ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 липня 2025 року Справа № 902/173/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
позивача за первісним позовом - Попович Р.І.
відповідача за первісним позовом (скаржника) - Семенчук О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 15.05.2025 у справі №902/173/25 (повний текст складено 22.05.2025)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ"
про стягнення 2 143 968,95 грн
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ"
про стягнення 2 436 688,80 грн
Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.05.2025 у справі №902/173/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ" 82 585,53 грн - різниці у понесених судових витратах.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 143,76 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 87 232,96 грн - залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ".
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 29 240,02 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 45 456,62 грн - залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ".
Роз'яснено, що сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній 3 543,38 грн різниці у понесених судових витратах.
Суд першої інстанції, врахувавши часткове задоволення позову, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 63 031,04 грн.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 15.05.2025 у справі №902/173/25 в частині стягнення витрат на професійну правничу адвоката в сумі 63 031,04 грн та в цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ М'ЯСОПРОДУКТ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 15.05.2025 у справі №902/173/25 залишити без змін.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягало залишенню без розгляду, оскільки до клопотання не додано доказів надіслання копії документів іншим учасникам справи (ні в паперовому, ні в електронному вигляді);
- ТОВ "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ" у позовній заяві було вказано орієнтовний розрахунок судових витрат, у якому було вказано 80 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У клопотанні про стягнення судових витрат позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 150 264 грн, що майже вдвічі перевищує орієнтовний розрахунок витрат. Позивачем не зазначено жодного обґрунтування збільшення вдвічі витрат на професійну правничу допомогу у порівнянні з орієнтовним розрахунком, що вказує на безпідставність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 150 264 грн. Судом було вирішено стягнути витрати на правову допомогу в сумі 63 031,04 грн, однак навіть такий розмір є очевидно завищеним і не співмірним спору. Даний спір є юридично простим, оскільки з боку ТОВ "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ" здійснювалось звичайне стягнення заборгованості за незначний період. При цьому позивачем за первісним позовом з метою подачі позову було опрацьовано лише сім документів - договір, дві видаткові накладні, дві податкові накладні з квитанціями про реєстрацію і одна платіжна інструкція. Тобто обсяг документів не є значним. Сума стягнення не є значною, а правове обґрунтування позову є класичним (шаблонним) для такого роду спорів. Тому, враховуючи не складність спору, витрати на правничу допомогу в сумі 63 031,04 грн є очевидно неспівмірним. Окрім того, з акту виконаних робіт вбачається, що вартість години роботи адвоката становить 200 доларів США, що за курсом 41,74 грн становить 8 348,00 грн. Однак, така вартість години роботи адвоката та, відповідно, загальна вартість тієї чи іншої дії адвоката, значно перевищує вартість таких послуг на ринку.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької від 15.05.2025 у справі №902/173/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "08" липня 2025 р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 04.07.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
07.07.2025 на адресу суду від ТОВ "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ М'ЯСОПРОДУКТ" через систему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скарги, в якому просить відмовити відповідачу (ТОВ ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ") у задоволені апеляційної скарги.
В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги.
В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник позивача за первісним позовом заперечив доводи апеляційної скарги.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного додатково рішення суду, зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 14.02.2025 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 14.02.2025) (вх. № 182/25 від 14.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" про стягнення 2 143 968,95 грн заборгованості, з яких 2 001 143,60 грн, 103 548,48 грн пені, 11 260,86 грн 3% річних, 28 016,01 грн інфляційних втрат за договором поставки № 15/05 від 15.05.2024.
06.03.2025 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" надійшла зустрічна позовна заява (б/н від 06.03.2025) (вх. № 266/25 від 06.03.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ" про стягнення 2 436 688,80 грн грошових коштів. Зазначену зустрічну позовну заяву заявником сформовано в системі "Електронний суд".
Ухвалою суду від 11.03.2025 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ" про стягнення 2 436 688,80 грн грошових коштів прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, об'єднавши зустрічний позов в одне провадження у справі № 902/173/25, та призначено його розгляд у підготовчому судовому засіданні на 13.03.2025 року.
29.04.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ" надійшло клопотання про стягнення судових витрат (б/н від 29.04.2025 року) (вх.канц. № 01-34/4501/25), в якому останній просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" 150 264,00 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу.
29.04.2025 судом прийнято рішення, відповідно до якого позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ" 1 675 463,80 грн - основного боргу за Договором поставки № 15/05 від 15.05.2024, 85 905,24 грн - пені, 9 340,40 грн - 3% річних, 27 946,20 грн - інфляційних втрат. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ" у задоволенні позову в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" про стягнення 325 679,80 грн основного боргу, 17 643,24 грн пені, 1 920,46 грн 3% річних, 69,81 грн інфляційних втрат. Також, відмовлено повністю у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ" про стягнення 2 436 688,80 грн. Окрім того, зазначеним рішення призначено судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 15.05.2025 року.
Встановлено сторонам п'ятиденний строк з дати отримання повного судового рішення на подачу доказів щодо понесених судових витрат, а також заперечень проти їх розміру.
15.05.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" до суду надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат (б/н від 15.05.2025) (вх.канц. № 01-34/5190/25), в яких останній зазначає про безпідставність заявлених до стягнення судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ" на професійну правничу допомогу в сумі 150 264,00 грн та просить суд відмовити у їх задоволенні.
Колегія суддів зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 ГПК України).
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, згідно пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Водночас загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами першою, другою статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Разом з тим у частині п'ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що у подальшому були відображені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постановах від 19.02.2022 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Схожих критеріїв дотримується Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Лавентс проти Латвії", "Ніколова проти Болгарії", "Єчюс проти Литви").
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України","East/West Alliance Limited" проти України").
Отже, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Слід також зауважити, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Судом встановлено, що у позовній заяві позивач за первісним позовом зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 80 000,00 грн, що складають витрати на правничу допомогу, підтвердження понесених витрат будуть надані до суду до закінчення розгляду справи по суті.
В подальшому, 29.04.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ" надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому останній просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" 150 264,00 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу. До вказаного клопотання додано докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу: копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 6/13/2/25 від 13.02.2025 року, акт виконаних робіт № 1 від 29.04.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5673/10 на ім'я гр. Поповича Р.І від 28.04.2016, посвідчення адвоката України від 28.04.2016, ордер на надання правової допомоги серії АІ № 1823742 від 14.02.2025.
Судом встановлено, що 13.02.2025 між Адвокатським об'єднанням "Айлекс" (Адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ" (Клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №6/13/2/25 (т. 2, а.с. 6-7).
Відповідно п. 1.1 Договору Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу (юридичні послуги) Клієнту в обсязі та на умовах передбачених даним договором.
Для виконання пункту 1.1. даного договору Адвокатське об'єднання залучає безпосередньо адвокатів Адвокатське об'єднання та/або інших адвокатів у порядку встановленому чинним законодавством (п. 1.2 Договору).
За виконання зобов'язань передбачених даним Договором, Клієнт зобов'язується перерахувати Адвокатському об'єднанню гонорар - грошові кошти, які обумовлені Сторонами, що в подальшому обумовлюються в додаткових угодах та/або актах виконаних робіт. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт (п. 4.1 Договору).
Витрати Адвокатського об'єднання/Адвоката, понесені останнім або його представником у зв'язку із виконанням доручення Клієнта (поїздки, відрядження, оплати судового збору, оплату вартості висновків фахівців, поштові витрати) оплачуються Клієнтом не пізніше наступного дня згідно виставленого рахунку (п. 4.2 Договору).
Згідно п. 4.3 Договору Клієнт зобов'язаний оплати грошові кошти Адвокатському об'єднанню на протязі 3 днів з моменту підписання додаткової угоди та/або актах виконаних робіт. У разі не оплати протягом 3-х днів грошових коштів визначених у додаткових угодах та/або актах виконаних робіт Клієнт зобов'язаний сплати пеню у розмірі 50% від суми зазначеній у додаткових угодах та/або актах виконаних.
29.04.2025 між сторонами підписано Акт виконаних робіт № 1 (т. 2, а.с. 8) на загальну суму 150 264,00 грн.
Враховуючи заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу як орієнтовну та фактично заявлену у клопотанні, суд дійшов висновку, що заявлений згідно Акту виконаних робіт № 1 від 29.04.2025 розмір витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 150 264,00 грн істотно перевищує орієнтовний розрахунок, визначений у позові в сумі 80 000,00 грн.
Судом встановлено, що визначений час участі у судових засіданнях є завищеним порівняно з часом їх фактичного проведення згідно протоколів судових засідань.
Підготовка заяви про забезпечення позову охоплюється змістом наданих послуг з підготовки та подачі позовної заяви, відзив на зустрічну позовну заяву повністю збігається з підставами визначеними у відповіді на відзив, обсяг відповіді на відзив є незначним та не містить нових доказів.
Як вказувалось, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
До того ж, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Водночас, суд оцінивши перелік наданих адвокатом позивачу послуг, вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі не відповідає критеріям, встановленим статтею 126 ГПК України, а саме критеріям реальності (дійсності та необхідності) та розумності.
А тому, проаналізувавши вищезазначені подані позивачем за первісним позовом докази на обґрунтування понесених витрат з оплати послуг адвоката, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що обґрунтованим часом надання професійної правничої допомоги є 9 год. (позов 4 год., заперечення на заяву про скасування забезпечення позову 1 год., відповідь на відзив 2 год., три судових засідання 2 год.), вартість якої становить 75 132,00 грн та еквіваленті 1 800 доларів США (за визначеним у заяві про відшкодування судових витрат курсом).
При цьому судом враховано, що предметом розгляду у суду першої інстанції були позовні вимоги про стягнення 2 143 968,95 грн та зустрічні позовні вимоги про стягнення 2 436 688,80 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, беручи до уваги принципи справедливості й верховенства права, співмірності й розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, встановлені обставини щодо неспівмірності заявлених витрат, господарський суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають віднесенню на відповідача за первісним позовом пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 63 031,04 грн (становить 3,56 % від суми, яка була стягнута з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом).
Щодо доводів скаржника про те, що позивачем за первісним позовом до клопотання про стягнення судових витрат не долучено доказів надіслання вказаної заяви відповідачу за первісним позовом, що є підставою для залишення клопотання без розгляду.
У наведеній скаржником в апеляційні скарзі постанові від 21.09.2022 у справі №725/1301/21 Верховний Суд зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме не направлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
У даній справі судом встановлено, що у позовній заяві позивач за первісним позовом зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 80 000,00 грн, що складають витрати на правничу допомогу, підтвердження понесених витрат будуть надані до суду до закінчення розгляду справи по суті.
Як вбачається із матеріалів даної справи, до клопотання про стягнення судових витрат у розмірі 150 264,00 грн не додано докази надіслання такого клопотання відповідачу за первісним позовом.
В судовому засідання 29.04.2025 під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення були присутні представники як позивача, так і відповідача.
Суд апеляційної інстанції, прослухавши технічну фіксацію судового засідання 29.04.2025, встановив, що під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення судом першої інстанції призначено судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 15.05.2025. Встановлено сторонам п'ятиденний строк з дати отримання повного судового рішення на подачу доказів щодо понесених судових витрат, а також заперечень проти їх розміру.
В подальшому, 15.05.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" до суду надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат (б/н від 15.05.2025) (вх.канц. № 01-34/5190/25), в яких останній зазначає про безпідставність заявлених до стягнення судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК М'ЯСОПРОДУКТ" на професійну правничу допомогу в сумі 150 264,00 грн та просить суд відмовити у їх задоволенні.
Таким чином, відповідач за первісним позовом був обізнаний про процесуальні дії позивача за первісним позовом щодо подання клопотання про стягнення судових витрат.
Крім того, суд першої інстанції при ухваленні рішення про судові витрати частково врахував заперечення ТОВ ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" щодо суми правничої допомоги, яку відповідач за первісним позовом вважав завищеною, тобто відповідач за первісним позовом скористався своїм правом заявити про неспівмірність розміру витрат, заявлених до стягнення позивачам за первісним позовом.
Апеляційний господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.03.2024 у справі №924/691/22.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, додаткове рішення Господарського суду від 15.05.2025 у справі №902/173/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 15.05.2025 у справі №902/173/25 залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 15.05.2025 у справі №902/173/25 - без змін.
2. Справу №902/173/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "10" липня 2025 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.