вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" липня 2025 р. Справа№ 910/15229/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Панчишин А.В. - адвокат, посвідчення № 001197;
від відповідача: Скопич Ю.В. - адвокат, посвідчення № 000167;
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 (повний текст - 20.03.2025)
у справі № 910/15229/24 (суддя - Маринченко Я.В.)
за позовом VOREX LLC
до Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ"
про стягнення 10 268 668,45 грн
1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи
VOREX LLC (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (надалі - відповідач) про стягнення 10 268 668,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно застосовано оперативно-господарську санкцію шляхом зарахування нарахованих відповідачем штрафних санкцій у розмірі 240238,66 доларів США за несвоєчасну поставку позивачем товару, оскільки прострочення виконання останнім зобов'язання щодо поставки товару за договором поставки трубної продукції поставки продукції UGV371/30-23 від 23.06.2023 відбулось через настання форс-мажорних обставин. Позивач зазначає, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання за договором на зазначену суму. На підставі викладеного, позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 240238,66 доларів США. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 7090,25 доларів США та пеню у розмірі 439,64 доларів США.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на користь VOREX LLC заборгованість у розмірі 240 238 доларів США 66 центів, пеню у розмірі 439 доларів США 64 центів, 3% річних у розмірі 7 090 доларів США 25 центів, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 124 361 грн 28 коп.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» 09.04.2025 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу - задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києві від 04.03.2025 у справі №910/15229/24 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 14.04.2025 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/15229/24; призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/15229/24 на 20.05.2025.
14.05.2025 від позивача в порядку ст. 263 ГПК України надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної інстанції.
06.06.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення. Водночас, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 269 ГПК України подані пояснення ухвалив розглядати в межах вимог і доводів апеляційної скарги в розумінні ч.1 ст. 269 ГПК України.
У розгляді справи неодноразово оголошувалися перерви, зокрема 11.06.2025 - на 08.07.2025. В судовому засіданні 08.07.2025 з'явились представники обох сторін. Представник відповідача свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи складність справи, поведінку сторін, подання пояснень, узгодження учасниками провадження продовження строку розгляду справи), враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що Господарський суд міста Києва ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції неправильно застосував частину першу статті 617 Цивільного кодексу України, частину другу статті 218 Господарського кодексу України, статтю 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Окрім цього, апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у низці постанов, що стосуються порядку доведення форс-мажорних обставин, зокрема у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Основним доводом апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним факт належного повідомлення про форс-мажорні обставини та їх вплив на виконання договору. Апелянт зазначив, що відповідно до пункту 8.2 договору, сторони зобов'язані повідомляти одна одну про настання форс-мажорних обставин не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення. Однак, як стверджує апелянт, позивач порушив цей строк, оскільки повідомив про форс-мажор лише 25 жовтня 2023 року, тоді як з матеріалів справи випливає, що про відповідні обставини позивачу стало відомо ще 18 жовтня 2023 року. Таким чином, позивач втратив право посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності за порушення строків виконання зобов'язань.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав належними доказами сертифікати про форс-мажорні обставини, видані Торгово-промисловою палатою м. Констанца (Румунія) та Київською обласною ТПП України. Апелянт наголошує, що сертифікат ТПП м. Констанца був виданий не на запит сторони по договору, а на запит сторонньої компанії, та стосується періоду, який не збігається з тими датами, що зазначав позивач як підставу для невиконання договору. До того ж у цьому сертифікаті вказано інші дати дії форс-мажору, а також обставини, які не пов'язані з поставкою товару за спірним договором.
Щодо сертифіката Київської обласної ТПП України, апелянт стверджує, що він фактично містить лише перелік загальних нормативно-правових актів щодо введення воєнного стану в Україні та не містить конкретних відомостей про обставини, які б об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань саме за цим договором. Також апелянт звертає увагу на те, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, факт настання форс-мажорних обставин потребує доведення саме у контексті конкретного договору.
Окремо апелянт наголошує на порушенні судом принципу диспозитивності. Він зазначає, що у позовній заяві позивач обґрунтував свої вимоги виключно нормою статті 1212 Цивільного кодексу України про повернення безпідставно набутого майна. Водночас суд ухвалив рішення на підставі інших норм - статей 712, 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, які регулюють виконання договірних зобов'язань. Таким чином, суд фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог та змінив правову підставу позову, що прямо заборонено частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного апелянт вважає, що рішення Господарського суду міста Києва ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів і з виходом за межі позовних вимог. У зв'язку з цим апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити апеляційну скаргу.
5. Короткий зміст доводів відзиву на апеляційну скаргу
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «VOREX LLC» наводить аргументи, спрямовані на спростування доводів апеляційної скарги Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (далі - УГВ, відповідач) та обґрунтовує законність рішення суду першої інстанції.
Так, у відзиві наголошується, що позивач діяв сумлінно та своєчасно повідомив УГВ про настання форс-мажорних обставин. Так, 18 жовтня 2023 року позивач отримав лист від транспортної компанії Logistics Plus Inc., в якому зазначалося про виникнення форс-мажорних обставин, що ускладнили виконання договірних зобов'язань, а також було зазначено дати та місця їх виникнення. УГВ у своїй апеляційній скарзі ставить під сумнів обізнаність позивача про форс-мажор саме 18 жовтня 2023 року, посилаючись на те, що лист від ПрАТ «Українське дунайське пароплавство», який підтверджує ці обставини, датований пізніше - 23 жовтня 2023 року.
Проте, за доводами позивача, транспортна компанія отримала цю інформацію у робочому порядку ще до дати листа, а сам лист від ПрАТ «УДП» було передано позивачу вже після первинного інформування.
Окрім того, позивач зазначає, що в його повідомленні про форс-мажор від 25 жовтня 2023 року було наведено всі необхідні реквізити та додано відповідні підтверджувальні сертифікати. Лист ПрАТ «УДП» від 23 жовтня 2023 року, за твердженням позивача, є лише одним із доказів у сукупності документів, які підтверджують настання обставин непереборної сили, нарівні з сертифікатами торгово-промислових палат.
Також позивач заперечує проти доводів апелянта щодо нібито недостатнього охоплення строків прострочення Сертифікатом ТПП м. Констанца (Румунія). У відзиві наголошується, що сертифікат охоплює дати прострочення, які були зазначені у таблиці до позовної заяви, де було наведено тривалість дії обставин непереборної сили та строки затримки виконання зобов'язань. Загальний строк дії форс-мажору становив 46 днів, тоді як затримка доставки тривала лише 27 днів, що, на думку позивача, підтверджує його добросовісність.
Щодо доводів апелянта про недопустимість посилання на воєнний стан як форс-мажорну обставину, позивач зауважує, що у своїх доводах він жодним чином не посилався лише на сам факт воєнного стану. Натомість у Сертифікаті Київської обласної ТПП прямо йдеться про конкретні ворожі дії - зокрема, обстріли портової інфраструктури, які унеможливили виконання договору. Зазначається, що у 2023 році порти на півдні України зазнавали регулярних атак, що широко висвітлювалося у ЗМІ, а у сертифікаті вказано на прямий причинно-наслідковий зв'язок між цими подіями та затримкою поставки.
Крім того, позивач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.
Враховуючи викладене, позивач просив суд апеляційної інстанції врахувати його доводи та залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.06.2023 між компанією Vorex LLC (далі - постачальник) та Акціонерним товариством «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (далі - покупець) укладено договір поставки трубної продукції (графік поставки) №UGV371/30-23 (далі - договір №UGV371/30-23), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікаціях, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару Постачальником для прийняття покупцем. (п.1.1. договору №UGV371/30-23)
Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід'ємною частиною.(п.1.2. договору №UGV371/30-23).
Відповідно до п.3.1. договору №UGV371/30-23 ціна товару вказується в специфікаціях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом відповідно до чинного законодавства України).
Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору та становить до 11973080 доларів США (включно) (п.3.2. договору №UGV371/30-23).
Згідно з п.4.1. договору №UGV371/30-23 розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної та пред'явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу), шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікації або з урахуванням умов, передбачених п.3.4. цього договору.
Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в специфікаціях та графіку поставки до цього договору (п.5.1. договору №UGV371/30-23).
Датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару. Датою передачі постачальником Товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п.5.2. договору №UGV371/30-23).
Згідно п.1. специфікації загальна вартість товару, що постачається складає до 11973080 доларів США включно.
Умови поставки товару: DAP склад покупця відповідно до п.10.1. цієї специфікації (п.2. специфікації).
Строк поставки товару: відповідно до графіка поставки товару. (п.3. специфікації).
Умови та строки оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки та підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п.4. специфікації).
Відповідно до графіку поставки товару до договору №UGV371/30-23 (додаток №3) поставка згідно графіку 100% обсягу товару протягом 120 календарних днів з дати укладення договору. Дострокова поставка дозволена.
У вказаному графіку визначені партії товарів та їх кількість, зокрема по пункту 1 - 800 тонн; по пункту 2 - 1500 тонн; по пункту 3 - 1500 тонн; по пункту 4 - 500 тонн.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частина друга статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності.
Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (подібні за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 на яку посилається скаржник).
У постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23 сформульовано такі загальні висновки щодо застосування положень статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":
"Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
При цьому, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
В цій частині сторони однаково тлумачать як норми матеріального права, так і правові висновки Верховного Суду в аналогічних справах.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично суть спору між сторонами зводиться до того, що апелянтом було безпідставно застосовано оперативно-господарську санкцію шляхом зарахування нарахованих відповідачем штрафних санкцій у розмірі 240238,66 доларів США за несвоєчасну поставку позивачем товару за договором поставки трубної продукції поставки UGV371/30-23 від 23.06.2023. Таким чином, у даному випадку встановленню підлягають обставини саме наявності (відсутності) прострочення виконання позивачем зобов'язання щодо поставки товару та взаємозалежність такого прострочення через настання форс-мажорних обставин.
Відхиляючи доводи скаржника про відсутність належних доказів існування форс-мажорних обставин та недотримання позивачем п.8.2. договору (щодо втрати позивачем права посилатися на дії обставин непереборної сили), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з п.8.1. договору №UGV371/30-23 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін. Обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливлюють виконання стороною зобов'язань, передбачених умовами Договору (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епізоотія, війна тощо).
Сторонами, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинні не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити у письмові формі або листом на електронну пошту про це іншу сторону. В такому повідомленні повинна бути вказана наступна інформація: конкретні обставини непереборної сили, дата та місце виникнення таких обставин, їх очікувану тривалість (якщо таку можна визначити) та реквізити цього договору. Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин) або відсутність інформації, яку повинно мати таке повідомлення є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань. (п.8.2. договору №UGV371/30-23)
Пунктом 8.3. договору визначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою платою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим на це органом країни розташування сторони, яка постраждала внаслідок таких обставин, та/або країни у якій виникли такі обставини, внаслідок чого постраждала сторона.
З такого документу повинно вбачатися, що він стосується неможливості виконання стороною, яка посилається на обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин), конкретних зобов'язань по договору внаслідок дії таких обставин, із зазначенням конкретної обставини та тим, що така обставина є обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною), місце, початок виникнення і строк дії такої обставини непереборної сили (форс-мажорною обставиною), а також причинно-наслідковий зв'язок між обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною) і неможливість виконання такою стороною своїх зобов'язань за цим договором.
Судом встановлено, що 01.06.2023 між Logistics Plus Inc., в якості Брокера та Vorex LLC, в якості клієнта, укладено договір на надання транспортних послуг (далі - договір надання транспортних послуг), відповідно до умов якого Брокер здійснює транспортування товару для клієнта. Кожне відвантаження за цим договором підтверджується Додатком з докладним описом відвантаження та необхідної дати доставки.
З додатку «А» до Договору надання транспортних послуг, вбачається, що транспортування (перевезення) здійснюється з метою виконання Договору №UGV371/30-23 від 23.06.2023. Кінцевий термін поставки - 21.10.2023. Визначено найменування та кількість товарів. Судно: NewSeas Amber.
Листом від 18.10.2023 Logistics Plus Inc. (ТОВ «Логістика Плюс») повідомило Vorex LLC про настання форс-мажорних обставин, вказавши про ускладнення виконання договірних зобов'язань та затримку у доставці вантажу за Договором №UGV371/30-23 від 23.06.2023, а також зазначивши, що очікувану тривалість (вплив) обставин непереборної сили визначити неможливо. Дата та місце виникнення таких обставин: 1. 15.09.2023-29.09.2023, Румунія, м. Констанца (акваторія Чорного моря). 2. З 18.07.2023, м. Одеса, м. Рені, Південь України (порти).
В листі ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» від 23.10.2023 №2053/01-06/02-01 значиться, що в період з вересня 2023 і до часу написання цього листа, формування, подача, і буксировка барже-буксирних караванів, а також окремих барж і буксирів-штовхачів суттєво уповільнена внаслідок дії ряду факторів, а саме: навігація річковим каналом Черновода, ускладнена сезонним падінням рівня води в річці Дунай; осінні погодні умови є несприятливими, навігація часто закрита або обмежена через сильний вітер, обмеження тривають від кількох годин до тижня і більше, а також після морської блокади українських портів більшість вантажопотоків була переміщена у найближчий морський порт Констанца. Також зазначено про те, що це призвело до перевантаження потужностей перевалки вантажів всіх груп, що, у свою чергу, призводить до тривалих термінів очікування розвантаження і завантаження барж.
25.10.2023 позивач на визначені договором №UGV371/30-23 від 23.06.2023 електроні адреси відповідача надіслав лист №2510/2023 від 25.10.2023, яким повідомив відповідача про настання форс-мажорних обставин 18.10.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до позивача з вимогою №302.1-022-6040 від 05.12.2023, у якій вимагав позивача перерахувати на користь відповідача грошові кошти у розмірі 240238,66 доларів США (пеня згідно п.7.11. договору №UGV371/30-23) та повідомив, що у випадку несплати вказаної пені, відповідачем буде змушений вирахувати 240238,66 доларів США із суми, що підлягає сплаті за поставлений позивачем товар.
Листом №1215/2023 від 15.12.2023 позивач надав відповідачу сертифікат №3200-23-4720 від 13.12.2023 про форс-мажорні обставини, та вказав, що затримка у доставці товару була спричинена форс-мажорними обставинами; штрафні санкції та/або збитки не можуть бути застосовані до Vorex LLC; зазначена у вимозі №30.1-022-6040 від 05.12.2023 сума не підлягає вирахуванню із суми, що підлягає сплаті за поставлений позивачем товар.
Листом №21.12.2023 №302.1-022-6507 відповідач повідомив позивача про те, що сертифікат №3200-4720 не відповідає вимогам договору та не може бути прийнятий, як документ, який підтверджує настання форс-мажорних обставин та причинно-наслідковий зв'язок з настанням обставин непереборної сили та невиконанням позивачем зобов'язань по договору №UGV371/30-23 від 23.06.2023.
Листом №2712/2023 від 27.12.2023 позивач додатково надав відповідачу копію сертифікату Торгово-промислової палати м. Констанца (Румунія) №1500 від 20.12.2023
Листом №302.1-022-687 від 29.01.2024 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки позивач не виконав вимогу №302.1-022-6040 від 05.12.2023 у строк, встановлений п.7.14. договору, а саме не перерахував відповідачу суму нарахованих штрафних санкцій, відповідачем було застосовано оперативно-господарську санкцію. А саме останнім утримано суму нарахованих штрафних санкцій спричинених несвоєчасним виконанням договору із суми, що підлягає сплаті позивачу.
Суд апеляційної інстанції в даному аспекті враховує доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо неправомірності застосування оперативно-господарських санкцій з урахуванням також наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач фактично дізнався про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) з листа Logistics Plus Inc. (ТОВ «Логістика Плюс») від 18.10.2023. Разом з цим, повідомлення апелянту про виникнення таких обставин позивачем було надіслано електронним листом 25.10.2023. Таким чином, відхиляються доводи скаржника про недотримання позивачем умов договору, оскільки останнім було повідомлено відповідача про наявність форс-мажорних обставин у порядку та строки визначені п.8.2. договору №UGV371/30-23.
Щодо доказів, що підтверджують існування таких форс-мажорних обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що до матеріалів справи додано сертифікат №3200-23-4720 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою за №752/03.23 від 13.12.2023, яким засвідчено форс-мажорні обставини, що полягають у військовій агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, ракетні обстріли цивільної та транспортної інфраструктури, потужний ракетно-артилерійській обстріл узбережжя Чорного та Азовського морів, у тому числі морських портів розташованих на них, зрив ланцюгів постачання, затримка доставки товарів морським транспортом, що призвело до неможливості поставки компанією Vorex LLC у передбачений договором №UGV371/30-23 від 23.06.2023 термін товару, та мало безпосередній вплив на можливість використання єдиного можливого логістичного маршруту, який не підлягав заміні (альтернативних шляхів доставки товару у строк не було).
Даний сертифікат стосується щодо обов'язку (зобов'язання) Vorex LLC поставити товар у кількості 4300 тон у термін до 21.10.2023 за договором №UGV371/30-23 від 23.06.2023. Період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання - 18.10.2023; дата закінчення - 17.11.2023.
Більше того, в матеріалах справи наявний сертифікат про виникнення форс-мажорної ситуації від 20.12.2023 №1500, виданий Торгово-промисловою палатою м. Констанца (Палата торгівлі, промисловості, судноплавства та сільського господарства Констанца). З якого вбачається, що Eastship Projects & Logistics SRL, як постачальник за договором FN від 17.08.2023, зобов'язався надати вільні причали для стоянки підрозділу внутрішнього водного транспорту, завантажувати ватаж та здійснювати оформлення митних формальностей на користь ТОВ «Логістика Плюс», як бенефіціара. В подальшому, ТОВ «Логістика Плюс» (Україна), як брокер, зобов'язалось забезпечити портові операції внутрішнім водним транспортом на користь ТОВ «Ворекс», як замовника (субпідрядника ТОВ «Логістика Плюс»), який в свою чергу, зобов'язався здійснити операції на користь Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ». 07.10.2023 до порту Констанца-Південна прибуло судно NewSeas Amber, яке виконувало операції з розвантаження труб за дорученням ТОВ «Логістик Плюс» з призначенням Україна, відповідно до коносаментів. Згідно з довідкою №118024/07.12.2023, виданою румунським Військово-морським управлінням - капітаном порту регіону Констанца, починаючи з 04.10.2023 о 14:30 до 12.11.2023 о 18:30 неодноразово припинявся морський та внутрішній рух, судноплавство та робота портів.
При цьому, Торгово-промислова палата м. Констанца у своєму сертифікаті вказала, що описана подія, відноситься до категорії форс-мажорних обставин, а її наслідки, що полягають у неможливості виконання договірних зобов'язань, а саме: неможливість здійснення вантажно-розвантажувальних операцій, зберігання товарів, митного транзиту операцій, починаючи з 04.10.2023 в результаті метеорологічних явищ, зареєстрованих протягом цього періоду і до 12.11.2023, дати зняття обмежень, що виключає договірну відповідальність сторони, яка їх застосувала.
Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника як щодо відсутності в матеріалах справи доказів в розумінні ст. 74, 80, 86, 269 ГПК України наявності форс-мажорних обставин, які перешкоджали позивачу поставити товар вчасно, так і доводи про недотримання позивачем п.8.2. договору №UGV371/30-23.
В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє також доводи скаржника про неправомірне застосування судом першої інстанції положень ст. 1212 ЦК України, оскільки судом першої інстанції не застосовувалась вказана стаття, а задоволення позову фактично було зумовлене правильним висновком суду про неправомірне застосування відповідачем оперативно-господарських санкції відповідачем та, відповідно, наявністю підстав для стягнення заборгованості за поставлену продукцію на підставі загальних норм матеріального права, зокрема, ст. 712 ЦК України, яка правильно застосована судом першої інстанції. Та правомірно захищено майнове право позивача в розумінні ст. 4 ГПК України.
А тому, суд апеляційної інстанції погоджується та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що з урахуванням взаємозв'язку між договірними зобов'язаннями за договорами FN від 17.08.2023, від 01.06.2023 про надання транспортних послуг та №UGV371/30-23 від 23.06.2023, враховуючи характер та вид обставин, які зумовили затримку у виконанні вказаних договірних зобов'язань, а також неможливість позивача запобігти наслідкам таких обставин та доведеності наявності в даному випадку форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) та наявність причинно-наслідкового зв'язку між ними та простроченням VOREX LLC поставки товару Акціонерному товариству «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» за договором №UGV371/30-23 від 23.06.2023 - позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 240238,66 доларів США. 3% річних у розмірі 7090,25 доларів США та пеню у розмірі 439,64 доларів США за заявлені позивачем періоди - є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволено судом.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що доводів про непогодження з розміром нарахованих 3% річних у розмірі 7090,25 доларів США та пені у розмірі 439,64 доларів США - апеляційна скарга не містить, контррозрахунок надано не було.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта в межах заявлених підстав та меж ст. 269 ГПК України свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції через необґрунтованість в розумінні ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника фактично направлені на переоцінку правильно встановлених обставин справи, не містять конкретизованих підстав незгоди із рішенням суду першої інстанції, а тому відхиляються через необґрунтованість.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до стягнення позивачем позовних вимог та правильного застосування норм матеріального права.
Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 76, 79, 80, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на нього в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/15229/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/15229/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.07.2025.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім