вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.07.2025м. ДніпроСправа № 904/472/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванова Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
від позивача: Курилова О.А. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4; ідентифікаційний код 14282829)
до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за кредитним договором №712809126330 від 24.06.2024 у загальному розмірі 466 794,07 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Підставою позову позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем умов укладеного 24.06.2024 між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та Фізичною особою-підприємцем Дорошенко Дариною Андріївною кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС" № 712809126330 від 24.06.2024 за допомогою системи "Інтернет Банкінг" шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом, а саме зобов'язань щодо щомісячної сплати частини кредитних коштів та комісії у порядку та строки, передбачені умовами договору.
Внаслідок порушення умов кредитного договору Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" прийнято рішення про дострокове повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим Дорошенко Дарині Андріївні направлено вимогу від 06.11.2024 про погашення заборгованості за кредитним договором вих. № 5514 від 28.10.2024, яка не була виконана, що і стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення боргу в загальному розмірі 466 794,07 грн, з яких 430 694,44 грн тіло кредиту (включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 49 222,24 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 381 472,20 грн), та 36 099,63 грн простроченої заборгованості за комісією.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Господарським судом Дніпропетровської області отримано відповідь № 1096429 від 05.02.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 45 - 46), відповідно до якої встановлено, що 16.07.2024 до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення за власним рішенням підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Дорошенко Дарини Андріївни за адресою місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Отже, з 16.07.2024 відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не можуть бути використані для визначення актуальної інформації місця знаходження відповідача.
В подальшому Господарським судом Дніпропетровської області отримано відповідь №1096435 від 05.02.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 47), з якої встановлено, що адресою реєстрації Дорошенко Дарини Андріївни є: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2025, 17.06.2025 та 01.07.2025 надсилалися відповідачу на адресу: АДРЕСА_1
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Більш того, обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Господарський суд також бере до уваги і те, що вказані ухвали Господарського суду Дніпропетровської області били невідкладно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, суд встановив, що ухвала від 22.05.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою», а саме 02.06.2025.
Відповідачу в ухвалі від 22.05.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі - встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями Господарського процесуального кодексу України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог частини 5 статті 165 Господарського процесуального кодексу України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України).
Також з метою вручення відповідачу ухвали суду від 22.05.2025 господарським судом надсилалась вказана ухвала суду на електронну пошту відповідача darinadorosenko@gmail.com, яка зазначена у розділі "Контакти" Відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підтвердження чого господарським судом було долучено до матеріалів справи роздруківку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 22.05.2025 була доставлена відповідачу на його електронну пошту darinadorosenko@gmail.com 22.05.2025 (а.с. 123).
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 22.05.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127570178) надіслано судом 22.05.2025, зареєстровано в реєстрі 23.06.2025 та забезпечено надання загального доступу 26.05.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, станом на 08.07.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більш того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
05.02.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), відповідно до якої позивач просить суд:
- стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за Кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 712809126330 від 24.06.2024 станом на 17.12.2024 включно в розмірі 466 794,07 грн, з яких 430 694,44 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 49 222,24 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 381 472,20 грн, та 36 099,63 грн простроченої заборгованості за комісією;
- стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 601,53 грн.
06.02.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до Дорошенко Дарини Андріївни про стягнення заборгованості за кредитним договором №712809126330 від 24.06.2024 у загальному розмірі 466 794,07 грн залишено без руху.
11.02.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду №6035/25 від 11.02.2025) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 про залишення позовної заяви без руху.
14.02.2025 ухвалою господарського суду було постановлено повернути позовну заяву Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до Дорошенко Дарини Андріївни про стягнення заборгованості за кредитним договором №712809126330 від 24.06.2024 у загальному розмірі 466 794,07 грн, і додані до неї документи без розгляду.
25.02.2025 представником позивача подано апеляційну скаргу на вказану ухвалу від 14.02.2025 про повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду.
26.02.2025 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/472/25. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2025р. у справі № 904/472/25 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
25.03.2025 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2025, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
12.05.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду задоволено апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2025 по справі №904/472/25. Вирішено направити справу №904/472/25 до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття провадження, а також доручено Господарському Дніпропетровської області за результатами розгляду справи здійснити розподіл судових витрат у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
15.05.2025 супровідним листом Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи в 1-му томі направлено до Господарського суду Дніпропетровської області, для вирішення питання про відкриття провадження.
21.05.2025 матеріали справи №904/472/25 повернулися на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.
22.05.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 17.06.2025.
17.06.2025 ухвалою господарського суду у зв'язку із неявкою відповідача відкладено підготовче засідання у справі на 01.07.2025.
01.07.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 08.07.2025 о 14:30 год. Попереджено учасників справи про те, що відповідно до пункту 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
08.07.2025 у судове засідання в режимі відеоконференції з'явився повноважний представник позивача, відповідач не з'явився.
У судовому засіданні 08.07.2025 заслухано вступне слово позивача, з'ясовано обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх позовних вимог, досліджено докази, наявні в матеріалах справи, заслухано судові дебати представника позивача.
У вказаному судовому засіданні після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 11.07.2025 о 12:30 годині.
08.07.2025 ухвалою господарського суду повідомлено учасників справи про те, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №904/472/25 призначено на 11.07.2025 о 12:30 год.
З приводу належного повідомлення судом учасників справи про дату, час та місце судового розгляду слід зазначити таке.
Судом враховано, що за змістом частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Господарський суд зазначає, що ухвала господарського суду від 01.07.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в засіданні на 08.07.2025 о 14:30 год була надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку та на електронну пошту відповідача (darinadorosenko@gmail.com), тобто завчасно, що підтверджується списком розсилки процесуальних документів сторонам по справі та електронним листом господарського суду від 02.07.2025, яким було надіслано ухвалу суду від 01.07.2025 (а.с. 170).
Разом з тим господарським судом здійснено оприлюднення на сайті Господарського суду Дніпропетровської області оголошення (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1840322/) про повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання у справі.
Враховуючи вказане, судом встановлено, що позивач та відповідач були повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином.
Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України , якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Крім того, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.
Також суд зауважує, що ухвалою господарського суду від 01.07.2025 повідомлено учасників справи про дату, час та місце судового засідання та попереджено учасників справи про те, що відповідно до пункту 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Слід зазначити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України , висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем Дорошенко Дариною Андріївною зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати комісійної за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 712809126330 від 24.06.2024, укладеним з Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк".
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення та умови договору;
(2) Факт виконання сторонами умов договору та утворення заборгованості.
1. Укладення та умови договору.
24.06.2024 між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі - Банк) та Фізичною особою-підприємцем Дорошенко Дариною Андріївною (далі - позичальник) укладено кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" № 712809126330 (надалі - кредитний договір, а.с. 9 - 10).
Пунктом 1 кредитного договору передбачено, що відповідно до умов, передбачених договором, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного, зокрема:
- сума кредиту 443 000 гривень (пункт 1.1.1 кредитного договору);
- валюта кредитування: гривня (UAN) (пункт 1.1.2 кредитного договору);
- строк кредитування: до 23 травня 2025 включно (пункт 1.1.3 кредитного договору);
- комісійна винагорода за надання кредиту: тариф комісійної винагороди - 1%. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до пункту 6.3.1 типових умов (пункт 1.1.4.1. кредитного договору);
- комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди - 1,7 % за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до пункту 6.3.2. типових умов, та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного в пункті 1.4. договору (пункт 1.1.4.2. кредитного договору);
- процентна ставка за користування кредитом: 0,00001% річних. Проценти нараховуються відповідно до пункту 6.2. типових умов та сплачується згідно графіку платежів, наведеного в пункті 1.4. договору (пункт 1.1.4.3. кредитного договору)
- процентна ставка на прострочену суму кредиту: 0,00001% річних. Проценти нараховуються та сплачуються відповідно до пункту 6.2. типових умов (пункт 1.1.4.4. кредитного договору);
- типові умови кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС", укладеного в системі інтернет-банкінг ПУМБ Digital Business акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", що розміщуються на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1.8. кредитного договору).
Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче Графіку платежів.
Так, відповідно до графіку платежів, що наведений у таблиці пункту 1.4 кредитного договору, сторони погодили погашення кредиту в сумі 714 116,00 грн, з яких: 443 000,00 грн - платіж за основною сумою кредиту; 271 116,00 грн - комісійна винагорода за обслуговування кредиту; 0,00 грн - проценти за користування кредитом. Відповідно до графіку погашення кредиту: рівними частинами (36 платежів) по 19 836,56 грн щомісячно в період з 24.07.2024 по 24.06.2027, в тому числі 12 305,56 грн - щомісячний платіж за основною сумою кредиту та 7531,00 грн - щомісячна комісійна винагорода за обслуговування кредиту.
Згідно пункту 1.5 кредитного договору повернення кредиту, сплата плати за кредит та інших боргових зобов'язань здійснюється позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на користь банку на рахунок для погашення боргових зобов'язань.
Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору підписанням договору позичальник звертається до банку за наданням кредиту в сумі, зазначеній в пвункті 1.1.1 договору, та підтверджує, що кредитні кошти будуть використані за цільовим призначенням відповідно до договору. Умови цього пункту договору є заявою (клопотанням) Позичальника про надання кредиту.
Також згідно пункту 2.2 кредитного договору банк надає кредит протягом трьох банківських днів з дня укладення договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в пункті 1.1.1 договору. Банк приймає рішення про надання кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов'язання банку щодо надання кредиту за договором є відкличними. Ненадання кредиту в зазначений строк вважається відмовою банку в наданні кредиту та договір вважається таким, що припинив свою дію.
Також відповідно до пункту 3.1 кредитного договору права та обов'язки сторін за договором регламентуються цим договором та типовими умовами.
Договір складається з даного документа та типових умов. З моменту укладення договору типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та типовими умовами, умови договору та типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених типовими умовами стосовно Банку (пункт 5.1. кредитного договору).
Пунктом 5.3 кредитного договору сторони домовились, що договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою системи "Інтернет-Банкінг". Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку та КЕП/ УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника).
Відповідно до пункту 5.4 кредитного договору договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/ УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно договору в повному обсязі.
Договір підписано сторонами 24.06.2024, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 11).
Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
Типовими умовами кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС", укладеного в системі інтернет-банкінг ПУМБ Digital Business акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (діють з "08" лютого 2023 року) (далі - типові умови, а.с. 18-19) передбачено наступне.
Відповідно до статті 1 типових умов:
- плата за кредит - проценти за користування кредитом і комісійні винагороди, які Позичальник зобов'язаний сплатити Банку за договором;
- сума плати за кредитом - щомісячний платіж, який визначається відповідно до графіку платежів, наведеному в пункту 1.4 договору, та складається з платежу за основною сумою кредиту, комісійної винагороди за обслуговування кредиту, процентів за користування кредитом.
Згідно пункту 2.2 статті 2 типових умов погодження позичальником цих типових умов здійснюється шляхом укладення договору за встановленою банком формою. Належним чином підписаний позичальником договір розглядається сторонами як акцепт позичальника. підписаний позичальником договір разом з цими типовими умовами, які викладені на сайті банку, складає укладений між банком та позичальником договір, що підтверджується підписом Позичальника у договорі.
Пунктом 2.4 статті 2 типових умов передбачено, що укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених цими типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених цими типовими умовами стосовно банку.
Відповідно до пунктом 3.1 статті 3 типових умов оформлення кредиту позичальнику здійснюється за допомогою системи ІБ шляхом укладення в електронному вигляді між банком та позичальником договору, загальні умови якого визначаються цими типовими умовами (розміщеними на сайті банку), а окремі визначаються банком та позичальником в договорі.
Згідно пункту 3.2 статті 3 типових умов банк відповідно до умов договору зобов'язується надати позичальнику кредит з цільовим використанням відповідно до пункту 1.1.7 договору в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати плати за кредит в обумовлені договором строки/ терміни. Істотні умови договору (сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісійні винагороди, сума платежу за кредитом, порядок їх сплати) зазначаються в договорі, а також доступні для огляду та завантаження в кабінеті Digital.
Також відповідно до пункту 3.5 статті 3 типових умов надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів в сумі, зазначеній в пункті 1.1.1 договору, із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в пункті 1.1.5 договору, в строки, зазначені в пункті 2.2 договору (з урахуванням умов п. 2.3 договору).
Датою надання кредиту вважається дата списання коштів із позичкового рахунку позичальника (пункту 3.6 статті 3 типових умов).
Відповідно до пункту 3.8 статті 3 типових умов кредит надається позичальникові на непоновлювальній основі, тобто будь-яка достроково погашена сума заборгованості за кредитом за договором не може вимагатись Позичальником знов до надання.
Згідно до підпункту (1) пункту 4.1 статті 4 типових умов кожна з перелічених нижче подій повинна тлумачитись як несприятлива подія, зокрема: несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором/ типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання Позичальником будь-яких інших обов'язків за договором та/або за іншими договорами, укладеними між сторонами.
Пунктом 4.2. статті 4 типових умов у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення пункту 1.1.3, пункту 1.4 договору, пункту 5.1.1 типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків Позичальника в порядку, встановленому договором та типовими умовами, для погашення боргових зобов'язань Позичальника.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 типових умов позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірах і в строки, визначені в статті 1 договору.
Також відповідно до пункту 6.1 статті 6 типових умов за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату в порядку і на умовах, обумовлених нижче.
Згідно пункту 6.3 статті 6 типових умов позичальник зобов'язаний сплатити банку комісійні винагороди, визначені пунктом 1.1.4 договору.
Відповідно до пункту 6.3.2 статті 6 типових умов позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту. Розмір зазначеної комісійної винагороди розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди за обслуговування кредиту, зазначеного в пункті 1.1.4.2 договору, на розмір суми кредиту, визначеної в пункті 1.1.1 договору.
Комісійна винагорода за обслуговування кредиту сплачується щомісячно згідно графіку платежів, зазначеному в пункті 1.4 договору, за відповідний розрахунковий період - повний місяць. Під повним місяцем у цьому пункті типових умов розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів, зазначеним в пункті 1.4 договору, під першим повним місяцем розуміється період з дати надання кредиту до дати першого платежу згідно з графіком платежів. У разі дострокового повного погашення заборгованості за кредитом, позичальник зобов'язаний погасити комісійну винагороду за обслуговування кредиту за повний місяць, в якому відбувається дострокове повне погашення заборгованості.
Пунктом 7.5 статті 7 типових умов для визначення суми кредиту та розміру плати за кредит, а також штрафних санкцій за порушення боргових зобов'язань за договором (якщо таке порушення буде мати місце), остаточною підставою будуть бухгалтерські облікові дані і рахунки Банку. Сплата суми, що вимагається банком до сплати за договором, не може бути призупинена, а сплачена позичальником сума не може бути ним відкликана на підставі виникнення між сторонами спору щодо належної до сплати суми із збереженням зобов'язань банку по поверненню позичальнику надмірно перерахованих сум.
Згідно пункту 7.6 статті 7 типових умов платежі з повернення основної суми кредиту та плата за кредит повинні бути здійснені з датою валютування не пізніше строку платежу, встановленого договором. Платежі з повернення сум кредиту, плата за кредит, інші платежі, пеня та штрафні санкції за неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за договором сплачуються позичальником у національній валюті України.
Відповідно до пункті 8.1, 8.1.1 статті 8 типових умов банк зобов'язується надати позичальнику кредит в порядку і на умовах, обумовлених договором та типовими умовами.
Також відповідно до пункту 8.3 статті 8 типових умов позичальник зобов'язується виконувати всі зобов'язання, передбачені Договором, іншими пунктами типових умов.
За невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність в порядку і на умовах, обумовлених договором та законодавством України (пункт 10.1 статті 10 типових умов).
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даних типових умов чи визнання їх неукладеними в певній частині.
2. Виконання сторонами умов договору та утворення заборгованості.
Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору 24.06.2024 банком надано позичальнику кредитні кошти за договором № 712809126330 у розмірі 443 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку НОМЕР_2 .UAH за період з 24.06.2024 по 17.12.2024 (а.с. 22) та платіжними інструкціями № TR.81576551.60987.29514 від 24.06.2024 та № TR.81576551.60988.29514 від 24.06.2024 (а.с. 20, 21).
Внаслідок порушення умов кредитного договору Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" прийнято рішення про дострокове повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим ОСОБА_1 направлено вимогу від 06.11.2024 про погашення заборгованості за кредитним договором № 5514 від 28.10.2024 (а.с. 23), яка не була виконана.
Факт направлення вимоги підтверджується описом з відміткою відділення поштового зв'язку (а.с. 26), фіскальним чеком (а.с. 25), згрупованим списком поштових відправлень та тренінгом поштового відправлення з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а.с. 27, 28).
Відповідач зі своєї сторони не виконав умови кредитного договору, а саме: не здійснив належним чином погашення кредиту, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 466 794,07 грн, з яких 430 694,44 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 49 222,24 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 381 472,20 грн, та 36 099,63 грн простроченої заборгованості за комісією.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно положень частинами 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування сертифіката відкритого ключа; засіб електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа;
Згідно з ч.4 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (частина 1 статті 610 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).
За змістом частин 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 74, 76-79 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору 24.06.2024 банком надано позичальнику кредитні кошти за договором № 712809126330 у розмірі 443 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку НОМЕР_2 .UAH за період з 24.06.2024 по 17.12.2024 (а.с. 22) та платіжними інструкціями № TR.81576551.60987.29514 від 24.06.2024 та № TR.81576551.60988.29514 від 24.06.2024 (а.с. 20, 21).
Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 8), загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 466 794,07 грн, з яких 430 694,44 грн тіло кредиту (включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 49 222,24 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 381 472,20 грн), та 36 099,63 грн простроченої заборгованості за комісією.
Перевіривши здійснені нарахування сум заборгованості відповідно до поданого розрахунку, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
V. Висновки Суду
Фізична особа, яка мала статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.
З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (п. 4.27-4.29 постанови ВП ВС від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).
Враховуючи, що підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання Дорошенко Дариною Андріївною (позичальником) умов укладеного між АТ "Перший український міжнародний банк" та фізичною особою-підприємцем Дорошенко Дариною Андріївною кредитного договору, кредит надано позичальнику відповідно до п. 1.1.7 кредитного договору на придбання основних засобів та / або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, суд дійшов висновку, що зазначений спір пов'язаний, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Відтак, спір у даній справі підлягає вирішенню судом в порядку господарського судочинства.
Позивачем доведено належними та допустимими доказами у справі факт порушення позичальником умов кредитного договору та наявність заборгованості, строк оплати якої настав. Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 5601,53 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 422,40 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до відповідача Дорошенко Дарини Андріївни про стягнення заборгованості за кредитним договором №712809126330 від 24.06.2024 у загальному розмірі 466 794,07 грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Дорошенко Дарини Андріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4; ідентифікаційний код 14282829) 466 794,07 грн (чотириста шістдесят шість тисяч сімсот дев'яносто чотири гривні 07 копійок) - заборгованості за кредитним договором №712809126330 від 24.06.2024, 5 601,53 грн (п'ять тисяч шістсот одна гривня п'ятдесят три копійки) - витрат по сплаті судового збору та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) - витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 11.07.2025
Суддя Т.В. Іванова