10.07.2025 року м.Дніпро Справа № 916/4901/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Південно-Західного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2025 (суддя Кабакова В.Г., повний текст якого підписаний 10.03.2025) у справі № 916/4901/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ
до відповідача Південно-Західного апеляційного господарського суду, м. Одеса
про стягнення 74 736,90 грн
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Південно-Західного апеляційного господарського суду з вимогами про стягнення 74 736,90 грн, у тому числі 61 613,57 грн основного боргу, 8 449,14 грн пені, 1 151,46 грн 3% річних, 3 522,73 грн інфляційних втрат, з покладенням судового збору, за ухвалою від 20.11.2024 Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про визначення підсудності розгляду справи №916/4901/24 за Господарським судом Кіровоградської області.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором постачання природного газу № 14-4003/23-БО-Т від 03.10.2023 в частині оплати за спожитий природний газ.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2025 у справі № 916/4901/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Південно-Західного апеляційного господарського суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 61 613,57 грн основного боргу, 4 224,57 грн пені, 1 151,46 грн 3% річних, 3 522,73 грн інфляційних втрат, а також 2 422,40 грн судового збору.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Південно-Західний апеляційний господарський суд, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначав, що саме дії позивача - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» свідчать про недобросовісну поведінку через ненадання оригіналів документів та неукладення угоди щодо сплати спірної суми, яка унеможливила виконання судом зобов'язання по оплаті 61613,57грн - різниці між вартістю спожитого обсягу природного газу у грудні 2023 року та оплаченою вартістю природного газу у грудні 2023 року, як того вимагають положення Бюджетного кодексу України, Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби та Методичних рекомендацій.
Листування споживача та постачальника протягом 2024 року, яке міститься у матеріалах справи, підтверджує те, що Південно-західним апеляційним господарським судом докладено максимум зусиль для здійснення оплати за поставлений газ, втім, існують певні законодавчі обмеження, які унеможливлюють виконання зобов'язання судом у новому бюджетному періоді.
Невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого газу у розмірі 61613,57грн відбулось саме через відмову позивача укласти угоду щодо розрахунку за поставлений газ, а отже, відбулось прострочення кредитора.
Враховуючи зазначене та норми чинного законодавства, невиконання зобов'язання суду по оплаті різниці між вартістю спожитого обсягу природного газу у грудні 2023 року та оплаченою вартістю природного газу у грудні 2023 року, як зазначає скаржник, не можна вважати порушенням зобов'язання в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України та підставою застосування до споживача приписів п.7.2 договору №14- 4003/23-БО-Т постачання природного газу від 03.10.2023, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо інфляційних втрат, 3% річних та статті 216, 218, 230 та 231 Господарського кодексу України щодо пені, які були нараховані постачальником на суму зобов'язання у розмірі 61613,57грн.
Таким чином, Південно-західним апеляційним господарським судом визнається зобов'язання, що виникло з договору №14-4003/23-БО-Т постачання природного газу від 03.10.2023 по оплаті 61613,57 грн, водночас з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України судом не визнається взяття фінансового зобов'язання на зазначену суму та настання строку його оплати.
Відповідно і штрафні санкції, нараховані позивачем, судом не визнаються у повному обсязі.
Позивач у відзиві просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 10.03.2025 у справі №916/4901/24 залишити без змін.
Зазначає, що доводи відповідача про те, що позивач не надав рахунок на оплату, не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки умовами спірного Договору не передбачено надсилання рахунку.
У листопаді 2023 року позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 7,86100 тис.куб.м. на суму 130 130,10 грн., відповідач здійснив оплату за поставлений газ.
У грудні 2023 року позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 18,72200 тис.куб.м. на суму 309 921,88 грн.
Відповідач частково здійснив оплату за поставлений газ, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1. Договору.
Згідно з пунктом 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Будучи ознайомленим з умовами Договору, відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладена відповідальність передбачена п. 7.2. Договору.
Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, то вказані нарахування є похідними від основного зобов'язання, яке виконувалось відповідачем неналежним чином.
Також посилається на те, що можливість здійснення оплати за поставлений природний газ у 2024 році за 2023 рік залежала саме від відповідача, від включення ним відповідних сум зобов'язань до проекту кошторису на 2024 рік.
Відповідач надав суду відповідь на доводи позивача, в якій йдеться про те, що умовами договору №4-4003/23-БО-Т постачання природного газу від 03.10.2023, укладеного між сторонами у справі, передбачалося постачання природного газу у обсязі 65 тис. куб. м. на суму1 076 002,85 грн. Додатковою угодою №1 від 20.12.2023 сторони узгодили обсяг та вартість поставки природного газу у:
- листопаді 2023 року - 7,861 тис. куб. метрів на суму 130130,10 грн (сплачено 12.12.2023);
- грудні 2023 року - 15 тис. куб. метрів на суму 248308,31 грн (сплачено 27.12.2023).
Загальна вартість договору за умовами додаткової угоди №1 становила 378 738,41 грн.
25.12.2023 постачальник виставив споживачу рахунок №4-4003/23-БО-Т за грудень 2023 року на 248308,31 грн (15 тис. куб. м), який з метою належного виконання умов договору був оплачений у повному обсязі споживачем 27.12.2023.
Таким чином, судом у повному обсязі виконані умови договору в частині оплати: сплачено 378738,41 грн, а отже 100% вартості предмету договору з урахуванням додаткової угоди.
Про збільшений обсяг поставленого газу стало відомо після отримання споживачем відомостей Інформаційної платформи Оператора ГТС (внаслідок істотного пониження температури повітря).
Про існування спірної суми відповідачу стало відомо лише 12.01.2024 - після надсилання позивачем на електронну пошту працівника суду без належного оформлення згідно з п.13.1 договору копії примірника акта приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року від 12.01.2024 на загальну суму 309 921,88 грн, при цьому жодним чином постачальником не було згадано та враховано здійснену ПЗАГС у 27.12.2023 оплату на суму 248 308,31 грн.
Тобто, за цим актом приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року від 12.01.2024 суд мав оплатити постачальнику 309921,88 грн, оскільки нормами бюджетного законодавства України встановлено, що взяття бюджетних зобов'язань не може здійснюватися в якійсь частині, а фінансовий документ, на підставі якого виникає бюджетне зобов'язання по оплаті поставленого газу має містити погоджену і достовірну суму зобов'язання.
При цьому, сума зобов'язання суду на 12.01.2024 була 61 613,57 грн, оскільки 27.12.2023 ПЗАГС здійснив оплату на суму 248 308,31 грн за рахунком постачальника №4-4003/23-БО-Т за грудень 2023 року від 25.12.2023.
Звертає увагу на те, що належним чином оформлений акт взаєморозрахунків, що по суті, є єдиним підтверджуючим документом про обов'язок оплатити 61 613,57 грн (п.13.1 договору), було направлено позивачем у новому бюджетному періоді, у той час, коли розрахунки за договором в редакції додаткової угоди виконано у повному обсязі.
А отже, для реєстрації такого фінансового зобов'язання необхідною умовою, крім наявності документу, що підтверджує суму фінансового зобов'язання, є наявність діючого договірного зобов'язання (документу, що підтверджує факт взяття зобов'язання - договір).
Втім, без відповідних дій позивача (укладення угоди та підписання сторонами акту звіряння взаємних розрахунків) ПЗАГС не міг провести реєстрацію бюджетного зобов'язання у органах Казначейства.
Крім того, на думку скаржника, судом не може бути прийнятий до уваги розрахунок штрафних санкцій, оскільки позивачем порушено п.13.1 договору в частині порядку обміну електронними документами, оскільки у контексті даної справи акт приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року на суму 309921,88 грн не є належним доказом наявності реального фінансового зобов'язання - 61 613,57 грн - суми реального фінансового зобов'язання.
Щодо доводів позивача про відсутність у кошторисі відповідача на 2024 рік коштів на оплату поставленого у 2023 році газу, то це спростовується матеріалами справи.
До відзиву на позов ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» Південно-західний апеляційний господарський суд надав відповідні докази наявності у кошторисі суду на 2024 рік призначень видатків за КЕКВ 2274 «Оплата природного газу» у сумі 3 221 700 грн.
Таким чином, ПЗАГС мав на рахунку кошти для оплати різниці між вартістю спожитого обсягу природного газу у грудні 2023 року та оплаченою вартістю природного газу у грудні 2023 року, про яку стало відомо лише у 2024 році, але об'єктивно не міг провести розрахунок через органи Казначейства, про що свідчать листи-роз'яснення органів Казначейства, саме через ухилення від вчинення певних дій постачальником.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 02.04.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
03.04.2025 від апелянта надійшли докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2025 у справі № 916/4901/24 ( платіжна інструкція № 50 від 31.03.2025).
