вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2025 р. Справа№ 920/1188/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Прудивус М.А. (поза межами приміщення суду);
від відповідача: Кучменко С.В. (в залі суду);
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп»
на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024, повний текст рішення складено 08.10.2024
у справі № 920/1188/23 (Котельницька В.Л.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс»
про стягнення 876 951,50 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
19.10.2023 позивач звернувся з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 876951,50 грн з яких: 860 000,00 грн заборгованість за актом надання послуг №64 від 18.04.2023, 10814,79 грн 3% річних за період з 18.04.2023 по 18.09.2023, 6136,71 грн інфляційні втрати, а також судові витрати.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 у справі № 920/1188/23 відмовлено в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження в справі, поновивши строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 23 вересня 2024 року та винести своє судове рішення. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік Груп» заборгованість за актом надання послуг № 64 від 18 квітня 2023 року в сумі 860 000 грн, 3-х відсотків річних за період з 18 квітня 2023 року по 18 вересня 2023 року в сумі розмірі 10 814,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 136,71 грн, а всього 876 951,5 грн. Судові витрати віднести на відповідача.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
На думку скаржника, суд першої інстанції залишив поза аналізом той факт, що в доказ дати отримання листа, датованого 15.04.2023 відповідач надіслав позивачу лист №15/04 позивачем до суду надано скріншоти з електронної пошти від 17.05.2023, а також зазначав той факт, що такий акт № 60 від 14.04.2023 року, який було відправлено ТОВ «Агроальянс» в підписаному вигляді на ТОВ «Атлантик Груп» 2 травня 2023 року Новою поштою з відправленням №59000962772279, отримано 3 травня 2023 року, свідчить про вже надані для ТОВ «Агроальянс» послуги з подачі 10 вагонів № 95593851; 95594719; 95902706; 95659017; 95177481; 95512265; 95962205; 95506440; 95506713; 95797684 , які ТОВ «Агроальянс» були прийняті та оплачені, 4 вагони з яких № 95962205; 95506440; 95506713; 95797684 були ТОВ «Агроальянс» завантажені та відправлені, тому лист ТОВ «Агроальянс» про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог не міг змінювати порядок проведення розрахунків між сторонами, що передбачений договором №1409 від 14.09.2022 з додатковими угодами та був відхилений. Також судом першої інстанції не проаналізовано факт оскарження ТОВ «Агроальянс» в Сумському окружному адміністративному суді в справі №480/11265/23 відповідного податкового рішення - повідомлення за результатами такої позапланової податкової перевірки за вищезазначеним актом перевірки, про фабулу якого можна довідатись з ЄДР судових рішень, а саме «Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми «В4» від 11.08.2023 № 531318280703 в частині: завищення ТОВ «Агроальянс» суму податкового кредиту (рядок 17 поточної декларації) на суму ПДВ 445 666,67 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Атлантик груп» за квітень 2023 (відсутні первинні документи, які підтверджують понаднормативне користування вагонами)».
Скаржник вказує на те, що у ході розгляду справи відповідно до матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами факт надання послуг за актом надання послуг від 18.04.2023 №64, відповідно до якого вартість компенсації витрат за понаднормове користування вагонами із ст. Ізов (ПКП) 1337 вагоно-діб 2000,00 Вагони №№ 59260737, 59232074, 59033100, 59260646, 58862327, 59556688, 59053991, 58863887, 59268177, 59820506, 59067603, 59235416, 59820563, 59843870, 59268326, 59235218, 59843938, 59588079, 59268508, 59230268, 59843904, 59843888, 59267823, 59843854, 59843946, 59230250, 59230243, 59843912 склала 2 674 000,00 грн. Проте, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наполягає на наявності переплати за раніше надані позивачем послуги в розмірі 860 000,00грн у зв'язку з помилковим підписанням відповідачем в квітні місяці 2023 року одного з наданих позивачем актів надання послуг та, як наслідок, відсутності заборгованості за спірним актом від 18.04.2023 №64. Відповідач у наданих суду поясненнях наголошує, що по рахунку №72 від 10.04.2023 ТОВ «Агроальянс» було сплачено ТОВ «Атлантик Груп» 860000,00 грн. за транспортно-експедиційне обслуговування по укладеному між сторонами договору від 14.09.2022 № 1409 та акту надання послуг від 14.04.2023 № 60. По рахунку № 74 від 12.04.2023 ТОВ «Агроальянс» було сплачено ТОВ «Атлантик Груп» 860 000,00 грн. за транспортно-експедиційне обслуговування по укладеному між сторонами договору від 14.09.2022 № 1409 та акту надання послуг від 12.04.2023 № 58. Проте, 15 квітня 2023 року Польща ввела тимчасове, до 01 липня 2023 року (яке триває і на даний час, тобто на неосяжний термін), обмеження на експорт агротоварів - пшениці, кукурудзи, насіння соняшнику та ріпаку з України, а в наступні два дні такі самі рішення ухвалили Угорщина і Словаччина. Зазначені обставини є загальновідомими, тому не потребують доказуванню в силу вимог ч. 3 ст. 75 ГПК України. Натомість в матеріалах справи навіть немає даних про встановлену урядом Польщі заборону та саме яких товарів вона стосується. Означене кореспондується з тим, що все ж 4 вагони Відповідач з ДУ №№ 53 та 54 завантажив та відправив і саме в Польщу. На скільки відомо, що на той час існувала можливість експорту через Польщу, чим і скористався Відповідач або ж поставки збіжжя на адресу Українських підприємств в Польщі, як спосіб «обійти такі заборони», і саме такими шляхами користувались всі зернотрейдери в 2023 році.
На думку скаржника, судом не враховано позицію позивача з приводу неможливості зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, що обґрунтовувались наступним: Відповідно п. 1 абз 3 Додаткової угоди №53 до Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.09.2022 №1409 встановлено, що Загальна сума наданих послуг попередньо становить 860000 грн. У вартість комплексного транспортно-експедиційного обслуговування входить: 1. винагорода експедитора; 2. користування рухомим складом; 3. підсил порожнього вагону на станцію призначення, оскільки відповідно Залізничної накладної №34610667 від 14 квітня 2023 року ТОВ «Атлантик Груп» подав, а ТОВ «Агроальянс» в особі його керівника Некрасової прийняв дев'ять порожніх вагонів, а отже, щонайменше відбувся ПІДСИЛ ПОРОЖНЬОГО ВАГОНУ, також, відповідно і винагорода експедитора за підсил порожнього вагону. В підтвердження отримання порожніх вагонів є сама накладна, ЕЦП керівника ТОВ «Агроальянс» Некрасової на накладній, перелік вагонів, код отримувача - ТОВ «Агроальянс» 7437. Суд першої інстанції не врахував дані Актів приймання - передавання виконаних робіт та дані залізничних накладних (є в матеріалах справи та подаються повторно для зручності користування) про щонайменше виконання Позивачем повністю одного з 3-х пунктів предмету Додаткових угод №53 та №54 - «підсил порожнього вагону на станцію призначення», а відтак і його право на щонайменше експедиційну винагороду.
Також скаржник зазначає про те, що під час розгляду справи позивач неодноразово подавав суду суперечливі пояснення щодо акту виконаних робіт №60 від 14.04.2023 та акту виконаних робіт №58 від 12.04.2023.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що в період з кінця 2022 року - початку 2023 року на пограничному переході Україна - Польща та на станції вивантаження, куди прямували завантажені вагони, створилося велике скупчення вагонів-зерновозів, що призвело до колапсу та затримці в розвантаженні та прийманні зерна. Тому, на виконання договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.09.2022 № 1409 та укладених у відповідності до цього договору додаткових угод, між ТОВ «Агроальянс» і ТОВ «Атлантик Груп» був складний та підписаний Акт надання послуг від 18.04.2023 № 64 про компенсацію витрат за понаднормове користування вагонами із ст. Ізов (ПКП) 1337 вагоно-діб на суму 2 674 000,00 грн. в тому числі ПДВ 445 666,67 грн. Вказана сума коштів 2 674 000,00 грн. була повністю оплачена ТОВ «Агроальянс». Проте, ТОВ «Атлантик Груп» вважає, що ТОВ «Агроальянс» не доплатило 860 000 грн. із цієї суми, тому звернулось із відповідним позовом до суду, за яким було відкрито провадження у цій справі.
Відповідач зазначає про те, що ТОВ «Атлантик Груп» не були надані послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню ТОВ «Агроальянс» на суму 860 000 грн. щодо перевезення вантажу кукурудзи відповідною кількістю вагонів (10 вагонів) зі станції відправлення (328403 - ст. Глухів Південно-західна залізниця) на станцію призначення (351503 - ст. Ягодин експ. ПКП) по договору від 14.09.2022 № 1409 та відповідної додаткової угоди до цього договору. Докази надання ТОВ «Атлантик Груп» саме цієї транспортно-експедиційної послуги в матеріалах справи відсутні. Той факт, що вказана вище транспортно-експедиційна послуга не була надана в повному обсязі, а вантаж не був перевезений у відповідності до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.09.2022 № 1409 та додаткової угоди, також визнає ТОВ «Атлантик Груп», неодноразово вказуючи в апеляційній скарзі, що ним «виконана частина цієї послуги», «один етап», «один з трьох пунктів додаткової угоди щодо подачі порожніх вагонів». Отже, на думку відповідача, ТОВ «Атлантик Груп» визнає факт не надання саме в повному обсязі ТОВ «Агроальянс» транспортно-експедиційних послуг на суму 860 000 грн. по договору від 14.09.2022 № 1409 та відповідної додаткової угоди до цього договору.
Також відповідач вважає, що факт не здійснення ТОВ «Атлантик Груп» транспортно-експедиційного обслуговування ТОВ «Агроальянс» на суму 860 000 грн. також підтверджується податковим повідомленням-рішенням форми «В4» від 11.08.2023 № 531318280703 (копія у справі), згідно якого ТОВ «Агроальянс» неправомірно віднесено суму ПДВ в розмірі 143 333,33 грн до складу податкового кредиту за квітень 2023 року по взаємовідносинах з ТОВ «Атлантик груп», а саме не можливо встановити, на яку саме подію складена податкова накладна від 12.04.2023 № 14 на суму 860 000,00 грн. (143 333,33 грн. ПДВ) в описі (номенклатурі) товарів/послуг продавця, якої вказано - транспортно-експедиційне обслуговування (копії цієї податкової накладної у справі). Як зазначено в акті перевірки від 06.07.2023 № 4485/18-28-07-03-07/30174932/199 (витяг з акту перевірки у справі), на підставі якого було прийняте вищевказане податкове повідомлення-рішення, виписана податкова накладна від 12.04.2023 № 14 з номенклатурою «транспортно-експедиційні послуги», але перевіркою встановлено, що підприємство не отримало транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується даними бухгалтерського обліку по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» з контрагентом постачальником ТОВ «Атлантик Груп». Натомість відносно іншої, складаної та зареєстрованої ТОВ «Атлантик Груп» податкової накладної від 14.04.2023 № 16 також на суму 860 000,00 грн. (143 333,33 грн. ПДВ) щодо транспортно-експедиційного обслуговування згідно укладеного між сторонами договору від 14.09.2022 № 1409 (копія податкової накладної у справі), податковим органом при проведенні перевірки ніяких зауважень зроблено не було.
Відповідач, враховуючи наведену ТОВ «Атлантик Груп» правову позицію Верховного Суду наголошує, що згідно податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 11.08.2023 № 531318280703 ТОВ «Агроальянс» неправомірно віднесено суму ПДВ в розмірі 143 333,33 грн. до складу податкового кредиту за квітень 2023 року по взаємовідносинах з ТОВ «Атлантик груп», а саме не можливо встановити, на яку саме подію складена податкова накладна від 12.04.2023 № 14 на суму 860 000,00 грн. (143 333,33 грн. ПДВ) в описі (номенклатурі) товарів/послуг продавця, якої вказано - транспортно-експедиційне обслуговування. Тобто, це податкове повідомлення-рішенням та згаданий вище акт перевірки Головного управління ДПС у Сумській області від 06.07.2023 № 4485/18-28-07-03-07/30174932/199, на підставі якого було прийняте зазначене рішення, додатково підтверджують факт не здійснення ТОВ «Атлантик Груп» транспортно-експедиційного обслуговування ТОВ «Агроальянс» на суму 860 000 грн. по договору від 14.09.2022 № 1409 та додаткової угоди до нього. Отже, усе вищенаведене у своїй сукупності підтверджує факт не здійснення ТОВ «Атлантик Груп» транспортно-експедиційного обслуговування ТОВ «Агроальянс» на суму 860 000 грн, а тому судом першої інстанції було прийняте законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення з ТОВ «Агроальянс» на користь ТОВ «Атлантик Груп» вказаної суми і нарахованих на неї річних та інфляційних.
Узагальнені доводи письмових пояснень
Відповідач у письмових поясненнях, поданих до суду 28.05.2025, вказав на те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи про те, що ТОВ «Атлантик Груп» були надані послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню ТОВ «Агроальянс» на суму 860 000 грн. щодо перевезення вантажу кукурудзи 10 вагонами зі станції відправлення (328403 - ст. Глухів Південно-західна залізниця) на станцію призначення (351503 - ст. Ягодин експ. ПКП). Відсутність ідентифікації вагонів та залізничних накладних у складених саме ТОВ «Атлантик Груп» повністю однакових первинних документах на суму 860 000 грн. (додаткових угодах, рахунках на оплату, актах надання послуг) та маніпуляції з датами цих первинних документів, надає додаткові обґрунтовані підстави для твердження про те, що позивачем не були надані відповідачу послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню на суму 860 000 грн. щодо перевезення вантажу кукурудзи 10 вагонами зі станції відправлення (328403 - ст. Глухів Південно-західна залізниця) на станцію призначення (351503 - ст. Ягодин експ. ПКП).
Позивач у додаткових поясненнях, поданих до суду 02.06.2025, зазначив про те, що згідно з п. 8.2 договору на ТЕП, що укладений між Сторонами спору «за погодженням сторін, в разі повної або часткової відмови клієнта від попередньо заявлених послуг, перерахована експедитору сума авансового платежу може зараховуватися в рахунок майбутніх послуг експедитора або підлягає поверненню на рахунок клієнта за мінусом фактичних витрат експедитора.». Отже, Сторони в справі передбачили, що в разі повної або часткової відмови від попередньо заявлених послуг авансова сума (отже 80% за умовами відповідних Додаткових угод) може зараховуватись в рахунок майбутніх послуг експедитора (тобто ТОВ «Атлантик Груп») або підлягає поверненню за мінусом фактичних витрат експедитора. Таким чином розрахувати на яку саме суму не було надано послуг у ході виконання Сторонами Додаткової угоди та виставленого рахунку №72, акту приймання - передавання послуг №60 на 10 вагонів слід врахувати, що відповідно залізничної накладної, що наявна в матеріалах справи № 34616821 НА ВАГОНИ №№95962205; 95506440; 95506713; 95797684, ЩО були ТОВ «Агроальянс» завантажені та відправлені, а отже послуги на транспортно експедиційне обслуговування БУЛИ надані. Тому, за наявного несплаченого рахунку за простій вагонів та щонайменше частково виконаної Додаткової угоди в частині підсилу всіх 10- ти вагонів та винагороди експедитора в цій частині, в частині відправлених вагонів в кількості 4-х шт. (№ №95962205; 95506440; 95506713; 95797684) та винагороди експедитора в цій частині, решта сплаченої суми за Рахунком №72 підлягає за умовами Договору на ТЕП п. 8.2 бути врахована в простій вагонів, що допустив відповідач та погашення заборгованості за такий простій у відповідності до виставлених рахунків та одночасно вказує на відсутність критерію безспірності такої суми. Поняття безспірності заборгованості та правила її визначення закріплені також у законодавстві про нотаріат та у законодавстві про банкрутство, але ці норми є спеціальними і за загальним правилом не підлягають застосуванню при визначенні заборгованості як безспірної при здійсненні правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засідання 03.06.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік Груп» заборгованість за актом надання послуг № 64 від 18 квітня 2023 року в сумі 860 000 грн, 3-х відсотків річних за період з 18 квітня 2023 року по 18 вересня 2023 року в сумі розмірі 10 814,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 136,71 грн, а всього 876 951,5 грн. Судові витрати віднести на відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.06.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 у справі № 920/1188/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 920/1183/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 у справі № 920/1188/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у розмірі 15 785,13 грн.
14.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 14697550 від 13.11.2024, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 15 785,13 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 у справі № 920/1188/24. Призначено справу № 920/1188/24 до розгляду у судовому засіданні 17.12.2024.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 09.12.2024, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 05.12.2024, для розгляду справи № 920/1188/23 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 прийнято справу № 920/1188/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
09.12.2024 (через систему «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із з тим, в провадженні Північного апеляційного господарського суду перебуває справа № 920/1353/23 в якій бере участь ТОВ «Агроальянс». Розгляд цієї справи також призначений на 17.12.2024 в 12.45. Проте, дана справа вже неодноразово призначалась до судового розгляду, а саме на 10.09.2024, на 23.10.2024, на 19.11.2024, але її розгляд не відбувався з різних причин (відпустка суддів, відставка судді, повітряна тривога тощо).
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» про відкладення розгляду справи № 920/1188/23. Відкладено розгляд справи № 920/1188/23 за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 на 11.02.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 оголошено перерву у розгляді справи № 920/1188/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 до 11.03.2025.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М. який є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 11.03.2025 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 у справі № 920/1188/23 на 22.04.2025.
У судовому засіданні 22.04.2025 оголошено перерву до 03.06.2025 в режимі відеоконференції.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, зміни колегії суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 920/1188/23 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, між 14.09.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір №1409 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір регулює взаємовідносини сторін, пов'язані з виконанням позивачем, за договором експедитором транспортно-експедиційних послуг, зазначених в розділі 4 цього договору, при перевезеннях вантажів по території України, перевезеннях експортно-імпортних і транзитних вантажів по територіях країн СНД та інших держав, з наданням власного (орендованого) або який перебуває у володінні позивача на інших законних підставах, рухомого складу, за заявками і за рахунок відповідача, за договором клієнта.
Згідно із п. 1.2 договору залежно від характеру перевезення, заявленої відповідачем послуги в заявці, позивач має право запропонувати укласти додаткову угоду до договору, при відмові від підписання якої, позивач має право не надавати послуги за надісланою заявкою, при цьому експедитор не несе будь-якої відповідальності за невиконання заявки і не відшкодовує збитки, що виникли в зв'язку з таким невиконанням.
Пунктом 2.1 договору визначено, що відповідач здійснює 100% передоплату (якщо інше не вказано сторонами в протоколах узгодження договірної ціни) в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача на підставі виставлених рахунків не пізніше наступного банківського дня з дати виставлення рахунку із зазначенням в платіжних документах номера цього договору і номера виставленого рахунку. Банківські витрати несе відповідач. Датою платежу є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
За пунктом 3.1 договору відповідач зобов'язаний сплатити всі документально підтверджені витрати позивача, пов'язані з виконанням останнім своїх зобов'язань за договором, в тому числі непередбачені витрати, понесені в інтересах відповідача і які виникли не з вини позивача, а також сплатити належну винагороду в терміни і на умовах, зазначених в договорі. Якщо з причин, не залежних від позивача, обсяг фактично перевезених вантажів, наданих послуг перевищить обсяг, заявлений відповідачем, то відповідач проводить остаточний розрахунок за виставленим позивачем рахунком протягом 3-х банківських днів з дня отримання такого рахунку.
Відповідно до п. 3.5 договору у 2-х добовий термін після відвантаження вантажів зі станції відправлення відповідач повідомляє позивачу наступну інформацію: дата відвантаження; станція, залізниця, країна відправлення; станція, залізниця, країна призначення; одержувач; маршрут слідування (прикордонний перехід); номери вагонів, із зазначенням фактичної ваги; особливі умови перевезення, якщо такі мають місце. У 2-х добовий термін після відвантаження вантажів зі станції відправлення або відправки порожнього приватного і прирівняного до нього рухомого складу відповідач надає позивачу копію залізничної накладної.
Згідно з п. 3.6 договору відповідач оплачує виставлені і документально підтверджені позивачем рахунки:
- за перевезення до станції нового призначення та пов'язані з ним витрати в разі переадресування вантажу на шляху проходження, що виник за бажанням відповідача або з технічних причин;
- за перевезення у зворотну сторону і витрати, пов'язані з простоєм, в тому числі заняттям шляхів в разі неприйняття вантажів залізницями призначення, транзитними залізницями і повернення.
Пунктом 3.7 договору встановлено, що якщо інше не визначено в протоколі узгодження договірної ціни, відповідач забезпечує нормативний термін перебування вагонів, які використовуються для перевезень вантажів відповідача, на станціях відвантаження/вивантаження не більше: 3 (трьох) діб на станціях відвантаження; 3 (трьох) діб на станціях вивантаження.
Простій вагонів понад установлений строк обчислюється сторонами в добах, при цьому неповну добу вважаються як повну.
Розмір оплати за перебування вагонів на станціях відвантаження/вивантаження понад встановлений нормативний термін встановлюється сторонами в протоколах узгодження договірної ціни.
Відповідно до п. 3.10 договору відповідач зобов'язаний використовувати вагони, що надаються для перевезень вантажів відповідно до цього договору, тільки за напрямками, узгодженими з позивачем, а також оптимально по вантажопідйомності і місткості і не допускати зміни маршрутів курсування вагонів і їх переадресування (як навантажених, так і порожніх) без письмового узгодження з позивачем.
Згідно з п. 3.11 договору по завершенні надання послуг, відповідач за рахунок позивач зобов'язаний направити порожні вагони на станцію, зазначену позивачем, в технічно справному стані, попередньо очищені від залишків вантажу, що перевозився (промиті, пропарені), комерційно і технічно придатні для перевезень вантажів, під які вони використовувалися відповідачем.
За пунктом 5.2 договору у разі несплати або прострочення оплати виставленого позивачем рахунку, позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості (включаючи день сплати). За послуги з декларування пеня нараховується з дати оформлення митної декларації при перевезенні кожного неоплаченого вагона, контейнера, дрібної відправки. Відповідач по виставленому рахунку оплачує позивачу нараховану суму пені.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони щомісяця проводять звірку обсягів наданих послуг та розрахунків за надані послуги, та складають відповідний акти наданих послуг (далі - акт) і акт звірки розрахунків за надані послуги.
Після оформлення і підписання акту позивач направляє його відповідачу, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним. Протягом трьох банківських днів з дати отримання акта відповідач зобов'язаний підписати акт або (при наявності обґрунтованих заперечень) викласти їх в письмовій формі і направити позивачу. Неповернення акта або ненадання заперечень по ньому в 10 (десяти) - денний строк з дня отримання трактується сторонами, як підписання акта відповідачем без заперечень.
При необхідності, додаткові звірки можуть проводитися за погодженням сторін.
Згідно з п. 8.2 договору за погодженням сторін, в разі повної або часткової відмови відповідача від попередньо заявлених послуг, перерахована позивачу сума авансового платежу може зараховуватися в рахунок майбутніх послуг позивача або підлягає поверненню на рахунок відповідача за мінусом фактичних витрат експедитора.
У період з 10 листопада 2022 року по 10 квітня 2023 року між позивачем та відповідачем укладено ряд додаткових угод до договору та підписані акти наданих послуг (том 1, а.с. 145-249; том 2, а.с.1-32).
Пунктами 2-5 зазначених додаткових угод установлено, що:
- відповідач здійснює 80% передоплати (якщо інше не вказано сторонами в додаткових угодах) в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок та 20% після реєстрації податкових накладних, позивача з моменту прибуття вагонів на станцію завантаження (пункт 2);
- у ціну комплексного транспортно-експедиційного обслуговування входить вартість користування вагонами на під'їзних коліях елеватора 3 (три) доби. У випадку перевищення вказаного строку з причин не подачі вагонів на завантаження, не завантаження після подачі, не прийняття до перевезення з причин відсутності організації «Клієнтом» підтвердження заявки в АС-Месплан з боку станції призначення (портового терміналу) - відповідач оплачує окрім договірної ціни комплексного транспортно-експедиційного обслуговування плату за користування вагонами в розмірі з 2000,00 грн. до 2500,00 грн (кожна розпочата доба вважається як повна), що нараховується починаючи з 4-ї доби з дати прибуття порожнього вагона на станцію відправки до моменту оформлення залізничної накладної на завантажений вагон на станцію призначення (пункт 3);
- у ціну комплексного транспортно-експедиційного обслуговування входить вартість користування вагонами на під'їзних коліях станції вивантаження (елеватора) - 3 (три) доби. У випадку перевищення вказаного строку з причин не подачі вагонів на вивантаження, не вивантаження вагонів з причин невідповідності якості, з причин несвоєчасної відправки порожнього вагону згідно з наданих експедитором інструкцій, клієнт оплачує окрім договірної ціни комплексного транспортно-експедиційного обслуговування плату за користування вагонами в розмірі від 2000,00 грн. до 2500,00 грн (кожна розпочата доба вважається як повна), що нараховується починаючи з 4-ї доби з дати прибуття порожнього вагона на станцію призначення до моменту оформлення залізничної накладної на порожній вагон на станцію призначення згідно з інструкцій експедитора (пункт 4);
- додаткові витрати понесені позивачем при виконанні заявки відповідача будуть враховані в акті виконаних робіт (пункт 5).
Судом встановлено, що за спірний період - квітень місяць 2023 року - із вищезазначених додаткових угод та актів наданих послуг між сторонами спору укладені та підписані наступні:
1) додаткова угода №49 від 03.04.2023 до договору за пунктом 1 якої відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконати послуги з організації здійснення перевезення вантажу - кукурудзи в кількості 13 вагонів насипом; попередньо встановлена загальна сума наданих послуг в розмірі 1118000,00 грн;
2) додаткова угода №50 від 04.04.2023 до договору за пунктом 1 якої відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконати послуги з організації здійснення перевезення вантажу - кукурудзи в кількості 10 вагонів насипом; попередньо встановлена загальна сума наданих послуг в розмірі 860000,00 грн;
3) додаткова угода №51 від 06.04.2023 до договору за пунктом 1 якої відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконати послуги з організації здійснення перевезення вантажу - кукурудзи в кількості 9 вагонів насипом; попередньо встановлена загальна сума наданих послуг в розмірі 774000,00 грн;
4) додаткова угода №52 від 07.04.2023 до договору за пунктом 1 якої відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконати послуги з організації здійснення перевезення вантажу - кукурудзи в кількості 5 вагонів насипом; попередньо встановлена загальна сума наданих послуг в розмірі 430000,00 грн;
5) додаткова угода №53 від 10.04.2023 до договору за пунктом 1 якої відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконати послуги з організації здійснення перевезення вантажу - кукурудзи в кількості 10 вагонів насипом; попередньо встановлена загальна сума наданих послуг в розмірі 860000,00 грн;
6) додаткова угода №54 від 12.04.2023 до договору за пунктом 1 якої відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконати послуги з організації здійснення перевезення вантажу - кукурудзи в кількості 10 вагонів насипом; попередньо встановлена загальна сума наданих послуг в розмірі 860000,00 грн;
7) акт надання послуг від 03.04.2023 №52, за яким вартість транспортно-експедиційного обслуговування 13 вагонів склала 1118000,00 грн;
8) акт надання послуг від 03.04.2023 №53, відповідно до якого вартість компенсації залізничного тарифу за накладними №08071, №08072 1 вагону склала 12123,00 грн;
9) акт надання послуг від 04.04.2023 №54, за яким вартість транспортно-експедиційного обслуговування 10 вагонів склала 860000,00 грн;
10) акт надання послуг від 07.04.2023 №55, за яким вартість транспортно-експедиційного обслуговування 5 вагонів склала 430000,00 грн;
11) акт надання послуг від 12.04.2023 №58, за яким вартість транспортно-експедиційного обслуговування 10 вагонів склала 860000,00 грн;
12) акт надання послуг від 14.04.2023 №59, за яким вартість транспортно-експедиційного обслуговування 9 вагонів склала 774000,00 грн;
13) акт надання послуг від 14.04.2023 №60, за яким вартість транспортно-експедиційного обслуговування 10 вагонів склала 860000,00 грн;
14) акт надання послуг від 18.04.2023 №64, відповідно до якого вартість компенсації витрат за понаднормове користування вагонами із ст. Ізов (ПКП) 1337 вагоно-діб 2000,00 Вагони №№ 59260737, 59232074, 59033100, 59260646, 58862327, 59556688, 59053991, 58863887, 59268177, 59820506, 59067603, 59235416, 59820563, 59843870, 59268326, 59235218, 59843938, 59588079, 59268508, 59230268, 59843904, 59843888, 59267823, 59843854, 59843946, 59230250, 59230243, 59843912 склала 2674000,00 грн.
15.04.2023 відповідач надіслав позивачу лист №15/04, в якому зауважив, що ТОВ «Агроальянс» визнає недійсним акт № 60 від 14.04.2023 за договором, оскільки 15.04.2023 польський уряд ухвалив рішення про тимчасове обмеження імпорту в/та через територію Польщі (у тому числі транзитом) сільськогосподарських товарів з України, у зв'язку з чим транспортно-експедиційне обслуговування не відбулось.
22.05.2023 позивач надіслав відповідачу відповідь №2201 на лист ТОВ «Агроальянс» №15/04 від 15.04.2023, в якій зазначив, що лист відповідача позивач отримав електронною поштою 17.05.2023. Позивач зазначив у відповіді, що відповідно до чинного законодавства у сторони правочину відсутні правомочності щодо відмови в односторонньому порядку від виконання зобов'язання за вже виконаним іншою стороною правочином. Позивач зауважив, що у зв'язку з тим, що акт №60 від 14.04.2023, який було відправлено відповідачем 02.05.2023 на адресу позивача Новою поштою з відправленням №59000962772279, отримано позивачем 03.05.2023, свідчить про вже надані відповідачу послуги з подачі 10 вагонів № 95593851; 95594719; 95902706; 95659017; 95177481; 95512265; 95962205; 95506440; 95506713; 95797684, які були прийняті та оплачені відповідачем, 4 вагони з яких № 95962205; 95506440; 95506713; 95797684 були відповідачем завантажені та відправлені. Таким чином, за думкою позивача, зазначений лист не може змінювати порядок проведення розрахунків між сторонами, що передбачений договором №1409 від 14.09.2022 з додатковими угодами. Позивач зауважив, що факт прийняття виконання підприємством відповідача послуг ТОВ «Атлантик Груп» з подачі вищезазначених вагонів відповідно до договору №1409 від 14.09.2022 підтверджується в тому числі та не виключно заявками, інструкціями, залізничними накладними. Крім того, вбачається, що датований 15.04.2023 лист відповідача, фактично направлений на адресу позивача 17.05.2023, складений після виконання позивачем договору від 14.09.2022 №1409 та додаткової угоди до нього і після оплати відповідачем наданих йому позивачем послуг, а отже, направлений на зміну юридичних фактів, що вже настали, а тому не може бути врахований в проведенні розрахунків між сторонами договору.
06.07.2023 актом ГУ ДПС у Сумській області документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету №4485/18-28-07-03-07/30174932/199 встановлено, що ТОВ «Агроальянс» було завищено на 143333,33 грн показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації внаслідок врахування всупереч п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України з операцій з придбання у ТОВ «Атлантик Груп» (код ЄДРПОУ 40641829) транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 860000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 143 333,33 грн. Цьому передувало неправомірне врахування, всупереч вимог п.198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.7 ст. 201, п. 44.1 ст. 44 Кодексу, у складі податкового кредиту у показниках рядків 10.1 і 17 (колонка Б) податкової декларації з ПДВ за квітень 2023 року в сумі 143 333,33 грн за господарськими операціями з придбання у квітні 2023 року у ТОВ «Атлантик Груп» (місцезнаходження: Черкаська обл., Соснівський район, вул. Університетська, буд. 33, код 40641829) транспортно-експедиційних послуг, згідно з договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.09.2022 № 1409.
Податковим органом було встановлено, що ТОВ «Агроальянс» включено до складу податкового кредиту за квітень 2023 року податкову накладну від 12.04.2023 № 14 на суму ПДВ 143 333,33 грн, з номенклатурою «залізничні послуги», відображена в рядку 18 додатку 1 «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)» до декларації з ПДВ за квітень 2023 року (№9117488895 від 22.05.2023). Відповідно до наданих первинних документів під час перевірки: актів надання послуг, платіжних доручень, банківських виписок, акту звірки між ТОВ «Агроальянс» та ТОВ «Атлантик Груп» податковим органом було встановлено, що податкова накладна від 12.04.2023 №14 на суму ПДВ 143333,33 грн виписана безпідставно, тому що не можливо встановити на яку саме подію вона складена: на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).
В акті перевірки зазначено, що виписана податкова накладна від 12.04.2023 №14 з номенклатурою «транспортно-експедиційні послуги», але перевіркою встановлено, що підприємство не отримало транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується даними бухгалтерського обліку по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» з контрагентом постачальником ТОВ «Атлантик Груп».
29.02.2024 відповідач надіслав позивачу вимогу №28 про повернення коштів, в якій відповідач зауважив, що за рахунком №72 від 10.04.2023 ТОВ «Агроальянс» було сплачено ТОВ «Атлантик Груп» 860000,00 грн за транспортно-експедиційне обслуговування за укладеним між сторонами договором від 14.09.2022 №1409 та підписаним актом надання послуг від 14.04.2023 № 60. Проте, 15 квітня 2023 року Польща ввела тимчасове, до 01 липня 2023 року (яке тривало і на час направлення вимоги, тобто на неосяжний термін), обмеження на експорт агротоварів - пшениці, кукурудзи, насіння соняшнику та ріпаку з України, а в наступні два дні такі самі рішення ухвалили Угорщина і Словаччина. Зазначені обставини є загальновідомими, тому не потребують доказуванню, згідно вимог ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України. У зв'язку із цим, зі сторони ТОВ «Атлантик Груп» не могло бути здійснено транспортно-експедиційне обслуговування згідно помилково підписаного ТОВ «Агроальянс» акту надання послуг від 14.04.2023 № 60. Факт не здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, за що ТОВ «Агроальянс» було сплачено ТОВ «Атлантик Груп» 860000,00 грн., підтверджується відсутністю відповідних первинних документів, про що також було повідомлено ТОВ «Атлантик Груп» по телефону та листом від 15.04.2023 №15/04. Крім того, факт не здійснення ТОВ «Атлантик Груп» транспортно-експедиційного обслуговування також підтверджується податковим повідомленням-рішенням форми «В4» від 11.08.2023 №531318280703, згідно з яким ТОВ «Агроальянс» неправомірно віднесено суму ПДВ в розмірі 143333,33 грн до складу податкового кредиту за квітень 2023 року по взаємовідносинах з ТОВ «Атлантик груп», а саме не можливо встановити, на яку саме подію складена податкова накладна від 12.04.2023 №14 на суму 860000,00 грн. в описі (номенклатурі) товарів/послуг продавця якої вказано - транспортно-експедиційне обслуговування. Відповідач у направленій вимозі зазначив, що у наведеній частині це податкове повідомлення-рішення не оскаржується ТОВ «Агроальянс». З огляду на зазначене відповідач наголосив, що ТОВ «Агроальянс» здійснило переплату коштів для ТОВ «Атлантик Груп» в розмірі 860000,00 грн за транспортно-експедиційні послуги, які фактично надані не були. Таким чином, у вимозі відповідач просив протягом трьох днів з дня отримання цієї вимоги, повернути ТОВ «Агроальянс» кошти в розмірі 860000,00 грн., що були сплачені ТОВ «Атлантик Груп» за транспортно-експедиційні послуги, які фактично надані не були.
26.04.2024 відповідач надіслав позивачу заяву №26/04/2024 про зарахування зустрічних вимог, в якій відповідач наголосив на факті здійснення ТОВ «Агроальянс» переплати ТОВ «Атлантик Груп» коштів в розмірі 860 000,00 грн за фактично не надані транспортно-експедиційні послуги. З огляду на зазначене, відповідач, керуючись статтями 601,602 ЦК України, заявив про зарахування сплачених ним коштів на користь позивача у розмірі 860000,00 грн за рахунком №72 від 10.04.2023 в рахунок заборгованості ТОВ «Агроальянс» перед ТОВ «Атлантик Груп» в розмірі 860 000,00 грн за актом надання послуг №64 від 18.04.2024.
Як зазначає позивач у позові відповідачем допущено понаднормовий простій наступних вагонів №№ 59260737, 59232074, 59033100, 59260646, 59260646, 59260646, 58862327, 59556688, 59053991, 58863887, 59268177, 59820506, 59067603, 59235416, 59820563 59820563 59843870 59268326 59268326 59235218 59843938 59588079 59268508 59230268, 59843904, 59843888, 59267823, 59843854, 59843946, 59230250, 59230243, 59843912, 59067587, 59235119. Як наслідок позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №56 від 18.04.2023. Відповідно до акту №64 надання послуг від 18.04.2023 ТОВ «Агроальянс» прийняло послуг за компенсацію витрат за понаднормове користування вагонами зі ст. Ізов (ПКП) на суму 2674000,00 грн., в т.ч. ПДВ 445666,67 грн., з яких ТОВ «Агроальянс» залишились не оплаченими 860000,00 гри, в т.ч. ПДВ 143 333,33 грн. Позивач зазначає, що факт простою вищевказаних вагонів на станції призначення окрім фактичного визнання боргу підтверджується даними ГІОТС, що надані на запит позивача, копіями залізничних накладних, реквізити яких зазначено в даних таблиці ГІОТС, а також додатком до акту виконаних послуг №64 від 18.04.2023, що підписаний відповідачем та частково сплачений.
У зв'язку із неналежним виконанням умов договору щодо своєчасної та повної оплати вартості робіт за рахунком на оплату №56 від 18.04.2023 позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.
Згідно з ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 933 ЦК України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Згідно із ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Згідно із ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено факт надання послуг за актом надання послуг від 18.04.2023 № 64, відповідно до якого вартість компенсації витрат за понаднормове користування вагонами із ст. Ізов (ПКП) 1337 вагоно-діб 2000,00 Вагони №№ 59260737, 59232074, 59033100, 59260646, 58862327, 59556688, 59053991, 58863887, 59268177, 59820506, 59067603, 59235416, 59820563, 59843870, 59268326, 59235218, 59843938, 59588079, 59268508, 59230268, 59843904, 59843888, 59267823, 59843854, 59843946, 59230250, 59230243, 59843912 склала 2 674 000,00 грн.
Однак, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наполягає на наявності переплати за раніше надані позивачем послуги в розмірі 860 000,00 грн у зв'язку з помилковим підписанням відповідачем в квітні місяці 2023 року одного з наданих позивачем актів надання послуг та, як наслідок, відсутності заборгованості за спірним актом від 18.04.2023 № 64. Також відповідач зазначає, що по рахунку № 72 від 10.04.2023 відповідачем сплачено позивачу 860 000,00 грн за транспортно-експедиційне обслуговування по укладеному між сторонами договору від 14.09.2022 № 1409 та акту надання послуг від 14.04.2023 № 60. По рахунку № 74 від 12.04.2023 відповідачем сплачено позивачу 860 000,00 грн за транспортно-експедиційне обслуговування по укладеному між сторонами договору від 14.09.2022 № 1409 та акту надання послуг від 12.04.2023 № 58. Проте, 15.04.2023 Польща ввела тимчасове, до 01.07.2023 (яке мало триваючий характер), обмеження на експорт агротоварів - пшениці, кукурудзи, насіння соняшнику та ріпаку з України, а в наступні два дні такі самі рішення ухвалили Угорщина і Словаччина. Зазначені обставини є загальновідомими, тому не потребують доказуванню в силу вимог ч. 3 ст. 75 ГПК України.
У зв'язку із чим, відповідач наголошує, що з боку позивача не могло бути здійснено транспортно-експедиційне обслуговування згідно помилково підписаного відповідачем акту надання послуг від 14.04.2023 № 60. Про факт не здійснення позивачем транспортно-експедиційного обслуговування по вказаному акту було повідомлено позивача листом від 15.04.2023 № 15/04. Крім того відповідач зазначає, що факт не здійснення позивачем транспортно-експедиційного обслуговування за вказаним актом також підтверджується податковим повідомленням-рішенням форми «В4» від 11.08.2023 №531318280703, згідно якого відповідача неправомірно віднесено суму ПДВ в розмірі 143 333,33 грн. до складу податкового кредиту за квітень 2023 року по взаємовідносинах з позивачем, а саме неможливо встановити, на яку саме подію складена податкова накладна від 12.04.2023 № 14 на суму 860 000,00 грн (143 333,33 грн ПДВ) в описі (номенклатурі) товарів/послуг продавця якої вказано - транспортно-експедиційне обслуговування. У наведеній частині це податкове повідомлення-рішення не оскаржується відповідачем.
Відповідач наполягає, що згідно залізничних накладних, наявних в матеріалах справи та доданих ним до пояснень від 26.04.24 №2407, 17.04.2023 позивачем надано відповідачу 20 порожніх вагонів під номерами: 95902706, 95954871, 95925152, 95840856, 959997250, 95088589, 95177481, 955422657 95748083, 95182804, 95123071, 95593851, 95659017, 95594586, 95593950, 95594537, 95594388, 95593612, 95594719, 95608378, які прибули на станцію Глухів 17.04.2023, що вбачається з інформації цих залізничних накладних. Зазначені вище вагони завантажені не були. За письмовими інструкціями позивача від 16.05.2023 № 1605-2, від 16.05.2023 № 1605-3, від 18.05.2023 № 1805-1 (відповідні копії додані відповідачем до пояснень), ці порожні вагони були направлені відповідним одержувачам, яких вказало позивача в зазначених письмових інструкціях. Також відповідачем були надані копії залізничних накладних про відправлення цих 20 порожніх вагонів (номера вагонів вказані в накладних), зі станції Глухів, в період з 16.05.2023 по 20.05.2023, вказаним в інструкціях позивача одержувачам.
Відповідач наголошує, що між сторонами було укладено додаткову угоду від 10.04.2023 № 53 до вказаного договору. Згідно пункту 1 цієї додаткової угоди, відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати надати послуги з організації здійснення перевезення вантажу залізничним транспортом - надати власний рухомий склад для здійснення перевезення наступного вантажу згідно заявки відповідача, а саме:
Продукція: Кукурудза (код ЄТСНВ: 015006).
Кількість вагонів: 10 (десять) вагонів.
Вид упаковки продукції: насипом.
Станція відправлення: 328403 - ст. Глухів Південно-західна залізниця.
Станція призначення: 351503 - ст. Ягодин експ. ПКП.
Договірна ціна комплексного транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вказаного вантажу у вагонах зерновозах становить 86 000,00 грн/вагон (в т. ч. ПДВ - 20%).
Загальна сума наданих послуг попередньо становить 860 000 грн (в т.ч. ПДВ - 143 333,33 грн).
Також, між сторонами укладено додаткову угоду від 12.04.2023 № 54 до вказаного договору про надання транспортно-експедиційних послуг. Згідно пункту 1 цієї додаткової угоди, відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати надати послуги з організації здійснення перевезення вантажу залізничним транспортом - надати власний рухомий склад для здійснення перевезення наступного вантажу згідно заявки відповідача, а саме:
Продукція: Кукурудза (код ЄТСНВ: 015006).
Кількість вагонів: 10 (десять) вагонів.
Вид упаковки продукції: насипом.
Станція відправлення: 328403 - ст. Глухів Південно-західна залізниця.
Станція призначення: 351503 - ст. Ягодин експ. ПКП.
Договірна ціна комплексного транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вказаного вантажу у вагонах зерновозах становить 86000,00 грн/вагон (в т. ч. ПДВ - 20%). Загальна сума наданих послуг попередньо становить 860 000 грн (в т. ч. ПДВ - 143 333,33 грн).
Відповідач, посилаючись на пункт 6 Статуту залізниць України (відповідно до якого: Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача вантажу. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення) наголошує, що позивачем послуги з транспортно-експедиційного обслуговування будуть надані відповідачем, якщо продукція (товар), в даному випадку кукурудза, буде доставлена вказаною кількістю вагонів (10 вагонів по кожній вищевказані додатковій угоді) зі станції відправлення (328403 - ст. Глухів Південно-західна залізниця) на станцію призначення (351503 - ст. Ягодин експ. ПКЩ. Проте, як вважає відповідач, з наведених залізничних накладних та додаткових угод чітко вбачається, що позивачем не були надані послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню відповідача щодо перевезення вантажу кукурудзи відповідною кількістю вагонів зі станції відправлення (328403 - ст. Глухів Південно-західна залізниця) на станцію призначення (351503 - ст. Ягодин експ. ПКП). У зв'язку з цим, зі сторони відповідача помилково та передчасно підписано наданий позивачем акт про надання послуг від 14.04.2024 № 60, а тому сума 860000,00грн, була неправомірно отримана позивачем, оскільки була отримана в якості оплати за послуги, які фактично надані не були.
У зв'язку з цим, відповідачем на адресу позивача направлена вимога від 29.02.2024 № 28 про повернення протягом трьох днів з дня отримання вимоги переплачених коштів в розмірі 860 000,00 грн за фактично не надані послуги.
Відповідач наголошує на тому, що згідно ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог здійснюється за заявою однією із сторін.
На підставі наведеної норми, відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (копія міститься в матеріалах справи), відповідно до якої відповідачем заявлено про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме про зарахування сплачених на користь позивача коштів у розмірі 860 000,00 грн по рахунку № 72 від 10.04.2025 (помилково підписаний акт надання послуг від 14.04.2023 № 60), в рахунок заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 860 000,00 грн за актом надання послуг № 64 від 18.04.2023. Також в цій заяві було наголошено, що попередня заява відповідача про зарахування зустрічних вимог від 26.01.2024 №3 була направлена позивачу помилково, оскільки до її направлення, відповідачем не було пред'явлено вимоги позивачу про повернення вказаної вище суми коштів, тому відповідач наголосив, що відкликав вказану попередню заяву від 26.01.2024 № 3 про зарахування зустрічних вимог.
У суді першої інстанції, встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що під час розгляду справи позивач неодноразово подавав суду суперечливі пояснення щодо акту виконаних робіт № 60 від 14.04.2023 та акту виконаних робіт № 58 від 12.04.2023:
1) У поясненнях від 05.03.2024 (вх №1304/24 від 06.03.2024) позивач зазначив, що акт виконаних робіт від 14.04.2023 №60 було складено сторонами на виконання додаткової угоди №53 від 10 квітня 2023 року, що укладена між сторонами в межах укладеного договору від 14.09.2022 №1409. Відповідно п. 1 абз. 3 додаткової угоди №53 до договору про надання транспортно експедиційних послуг від 14.09.2022 №1409 встановлено, що загальна сума наданих послуг попередньо становить 860000 грн. У вартість комплексного транспортно експедиційного обслуговування входить: винагорода експедитора; користування рухомим складом; підсил порожнього вагону на станцію призначення.
Відповідно залізничної накладної від 13.04.2023 позивач подав, а відповідач, в особі його керівника Некрасової, прийняв дев'ять порожніх вагонів. В підтвердження отримання порожніх вагонів є сама накладна, ЕЦП керівника відповідача Некрасової на накладній, перелік вагонів, код отримувача - відповідача 7437.
Отже, за поясненнями позивача, останній виконав зі свого боку перед вдіповдіачем умови Додаткової угоди №53 та правомірно отримало оплату за подані залізничні пусті вагони.
2) У заяві від 03.07.2024 (вх №3758/24 від 03.07.2024) позивач зазначив, що в доповнення раніше поданої заяви позивачем проаналізовано в часовому проміжку всі раніше подані заявки відповідачем на виконання умов основного договору №1409 та відповідних додаткових угод та встановлено, що всі заяви, окрім заявок даних 10-ти вагонів наявні в матеріалах справи. Також встановлено, що відповідач, отримавши та розкредитувавши 10 вагонів № 95593851; 95594719; 95902706; 95659017; 95177481; 95512265; 95962205; 95506440; 95506713; 95797684, які відповідачем прийняті та оплачені, 4 вагони з яких: № 95962205; 95506440; 95506713; 95797684 були відповідачем завантажені та відправлені, заявок на означені вагони на адресу позивача так і не подав.
Таким чином, на думку позивача, на момент отримання в своє розпорядження 10 вагонів № 95593851; 95594719; 95902706; 95659017; 95177481; 95512265; 95962205; 95506440; 95506713; 95797684, відповідач мав намір скористатись відсутністю заявок на означені вагони та в послідуючому використало означену обставину з метою недоплати по Акту №64 надання послуг від 18 квітня 2023 року.
Позивач клопотав про приєднання відомостей по всіх вагонах за Договором №1409 для зручності дослідження доказів. Зазначене клопотання було судом задоволено, проте судом було вказано позивачу, що аналіз поданої позивачем зведеної таблиці (з вказівкою номерів вагонів, дати прибуття вагонів та номеру і дати рахунку) не дає суду змоги дійти висновку про правильність або хибність тверджень позивача, оскільки в наведеній таблиці взагалі відсутня інформація, яка стосується спірного періоду - квітня місяця 2023 року.
3) У заяві від 16.07.2024 (вх №2081 від 16.07.2024) номери вагонів 95593851, 95594719, 95902706, 95659017, 95177481, 95512265, 95962205, 95506440, 95506713, 95797684, які раніше вказувались позивачем в контексті виконання додаткової угоди №53 від 10 квітня 2023 року (акт виконаних робіт від 14.04.2023 №60), взагалі були віднесені позивачем до рахунку №72 від 10.04.2023 та акту №58 від 12.04.2023, а номери вагонів 95595005, 95840815, 95594586, 95321147, 95634812, 95635736, 95659082, 95635181, 95997441, 95902516 до рахунку №74 від 12.04.2023 та акту №60 від 14.04.2023, про що також було наголошено судом під час дослідження доказів.
4) У заяві від 11.08.2024 (вх №2398 від 12.08.2024) позивач зазначив, що в ході виконання Договору про транспортно-експедиційне обслуговування №1409 в рамках відповідних Додаткових угод рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг виставлялись відповідачеві в день подання чи за день до подання вагонів відповідачеві на відповідну станцію залізниці (а саме, на станцію Глухів ) під завантаження.
Позивач наголошував, що згадані відповідачем вагони 95506440, 95962205, 95506713, 95797684 не можуть відноситись до додаткової угоди №51 від 06.04.2023 тому що, як вбачається з порядку фактичного виконання договору №1409 та додаткових угод між сторонами, що складалися, рахунки виставлялись коли вагони знаходились на ст. Терещенська або станція Конотоп. Згідно даних ГІОЦ з дислокації вагонів від 06.04.2023 року вагони №№95506440, 95962205 знаходились на станції Козятин-2, що згідно розрахунку по залізничній програмі, що розраховує відстані між станціями по залізничним шляхам ТМкарта - складає 463 км до станції Терещенська що 4 доби руху для вагона; вагон №95506713 знаходився по станції Фастів-1 відстань 362 км і 3 доби руху до станції Терещенська; вагон № 95797684 знаходився по станції Здолбунів що 677 км і 5 діб. ТМкарта вказує оптимальну кількість діб руху для вагону при оптимальному русі і наявності тепловозів на залізниці та сформованих потягів в даному напрямку. Відповідач також вказував, що вони прибули разом з вагонами №95052353, 95780409, 95122909, 95510251, 95747820 згідно той же залізничної накладної №34610667 від 14.04.2023 та 02286 від 14.04.2023 , на що позивач заперечував тим, що згадані вагони станом на 06.04.2023 року згідно даних ГІОЦ знаходились на станції Конотоп, за які було виставлено рахунок рахунок № 70 ( додаткова угода № 51 від 06.04.2023) та створено акт №59 від 14.04.2024, оскільки вагони прибували за первинними документами на код вантажоотримувача позивача 1481 та робити переадресування вагонів на шляху прямування було не доцільно, то всі згадані вагони згідно рахунків №70 від 06.04.2023 та №72 від 10.04.2023 року було надано відповідачу за внутрішньостанційною накладною №34610667 з вагонами 95506440, 95962205, 95506713, 95797684, 95052353, 95780409, 95122909, 95510251, 95747820 та вагон який не вказав відповідач - № 95510459. Таким чином, як зазначив позивач, 14.04.2023 транспортно-експедиційні послуги з надання рухомого складу було виконано про що свідчить розкредитування залізничних накладних відповідачем (прийняття на свій код вантажоотримувача) та сплата за рахунками № 70 від 06.04.2023 та № 72 від 10.04.2023 (платіжні інструкції № 489 та 490 від 14.04.2023, передоплата за рахунками № 70 та № 72, за якими потім ще надійшла доплата за платіжними інструкціями №503 та №504 від 20.04.2023).
Позивач зазначив, що згадані відповідачем вагони згідно даних ГІОЦ станом на 10.04.2023 року знаходились: вагони №№ 95593851, 95594719, 95902706 - станція Терещенська; 95512265, 95177481, 95659017 - станція Конотоп. Рахунки виставлялись за усною домовленістю сторін, коли вагони знаходились на ст. Терещенська або станція Конотоп. Оскільки вагони прибували по одному в різні дати та час, рахунок №72 за них було створено 10.04.2023, що припадає на робочий день понеділок. Дата приходу вагонів на станцію та дата розкредитування вагонів, на думку позивача, не має відношення до дати виставлення рахунку, оскільки рахунки створювались по приходу за одну дві станції до станції призначення Глухів, для зручності користування самого відповідача.
Також, на думку позивача, відповідач позбавлений можливості в односторонньому порядку відмовитись від уже вчиненої ним угоди та сплаченої, як і вважати сплачені ним кошти по виконаних додаткових угодах своєю безспірною однорідною грошовою вимогою до позивача.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що додаткові угоди та документи первинної бухгалтерської звітності (рахунки, акти надання послуг) взагалі не містять будь якої інформації стосовно номерів вагонів, відповідно до якої можливо встановити, які саме вагони і на виконання яких саме додаткових угод надавались позивачем відповідачу під завантаження.
Як вказує позивач, відповідач, отримав 10.04.2023 та розкредитував 10 вагонів № 95593851; 95594719; 95902706; 95659017; 95177481; 95512265; 95962205; 95506440; 95506713; 95797684 по рахунку №72 від 10.04.2023. Проте судом при детальному вивченні залізничних накладних було встановлено, що шість з зазначених вагонів - № 95593851; 95594719; 95902706; 95659017; 95177481; 95512265, були отримані та розкредитовані відповідачем 17.04.2023 разом з вагонами згідно рахунку № 77 від 14.04.2023. Шість вагонів - № 95962205; 95506440; 95506713; 95797684 дійсно були отримані, розкредитовані відповідачем 10.04.2023 та в подальшому завантажені. Проте, суд зазначає, що у зведеній таблиці, яка була додана позивачем до заяви від 11.08.2024 (вх № 2398 від 12.08.2024) взагалі відсутня інформація, в тому числі і по номерах вагонів, стосовно виконання сторонами додаткової угоди № 52 від 07.04.2023 до договору за пунктом 1 якої відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати послуги з організації здійснення перевезення вантажу - кукурудзи в кількості 5 вагонів насипом; попередньо встановлена загальна сума наданих послуг в розмірі 430 000,00 грн (акт надання послуг від 07.04.2023 №55, рахунок №71 від 07.04.2023).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідач не отримав транспортно-експедиційні послуги за актом надання послуг від 14.04.2023 № 60 та мав право зарахувати суму переплати за надані послуги в розмірі 860 000,00 грн на підставі ст. 601,602 ЦК України та п. 8.2 договору № 1409 від 14.09.2022 в рахунок оплати послуг за актом № 64 надання послуг від 18.04.2023, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми в розмірі 860 000,00 грн основного боргу та відповідних нарахувань, відсутні.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 у справі № 920/1188/23, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Верховний Суд зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 914/454/24, від 10.09.2024 у справі № 910/12851/23, від 07.11.2024 у справі № 925/727/22.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 917/258/20, від 30.11.2021 у справі № 910/4503/20, від 15.04.2021 у справі № 904/3866/19.
Важливою умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання, розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку. Для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно встановити наявність таких умов, як зустрічність вимог, однорідність вимог, строк виконання яких настав, та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28.09.2023 у справі № 910/19206/21, від 01.03.2023 у справі № 910/16331/21, від 14.09.2023 у справі № 910/15255/21.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. Зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов'язань, врегульованих главою 50 Цивільного кодексу України "Припинення зобов'язань". Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601- 602 Цивільного кодексу України, і ця підстава припинення зобов'язання відрізняється від виконання зобов'язання (стаття 599 Цивільного кодексу України) або припинення зобов'язання за домовленістю сторін (стаття 603 Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23.
Колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що послуги перевезення є комплексом заходів, крім того, між позивачем та відповідачем відсутні домовленості про сплату за кожну складову комплексу послуги перевезення.
Посилання скаржника на п. 8.2 договору оцінюється колегією суддів критично, оскільки в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від замовлених послуг.
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що зазначення позивачем у апеляційній скарзі про те, ним «виконана частина цієї послуги», «один етап», «один з трьох пунктів додаткової угоди щодо подачі порожніх вагонів», не дає можливості стверджувати про доведеність позивачем факту надання в повному обсязі відповідачу транспортно-експедиційних послуг на суму 860 000 грн за договором від 14.09.2022 № 1409 та відповідної додаткової угоди до цього договору.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вже зазначалось, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 23 вересня 2024 року та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за актом надання послуг № 64 від 18 квітня 2023 року в сумі 860 000 грн, 3-х відсотків річних за період з 18 квітня 2023 року по 18 вересня 2023 року в сумі розмірі 10 814,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 136,71 грн, а всього 876 951,5 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 у справі № 920/1188/23 не оскаржувалось.
Колегія суддів апеляційного господарського суду під час розгляду справи № 920/1188/23 не встановила порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Скаржник, зазначаючи про «обхід заборон» не надав доказів на виконання перевезення за актом № 60.
Суперечливі відомості, вказані відповідачем, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 у справі № 920/1188/23, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 у справі № 920/1188/23, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 у справі № 920/1188/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 у справі № 920/1188/23 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 у справі № 920/1188/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2024 у справі № 920/1188/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу 920/1188/24 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 11.07.2024, зокрема, у зв'язку із перебуванням суддів Гаврилюка О.М. та Майданевича А.Г. у відпустці та тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич