02 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/4269/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,
за участю представників:
від заявника (апелянта) - Милейко К.С. (в порядку самопредставництва), на підставі наказу № 139-о від 28.04.2025, посадової інструкції, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, посвідчення від 24.02.2023 № АБ 105920,
від стягувача (відповідача) - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Харківської митниці (вх.№1275Х/2)
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 (повна ухвала складена 23.05.2025, суддя Ємельянова О.О.) за заявою (вх. № 11809/25 від 16.05.2025) Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження
у справі № 922/4269/20
за позовом Слобожанської митниці Держмитслужби, м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РУСЕ", м. Харків,
про стягнення 893 955,88 грн,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 (з урахуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 26.05.2025 про виправлення описки) відмовлено у задоволенні заяви (вх. № 11809/25 від 16.05.2025) Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20.
Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Харківської митниці не погодилась з ухвалою Господарського суду Харківської області та звернулась 02.06.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 у справі № 922/4269/20 про відмову у задоволенні клопотання про заміну сторони виконавчого провадження; замінити сторону виконавчого провадження з виконання наказу від 20.05.2021 на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 у справі № 922/4269/20, а саме стягувача Слобожанську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43332958, вул.Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003) на стягувача Харківську митницю як відокремленого підрозділу Держмитслужби України (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Миколаївська, 16Б, м.Харків, 61005).
В обгрунтування заявлених апеляційних вимог вказує про таке:
- фактичною датою та часом надходження поштового відправлення та отримання Харківською митницею ухвали місцевого господарського суду, в якій визначено час та місце розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, є безпосередньо день, на який призначено судове засідання (на 13.20 год. 22.05.2025), що по суті унеможливило виконання вимог вказаної ухвали суду про надання письмових пояснень щодо заяви, взагалі участі в самому судовому засіданні та реалізації своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42, 46 ГПК України;
- Харківська митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Відтак, Харківська митниця є державним органом та може виступати стороною у господарському спорі. Наявність чи відсутність у органу, через який діє держава в судовому процесі, статусу юридичної особи, в даному випадку значення не має.
- наданими до матеріалів справи документами підтверджується перехід майнових прав та обов'язків від одного державного органу до іншого у процесі його реорганізації у порядку, встановленому Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2001 №1074, зокрема, наявністю відповідного передавального акту. Виходячи з викладеного, Державна митна служба України в особі її відокремленого підрозділу Харківської митниці є правонаступником усіх прав і обов'язків Слобожанської митниці Держмитслужби.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської митниці на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 у справі №922/4269/20; призначено справу до розгляду на "02" липня 2025 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 105; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4269/20.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025, у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.
Представник відповідача (боржника) в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "РУСЕ" не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд".
Ухвала про відкриття провадження у справі направлена відповідачу (боржнику) ТОВ фірмі "РУСЕ" засобами поштового зв'язку на адресу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та у матеріалах справи. Відповідно до відмітки поштового відділення АТ "Укрпошта" - "адресат відсутній за вказаною адресою", у зв'язку з чим поштове відправлення з копією ухвали повернулась до суду апеляційної інстанції.
Однак, відомостей про те, що відповідач (боржник) повідомляв суд про зміну адреси місцезнаходження наявні матеріали справи не містять.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Відтак, судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи, направленні на повідомлення відповідача (боржника) про відкриття апеляційного провадження у даній справі, час і місце розгляду справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.
Зважаючи на викладене та враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неучасть у судовому засіданні представника відповідача (боржника) не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника відповідача (боржника), за наявними у справі доказами.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.
Слобожанська митниця Держмитслужби звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РУСЕ" про стягнення збитків, завданих втратою майна, переданого для реалізації згідно з договором про реалізацію майна (товарів і транспортних засобів) на митних аукціонах та біржі № 99 від 11.04.2019, у тому числі штрафні санкції на загальну суму 893 955, 88 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 13 409, 34 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 року у позові відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РУСЕ" на користь Слобожанської митниці Держмитслужби збитки, завдані втратою майна, переданого для реалізації згідно з договором на реалізацію майна (товарів і транспортних засобів) на митних аукціонах та біржі № 99 від 11.04.2019 року, у тому числі штрафні санкції на загальну суму 892 673,08 грн. та 13 390,10 грн. судового збору. В частині стягнення збитків, завданих втратою майна, переданого для реалізації згідно з договором на реалізацію майна (товарів і транспортних засобів) на митних аукціонах та біржі № 99 від 11.04.2019 року у розмірі 1 069, 00 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 213, 80 грн. - відмовлено.
20.05.2021 на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021судом було видано відповідний наказ.
