майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"11" липня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/960/24
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Газаровій Є.Д,
за участю представників сторін:
від позивача: Мневець О.М., адвокат, ордер серії АІ №1928551 від 20.06.2025
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича
до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
про визнання незаконним та скасування рішення комісії
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 18.09.2024 відкрив провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича до відповідача Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про визнання незаконним та скасування рішення комісії за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву Акціонерне товариство "Житомиробленерго" зазначено, що Товариство очікує понести в зв'язку із розглядом справи витрати на правничу допомогу, яка включає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо орієнтовно в сумі 50 000,00 грн.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 12.12.2024 у справі №906/960/24 відмовив у задоволенні позову.
16 грудня 2024 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника Акціонерного товариства "Житомиробленерго" адвоката Віталія Приведьона від 16.12.2024 за вх. № г/с 01-44/3505/24 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу (тут і далі за текстом - Заява про ухвалення додаткового рішення).
18 грудня 2024 через підсистему "Електронний суд" представник ФОП Мельника О.М. адвокат Євгенія Кокарева надіслала заперечення щодо стягнення витрати на послуги адвоката (вх. г/с №15884 від 18.12.2024).
Суд ухвалою від 20.12.2024 прийняв до розгляду заяву представника Акціонерного товариства "Житомиробленерго" адвоката Віталія Приведьона від 16.12.2024 за вх. № г/с 01-44/3505/24 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та призначив судове засідання на 14.01.2025 о 15:30 год.
Суд ухвалою від 10.01.2025 відклав вирішення питання ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи №906/960/24 в паперовій формі з Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суд ухвалою від 25.03.2025 відклав вирішення питання ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи №906/960/24 в паперовій формі з Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
16.06.2025 до Господарського суду Житомирської області повернулася справа №906/960/24 у паперовій формі.
Суд ухвалою від 18.06.2025 призначив судове засідання для розгляду заяви представника Акціонерного товариства "Житомиробленерго" адвоката Віталія Приведьона від 16.12.2024 за вх. № г/с 01-44/3505/24 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на "01" липня 2025 р. о 14:30.
Суд ухвалою від 01.07.2025 відклав стадію проголошення судового рішення до 11.07.2025 о 14:30.
30.06.2025 надійшла заява представника АТ "Житомиробленерго" Віталія Приведьона про розгляд питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу без його участі, натомість підтримав заяву про стягнення судових витрат в повному обсязі.
Розглядаючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, Суд встановив такі обставини.
У відзиві на позовну заяву від 03.10.2024 (вх. г/с №12591/24 від 03.10.2025) представник АТ "Житомиробленерго" адвокат Віталій Приведьон зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в суді першої інстанції очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається із витрат на правничу допомогу, яка включає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до розгляду, збір доказів тощо, орієнтовно в сумі 50 000, 00 грн.
Представництво повноважень адвоката Віталія Приведьона підтверджується ордером серії АМ №1011734 від 22.04.2024 (а.с. 68, т. 1).
У Заяві про ухвалення додаткового рішення представник АТ "Житомиробенерго" адвокат Віталій Приведьон просив Суд стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000, 00 грн.
До Заяви про ухвалення додаткового рішення адвокат Віталій Приведьон додав:
- Договір №1 про надання правничої допомоги від 02.01.2019;
- Додаткову угоду №67 до Договору про надання правничої допомоги №1 від 02 січня 2019;
- детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт) від 12.12.2024;
- ордер серії АМ №1108975 від 11.12.2024.
У Заяві про ухвалення додаткового рішення адвокат Віталій Приведьон, серед іншого доводить, що на підтвердження обсягу наданих послуг і виконання адвокатом робіт, їх обґрунтованості та співмірності із складністю справи надано підписаний сторонами детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт) від 12.12.2024. До суми гонорару 50 000, 00грн включено: 22 % ЄСВ, що складає 11 000, 00грн, 18% ПДФО, що складає 9 000, 00грн; 5% військового збору, що складає 2 500, 00грн, загалом на суму 22 500, 00грн, залишок чистого прибутку становить 27 500, 00 грн. справа не є малозначною та розглядалася більше ніж півроку. Відповідно до детального опису та розрахунку наданих послуг (робіт) від 12.12.2024 адвокатом надана професійна правнича допомога щодо представництва інтересів клієнта у суді, з цього випливає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг).
Представник ФОП Мельник О.М. адвокат Євгенія Кокарева у запереченнях щодо стягнення витрат на послуги адвоката просить Суд відмовити у задоволенні заяви про стягнення 50 000, 00грн на правничу допомогу, зокрема, з підстав невідповідності обсягу, змісту наданих послуг, серед іншого, доводить, що у структурі Товариства створено юридичну службу в штаті якої є фахівці з юридичною освітою, що спеціалізується на законодавстві у сфері енергетичних послуг, постачання та розподілу електричної енергії, тощо. Тобто знання законодавства у спірних правовідносинах є обов'язковою умовою для фахівців відповідача. Написання відзиву, як окрема послуга, містить 2 аркуші, відзив підписаний головою правління, тому докази складання відзиву адвокатом Приведьоном В.М., відсутні. Підготовка заперечень на відповідь на відзив, складається із двох аркушів на яких викладено обставини щодо відкриття трансформатора, які вже були викладені у позовній заяві представником позивача. Разом з адвокатом Приведьоном В.М. в засіданнях суду приймав участь юрист відповідача, відтак кожна участь у судовому засіданні оцінена адвокатом у розмірі 5 000, 00грн не відповідає критеріям розумності.
У запереченні про стягнення витрат на послуги адвоката, поданих представником ФОП Мельник О.М. адвокатом Олександром Мневцем вказано про те, що заява про відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає, зокрема, з підстав не підтвердження їх належними та допустимими доказами.
Процесуальна позиція Суду - Заяву про ухвалення додаткового рішення від 16.12.2024 задовольнити частково. Мотиви суду.
Суд приймає до уваги, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із принципів господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова ВП ВС від 05.07. 2023 у справі №911/3312/21 тощо).
У розвиток цього принципу, законодавець врегулював, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 Кодексу).
В свою чергу, у ч.2 цієї статті законодавець конкретизує, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків самопредставництва учасника справи за нормою ст. 56 Кодексу та представництва у малозначних спорах за нормою ч.5 ст. 131-2 Конституції України.
Як розтлумачив КСУ у п. 3.2 мотивувальної частини рішення від 30.09.2009 № N 23-рп/2009 у справі N1-23/2009 (справа про право на правову допомогу) правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Встановлюючи вимоги до змісту відзиву, законодавець визначив, що останній повинен містити відомості про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (п.8 ч. 3 ст. 165 Кодексу).
Так, законодавець імперативно визначив, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст.124 Кодексу).
Саме тому, законодавець у ч.2 ст. 124 Кодексу наділив суд процесуальною дискрецією (правом) відмовити стороні у відшкодуванні судових витрат, у разі неподання їх попереднього розрахунку, за винятком суми сплаченого судового збору (постанова ВП ВС від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).
Окрім того, ЄСПЛ у рішенні від 15 грудня 2020 року у справі «National Movement Ekoglasnost проти Болгарії» нагадав, що "судові витрати є «внесками», які контролюються державою. Проте видатки, які повинна сплатити асоціація-заявник, не були «внеском», оскільки вони були присуджені на користь сторони, що виграла справу - електростанції. Таким чином, присуджені суми повинні були розглядатися як «втручання» у власність асоціації-заявника в світлі її законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами асоціації".
Так, очевидним для Суду є те, що з тексту речення у відзиві про те, що витрати на правову допомогу, зокрема за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану із справою, включаючи підготовку до розгляду, збір доказів, - орієнтовно складатимуть 50 000,00грн неможливо встановити, про які види правової допомоги йдеться, якою є загальна вартість роботи/послуги в межах кожного виду, скільки часу витрачає адвокат на виконання робіт/надання послуг, яким є обсяг наданих адвокатом послуг/ виконаних робіт тощо. Вказівка на 50 000, 00грн - це лише загальна суму не ідентифікованих за змістом видів правової допомоги.
З огляду на зазначене, Суд критично оцінює дотримання у відзиві вимог п. 9 ч. 3 ст. 162, ч.1 та ч. 2 ст. 124 Кодексу щодо подання "попереднього (орієнтовного) розрахунку" витрат на професійну правничу допомогу.
У ч. 3 ст. 124 Кодексу передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (загальне правило).
Лише у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат (п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу) ( виняток із загального правила).
За яких умов у резолютивній частині основного рішення суду Суд не може здійснити розподіл судових витрат на підставі п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу?
Відповідь на це питання дає насамперед ч.8 ст. 129 Кодексу з назвою "Розподіл судових витрат".
Так, абз. 2 ч.8 цієї статті Кодексу містить наступне процесуальне правило: докази подаються до закінчення судових дебатів у справі (загальне правило) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (виняток із загального правила).
Ця процесуальна норма, як, власне, і ст.ст. 124 та 126 Кодексу, підлягає виконанню насамперед учасниками справи.
В свою чергу, ст. 221 Кодексу, визначає дискреційні повноваження суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат під час ухвалення основного рішення у справі та одночасно визначає підстави, за наявності яких вирішення цього питання здійснюється за допомогою процесуального механізму ухвалення додаткового рішення. При цьому, ухвалення судом додатково рішення є радше винятком, аніж правилом.
Так, процесуальними передумовами для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за нормами ст. 221 ГПК України, є:
- заява сторони про те, що докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат сторона не може подати до закінчення судових дебатів з поважних причин;
- оцінка судом доводів сторони про наявність "поважних причин" не подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів;
- у разі визнання судом доводів сторони про наявність "поважних причин", призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог;
- ухвалення додаткового рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Таким чином, розподіл судових витрат за результатами розгляду справи здійснюється:
- шляхом ухвалення про це резолютивної частини основного рішення суду на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження до закінчення судових дебатів (ч.1 ст.221 та п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу);
- шляхом ухвалення додаткового рішення на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження після ухвалення основного рішення суду за наявності визнання судом причин не подання таких доказів до закінчення судових дебатів поважними (ч.ч. 2 та 3 ст. 221, ч.8 ст. 129 та ст.244 Кодексу).
ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 221 ГПК України, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України (ч. 2 ст. 221 ГПК України), які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.
ВПВС у постанові від 22.05.2024 у справі №206/4841/20 також підтвердила власну правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Тому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова ВП ВС від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
ВП ВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 виснувала, що аналіз положень ст. 244 Кодексу дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
ВПВС розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 246 ЦПК України (статті 221 ГПК України), слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України), які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.
Верховний Суд у складі колегій Касаційного господарського суду також підтверджує усталену судову практику про те, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 13.12.2023 у справі №907/850/22).
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги Позивачу адвокатом Віталієм Приведьоном під час розгляду справи в суді підтверджується наданими у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, доказами:
- Договором про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2019;
- Додатковою угодою №67 до Договору про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2019 від 12.12.2024;
- детальним описом та розрахунком наданих послуг (робіт) від 12.12.2024.
- ордером серії АМ №1108975 від 11.12.2024.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (надалі - Закон №5076-VI).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
02.01.2019 між адвокатом Віталієм Приведьоном (як адвокат) та АТ "Житомиробленерго" (як клієнт) був укладений Договір №1 про надання правничої допомоги, сторонами погоджено предмет договору - надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
У п. 4.1. Договору №1 про надання правничої допомоги від 02.01.2019, на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручено клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.
Гонорар адвоката та компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього Договору (п. 4.2. Договору №1 про надання правничої допомоги від 02.01.2019).
Виплату гонорару в розмірі 50 000, 00грн погоджено у Додатковій угоді №67 від 12.12.2024 до Договору про надання правничої допомоги №1 від 02 січня 2019 (а.с. 161 зворот, т. 1).
Відповідно до Детального опису та розрахунку наданих послуг (робіт) від 12.12.2024 визначено вид послуги та її вартість, зокрема:
- консультування клієнта, вивчення та аналіз позовної заяви, законодавства, щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов'язаних із застосуванням законодавства - вартість 5 000, 00грн;
- збирання доказів та підготовка відзиву - 10 000, 00грн;
- підготовка заперечення на відповідь на відзив - 10 000, 00грн;
- підготовка пояснень на пояснення позивача - 5 000, 00грн;
- підготовка заяви та доказів, згідно ухвали суду - 5 000, 00грн;
- прийняття участі в трьох судових засіданнях - 15 000, 00грн, загалом на суму 50 000, 00 грн (а.с. 161, т. 1).
Суд встановив, що адвокат Віталій Приведьон у детальному описі та розрахунку витрат (робіт) зазначив вид послуги - вивчення та аналіз позовної заяви, законодавство щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов'язаних із застосуванням законодавства.
Щодо доводів представника Позивача адвоката Євгенії Кокаревої про те, що оскільки у штаті Відповідача є фахівці, що спеціалізуються на законодавстві у сфері енергетичних послуг, зокрема, надання правових висновків, тому отримання Відповідачем наведеної послуги не було необхідним.
Викладеним доводам надано оцінку Верховним Судом у п. 39 постанови від 29.05.2025 у цій справі, і зокрема: "39. Вказане питання неодноразово було предметом вивчення Верховним Судом, за наслідками дослідження якого Верховний Суд зробив висновки, що адвокат може представляти юридичну особу, з якою він перебуває у трудових відносинах, за умови укладення з нею договору про правову допомогу, з дотриманням усіх вимог Закону № 5076-VI. Укладення юридичною особою договору про правову допомогу зі своїм працівником, який одночасно є адвокатом, не суперечить чинному законодавству України. Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 910/10507/21, від 09.07.2020 у справі № 826/15943/17, від 16.11.2022 у справі № 906/513/18".
Матеріалами справи підтверджується, що сторону Відповідача у засіданнях 04.11.2024, 26.11.2024 та 12.12.2024, окрім адвоката Віталія Приведьона, також представляв юрисконсульт Яліков О.О. (юрисконсульт). Однак доводи представника Позивача адвоката Євгенії Кокаревої про те, що адвокат Віталій Приведьон не представляв сторону Відповідача одноособово не спростовують необхідність правової допомоги останнього у розгляді спору в судовому порядку. Як висновує Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 у справі № 925/457/23, участь адвоката в судовому засіданні становить не суто формальну присутність на ньому, а підготовку до цього засідання, витрачений час на на дорогу до суду та у зворотному напрямку, очікування та безпосередню участь у судовому засіданні.
Не заслуговують на увагу доводи представника Позивача адвоката Євгенії Кокаревої та адвоката Олександра Мневця про те, що відзив на позов підписаний головою правління Відповідача та містить 2 аркуші.
Тоді як свідчать матеріали справи, відзив на позовну заяву поданий представником Відповідача адвокатом Віталієм Приведьоном через підсистему "Електронний суд" від 03.10.2024 (вх. г/с №12591/24 від 03.10.2025) у кількості 4 аркушів, тобто 7 сторінок, відповідно.
Щодо доводів представника Позивача адвоката Євгенії Кокаревої про те, що адвокат Віталій Приведьон не надавав послугу з підготовки доказів до відзиву на позов від імені Відповідача.
Матеріалами справи підтверджується, що Позивач при зверненні з позовом заявив клопотання в порядку ст. 81 ГПК України про витребування належним чином оформленої копії Акту порушення ПРРЕЕ від 25.06.2024 №04111-24.
Оскільки при підготовці відзиву на позов Відповідач керується ст. 165 ГПК України незалежно від заявленого Позивачем клопотання в порядку ст. 81 Кодексу щодо витребування в іншої сторони належним чином засвідчених копій документів, які в оригіналі є в її розпорядженні, послуга адвоката Віталія Приведьона щодо виконання вимог процесуального закону є необхідною.
Матеріалами справи також підтверджується, що адвокатом Віталієм Приведьоном надано послугу з підготовки заперечення на відповідь на відзив, що відповідає ст. 167 Кодексу.
Щодо доводів представника Позивача адвоката Євгенії Кокаревої про те, що пояснення на пояснення щодо заперечення від 04.11.2024 (вх. г/с №13830/24 від 04.11.2024) не були надіслані представнику через підсистему "Електронний суд", оскільки в матеріалах справи наявні докази на підтвердження їх надіслання безпосередньо ФОП Мельнику О.М. листом з описом вкладення (а.с. 112-113, т.1).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зробила правовий висновок про те, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Послуга з підготовки пояснень щодо питань, які виникають в ході вирішення спору є також правовою послугою за своїм змістом ( ст. 42, ч.5 ст. 161 та ч.1 ст. 169 Кодексу). Спосіб доведення пояснень до іншої сторони справи ( через електронний кабінет представника сторони справи чи засобами поштового зв'язку безпосередньо стороні, яка є фізичною особою) не впливає на реальність її надання учаснику справи.
Суд у розгляді питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу між сторонами справи враховує, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15);
- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 ).
Водночас вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Європейський суд з прав людини у справі «National Movement Ekoglasnost проти Болгарії» наголосив, що судові витрати є «внесками», які контролюються державою. Тоді як присуджені суми судових витрат (зокрема гонорар адвокатa) повинні були розглядатися як втручання у власність в світлі законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами учасників.
Суд, з урахуванням значення справи для Позивача за змістом ст. ст. 15 та 129 Кодексу, керуючись такими критеріями, як пропорційність, співмірність та розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Віталієм Приведьоном, вирішує розподілити заявлену суму в розмірі 50 000,00грн у спосіб покладення на Позивача 20 000, 00грн таких витрат та 30 000, 00грн на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд
1. Заяву представника АТ "Житомиробленерго" адвоката Віталія Приведьона від 16.12.2024 (вх. г/с 01-44/3505/24 від 16.12.2024) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (вул. Косенка Віктора, будинок 32/8, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 22048622) 20 000, 00грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.
3. У стягненні 30 000, 00грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складено: 11.07.25
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1 - в справу
2- позивачу (рек. з повід) РНОКПП НОМЕР_1 та в Електронний кабінет представника
3- відповідачу (через Ел. суд)