11.04.2025 матеріали справи №916/4901/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою від 15.04.2025 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Південно-Західного апеляційного господарського суду м. Одеса на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2025 у справі № 916/4901/24 та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду підлягає зміні, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
03.10.2023 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та Південно-Західний апеляційний господарський суд (Споживач) (ЕІС-код 56XS0001673MF005) уклали договір № 14-4003/23-БО-Т постачання природного газу (а.с. 21-32), згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах договору (п. 1.1.).
Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2023 по 31 грудня 2023 року в кількості 65 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: вересень 2023 - 0 тис.куб.м, жовтень 2023 - 15 тис.куб.м, листопад 2023 - 25 тис.куб.м та грудень 2023 - 25 тис.куб.м (п. 2.1.).
Постачання газу за цим договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2.).
Постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та Споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного Споживачем обсягу природного газу (п. 3.4.).
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5.).
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1.).
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника (пп. 3.5.2.).
Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп. 3.5.3.).
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу (п. 3.5.4.).
Всього ціна природного газу за 1000 куб.м з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн (п. 4.1.).
Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5. цього договору (п. 5.1.).
Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу (п. 6.2.).
Постачальник має право отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, передбачені договором (п. 6.3.).
У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4. Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2.).
Даний Договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 13.1.).
20.12.2023 Сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору постачання природного газу №14-4003/23-БО-Т від 02.10.2023 за умовами якої обсяг (об'єм) природного газу по місяцях: листопад 2023 - 7,861 тис.куб.м, грудень 2023 - 15 тис.куб.м, вартість договору становить 315 365,37 грн, крім того ПДВ 63 073,08 грн, разом з ПДВ 378 738,45 грн.
На виконання умов Договору ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" склало та підписало акти приймання-передачі природного газу за листопад 2023 року від 11.12.2023 (а.с. 33), в якому зазначило, що передало, а Південно-Західний апеляційний господарський суд прийняв природний газ обсягом 7,861 тис.куб.м на 130 130,10 грн та за грудень 2023 року від 12.01.2024 (а.с. 35) - 18,722 тис.куб.м на 309 921,88 грн.
Зазначені акти ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" направило відповідачу на адресу електронної пошти, вказану в договорі.
23.10.2024 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" листом № ТОВВИХ-24-16076 на адвокатський запит повідомило, що споживач з ЕІС-код 56XS0001673MF005 в інформаційній платформі був закріплений за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у період з 04.10.2023 до 31.12.2023. Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-код 56XS0001673MF005 за період з 04.10.2023 до 31.12.2023 внесено в алокацію постачальника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та становить: з 04.10.2023 до 31.10.2023 - 0 куб.м, з 01.11.2023 до 30.11.2023 - 7861,00 куб.м, з 01.12.2023 до 31.12.2023 - 18722,00 куб.м (а.с. 38-42).
Крім цього, 05.07.2024 за вих. № 16/2-09/77458/2024 Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" на запит ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надало інформацію щодо підтвердження оплат від Південно-Західного апеляційного господарського суду, а саме 12.12.2023 в сумі 130130,10 грн та 27.12.2023 - 248308,31 грн (а.с. 48-51).
За обліковими даними ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заборгованість Південно-Західного апеляційного господарського суду за поставлений природний газ складає 61613,57 грн.
Тобто, Господарський суд встановив, що у межах спірного періоду (листопад-грудень 2023) ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" поставило Південно-Західному апеляційному господарському суду 26583 куб.м газу на загальну суму 440 051,98 грн, що підтверджується актами приймання-передачі за вказані періоди.
Відповідно до п. 5.1. Договору за актом від 11.12.2023 остаточний розрахунок відповідач мав здійснити до 15.01.2024, а за актом від 12.01.2024 до 15.02.2024.
Південно-Західний апеляційний господарський суд 12.12.2023 - у визначені Договором строки, сплатив 130 130,10 грн за газ поставлений у листопаді 2023 року, а також за умовами Додаткової угоди за газ в обсязі 15 000 куб.м поставлений у грудні 2023 року сплатив 248308,31 грн - 27.12.2023.
Відтак, відповідач не оплатив згідно акта від 12.01.2024 за газ поставлений у грудні 2023 року в обсязі 3722 куб.м - 61 613,57 грн, чим не виконав зобов'язання взяті на себе у грудні 2023 року.
Також позивач заявив до стягнення 8 449,14 грн пені за період з 16.02.2024 до 15.08.2024, 1 151,46 грн 3% річних за період з 16.02.2024 до 30.09.2024 та 3 522,73 грн інфляційних втрат за період з березня до вересня 2024 року.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 61613,57 грн., а також дійшов висновку про наявність підстав до зменшення розміру пені на 50%, оскільки таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Відповідно до ч. 1,3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем у період листопад-грудень 2023 року природного газу на загальну суму 440 051,98 грн, його часткову оплату (130 130,10 грн за газ поставлений у листопаді 2023 року, а також за умовами Додаткової угоди за газ в обсязі 15 000 куб.м поставлений у грудні 2023 року сплатив 248308,31 грн.) підтверджено долученими до матеріалів справи копіями актів приймання-передачі природного газу та інформацією АТ "Ощадбанк" про надходження коштів на рахунки ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Докази виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в повному обсязі та здійснення оплати вартості всього отриманого природного газу в матеріалах справи відсутні.
Станом на час винесення рішення судом першої інстанції, доказів добровільної та повної оплати вартості поставленого позивачем у грудні 2023 року природного газу відповідачем не було надано.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 61613,57,63 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8449 грн 14 коп. суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності, неустойка стягується за період, який не може перевищувати шестимісячний строк з моменту невиконання зобов'язання (якщо інший строк не встановлений договором).
Частиною 2 статті 343 ГК України та статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).
Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).
Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що за прострочення споживачем строків остаточного розрахунку споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, розрахованої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, щодо оплати вартості отриманого/спожитого природного газу у визначений договором строк, позивачем на підставі пункту 7.2. договору та статті 232 ГК України, нараховано пеню за прострочення виконання зобов'язання за увесь час прострочення за період з 16.02.2024 по 15.08.2024, в сумі 8449 грн 14 коп.
Відповідачем подано суду першої інстанції клопотання про зменшення розмір штрафних санкцій на 99,9%.
Судом першої інстанції зменшено розмір пені до 50% та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 4224 грн 57 коп.
Дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі та документи на підтвердження відповідних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції частково задовольняє клопотання відповідача про зменшення розміру пені - на 90%, зважаючи на наступне.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки колегія суддів виходить з такого.
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, прийняв до уваги, що відповідачем підтверджена наявність обставин (відсутність збитків завданих позивачу, те, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується виключно з Державного бюджету, докладення відповідачем зусиль для здійснення оплати за поставлений газ, положення Бюджетного кодексу, які не дозволяють здійснювати фінансування у новому бюджетному році без відповідної підстави).
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у наявних матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано, доказів на підтвердження понесення останнім збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого газу за договором. Також відсутні й докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого газу.
На підставі викладеного, апеляційний суд бере до уваги правовідносини, що склались між сторонами договору, а також те, що відповідач є неприбутковою організацією та фінансується виключно з Державного бюджету України, не займається підприємницькою діяльністю, та в розумінні Бюджетного кодексу України є бюджетною організацією, Бюджетний кодекс не дозволяє здійснювати фінансування у новому бюджетному році без відповідної підстави (договір, укладений між сторонам, який завершив свою дію у грудні 2023 року), відтак, прострочення відповідача відбулось не з його вини, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, дійшов висновку, що заявлена до стягнення пеня підлягає зменшенню на 90%.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає можливим зменшити пеню у даному випадку на 90%, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача 845,00 грн. (8 449,14 грн - 90%).
Що стосується 3% річних та інфляційних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки прострочення оплати грошового зобов'язання мало місце, позивач обґрунтовано нарахував 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення.
Інфляційні втрати та 3% річних підлягають задоволенню у сумі заявленій позивачем, як і зазначено судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні щодо розміру стягнення суми пені та нового пропорційного розподілу судового збору за подання позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір слід стягнути з позивача на користь відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Пропорція задоволення вимог становить 89,82% - на користь позивача і 10,18% - на користь відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 264, 269, 270, 275-284, 287, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Південно-Західного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2025 у справі № 916/4901/24 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2025 у справі № 916/4901/24 змінити в частині розміру стягнутої суми пені, стягнувши з відповідача на користь позивача 845 грн пені.
Ухвалити у справі в цій частині нове рішення, яким стягнути з Південно-Західного апеляційного господарського суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" пеню в розмірі 845,00 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2025 у справі №916/4901/24 - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на користь Південно-Західного апеляційного господарського суду судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 369,90 грн.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.07.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд