79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" липня 2025 р. Справа №914/1467/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Зварич О.В.
Панова І.Ю.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення сторін
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмарт СМ» б/н від 31.03.2025 (вх. №01-05/967/25 від 01.04.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2025 (суддя Іванчук С.В., повне рішення складено 12.03.2025)
у справі №914/1467/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Люксімо», м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмарт СМ», с. Ставчани Львівського району Львівської області
про стягнення заборгованості у розмірі 123 970,04 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2025 у справі №914/1467/24 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмарт СМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Люксімо» 122 484,22грн. основного боргу, 545,81 грн. інфляційних втрат, 937,44 грн. 3% річних, витрати на професійну правову допомогу в сумі 9 999,79грн. та судовий збір в розмірі 2422,35 грн.; в решті позовних вимогах відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2025 у справі №914/1467/24 та ухвалити нове рішення, враховуючи доводи апеляційної скарги, покласти на позивача сплату судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Малех І.Б., судді - Панова І.Ю., Зварич О.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2025 відкрито апеляційне провадження, витребувано матеріали справи з місцевого господарського суду.
14.04.2025 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 призначено розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 09.06.2025, у зв'язку із відстороненням від здійснення правосуддя судді - Малех І.Б., справу №914/1467/24 передано до розгляду колегії суддів у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Зварич О.В., Панова І.Ю.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 (в складі колегії суддів Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Зварич О.В., Панова І.Ю.) апеляційну скаргу прийнято до розгляду.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Люксімо» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмарт СМ» про стягнення заборгованості у розмірі 123 970,04 грн., з яких 122 484,22 грн. - основний борг, 940,01 грн. - 3% річних, 545,81 грн. - інфляційні втрати та 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТзОВ “Люксімо» (постачальник) на виконання договору поставки №030223/01П, укладеного сторонами 03.02.2023, здійснив поставку товару ТзОВ “Трансмарт СМ» (покупцю) на загальну суму 122484,22 грн., проте відповідач здійснив лише часткову оплату товару на суму 19103,30 грн., відтак розмір боргу становить 122 484,22 грн.
З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань в частині своєчасності та повноти оплати за поставлений товар, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 545,81 грн., та 3% річних в сумі 940,01 грн.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначав, що позивач має заборгованість перед ТзОВ “Трансмарт СМ» в сумі 11 535,26 грн., тому загальний розмір основного боргу перед позивачем має бути зменшений на 11 535,26 грн., та становити 110 948,96 грн. Окрім того, виконаний позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат має недоліки.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про те, що обставини, які є предметом доказування у справі, судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 122484,22грн., 545,81грн. інфляційних втрат та 937,44грн. 3% річних є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами, та підлягають задоволенню, в решті вимог щодо стягнення 3% річних належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення.
Узагальнені доводи апелянта (відповідача).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та без дотримання норм процесуального права, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:
- суд не врахував факти оплати позивачем отриманих від відповідача послуг, не проведення взаємозаліку, що призвело до завищення суми боргу, яку заявив позивач;
- оскаржене рішення не місить достатніх мотивувальних пояснень щодо того, як саме було оцінено докази відповідача, що суперечить вимогам про повноцінне обґрунтування судового рішення;
- суд першої інстанції не врахував доводи відповідача щодо розміру основного боргу, зокрема, того, що в п.2.10 додатку №6 «Особливі (додаткові) умови поставки» до договору поставки №020223/01П від 03.02.2023, по якому виникла заборгованість, сторони обумовили, що покупець надає постачальнику логістичні послуги, за які постачальник сплачує покупцеві 4% від поставленого товару, а в п.4 цього додатку передбачено, що покупець має право зменшити суми оплати постачальнику за товар на вартість послуг, які не оплачені постачальником; відповідно до акту звірки взаємних розрахунків №БУ-598 від 17.06.2024, ТзОВ «Люксімо» рахується заборгованість перед ТзОВ “Трансмарт СМ» в сумі 11 535,26 грн.; таким чином загальний розмір основного боргу відповідача перед позивачем має бути зменшений на 11 535,26 грн. та становити 110 948,96 грн.;
- при здійсненні розрахунків нарахування штрафних санкцій - 3% річних за користування чужими коштами, позивач неправильно застосував ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України, врахувавши останній 7-й день на оплату (як обумовлено в п.6.5. договору поставки) вже як день протермінування, через що по кожній видатковій накладній кількість днів протермінування було збільшено на один день, тому суми заборгованості мали бути зменшені станом на день розрахунку; позивач заклав у формулу розрахунку кількість днів у році 365, хоча 2024 рік мав 366 днів, тому формула розрахунку має враховувати саме 366 днів; фактичний розмір 3% річних становить 832,96 грн.;
- враховуючи, що суми заборгованості за товар відповідача перед позивачем мали бути зменшені на заборгованість відповідача перед позивачем за маркетингові послуги станом на день розрахунку, то і суми, на які суд першої інстанції нарахував інфляційне збільшення теж мали враховувати ці обставини, цього суд не врахував, а отже інфляційні нарахування, стягнуті судом є завищеними, а фактична їх сума становить 471,90 грн.;
- з огляду на те, що розмір боргу і розмір штрафних санкцій є меншим, ніж розраховано судом першої інстанції, також пропорційно мала бути розрахована сума покладених на відповідача судових витрат;
- загальна сума боргу становить 112 253,82 грн (110 948,96 борг + 832, 96 грн 3% річних + 471,90 грн інфляційні), що складає 90,55% заявлених позовних вимог, тому покладений на відповідача судовий збір мав становити 2193,49 грн. (2422,40х90,55%).
До апеляційної скарги додано розрахунок 3% річних і втрат від інфляції, копії актів надання послуг №3965 від 30.11.2023, №445 від 29.02.2024, №240 від 31.01.2024, №966 від 30.04.2024, №125 від 31.12.2023, акт звірки взаємних розрахунків №БУ-598 від 17.06.2024 за період з 01.01.2024 до 17.06.2024 (підписаний ТзОВ «Трансмарт СМ», без підпису ТзОВ «Люксімо»).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує такі аргументи на спростування доводів скаржника:
- при підписанні договору поставки №030223/01П від 03.02.2023 та додатків до нього, сторони змінили окремі із його положень погодивши їх у новій редакції уклавши протокол узгодження розбіжностей до договору;
- положення п. 6.5.2. договору поставки №030223/01П від 03.02.2023, за яким оплата здійснюється за вирахуванням сум, які підлягають оплаті постачальником покупцю згідно з умовами договору поставки (з додатками та додатковими договорами) та вартості залишків постачальника у покупця згідно внутрішнього обліку покупця було виключено із договору;
- пункт 4 додатку №6 до договору поставки передбачає, що якщо постачальник не оплачує послуги або штрафи передбачені цим додатком, протягом 5 банківських днів з моменту виникнення зобов'язання з оплати послуг, покупець має право зменшити суми оплати постачальнику за товар на вартість послуг, що надаються постачальнику, а також інших сум (в т.ч. штрафи), які підлягають сплаті постачальником на користь покупця згідно цього додатку шляхом заліку зустрічних вимог і/або попередньо повідомивши, утримати із сум, що підлягають перерахуванню постачальнику; підписанням цього додатка сторони погоджуються на залік зустрічних однорідних вимог шляхом підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів, додаткових угод і т.п.), проте сторонами не підписували актів, протоколів, додаткових угод тощо щодо зарахування зустрічних однорідних вимог;
- відповідач долучив до апеляційної скарги акти виконаних робіт за договором поставки №030223/01П від 03.02.2023 щодо надання логістичних послуг, проте зазначені акти не долучались відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції, також апелянт не зазначає об'єктивних обставин, які б перешкоджали долученню цих доказів до суду першої інстанції та не клопоче перед апеляційним судом про визнання обставин, які б перешкодили долученню цих доказів поважними;
- навіть із урахуванням того, що у позивача перед відповідачем існує заборгованість за надані послуги в сумі 11535,26 грн., стягнення такої заборгованості не підлягає врахуванню при стягненні боргу за поставлений товар, оскільки сторонами не погоджувалось та не укладалось угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач не звертався із зустрічним позовом про стягнення цієї заборгованості, а відтак її стягнення може бути лише предметом окремого судового спору;
- щодо посилання апелянта на помилкове нарахування та стягнення 3% річних у рішенні суду першої інстанції, то слід звернути увагу на те, що суд першої інстанції перевірив розрахунок 3% річних наданий позивачем та встановив, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку 3% річних, нарахувавши 3% річних з останнього дня строку виконання зобов'язання, передбаченого п. 6.5 договору, відтак суд дійшов висновку, що в перерахунку, підставними є вимоги, щодо стягнення 3% річних в розмірі 937,44грн., що і обґрунтував у рішенні, тому доводи апеляційної скарги і у цій частині є безпідставними;
- оскаржуване судове рішення повністю відповідає як фактичним обставинам справи так і нормам процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи.
03.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “Люксімо» (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Трансмарт СМ» (покупець уклали договір поставки №030223/01П.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.
Згідно із п.1.2 договору, найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, вказується в додатку №1 “Специфікація», який є невід'ємною частиною цього договору.
За приписами п.1.3. договору вартість договору складається з вартості товарів, придбаних покупцем за даним договором.
За умовами п.2.1 договору товар поставляється постачальником окремими партіями відповідно до замовлень на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості і на дату, зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами і за свій рахунок. У разі підписання сторонами додатка №7 “Графік поставок», терміни поставки визначаються відповідно до підписаного додатку №7.
Відповідно до п. 2.8 договору зобов'язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцеві згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, якщо він здійснив поставку товарів: в узгоджений із покупцем день і час; в асортименті і кількості, згідно Замовленню; за цінами, затвердженими сторонами в специфікації; з повним пакетом супровідної документації; в повній відповідності з чинним законодавством України і умовами даного договору.
Згідно із п.2.19 договору постачальник зобов'язаний вказувати у всіх документах, пов'язаних з постачанням (у тому числі у видатковій накладній, товаро-транспортних накладних, рахунках-фактурах та інших супровідних документах), своє найменування, номер і дату договору, номер і дату замовлення. У податковій накладній постачальник повинен вказувати номер і дату договору поставки. Постачальник зобов'язаний надавати на кожен транспортний засіб окрему видаткову накладну.
За приписами п. 3.2 договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем в місці поставки товару в момент отримання товару від постачальника на підставі супровідних документів. Покупець має право прийняти товар без спеціальної перевірки за якістю, якщо товари знаходяться в спеціальній тарі та упаковці без явних видимих дефектів.
За умовами п. 3.3 договору якщо при передачі товару покупцеві буде виявлено невідповідність товару вимогам цього договору, покупець має право відмовитися від отримання даного товару, зробивши відповідну позначку в накладній. Даний випадок трактується як невиконання зобов'язань з поставки товару у встановлений строк.
Відповідно до п.3.6 договору якщо під час приймання була виявлена невідповідність (помилки) в супровідних документах або невідповідність прийнятого товару супровідним документам, в момент приймання складається акт розбіжностей за участю представника покупця і особи, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару, в якому вказуються виявлені при прийманні невідповідності.
Особа, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.) має право відобразити свої заперечення при складанні акта розбіжностей. Акт розбіжностей підписується представником покупця і особою, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.), із зазначенням посади і розшифровки підпису. На видатковій накладній проставляється відмітка про складання акта розбіжностей. Якщо особа, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.), відмовляється ставити свій підпис покупець має право відмовитися від приймання товару або прийняти товар, поставивши в акті розбіжностей відмітку про відмову від підпису особи, яка здійснила безпосередню передачу товару. В даному випадку акт розбіжностей з підписом і печаткою представника покупця вважається прийнятим сторонами. Другий примірник видаткової накладної зі складеним актом розбіжностей передається постачальнику через особу, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.). На підставі акта розбіжностей постачальник надає покупцеві коригування до податкової накладної згідно з чинним законодавством.
Згідно з п.3.7 договору разом з товаром постачальник зобов'язаний пред'явити наступні супровідні документи: товарно-транспортну накладну; видаткову накладну; посвідчення якості товару; рішення про реєстрацію потужності або експлуатаційний дозвіл; інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України. Дані документи постачальник зобов'язаний надати покупцю при першій поставці товару, при всіх наступних поставках на вимогу покупця.
За приписами п. 3.9 договору якщо супровідні документи не будуть надані разом з товаром, покупець має право відстрочити дату розрахунків з постачальником на термін затримки оформлення (надання) необхідних документів.
За умовами п.3.11 договору у разі відмови від приймання товару складається акт розбіжностей у порядку, передбаченому цим договором, із зазначенням причини відмови від приймання.
Відповідно до п.3.12 договору право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаро-транспортної та видаткової накладної.
Згідно з п.4.11 договору у разі, якщо якість поставленого товару не відповідає умовам цього договору, або постачальником не надано документів, що підтверджують якість, покупець має право за своїм вибором: повернути товар і вимагати повернення сплаченої за товар суми оплати (якщо товар оплачений) або провести залік на вартість повернутого товару (якщо у покупця є заборгованість перед постачальником); у даному випадку постачальник зобов'язується власними силами здійснити повернення товару протягом 5 робочих днів з дати скерування повідомлення постачальнику. При цьому заборгованість покупця перед постачальником зменшується на вартість не поверненого товару; вимагати зменшення ціни товару і надання відповідних супровідних та якісних документів; відмовитися від приймання товару.
За приписами п.6.1 договору ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації та може бути змінена виключно за попереднім погодженням з покупцем не більше, ніж один раз на місяць і не більше, ніж на 5% від поточної ціни. Постачальник зобов'язаний скерувати покупцю пропозицію про зміну ціни за 14 календарний день до моменту зміни. Нова ціна починає діяти з дати, зазначеної в специфікації. У разі збільшення закупівельної ціни покупець має право відмовитися від подальших закупівель товару.
За умовами п.6.5 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Оплата товару, що поставляється в нову торгову точку покупця, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня першої поставки товару в нову торгову точку або РЦ.
Відповідно до п.6.5.2 договору оплата здійснюється за вирахуванням сум, які підлягають оплаті постачальником покупцю згідно умов договору поставки (з додатками та додатковими договорами) та вартості залишків постачальника у покупця згідно внутрішнього обліку покупця.
Згідно із п. 6.6 договору вимога постачальника по оплаті поставленого товару може бути припинена шляхом зарахування вимог покупця по оплаті поверненого товару або товару, що підлягає поверненню постачальнику, вимог покупця по оплаті послуг, зазначених в додатку №6 до цього договору, вимог покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог покупця за цим договором і іншими договорами, укладених між сторонами. Залік здійснюється за письмовою заявою покупця, спрямованому на поштову адресу постачальника.
За приписами п.6.8 договору сторони проводять звірку розрахунків по здійснених поставках товару, для чого покупець готує проект акта звірки і направляє його постачальнику. У разі ненадходження від постачальника узгодженого акта звірки протягом 10 календарних днів з дати направлення або мотивованих заперечень в той же термін, акт звірки вважається узгодженим постачальником, а суми розрахунків - підтвердженими. Постачальник зобов'язаний щомісяця проводити звірку по товару і щоквартально по штрафам. Акти звірки по товару і штрафах передаються по електронній пошті, вказаній в Додатку №4/1 до договору або за допомогою системи ЕDІ. У разі безпідставної відмови, в тому числі у вигляді мовчазної бездіяльності постачальника від підписання Акту протягом 10-и календарних днів з моменту надання документів спрямовані покупцем на електронну адресу постачальника Акти вважаються підписаними з обох сторін.
За умовами п.11.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до “ 31 грудня» 2023р. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.
Договір підписано сторонами, скріплено їх печатками та копію договору долучено до матеріалів справи.
03.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “Люксімо» та Товариство з обмеженою відповідальністю “Трансмарт СМ» уклали додаток №6/1 до договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023 - “Особливі умови поставки товару».
Відповідно до п.1 додатку № 6/1 покупець надає постачальнику додаткові умови поставки по просуванню і передпродажної підготовки товарів постачальника в своїх торгових точках.
Згідно з п.2.10 додатку № 6/1 покупець надає постачальнику логістичні послуги (приймання і розміщення партій товарів постачальника на власному складі, формування/навантаження/розвантаження дрібних партій товарів, розвезення товарів в торгові точки мережі “Свій Маркет»). За надання логістичних послуг постачальник сплачує покупцеві плату в розмірі 4% від вартості поставленого товару. Постачальник зобов'язаний сплатити зазначену послугу до 20 числа місяця після звітного.
Покупець надає постачальнику логістичні послуги (приймання і розміщення партій товарів постачальника на власному складі, формування / навантаження / розвантаження дрібних партій товарів, розвезення товарів в торгові точки залучених покупцем третіх осіб). За надання логістичних послуг постачальник надає покупцеві знижку у розмірі 0 % від вартості поставленого товару при кожній поставці товару.
За приписами п.4 додатку № 6/1 якщо постачальник не оплачує послуги або штрафи передбачені цим додатком, протягом 5 банківських днів з моменту виникнення зобов'язання з оплати послуг, покупець має право зменшити суми оплати постачальнику за товар на вартість послуг, що надаються постачальнику, а також інших сум (в т. ч. штрафи), які підлягають сплаті постачальником на користь покупця згідно цього додатка шляхом заліку зустрічних вимог і/або попередньо повідомивши, утримати із сум, що підлягають перерахуванню постачальника. Підписанням цього додатка сторони погоджуються на залік зустрічних однорідних вимог шляхом підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів, додаткових угод і т.п.).
За умовами п.6 додатку № 6/1 приймання-передача послуг здійснюється шляхом підписання сторонами Актів виконаних робіт (послуг) в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Відповідно до п.10-11 додатку № 6/1 цей додаток є невід'ємною частиною договору поставки та діє з 01 жовтня 2023р. до закінчення терміну дії договору поставки, якщо інше не буде передбачено за погодженням сторін.
Також сторонами підписано додаток № 9 до договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023 - протокол узгодження розбіжностей до договору поставки №030223/01П від 03.02.2023.
Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки №030223/01П від 03.02.2023 при підписанні договору поставки в сторін виникли ряд зауважень до окремих пунктів договору, а також його додатків, що за взаємною згодою між сторонами були змінені та викладені в редакції, що наведена нижче, зокрема:
п.6.1 “Ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації та може бути змінена виключно за попереднім погодженням з покупцем не більше, ніж один раз на місяць і не більше, ніж на 5% від поточної ціни. Постачальник зобов'язаний скерувати покупцю пропозицію про зміну ціни за 14 календарний день до моменту зміни. Нова ціна починає діяти з дати, зазначеної в специфікації. У разі збільшення закупівельної ціни покупець має право відмовитися від подальших закупівель товару» - було виключено;
п. 6.5.2 “Оплата здійснюється за вирахуванням сум, які підлягають оплаті постачальником покупцю згідно умов договору поставки (з додатками та додатковими договорами) та вартості залишків постачальника у покупця згідно внутрішнього обліку покупця» - було виключено.
Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки №030223/01П від 03.02.2023 цей протокол розбіжностей є невід'ємною частиною договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023, що був укладений між сторонами.
Пункти договору, з приводу яких виникли розбіжності, вважаються викладеними у тій редакції, яка погоджена сторонами у даному протоколі розбіжностей.
Пункти договору, не викладені в цьому протоколі розбіжностей, залишаються без змін.
Додаток № 9 до договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023 - протокол узгодження розбіжностей до договору поставки, підписано сторонами, скріплено їх печатками.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товари на загальну суму 141587,52грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними №156 від 31.01.2024 на суму 19657,20 грн., №186 від 05.02.2024 на суму 11149,16 грн., №221 від 13.02.2024на суму 45130,60 грн., №279 від 19.02.2024 на суму 21426,54 грн., №286 від 20.02.2024 на суму 3326,40 грн., №309 від 26.02.2024 на суму 1663,20 грн., №310 від 26.02.2024 на суму 18822,42грн., №518 від 01.04.2024 на суму 20412,00 грн. та відповідними товарно-транспортними накладними №Р156 від 31.01.2024, № Р186 від 05.02.2024, № Р 221 від 13.02.2024, № Р 279 від 19.02.2024, № Р 286 від 20.02.2024, № Р 309 від 26.02.2024, № Р 310 від 26.02.2024 та № Р 518 від 01.04.2024.
Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 20 486,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №298 від 27.03.2024 на суму 20 486,00грн., з призначенням платежу “оплата за товар зг. договір №030223/01П від 03.02.23».
Позивач стверджує, що внаслідок здійснення лише часткової оплати за спірною накладною №156 від 07.02.24, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 122 484,22 грн., що визнається сторонами та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 08.05.2024 за період з 01.02.2023 до 08.05.2024, який підписано обома сторонами та скріплено їх печатками без жодних зауважень чи заперечень.
В підтвердження наявності заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 11535,26 грн. відповідач у відзиві на позовну заяву покликався на акт звірки взаємних розрахунків № БУ-598 від 17.06.2024, однак вказаного акту звірки під час розгляду справи в суді першої інстанції подано не було.
До апеляційної скарги додано розрахунок 3% річних і втрат від інфляції, копії актів надання послуг №3965 від 30.11.2023, №445 від 29.02.2024, №240 від 31.01.2024, №966 від 30.04.2024, №125 від 31.12.2023, акт звірки взаємних розрахунків №БУ-598 від 17.06.2024 за період з 01.01.2024 до 17.06.2024 (підписаний ТзОВ «Трансмарт СМ», без підпису ТзОВ «Люксімо»), проте апелянт не порушує питання про поновлення строку на подання цих доказів.
Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Звертаючись до апеляційного господарського суду, відповідач не навів обґрунтування щодо правових підстав для долучення додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, зокрема, не обґрунтував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від заявника, а також не надав доказів на підтвердження неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції.
Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №907/439/22).
Відтак апеляційний суд не надає оцінки доказам, долученим до матеріалів апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Спір між сторонами виник щодо невиконання покупцем умов договору поставки в частині своєчасної оплати поставленого товару.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Як визначено у ст.663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 6.5 договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023, укладеного сторонами, передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки товару.
Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Оплата товару, що поставляється в нову торгову точку покупця, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня першої поставки товару в нову торгову точку або РЦ.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Як передбачено у п.11 ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 141587,52 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними та відповідними товарно-транспортними накладними.
Однак, відповідач, в порушення умов договору оплатив поставлений товар частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 122484,22 грн.
Вказаний розмір заборгованості визнається сторонами в акті звірки взаємних розрахунків від 08.05.2024 за період з 01.02.2023 до 08.05.2024.
Акт звірки взаємних розрахунків від 08.05.2024 підписано обома сторонами та скріплено їх печатками без жодних зауважень чи заперечень.
Згідно з правовими висновками Верховного суду, викладеними у справі №916/1727/17 від 04.12.2019, акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Доказів оплати заборгованості відповідач суду першої інстанції не надав, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 122 484,22грн. Розміру заборгованості не спростовано в апеляційній скарзі.
Так, апелянт стверджує, що вказана сума боргу підлягала зменшенню на суму боргу на 11 535,26 грн. у зв'язку з тим, що за умовами договору поставки постачальник мав оплатити покупцеві надані логістичні послуги, а покупець мав право зменшити суму оплати постачальнику за товар на цю суму.
Вказаним доводам суд першої інстанції надав вичерпну оцінку, зазначивши, що нормами Цивільного кодексу України та укладеним сторонами договором встановлено, що для припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог необхідним є звернення однієї із сторін з письмовою заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Проте, відповідач не надав суду доказів звернення до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку, визначеному статтею 601 Цивільного кодексу України та умовами укладеного сторонами договору поставки.
Зокрема, згідно із п.6.6 договору поставки вимога постачальника по оплаті поставленого товару може бути припинена шляхом зарахування вимог покупця по оплаті поверненого товару або товару, що підлягає поверненню постачальнику, вимог покупця по оплаті послуг, зазначених в додатку №6 до цього договору, вимог покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог покупця за цим договором і іншими договорами, укладених між сторонами.
Залік здійснюється за письмовою заявою покупця, спрямованому на поштову адресу постачальника.
За приписами п.4 додатку №6/1 до договору поставки “Особливі умови поставки товару» якщо постачальник не оплачує послуги або штрафи передбачені цим додатком, протягом 5 банківських днів з моменту виникнення зобов'язання з оплати послуг, покупець має право зменшити суми оплати постачальнику за товар на вартість послуг, що надаються постачальнику, а також інших сум (в т. ч. штрафи), які підлягають сплаті постачальником на користь покупця згідно цього додатка шляхом заліку зустрічних вимог і / або попередньо повідомивши, утримати із сум, що підлягають перерахуванню постачальника.
Підписанням цього додатка сторони погоджуються на залік зустрічних однорідних вимог шляхом підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів, додаткових угод і т.п.).
Акт звірки взаємних розрахунків №БУ-598 від 17.06.2024 та акти надання послуг з логістики відповідач додав лише до апеляційної скарги, такі не були предметом розгляду в суді першої інстанції та в силу вимог ч.3 ст.269 ГПК України не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції.
Також сторонами підписано додаток № 9 до договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023 - протокол узгодження розбіжностей до договору поставки №030223/01П від 03.02.2023, який є невід'ємною частиною договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023, що був укладений між сторонами.
Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки №030223/01П від 03.02.2023 при підписанні договору поставки в сторін виникли ряд зауважень до окремих пунктів договору, а також його додатків, що за взаємною згодою між сторонами були змінені та викладені в редакції, що наведена нижче, зокрема, виключено п.6.5.2, відповідно до якого оплата здійснюється за вирахуванням сум, які підлягають оплаті постачальником покупцю згідно умов договору поставки (з додатками та додатковими договорами) та вартості залишків постачальника у покупця згідно внутрішнього обліку покупця.
Відтак доводи апелянта про те, що загальний розмір основного боргу перед позивачем має бути зменшений на 11535,26 грн. є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу на суму боргу за період з 07.02.2024 до 03.06.2024 три відсотки річних у сумі 940,01 грн. та інфляційні втрати у сумі 545,81 грн. по кожній накладній окремо.
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Суд першої інстанції встановив, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку 3% річних, нарахувавши 3% річних з останнього дня строку виконання зобов'язання, передбаченого п.6.5 договору та дійшов висновку, що підставними є вимоги, щодо стягнення підлягає 3% річних в розмірі 937,44грн., а в решті вимог щодо стягнення 3% річних належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення.
Відтак безпідставними є доводи апелянта про те, що місцевий господарський суд не врахував того, що позивач неправильно застосував ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України, врахувавши останній 7-й день на оплату (як обумовлено в п.6.5. договору поставки) вже як день прострочення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 122484,22 грн., 545,81 грн. інфляційних втрат та 937,44 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Окрім того, а оскарженому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на відповідача підлягає покладенню сума правових витрат позивача в розмірі 9999,79 грн., проте в цій частині апеляційна скарга доводів не містить.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.
В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмарт СМ» б/н від 31.03.2025 (вх. №01-05/967/25 від 01.04.2025) - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2025 у справі №914/1467/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Зварич О.В.
суддя Панова І.Ю.