вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" липня 2025 р. Справа№ 910/232/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Коробенка Г.П.
Яценко О.В.
розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025
у справі № 910/232/25 (суддя Мудрий Сергій)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
про стягнення 79 819, 30 грн
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 79 819, 30 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що до нього, як страховика потерпілої в ДТП особи, якій він виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування», в межах виплаченого страхового відшкодування перейшло право вимоги до ТДВ «Альфа-Гарант», як страховика винної в ДТП особи. Втім, відповідач у добровільному порядку сплатив лише частину страхового відшкодування у розмірі 23 290, 35 грн, отже останній зобов'язаний виплатити решту суми страхового відшкодування у розмірі 79 819, 30 грн (103 109, 65 грн - 23 290, 35 грн).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі № 910/232/25 позовну заяву ПрАТ «СК «ВУСО» до ТДВ СК «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 79 819, 30 грн - задоволено у повному обсязі. Вирішено стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» 79 819, 30 грн страхового відшкодування та 2 422, 40 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, на підставі положень ст. 512, 514, 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування», перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдані збитки. Також місцевий господарський суд зазначив, що доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити провадження за апеляційною скаргою ТДВ СК «Альфа-Гарант» до ПрАТ «СК «ВУСО» по справі № 910/232/25; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі № 910/232/25 за позовом ПрАТ «СК «ВУСО» до ТДВ СК «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування; ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, неповністю встановив обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, а також не надав належної оцінки поданим відповідачем доказам. Зокрема скаржник вважає, що страхова компанія зобов'язана відшкодовувати виключно ті пошкодження, які безпосередньо пов'язані із ДТП та мають чіткий причинно-наслідковий зв'язок із дорожньо-транспортною пригодою. Водночас, враховуючи те, що в схемі ДТП зазначено тільки пошкодження лівого дзеркала, відповідно це є офіційним підтвердженням того, що на момент ДТП інших пошкоджень транспортного засобу VOLKSWAGEN CRAFTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , не зафіксовано.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Хрипуна О.О., суддів Іоннікової І.А., Яценко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі № 910/232/25 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Північний апеляційний господарський суд ухвалою вказав на необхідність усунути недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 3633, 60 грн.
01.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» надійшло клопотання, в якому апелянт просив вважати недоліки усунутими та прийняти апеляційну скаргу до розгляду апеляційним судом. В додатках до заяви надано докази про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі № 910/232/25 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
06.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, в якому апелянт просить вважити недоліки усунутими та прийняти апеляційну скаргу до розгляду апеляційним судом.
У зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, для розгляду заяви сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Яценко О.В., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 прийнято справу № 910/232/25 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Яценко О.В., Коробенко Г.П., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі № 910/232/25, вирішено справу № 910/232/25 за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції справа № 910/232/25 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.07.2024 о 16:00 24 км + 100 м а/д Н-08 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля «IVECO», д.н.з. НОМЕР_2 , та «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , у результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.07.2024 у справі №359/7601/24 винною особою у скоєнні ДТП визнано водія автомобіля «IVECO», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у зв'язку з порушення Правил дорожнього руху України. (а.с. 7)
Внаслідок даної ДТП було пошкоджено автомобіль «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , (застрахований транспортний засіб), власником та страхувальником якого, згідно зі Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «Техновектор» (далі - ТОВ «Техновектор»).
30.10.2023 між ТОВ «Техновектор» та ТДВ «Альфа-Гарант» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №21514436-02-10-01, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом (ТЗ), вказаним у Розділі 2 Договору (пункт 1.1.) (а.с. 13-20)
Згідно Розділу 2 вказаного правочину, застрахованим транспортним засобом визначено автомобіль «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску 2023.
Відповідно до акту (протоколу) огляду ТЗ - заяви на виплату від 15.07.2024 (а.с. 27), рахунку № 2180642 від 21.07.2024 (а.с. 10), страхового акту № 2379032-1 від 26.07.2024 (а.с. 8), акту виконаних робіт № W123054869/122186183 від 22.08.2024 (а.с. 44) та звіту про визначення коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу № 41295 від 16.12.2024 (а.с. 21-26), 26.07.2024 за платіжною інструкцією № 44141 позивачем сплачено на рахунок особи, яка здійснювала відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу (ФОП Маслівець О.В.) 103 109, 65 грн страхового відшкодування. (а.с. 12)
З матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль «IVECO», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ТДВ «Альфа-Гарант» згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 220537038. (а.с. 46)
За умовами полісу серії ЕР № 220537038 франшиза становить 0,00 грн, а страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну становить 160 000, 00 грн.
ТДВ «Альфа-Гарант» 22.10.2024 у порядку досудового врегулювання спору сплатило на користь ПрАТ «Вусо» 23 290, 35 грн страхового відшкодування, що підтверджується довідкою № 105/2025/вих від 08.01.2025. (а.с. 38)
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не відшкодував позивачеві у повному обсязі шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).
Стаття 1166 Цивільного кодексу України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування».
Страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України (абз. 3 ч. 1 ст. 89 вказаного Закону).
За ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Колегія суддів зазначає, що позивач, здійснивши страхове відшкодування на користь страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 21514436-02-10-01 від 30.10.2023, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вже вище було зазначено, вина ОСОБА_1 у скоєні ДТП встановлена постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.07.2024 у справі №359/7601/24.
Також колегія суддів зазначає, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль «IVECO», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ТДВ «Альфа-Гарант» згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 220537038. (а.с. 46)
При цьому, відповідно до платіжної інструкції №44141 позивачем сплачено на рахунок особи, яка здійснювала відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу (ФОП Маслівець О.В.) 103 109,65 грн страхового відшкодування, однак ТДВ «Альфа-Гарант» було сплачено на користь ПрАТ «Вусо» 23 290, 35 грн страхового відшкодування.
Отже, невиплаченою сумою страхового відшкодування є 79 819, 30 грн. (103 109, 65 - 23 290, 35)
Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час перегляду рішення суду судом апеляційної інстанції, відповідач заперечував проти розміру страхового відшкодування, оскільки на думку скаржника в результаті ДТП було пошкоджено лише ліве бокове дзеркало, що встановлено схемою місця ДТП та письмовими поясненнями винуватця ДТП.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092. (далі - Методика).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Відповідно до пункту 7.38. Методики значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД, 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів, 5 років - для мототехніки.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СТО № 736083 автомобіль «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним фургоном 2023 випуску, дата першої реєстрації - 26.10.2023. (а.с. 28).
Також колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів наявності винятків стосовно використання зазначених вимог, передбачених пунктом 7.39 Методики.
Оскільки вказаний автомобіль не був вироблений в СНД і строк його експлуатації становить менше 7 років, у відповідності до пункту 7.38. Методики, значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю.
Зазначене також підтверджується Звітом про визначення коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу № 41295 від 16.12.2024. (а.с. 21-26)
При цьому, як вже було зазначено вартість відновлювального ремонту становить 103109,65 грн, що підтверджується актом (протоколом) огляду ТЗ - заяви на виплату від 15.07.2024, рахунком № 2180642 від 21.07.2024, страховим актом № 2379032-1 від 26.07.2024 та актом виконаних робіт № W123054869/122186183 від 22.08.2024.
Водночас, скаржник вважає, що оскільки на зворотному боці схеми місця ДТП зазначено, що було розбите ліве бокове дзеркало автомобіля «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 (зв. а.с. 60), то відповідно й лише вартість лівого бокового дзеркала автомобіля має бути відшкодована.
Однак, колегія суддів зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а схема місця ДТП не є єдиним доказом, який може підтверджувати завдані пошкодження.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.
Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
При цьому, колегія суддів в силу ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.
Колегія суддів звертає увагу, що працівник правоохоронних органів та водій транспортного засобу не є компетентними спеціалістами, які здатні об'єктивно визначити перелік зовнішніх, а тим більше прихованих пошкоджень транспортного засобу отриманих внаслідок ДТП.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що розмір страхового відшкодування має вираховуватися лише зі схеми місця ДТП та письмових пояснень винуватця ДТП.
Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження автомобіля «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача; значення коефіцієнта фізичного зносу в даному випадку приймається судом таким, що дорівнює 0; розмір відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у сумі 103 109, 65 грн; здійснення позивачем оплати вартості проведеного ремонту.
Однак, як вбачається з матеріалів справи ТДВ «Альфа-Гарант» 22.10.2024 у порядку досудового врегулювання спору сплатило на користь ПрАТ «Вусо» 23 290, 35 грн страхового відшкодування, що підтверджується довідкою № 105/2025/вих від 08.01.2025. (а.с. 38), а тому невиплаченою сумою страхового відшкодування є 79 819, 30 грн. (103 109, 65 - 23 290, 35)
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі № 910/232/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/232/25.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді Г.П. Коробенко
О.В. Яценко