025 року та з урахуванням поданого позивачем клопотання розгляд справи судом відкладено до 10 липня 2025 року.
В судовому засіданні 10 липня 2025 року представники позивача позовні вимоги підтримали з визначених у позовній заяві та заяві про зміну предмета позову підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позов.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради було повідомлене належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 19 червня 2025 року до електронного кабінету підприємства, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 25 червня 2025 року. Відповідно до поданої 21 травня 2025 року суду заяви третя особа просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника комунального підприємства.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на встановлений в ст. 195 ГПК України строк розгляду справи та беручи до уваги ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 19.06.2025 явка повноважних представників учасників справи в судовому засіданні не визнавалася обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами, яких достатньої для прийняття рішення у справі.
В порядку ст. 240 ГПК України скорочене рішення (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 10.07.2025 року.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги з урахуванням їх зміни позивачем обґрунтовано порушенням Хустською міською радою вимог законодавства під час прийняття рішення № 2368 від 21.02.2025 «Про розірвання договорів оренди майна комунальної власності Хустської міської територіальної громади в односторонньому порядку», що спричинилося до безпідставного розірвання укладеного сторонами договору оренди нежитлових приміщень №2-22 від 31 січня 2022 року.
Пояснює, що означене одностороннє розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 2-22 від 31 січня 2022 року відповідачем є таким, що не відповідає умовам самого договору, вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просить суд визнати такі дії відповідача протиправними, скасувати рішення Хустської міської ради X сесії VIII скликання № 2368 від 21.02.2025 «Про розірвання договорів оренди майна комунальної власності Хустської міської територіальної громади в односторонньому порядку» в частині: розірвання в односторонньому порядку договору оренди нежитлових приміщень №2-22 від 31 січня 2022 року та усунути перешкоди в праві користування позивачем орендованим за договором майном.
Заперечення (відзив) відповідачів.
Відповідач згідно з поданим суду відзивом на позов від 17.04.2025 та відзивом на змінені позовні вимоги від 16.05.2025 заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що правовими підставами для прийняття спірного рішення визначено Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами) та статтю 32 Глави 7 Кодексу цивільного захисту України.
Пояснює, що орендоване позивачем майно є частиною споруди цивільного захисту №27730 (протирадіаційного сховища), яке відповідно до паспорту захисної споруди знаходиться в напівпідвальному приміщенні за адресою м. Хуст, вул. І. Франка, 113, а відтак в силу положень Кодексу цивільного захисту України договір оренди підлягає розірванню, а орендоване майно поверненню від позивача з метою використання його за функціональним призначенням.
Стверджує, що лист від 15.07.2024 №160/10-10 щодо дострокового розірвання договору оренди майна, який був підписаний начальником управління з питань майна комунальної власності виконавчого комітету міської ради, містить лише пропозицію надати згоду на дострокове розірвання договору оренди №2-22, укладення угоди та повернення майна. Зазначаємо, що цей лист в будь-якому разі не порушив жодних прав та інтересів Позивача.
Вважає, що розірвання Договору №2-22 оренди у односторонньому порядку відбулося зокрема в силу імперативних приписів Кодексу цивільного захисту України, які не містять будь-яких інших винятків, відступів чи застережень від зазначеного, однак позивач дотепер не звільнив орендоване приміщення та не повернув орендоване майно за актом приймання-передачі.
З посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2025 у справі №922/614/19 зауважує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, позаяк заявлені вимоги не здатні відновити порушене право позивача на користування орендованим майном, яке і так ним здійснюється без будь-яких перешкод з боку позивача як на час подання позову, так і на момент розгляду справи в суді.
Відповідь на відзив.
Позивач згідно з відповіддю на відзив від 21.04.2025 та від 21.05.2025 спростовує викладені відповідачем у відзивах на позов аргументи, зазначаючи, що одностороннє припинення зобов'язання по Договору № 2-22 оренди нежитлових приміщень від 31.01.2022 року неможливе ані в силу Договору, ані на підставі закону.
Доводить, що всупереч чинного законодавства України та укладеного Договору №2-22 оренди нежитлових приміщень від 31.01.2022 року, Хустська міська рада X сесії VIII скликання - приймає незаконне рішення № 2368 від 21.02.2025 «Про розірвання договорів оренди майна комунальної власності Хустської міської територіальної громади в односторонньому порядку».
При цьому, вважає аргументи відповідача, що воєнний стан зумовив виникнення у Балансоутримувача необхідність в орендованих площах (орендована площа 29,6 м.кв. з наявної площі приміщення 1094, 1 м.кв. загальної площі 13 419 м.кв.) для розміщування в цих приміщеннях протирадіаційного укриття є не безумовною підставою для одностороннього розірвання договору з огляду на норми чинного законодавства.
Акцентує увагу, що Кодекс цивільного захисту України на час укладення Договору № 2-22 оренди нежитлових приміщень від 31.01.2022 року, не те що не містив положень щодо припинення оренди, а взагалі був відсутнім, а датою заповнення Паспорта захисної споруди цивільного захисту та датку облікової картки захисної споруди цивільного захисту є 31.05.2023 року, тоді як датою укладення Договору № 2-22 оренди нежитлових приміщень є 31.01.2022 року.
Заперечення.
Відповідач відповідно до поданого суду заперечення на відповідь на відзив від 26.05.2025 зауважую, що з матеріалів вбачається беззаперечний факт того, що об'єкт оренди знаходиться на І поверсі лікувального корпусу будинку Хустської центральної лікарні за адресою м. Хуст, вул. І. Франка, 113, та знаходиться у протирадіаційному укритті, а твердження позивача стосовно того, що у технічному паспорті на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) не значиться площа 29,6м.кв., тобто та площа на яку було укладено Договір, пояснюються тим, що технічний паспорт на захисну споруду був виготовлений станом 29.10.2010 року, тоді як Договір оренди було укладено уже після його виготовлення.
Окремо зауважує, що орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: м. Хуст, вул. І. Франка, 113, загальною площею 29,6 м.кв., розташоване на першому поверсі будинку ХЦЛ та є вбудованим нежитловим приміщенням; дане орендоване приміщення є захисною спорудою цивільного захисту (її частиною), а договір оренди нежитлового приміщення позивачем укладений 30.01.2022, тобто за двадцять чотири дні до введення в Україні воєнного стану і станом на дату укладення договору оренди частина орендованого приміщення була захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям, датою прийняття в експлуатацію якого відповідно до Паспорту вказано 1970 рік і цільове призначення його не змінювалося.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
31 січня 2021 року між Управлінням з питань майна комунальної власності виконавчого комітету Хустської міської ради, як Орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Фарберовим Володимиром Наумовичем, як Орендарем було укладено Договір оренди нежитлових приміщень №2-22 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Орендодавець (Балансоутримувач - Комунальне некомерційне підприємство «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради (п. 3.3. Умов)) передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 Умов - вбудоване нежитлове приміщення першого поверху будинку ХЦЛ, за адресою: м. Хуст, вул. І. Франка, 113, площею 29,6 м.кв., вартість якого становить суму, визначену у п. 6 Умов - 257 310,00 грн.
За змістом п. 1.2. Договору майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов - для розміщення торговельних об'єктів з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.
Відповідно до п. 1.2. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між Орендарем та Орендодавцем одночасно з підписанням цього договору.
Згідно з Актом прийняття-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності Хустської міської територіальної громади від 01.02.2022 на виконання умов Договору вбудоване нежитлове приміщення першого поверху будинку ХЦЛ, за адресою: м. Хуст, вул. І. Франка, 113, площею 29,6 м.кв. передано в оренду Фізичній особі-підприємцю Фарберову Володимиру Наумовичу.
Положеннями п. 12.1. Договору визначено, що цей договір укладено на строк, визначений у пункті 11 Умов - 5 років з дати набрання ним чинності. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.
За умовами п. 12.6. Договору він припиняється:
1) п. 12.6.1. Договору - з підстав, передбачених частиною першою статті 24 Закону, і при цьому:
- якщо підставою припинення договору є закінчення строку, на який його укладено (абзац другий частини першої статті 24 Закону), то договір вважається припиненим з:
дати закінчення строку, на який його було укладено, на підставі рішення Орендодавця (якщо цей договір використовується для передачі в оренду Майна комунальної форми власності, то рішення приймається органом, визначеним відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 18 Закону) про відмову у продовженні цього договору, прийнятого з підстав, передбачених статтею 19 Закону, в межах строків, визначених частиною п'ятою статті 18 Закону; або рішення орендодавця про припинення цього договору з підстав пропуску Орендарем строку на подання заяви про продовження цього договору, передбаченого частиною третьою статті 18 Закону (пункт 143 Порядку);
дати, визначеної в абзаці третьому пункту 151 Порядку, якщо переможцем аукціону на продовження цього договору стала особа інша, ніж Орендар, - на підставі протоколу аукціону (рішення Орендодавця не вимагається) - п. 12.6.1.1. Договору;
- якщо підставою припинення договору є обставини, передбачені абзацами третім, четвертим, сьомим, восьмим частини першої статті 24 Закону, договір вважається припиненим з дати настання відповідної обставини на підставі рішення Орендодавця або на підставі документа, який свідчить про настання факту припинення юридичної особи або смерті фізичної особи - п. 12.6.1.2. Договору;
2) п. 12.6.2. Договору - якщо Орендар надав недостовірну інформацію про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 Закону, а також якщо Орендар, який отримав Майно в оренду без проведення аукціону, надав та/або оприлюднив на веб-сайті (сторінці чи профілі в соціальній мережі) недостовірну інформацію про себе та/або свою діяльність.
Договір вважається припиненим з цієї підстави в односторонньому порядку на 30 день після надіслання Орендодавцем листа Орендарю про дострокове припинення цього договору, крім випадку, коли протягом зазначеного строку Орендар звернувся до суду з оскарженням такого рішення Орендодавця.
У такому разі договір вважається припиненим:
- після закінчення двох місяців з дня звернення Орендарем за таким позовом до суду, якщо судом не відкрито провадження у справі за таким позовом Орендаря протягом зазначеного двомісячного строку; або
- з дати набрання законної сили рішенням суду про відмову у позові Орендаря; або
- з дати залишення судом позову без розгляду, припинення провадження у справі або з дати відкликання Орендарем позову.
Лист про дострокове припинення надсилається на адресу електронної пошти Орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження Орендаря, а також за адресою орендованого Майна;
3) п. 12.6.3. Договору - якщо цей договір підписаний без одночасного підписання акта приймання-передачі Майна.
Договір вважається припиненим з цієї підстави на п'ятий робочий день після підписання цього договору, якщо станом на цей день акт приймання-передачі не підписаний через відмову Орендаря, про що Орендодавець повинен скласти акт;
4) п. 12.6.4. Договору - на вимогу Орендодавця з підстав, передбачених пунктом 12.7. цього договору, і при цьому договір вважається припиненим в день, визначений відповідно до абзацу третього пункту 12.8. цього договору;
5) п. 12.6.5. Договору - на вимогу Орендаря з підстав, передбачених пунктом 12.9. цього договору, і при цьому договір вважається припиненим в день, визначений відповідно до абзацу другого пункту 12.10. цього договору;
6) п. 12.6.6. Договору - за згодою сторін на підставі договору про припинення з дати підписання акта повернення Майна з оренди;
7) п. 12.6.7. Договору - на вимогу будь-якої із сторін цього договору за рішенням суду з підстав, передбачених законодавством.
Крім того, відповідно до положень п. 12.7. Договору він може бути достроково припинений на вимогу Орендодавця, якщо Орендар: допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці; використовує Майно не за цільовим призначенням, визначеним у пунктах 7.1 Умов; без письмового дозволу Орендодавця передав Майно, його частину у користування іншій собі, крім випадків, коли Орендар передав Майно в суборенду на підставі п. 8.1 цього договору і надав Орендодавцю копію договору суборенди для його оприлюднення в електронній торговій системі; уклав договір суборенди з особами, які не відповідають вимогам статті 4 Закону; перешкоджає співробітникам Орендодавця здійснювати контроль за використанням Майна, виконанням умов цього договору; порушує додаткові умови оренди, зазначені у пункті 14 Умов; відмовився внести зміни до цього договору у разі виникнення підстав, передбачених пунктом 3.6 цього договору.
Про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи Орендодавця, передбачених пунктом 12.7 цього договору, Орендодавець повідомляє Орендареві листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п'яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні Орендодавцем контролю за використанням Майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти Орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження Орендаря, а також за адресою орендованого Майна.
Якщо протягом встановленого у приписі часу Орендар не усунув порушення, Орендодавець надсилає Орендарю лист, у якому повідомляє Орендареві про дострокове припинення договору на вимогу Орендодавця. У листі зазначається підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.
Договір вважається припиненим на п'ятий робочий день після надіслання Орендодавцем Орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає Орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження Орендаря, а також за адресою орендованого Майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу Орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні Орендодавця (п. 12.8. Договору).
Судом встановлено, що Орендодавець за Договором - Управління з питань майна комунальної власності виконавчого комітету Хустської міської ради в липні 2024 року зверталося до Орендаря з листом-пропозицією №160/10-10 від 15.07.2024 щодо дострокового розірвання Договору у зв'язку з необхідністю реалізації численних програм, в тому числі в рамках транскордонного співробітництва з європейськими країнами, що забезпечить проведення низки робіт з реконструкції та капітальних ремонтів будівель комплексу комунального некомерційного підприємства «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради; оптимізації роботи декількох відділень центральної лікарні, що вимагає також їх розміщення з урахуванням Державних санітарних норм та правил; організації належного управління внутрішнім лікувально-діагностичним процесом для ефективного використання майна лікарні тощо.
У даному листі Орендодавець просив Орендаря дати згоду на дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення №2-22 від 31.01.2022 року на користування вбудованим приміщенням першого поверху будинку ХЦЛ площею 29,6 м.кв. для розміщення торговельних об'єктів з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи, укласти угоду про дострокове розірвання договору оренди та повернути майно комунальної власності Актом приймання-передачі.
Згідно з листом-відповіддю від 26.07.2024 Орендар не надав згоди на дострокове розірвання договору оренди, враховуючи вкладення Орендаря в поліпшення орендованого приміщення, наявність власних зобов'язань перед найманими працівниками, постачальниками.
В подальшому в жовтні 2024 року Виконавчий комітет Хустської міської ради звернувся до Орендаря за Договором з листом №3209/0217 від 15.10.2024, відповідно до змісту якого повідомив, що Орендар згідно з договором №2-22 оренди нежитлових приміщень від 31 січня 2022 року орендує у КНП «Хустська центральна лікарня ім. Віцинського О.П.» Хустської міської ради, вбудоване нежитлове приміщення першого поверху площею 29,6 кв.м. по вул. Івана Франка, 113 в м. Хуст, яке згідно з планом захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 113А є частиною протирадіаційного укриття №27730, що суперечить вимогам Кодексу цивільного захисту України.
У зв'язку з вищенаведеним, Виконавчий комітет Хустської міської ради просив Орендаря звільнити орендоване приміщення площею 29,6 кв.м. в КНП «Хустська центральна лікарня ім. Віцинського О.П.» Хустської міської ради з подальшим розірванням Договору в односторонньому порядку та згідно з ч .14 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, за якою орендар зобов'язаний звільнити захисну споруду цивільного захисту (її частину) протягом 24 годин з моменту повідомлення про розірвання договору.
У листі-відповіді на означений лист Виконавчого комітету Хустської міської ради Орендар повідомив, що не вважаю вимоги та обставини, наведені Виконавчим комітетом Хустської міської ради законними, не вважає Договір розірваним, а право оренди припиненим та, відповідно, жодних вимог щодо звільнення Об'єкта оренди виконувати не буде.
Відповідно до листа від 29.01.2025 №02-09/226 Виконавчий комітет Хустської міської ради повторно інформував Орендаря, що він орендує за Договором частину протирадіаційного укриття №27730, що суперечить вимогам Кодексу цивільного захисту України, у зв'язку з чим пропонував Орендарю з'явитись 31.01.2025 року о 10 годині до Хустської міської ради для укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, доповнивши договір оренди додатковими положеннями, враховуючи положення типового договору оренди захисних споруд цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 10.03.2017 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 06.01.2023 року) та з повідомленням, що у разі неприбуття Орендаря або відмови у підписанні додаткової угоди, Договір буде розірваний в односторонньому порядку.
У листі-відповіді №01 від 31.01.2025 Орендар повідомив, що не вважає вимоги та обставини, наведені Виконавчим комітетом Хустської міської ради у листі №02/09/226 від 29.01.2025 року (так само як і вимоги та обставини, наведені у листі №3209/0217 від 15.10.2024 року) такими, що є законними і не вважає за необхідне вносити зміни у Договір, оскільки взаємна згода сторін з цього приводу відсутня. Також Орендар інформував, що його неприбуття до Хустської міської ради так само не є підставою, яка може мати наслідком розірвання Договору.
21 лютого 2025 року Хустською міською радою прийнято рішення №2368 «Про розірвання договорів оренди майна комунальної власності Хустської міської територіальної громади в односторонньому порядку», яким вирішено розірвати з односторонньому порядку договори оренди нежитлових приміщень, які укладені на користування нежитловими приміщеннями, що розташовані в межах захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття комплексу будівель комунального некомерційного підприємства «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради, за адресою: м. Хуст, вул. І. Франка, 113, а саме: договір оренди нежитлового приміщення №2-22 від 31.01.2022 на користування вбудованим приміщенням першого поверху будинку ХЦЛ, площею 29,6 м.кв. для розміщення торговельних об'єктів з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи, укладений з Фізичною особою-підприємцем Фарберовим Володимиром Наумовичем (п. 1.1. рішення №2368 від 21.02.2025).
Означене рішення відповідача обґрунтовано посиланнями на Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами), ст. 32 Глави 7 Кодексу цивільного захисту України, паспортом захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №27730, загальною площею 1094,1 кв.м для розміщення 594 осіб за адресою: м. Хуст, вул. І. Франка, 113; пропозиціями виконавчого комітету Хустської міської ради щодо необхідності укладання додаткових угод з врахуванням положення типового договору оренди захисних споруд цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року №138 (із змінами), надісланих орендарям Фарберову В.П. від 29.01.2025 року №02-09/226 га Кузьмі О.І. від 24.01.2025 року №02-09/199, від 17.02.2025 року №387/02-09; Актом комісії, утвореної розпорядженням голови Хустської міської ради від 27.12.2024 №253/02-05 щодо неявки Орендаря Фарберова В.П. для підписання додаткової угоди та листом-відповіддю від 31.01.2025 вх. 288/02-09 про відмову у підписанні додаткової угоди.
Про вказане рішення Хустської міської ради Орендаря поінформовано листом-повідомленням від 03.03.2025 за №02-16/529, за змістом якого Орендодавець просив звільнити та повернути орендоване приміщення балансоутримувачу - Комунальному некомерційному підприємству «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради протягом 10 (десяти) днів з дня отримання даного повідомлення.
Не погоджуючись з діями та рішенням відповідача позивач подав цей позов до суду, в якому просив визнати такі дії відповідача протиправними, скасувати рішення Хустської міської ради X сесії VIII скликання № 2368 від 21.02.2025 «Про розірвання договорів оренди майна комунальної власності Хустської міської територіальної громади в односторонньому порядку» в частині: розірвання в односторонньому порядку договору оренди нежитлових приміщень №2-22 від 31 січня 2022 року та усунути перешкоди в праві користування позивачем орендованим за договором майном.
Також в ході розгляду цієї справи, зокрема під час вирішення заяви позивача про забезпечення позову, судом встановлено, що 23.04.2025 від відповідача позивачем отримана лист від 17.04.2025 року № 02-09/943 з інформацією про те, що 24.04.2025 року о 10 годині 00 хвилин буде присутня комісія для відключення електропостачання від лічильника електроенергії та 24.04.2025 року о 10 годині 00 хвилин комісія відповідача, яка утворена на підставі розпорядження №253/02-05 від 27.12.2024 року, здійснила відключення електропостачання від лічильника електроенергії орендованого позивачем приміщення (акт від 24.04.2025 про припинення електропостачання).
Надалі, відповідно до складеного 13 травня 2025 року Акту комісії, утвореної на підставі розпорядження №253/02-05 від 27.12.2024 року, електропостачання на орендованому відповідачем об'єкті було відновлено, що визнається усіма учасниками справи, які також підтверджують відсутність перешкод для користування Орендарем орендованим за Договором майном на час розгляду справи в суді.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.
Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.
Положеннями ст.ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч.1 ст.193 ГК України).
При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).
Взаємовідносини, що склалися з приводу користування позивачем вбудованим нежитловим приміщенням першого поверху будинку ХЦЛ, за адресою: м. Хуст, вул. І. Франка, 113, площею 29,6 м.кв. суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.
При цьому, враховуючи, що об'єкт оренди є майном комунальної власності Хустської міської територіальної громади, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №248134872 від 15.03.2021, а відтак, на спірні правовідносини поширюється дія спеціального законодавства, яким є Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
Підставність заявлених у цій справі позовних вимог позивачем пов'язуються з тією обставиною, що Договір оренди №2-22 від 31 січня 2022 року не передбачає можливості його розірвання в односторонньому порядку з визначених у рішенні Хустської міської ради №2368 від 21.02.2025 року «Про розірвання договорів оренди майна комунальної власності Хустської міської територіальної громади в односторонньому порядку» та/або у листах Виконавчого комітету Хустської міської ради №3209/0217 від 15.10.2024, №02-09/226 від 29.01.2025 підстав, а за відсутності взаємної згоди сторін питання щодо зміни умов Договору оренди чи його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони слід вирішувати в судовому порядку.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України також передбачено, що способами захисту цивільних (господарських) прав та інтересів може бути, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України).
Водночас необхідно зауважити, що відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).
Подібний за змістом висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, згідно з якою рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).
Оспорювані в цій справі дії та рішення відповідача стосуються одностороннього розірвання Договору оренди №2-22 від 31 січня 2022 року з підстав, які позивачем визначаються такими, що не дають право на його розірвання в односторонньому порядку.
Відповідно до статті 525 і частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» також передбачено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об'єкта оренди або значне пошкодження об'єкта оренди.
Договір оренди вважається припиненим в односторонньому порядку за умови встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 цього Закону (ч.ч. 1, 4 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Означені положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» кореспондуються з положеннями п. 12.6. Договору, в яких конкретизовано умови припинення договірних відносин у кожному з визначених у ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» випадків.
Крім того, за встановленими судом обставинами у п. 12.7. Договору визначено умови його достроково припинення на вимогу Орендодавця, якщо Орендар:
- допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці (п. 12.7.1. Договору);
- використовує Майно не за цільовим призначенням, визначеним у пунктах 7.1 Умов (п. 12.7.2. Договору);
- без письмового дозволу Орендодавця передав Майно, його частину у користування іншій собі, крім випадків, коли Орендар передав Майно в суборенду на підставі п. 8.1 цього договору і надав Орендодавцю копію договору суборенди для його оприлюднення в електронній торговій системі (п. 12.7.3. Договору);
- уклав договір суборенди з особами, які не відповідають вимогам статті 4 Закону (п. 12.7.4. Договору);
- перешкоджає співробітникам Орендодавця здійснювати контроль за використанням Майна, виконанням умов цього договору (п. 12.7.5. Договору);
- порушує додаткові умови оренди, зазначені у пункті 14 Умов (п. 12.7.6. Договору);
- відмовився внести зміни до цього договору у разі виникнення підстав, передбачених пунктом 3.6 цього договору (п. 12.7.7. Договору).
Означені положення кореспондуються з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до положень частини 3 статті 653 і статті 654 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. При цьому зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Якщо ж договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Судом встановлено, що оспорюване позивачем рішення Хустської міської ради №2368 від 21.02.2025 року «Про розірвання договорів оренди майна комунальної власності Хустської міської територіальної громади в односторонньому порядку» не ґрунтується на визначених у п. 12.7. Договору оренди №2-22 від 31 січня 2022 року та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підстав, з яких Орендодавець вправі в односторонньому порядку розірвати договір оренди, а відтак слід дійти висновку, що таке рішення відповідача не заміняє способів і порядку розірвання Договору оренди, визначених його умовами та вимогами закону, адже не є ні судовим рішенням, ані вираженою в тій же формі, що й Договір оренди, взаємною згодою сторін на його дострокове розірвання, а саме прийняття відповідачем рішення №2368 від 21.02.2025 року не має і не може мати своїм безпосереднім наслідком розірвання Договору оренди та припинення орендних правовідносин між сторонами Договору без ініціювання такого питання в судовому порядку.
Окремо варто звернути увагу, що з урахуванням положень ч. 16 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, на яку посилається відповідач як у оспорюваному рішенні, так і в судових засіданнях використання захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, а також їх оренда припиняються впродовж 24 годин з моменту введення відповідного правового режиму, у зв'язку з чим, у випадку дійсного підтвердження включення орендованого позивачем нерухомого майна до складу протирадіаційного укриття, оренда такого майна вважалася б припиненою до 20 квітня 2024 року (з урахуванням посилання відповідача в оспорюваному рішенні на Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та набрання чинності 19.04.2024 Законом України від 08.11.2023 №3441-ІХ, яким викладено у відповідній редакції ст. 32 Кодексу цивільного захисту України), а відтак навіть в такому разі оспорюване рішення не змінює та не припиняє права Орендаря на користування приміщенням за Договором, які за таких обставин припинилися майже за рік до цього.
Тобто прийняття відповідачем рішення №2368 від 21.02.2025 року «Про розірвання договорів оренди майна комунальної власності Хустської міської територіальної громади в односторонньому порядку» (як і надіслані попередньо позивачу листи від Виконавчого комітету Хустської міської ради) як таке не має наслідком розірвання Договору оренди та припинення орендних правовідносин між Орендодавцем та Орендарем, а відтак, немає правових підстав для висновку, що його прийняття за відсутності законодавчо визначених передумов для цього або при умові попереднього припинення договірних відносин в силу положень Кодексу цивільного захисту, порушує певним чином (зокрема змінює чи припиняє) права Орендаря на користування вбудоване нежитлове приміщення першого поверху площею 29,6 кв.м. по вул. Івана Франка, 113 в м. Хуст.
Наведені обставини підлягатимуть встановленню в разі звернення до Орендаря з відповідним позовом про розірвання Договору оренди в судовому порядку та/або звільнення Орендарем орендованого вбудованого нежитлового приміщення, а відтак, з огляду на ту обставину, що надіслання листів позивачу Виконавчим комітетом Хустської міської ради та прийняття органом місцевого самоврядування рішення №2368 від 21.02.2025 року не порушує права Орендаря, позаяк безпосередньо внаслідок надіслання листів та прийняття рішення припинення вказаного права оренди в Орендаря не відбулося, - в задоволенні позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними та скасування рішення Хустської міської ради X сесії VIII скликання № 2368 від 21.02.2025 «Про розірвання договорів оренди майна комунальної власності Хустської міської територіальної громади в односторонньому порядку» в частині: розірвання в односторонньому порядку договору оренди нежитлових приміщень №2-22 від 31 січня 2022 року, - належить відмовити за відсутності порушеного права у позивача.
Окрім того, за встановленими судом обставинами, які визнаються усіма сторонами у справі перешкоди для користування Орендарем орендованим за Договором майном на час розгляду справи в суді - відсутні, як і не було таких перешкод на час звернення підприємця з цим позовом до суду (окрім надіслання листів та прийняття оспорюваного рішення), Фізична особа-підприємець Фарберов Володимир Наумович продовжує користуватися вбудованим нежитловим приміщенням першого поверху площею 29,6 кв.м. по вул. Івана Франка, 113 в м. Хуст на дату прийняття рішення у справі, а відтак і не підлягають задоволенню позовні вимоги про усунення перешкод в праві користування орендованими нежитловими приміщеннями, на підставі Договору № 2-22 оренди нежитлових приміщень від 31 січня 2022 року, позаяк відсутнє порушене право позивача в цій частині.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Щодо забезпечення позову.
За встановленими у даній справі обставинами, в ході підготовчого розгляду справи Фізичною особою-підприємцем Фарберовим Володимиром Наумовичем подано суду заяву від 23.04.2025 про забезпечення позову, за результатами розгляду якої ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025 було частково задоволено заяву позивача та постановлено:
- заборонити Хустській міській раді до набрання законної сили рішенням у справі №907/273/25 вчиняти дії щодо господарської діяльності Фізичної особи-підприємця Фарберова Володимира Наумовича, котра пов'язана з користуванням орендованим приміщенням (вбудоване нежитлове приміщення першого поверху будинку Хустської центральної лікарні за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. І. Франка, 113 площею 29,6 м.кв.) на підставі Договору № 2-22 оренди нежитлових приміщень від 31.01.2022 року, включаючи заборону щодо відключення електропостачання, водопостачання та інших комунальних послуг.
Згідно з ч.ч. 9, 10 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги ухвалення судом в даній справі рішення щодо повної відмови в задоволенні позовних вимог підлягають скасуванню в повній мірі вжиті ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025 у справі № 907/273/25 заходи забезпечення позову.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на самого позивача у справі.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 145, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Скасувати вжиті ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025 у справі № 907/273/25 заходи забезпечення позову.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 11 липня 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.