16.05.2025 від Харківської митниці через канцелярію Господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. №11809/25) про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20, у якій остання просила суд замінити сторону виконавчого провадження з виконання наказу від 20.05.2021 на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 у справі №922/4269/20, а саме стягувача Слобожанську митницю Держмитслужби на стягувача Харківську митницю як відокремлений підрозділ Держмитслужби України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 заяву (вх. №11809/25 від 16.05.2025 року) Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20 прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на "22" травня 2025 р. о(б) 13:20 год. Визначено сторонам у строк по 22.05.2025 року до 11:00 год. (включно) надати письмові пояснення щодо заяви (вх. № 11809/25 від 16.05.2025 року) Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20; заявнику у строк по 22.05.2025 року до 11:00 год. надати письмові пояснення щодо наявності виконавчого провадження щодо виконання наказу від 20.05.2021 року на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 року у справі №922/4269/20 за №73933627; заявнику у строк по 21.05.2025 року до 11:00 год. надати письмові пояснення щодо прохальної частини позовної заяви в частині визначення статусу Харківської митниці (яка не є юридичною особою) як відокремленого підрозділу Держмитслужби України як правонаступника позивача. Явку учасників справи у судове засідання визнано не обов'язковою.
22.05.2025 постановлено оскаржувану ухвалу.
Відмовляючи у задоволенні поданої заяви, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Харківська митниця не є самостійною юридичною особою, а утворена на правах відокремленого підрозділу юридичної особи Державної митної служби, а отже не є суб'єктом із самостійною цивільною правоздатністю та цивільною дієздатністю, а тому не може нести самостійно цивільну відповідальність. Крім того, господарський суд посилається на неузгодженість відомостей передавального акту, станом на 30.06.2021, погодженого в.о. голови Держмитслужби та затвердженого головою комісії з реорганізації Слобожанської митниці Держмитслужби, з розміром заборгованості ТОВ фірми "РУСЕ" перед Слобожанською митницею Держмитслужби України, яка виникла на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 у даній справі, на виконання якого видано відповідний наказ від 20.05.2021.
Також, судом зазначено, що заявник посилається на те, що наказ на виконання даного рішення від 20.05.2021 у справі №922/4269/20 перебуває на примусовому виконанні у Салтівському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зазначає що номер виконавче провадження №73933627, проте до матеріалів заяви не надано жодного доказу у підтвердження наявності виконавчого провадження ВП №73933627.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.
Предметом судового розгляду у даній справі є заява позивача про заміну сторони на стадії виконання рішення суду, зокрема, заміни боржника у виконавчому провадженні.
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
"Право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19.03.1997).
У рішенні у справі "Янголенко проти України" від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 11.03.2021 у справі №910/2954/17 та підтримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425.
Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин 1, 2 та 5 статті 334 ГПК України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17 (пункт 75) зроблено висновок, що як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п'ятій статті 334 ГПК України.
Дана правова позиція підтримана і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14 та від 18.01.2022 у справі № 34/425.
Як вбачається з відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження № 73933627, за заявою стягувача Слобожанської митниці Держмитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "РУСЕ", перебуває у стані відкритого з 23.01.2024.
Оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.
Статтею 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, заявник зазначив стягувачем - Харківську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. У прохальній частині заяви позивач просить стягнути заявлену суму саме на користь Харківської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.
Положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, затверджуються керівником відповідного центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади (ч. 3 ст. 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади").
Відповідно до п. 15 Положення про Харківську митницю, затвердженого наказом Держмитслужби від 29.10.2020 № 489 (далі - Положення), Харківська митниця утворюється у порядку, передбаченому статтею 211 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".
Відповідно до п. 1 Положення Митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України як її відокремлений підрозділ. Зоною діяльності Митниці є територія Харківської області, Україна. Митниця відповідно до покладених на Держмитслужбу завдань здійснює у зоні своєї діяльності окремі делеговані повноваження Держмитслужби, а також повноваження, визначені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, зокрема: володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за нею Держмитслужбою, для виконання завдань та функцій щодо безпосереднього здійснення митної справи (пп. 50 п. 4 Положення).
Згідно з п.16 Положення Митниця утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи, має окремий баланс, майно, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та банках.
Виходячи із системного аналізу положень ч. 2 ст. 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", ч. 1 ст. 45 та ч. 2 ст. 4 ГПК України, а також враховуючи вказані вище Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Положення про Харківську митницю, затвердженого наказом Держмитслужби від 29.10.2020 № 489, остання є відокремленим підрозділом Державної митної служби, яка хоч і утворена без статусу юридичної особи, однак є органами державної влади та може бути стороною в судовому процесі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №921/574/20.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами скаржника, що суд першої інстанції не врахував положень ч. 2 ст. 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Положення Харківську митницю, у яких визначено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади.
Згідно зі статтею 52 ГПК України в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Стаття 52 ГПК України вміщена до розділу І "Загальні положення" глави 4 "Учасники судового процесу" цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов'язків тощо. Натомість, стаття 334 ГПК України міститься в розділі V "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах", що присвячений врегулюванню відносин, пов'язаних з примусовим виконанням судових рішень. Отже, нормативні приписи статті 52 ГПК України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу.
Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для вирішення питання можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.
Для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 922/817/18.
Відтак, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).
Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов'язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов'язаний з моментом передання прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника.
В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється.
У вирішенні питань, пов'язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов'язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі №910/4656/14).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) дійшов висновку про те, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.
У частині восьмій статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення правонаступництва юридичної особи внаслідок приєднання.
Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при такому виді правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.
В контексті застосування статей 104, 107 ЦК України, та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється у зв'язку з реорганізацією, судова колегія вважає, що такий момент сам по собі не може пов'язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18 та вищезазначеним щодо статті 6 Конвенції.
Так, публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19).
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин. Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
Ключовим обсатвиною в даному випадку є доведення обставин вибуттям сторони - суб'єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір.
Такі правила встановлені, виходячи із специфіки публічно-правових відносин, а саме: з тією обставиною, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації. Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб'єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб'єктам владних повноважень. Якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для публічного правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень (в порядку частини п'ятої статті 104 ЦК України, відповідно до якої юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення).
Аналогічні висновки наведені Верховним Судом у постанові від 05.12.2023 у справі №240/21521/22.
Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію (постанова Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №280/4670/20).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 546 Митного кодексу України митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи. Митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Кабінетом Міністрів України 30.09.2020 прийнято постанову №895 "Деякі питання територіальних органів Державної митної служби" (далі - Постанова Кабміну №895), відповідно до якої постановлено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби.
Зокрема, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №895 передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема, Слобожанської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи).
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №895, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформацією, Слобожанська митниця Держмитслужби (ідентифікаційний код 43332958) перебуває в стані припинення (внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації від 11.11.2020).
Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів" вирішено утворити територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком, згідно з додатком до цього наказу, за яким, одним із таких територіальних органів визначено Харківську митницю.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.12.2020 внесено запис про створення відокремленого підрозділу Державної митної служби України - Харківської митниці (код відокремленого підрозділу - 44017626).
Відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 "Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи", зокрема, Харківською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України, з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2001 №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок № 1074), який визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
Так, пунктами 7 та 8 Порядку № 1074 визначено, що майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс. Внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
Листом Слобожанської митниці Держмитслужби від 30.06.2021 №7.14-08-1/7.14 22/22/4/8222 на Державну митну службу України був направлений передавальний акт станом на 30.06.2021 з метою видачі відповідного розпорядчого документу.
Відповідно до додатку 1.1 до передавального акту вбачається, що залишкова (балансова) вартість майна органу, що реоганізується, складає 51 103,00, що, з огляду на загальні засади ведення фінансової звітності, вказує на визначення відповідної суми у тисячах гривень.
Наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 №48-Г "Про приймання передання активів та зобов'язань, іншого майна, майнових прав і обов'язків та делегування окремих повноважень керівнику Харківської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби" погоджено пропозиції Слобожанської митниці Держмитслужби, викладені у листі від 30.06.2021 №7.14-08-1/7.14-22/22/4/8222, що реорганізується, стосовно передачі активів та зобов'язань, іншого майна, майнових прав та обов'язків Держмитслужби України як правонаступнику.
Також, делеговано право Харківській митниці як відокремленому підрозділу Держмитслужби відповідні повноваження на прийняття активів та зобов'язань, іншого майна, майнових прав та обов'язків, які знаходяться у сфері управління Держмитслужби, від Слобожанської митниці Держмитслужби.
У листі від 30.06.2021 № 7.14-1/1/7.14/106 Голові комісії з реорганізації Слобожанської митниці Держмитслужби Харківська митниця зазначила, що Харківська митниця погоджує прийняття на баланс матеріальних цінностей, зазначених в додатку до листа.
Зазначені документи свідчать про перехід майнових прав та обов'язків від одного державного органу до іншого у процесі його реорганізації у порядку, встановленому Порядком №1074, зокрема, на підставі відповідного передавального акту станом на 30.06.2021, погодженого в.о. голови Держмитслужби та затвердженого головою комісії з реорганізації Слобожанської митниці Держмитслужби.
Згідно Акту прийому - передачі нестачі, яка рахується на забалансовому рахунку 073/1 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей розпорядників бюджетних коштів" станом на 01.07.2021 від 14.07.2021 Слобожанська митниця Держмитслужби активи по ТОВ фірма "РУСЕ" передала Харківській митниці.
При цьому, з огляду на те, що реорганізація державного органу відбулась в порядку приєднання, зазначена в акті прийому - передачі нестача, яка рахується на забалансовому рахунку 073/1 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей розпорядників бюджетних коштів" станом на 01.07.2021 (яка стосується ТОВ "РУСЕ"), не спростовує обставин переходу всіх майнових прав до вказаної особи за судовим рішенням у справі №922/4269/20 до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Харківської митниці як правонаступника Слобожанської митниці Держмитслужби.
Як було вже зазначено вище, реорганізації юридичної особи шляхом приєднання не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21.
Враховуючи, що Слобожанська митниця Держмитслужби з 01.07.2021 втратила повноваження державного органу і не може здійснювати права та виконувати обов'язки сторони у справі та відповідати за зобов'язаннями, які на неї покладено, в тому числі й судовими рішеннями, колегія суддів вважає, що існують підстави для заміни стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 у справі №922/4269/20, з Слобожанської митниці Держмитслужби на її правонаступника - Державну митну службу України в особі відокремленого підрозділу Харківської митниці.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява Державної митної служби в особі відокремленого підрозділу Харківської митниці про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні підлягає задоволенню.
Господарський суд Харківської області, у постановляючи оскаржувану ухвалу, вищезазначених обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав вважати, що юридичну особу (стягуюча у виконавчому провадженні) припинено шляхом реорганізації (приєднання) та, відповідно, вибуття стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу від 20.05.2021 у справі № 922/4269/20.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення заявника місцевим судом про час та місце розгляду поданої ним заяви, судова колегія зазначає таке.
Згідно з ч. 3 ст. 334 ГПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Відповідно до частини другої-четвертої статті 120 ГПК суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).
Відповідно до ч. 5 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною шостою статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Частиною 3 статті 334 ГПК України передбачено, що неявка учасників справи та інших осіб для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Виходячи з системного аналізу положень частин другої-четвертої статті 120, частин першої, другої статті 202, частин 3 статті 334, статті 242 ГПК, належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов'язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - підставою для відкладення розгляду справи. При цьому розгляд справи за відсутності учасників справи та інших осіб є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 зі справи № 918/1478/14).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у даній справі №922/4269/20 заяву (вх.№ 11809/25 від 16.05.2025) Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20 прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.05.2025 о 13:20 год.
Як вбачається з відомостей програми "Діловодство спеціалізованого суду" Харківська митниця має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд".
В свою чергу, доказів направлення ухвали Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі № 922/4269/20 до електронного кабінету заявника в підсистемі "Електронного суду" матеріали справи не містять.
Крім того, відповідно до наявного рекомендованого про вручення поштового відправлення за вих.№ 007160/3, зазначену ухвалу було вручено заявнику 22.05.2025 (т. 2, а.с. 233), тобто в день проведеного судового засідання, в якому постановлено оскаржувану ухвалу суду. За таких обставин, судом першої інстанції не забезпеченого завчасне повідомлення заявника про час та місце розгляду поданої ним заяви.
Отже, процесуальне порушення суду першої інстанції, на яке посилається скаржник, знайшло своє підтвердження та не спростовується матеріалами справи. Місцевий суд всупереч встановленому ГПК України порядку неналежно та несвоєчасно повідомив заявника про дату, час і місце судового розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, чим порушив право на участь у розгляді справи та можливість реалізації прав, визначених у Кодексі.
Згідно зі ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не надав належну правову оцінку заяві про заміну сторони у виконавчому провадженні, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державному митної служби в особі відокремленого підрозділу Харківської митниці підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 у справі №922/4269/20 слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким заяву Державної митної служби в особі відокремленого підрозділу Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20 задовольнити.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 269, 271, 273, 275, 280, 282-284 ГПК України,
Апеляційну скаргу Державної митної служби в особі відокремленого підрозділу Харківської митниці задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 у справі №922/4269/20 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Заяву Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі №922/4269/20 (вх.№11809/25 від 16.05.2025) - задовольнити.
Замінити сторону виконавчого провадження з виконання наказу від 20.05.2021, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 у справі №922/4269/20, з Слобожанської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43332958, вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003) на її правонаступника Державну митну службу в особі відокремленого підрозділу Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626, вул.Миколаївська, 16Б, м. Харків, 61005).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 11.07.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна